ТРЬОХ особистих торговців роду Бенфілдів викликали до поважного розкішного готелю, де зараз мешкав Ліам. Це були Томас з компанії «Генфрі», який знав Ліама найдовше; Еліот з фірми “Конклав”, який займався бізнесом на Столичній планеті; і Патріс з компанії «Ньюлендс», яка вела справи по всій Імперії. До них трьох дійшли чутки про економічні санкції, які незабаром мали бути накладені на рід Бенфілдів.
Томас витирає хустинкою піт з чола. "Ці санкції будуть болючими. Основний експорт Роду Бенфілд - рідкісні метали. Якщо вони більше не зможуть торгувати ними, як раніше, це вплине і на мій бізнес".
Патріс була одягнена в костюм, який відкривав її декольте. Її звичайна врівноваженість давно зникла, і вона була відверто роздратована. Напружено сидячи зі схрещеними руками і ногами, вона барабанила пальцями з роздратуванням, яке не могла стримати. "Для нас це теж серйозний удар. У мене вже є конкуренти в компанії «Ньюлендс», які і так працюють проти мене. Гірше, ніж зараз, бути не може".
На відміну від інших купців, які були явно стурбовані, Еліот залишався зовні спокійним, хоча всередині він все ще нервував. «Те ж саме з "Конклавом". Керівництво вже говорить про зміну лідера. І про що взагалі думає лорд Ліам? Я маю на увазі, про перехід на бік принца Клео? Хотілося б, щоб він заздалегідь проконсультувався з нами про це".
Ніхто з них не знав, що робити з такою незрозумілою поведінкою Ліама. Вони не говорили про це вголос, але Патріс і Елліот обом дуже хотілося поскаржитися Ліаму. Томас, однак, був знайомий з Ліамом найдовше і відчував, що розуміє трохи більше про те, про що той думає.
"Ну, лорд Ліам може говорити всілякі речі, але в глибині душі він дуже відповідальна людина. Можливо, ця ситуація схожа на ситуацію з леді Розеттою. Можливо, він діє зі співчуття до долі принца Клео".
Патріс насміхався з такої мотивації. "Що ж, йому краще не знищувати нас з почуття морального обов'язку. Якими б не були його причини, він зайшов занадто далеко".
Цього разу Ліаму протистояла не така знатна родина, як рід Берклі. Він ворогував з принцом, який поклав око на імператорський трон. Усе буде не так, як раніше. До того ж, вельможі з фракції Лайнуса також не схвалювали його дій. Ліам не міг нічого вдіяти проти всієї цієї опозиції самотужки.
Очі Елліота були холодними. «Ми повинні серйозно подумати про це».
Він і Патріс були готові повністю розірвати стосунки з Ліамом, але Томас не був готовий.
«Я вважаю, що у лорда Ліама є план», - сказав Томас.
«І що ж це за план?» запитав Еліот, але Томас не знав, що відповісти. Знаючи молодого графа, він був переконаний, що у Ліама є якийсь план, хоча й не мав жодного уявлення про його деталі.
«Я не знаю, але я впевнений, що це...»
Раптом до кімнати, де вони чекали, увійшов Ліам. Він не виглядав анітрохи збентеженим.
«Дякую, що прийшли», - сказав Ліам з посмішкою.
Патріс і Елліот поспішили наклеїти на свої обличчя штучні посмішки торговців. Однак їм не вдалося повністю позбутися отрути у своїх голосах.
"Ви виглядаєте дуже веселим, враховуючи ситуацію, в якій ми опинилися, лорде Ліаме, - сказала Патріс.
«Бачаяи те як ви заходити, я ніколи б не подумав, що ви зараз ворогуєте з принцом Лайнусом», - відповів Елліот.
Їхні гіркі слова анітрохи не збентежили Ліама. Він спілкувався з ними так само, як і завжди, без натяку на гнів чи засмучення.
"Другий принц? Кого він хвилює?" Ліам поводився так, ніби принц не був для нього важливим. Потім він сів на диван.
Томас заговорив, оскільки двоє інших, схоже, були не в змозі говорити. "Лорде Ліаме, ми чули, що на ваші володіння накладено економічні санкції. Який ваш план щодо цього?"
«Лайнусу доведеться покинути раду, яка приймає рішення», - відповів Ліам.
По спинах трьох присутніх купців пробіг мороз, а обличчя Томаса зблідло, але Ліам продовжував посміхатися.
«Я збираюся зробити принца Клео імператором, і ви мені в цьому допоможете».
Його смілива заява запаморочила Томасу голову. Про що взагалі говорив Ліам? Мало того, що простий граф припускав, що він може вирішувати, хто буде наступним імператором, так він ще й поводився абсолютно несерйозно. Сама ідея була абсолютно нереалістичною.
"Хіба це взагалі можливо? Як ви збираєтеся заробляти гроші з цими санкціями?"
"У мене є кілька ідей. Імперія - не єдине місце, де я можу вести бізнес. Всесвіт величезний. Я впевнений, що є й інші клієнти".
Коли він зрозумів, що пропонує Ліам, рот Томаса почав тремтіти, як у риби. "Ви хочете сказати, що плануєте продавати рідкісні метали іншим країнам? Це ж серйозний злочин!"
Існували суворі обмеження на продаж рідкісних металів, щоб якомога менше їх залишало межі Альґрандської імперії. Навіть дворяни були суворо покарані за продаж за межі Імперії, і кілька родів, які зробили це, були нещадно розгромлені в минулому. Але ось Ліам заявив, що планує зробити саме це, навіть знаючи про ризик.
"Принц Лайнус сам винен, що затіяв бійку зі мною. Але я не маю наміру ставати злочинцем; я просто працюватиму з металами і товарами, які не вказують на мене. Ви ж маєте деякі справ з іншими народами, чи не так, Томасе? Патріс?"
Томас торгував з різними народами за межами Імперії до того, як став особистим купцем Ліама, і тому мав багато контактів.
«Звісно, але... будуть проблеми, якщо ці угоди стануть надто регулярними».
Патріс теж виявила своє невдоволення. "Я не можу сказати, що у мене багато контактів. Буде досить важко просто знайти клієнтів, з якими можна було б мати справу. Зрештою, відносини Імперії з сусідніми державами не надто дружні".
Імперія довгий час перебувала у відкритому конфлікті з сусідніми народами. Насправді, відносини між ними не могли бути гіршими. Через таку ситуацію ведення бізнесу з сусідніми країнами могло розглядатися як допомога ворогу. Військові були б не надто задоволені цим. Вони могли б заплющити очі на одну-дві угоди, але будь-який регулярний бізнес між сусідніми народами та дворянством Імперії не міг би надовго вислизнути від уваги військових.
Поки Томас і Патріс розмірковували, Еліот посміхнувся. «Можливо, у мене є ідея, лорде Ліаме».
«О? Схоже, ти дуже зацікавлений, Еліоте». Ліам повернувся до нього і закликав продовжувати.
Еліот пояснив чутки, які він підхопив на Столичній планеті. "Я почув це від одного вельможі в палаці, тож вважаю, що це достовірна інформація. Судячи з усього, між народами на кордонах Імперії відбуваються чвари".
«Продовжуй», - закликав Ліам, і Еліот продовжив.
"Вони збирають припаси, і люди, які зазвичай ніколи не думали мати справу з імперськими купцями, попросили Імперію, свого ворога, про допомогу. Вони чимось дуже стурбовані".
Отже, ця неназвана боротьба доводила інші народи до відчаю, і вищі сили Імперії знали про це. Ліам зрозумів, що однією з причин того, що Келвін і Лайнус могли вдаватися до такого запеклого суперництва саме зараз, було те, що стурбовані вороги Імперії не могли зробити жодних серйозних кроків у цей час.
«Що робить Імперська армія?»
"Вони не надають допомоги, але й не нападають. Люди намагаються з'ясувати, що зараз відбувається, але інформації небагато".
Слухаючи Елліота, Томас сформулював кілька власних думок з цього приводу.
І ось воно. Іноді здається, що самі небеса на боці лорда Ліама. Ми зіткнулися з жахливою економічною ситуацією, але в сусідніх країнах розбрат і потреба в матеріалах. Це як доля.
За інших обставин санкції могли б стати для Ліама кінцем, але тут, здавалося, якась велика сила працювала над тим, щоб забезпечити йому перемогу.
Ліама дуже цікавила загадкова ситуація в країнах-суперниках Імперії. "Я хочу, щоб ви троє зв'язалися з деякими з цих країн і з'ясували, що відбувається. Давайте підготуємо деякі припаси, щоб продати їх".
Патріс посміхнулася, зробивши деякі розрахунки в голові, поки Ліам говорив. Здавалося, вона насолоджувалася цією новою ситуацією, впевнена, що зможе отримати з неї вигоду. «Я складатиму для вас список пізніше, але спершу, чи можу я попросити вас про допомогу, лорде Ліаме?»
«Тобі потрібна моя допомога?»
«Нам потрібен захист», - сказала вона. «Кілька сотень кораблів буде достатньо.»
На відміну від збудженої Патріс, Елліот виглядав радше розчарованим. "Ну, у мене немає контактів за межами Імперії. Я можу допомогти вам підготувати експорт, але... Хм. Мені б не завадила особиста охорона. Я боюся того, що може зробити керівництво моєї фірми".
Ліам розумів, у якій ситуації опинилися Патріс та Еліот, тому швидко погодився. "Дуже добре. Томасе? Тобі теж потрібен захист?"
«Якщо ви не проти».
"Звичайно. У мене будуть великі неприємності, якщо ти помреш!" З цими словами Ліам пішов на зустріч з військовими лідерами Роду Бенфілд.
Інші троє залишилися, щоб поговорити про заробляння грошей.
Набагато більш вмотивований, ніж раніше, Еліот почав перераховувати припаси, які вони повинні були зібрати. "Якщо ми не зможемо продати рідкісні метали, нам знадобляться інші види експорту. Ми повинні зібрати стільки матеріалів і товарів, скільки зможемо продати".
Патріс була сповнена ентузіазму щодо угод, які вона збиралася укласти. «Я подбаю про цих клієнтів».
«Ти вже знаєш, до кого звернутися?»
«Ну, ми з Томасом виїжджаємо з країни, тож ти можеш залишити пошук клієнтів мені».
«Поки ми можемо заробляти гроші, мені все одно, з ким мати справу», - сказав Еліот.
Томас приєднався до їхньої захопленої розмови. "Я поговорю з людьми, з якими я мав справу в минулому. Ця ситуація дійсно виникла з нізвідки, чи не так? Це трохи тривожно".
Конфлікт між сусідніми народами Імперії не був чимось новим, але коли він розвивався в усіх них одночасно, це викликало підозру.
Патріс проігнорував побоювання Томаса, зосередившись на тому, як заробити гроші. "Заворушення в інших країнах означає, що володіння на околицях, а також армійські підрозділи, які охороняють кордони Імперії, теж повинні нервувати. Вони також захочуть запастися припасами".
Еліот погодився з логікою Патріса і кивнув. "Багато торговців намагатимуться продавати товари цим людям за високими цінами. Якщо ми прийдемо до них з більш поміркованими цінами..."
«Тоді вони з радістю матимуть з нами справу.»
Якщо вони продаватимуть товари за справедливими цінами, то будь-хто охоче матиме справу з родом Бенфілдів, хай їм грець з економічними санкціями. Трійця носом чула, що це хороша можливість. Водночас вони всі були притиснуті спиною до стіни. Якби Ліам програв тут, то решта з них також пішли б на дно. Вони повинні були вийти з цієї ситуації неушкодженими і перетворити нещастя на перемогу. Надія ще залишалася.
Томас побачив, що двоє інших купців забігають наперед, і застеріг їх. "Тільки переконайтеся, що ви не зробите нічого такого, що викличе несхвалення лорда Ліама. Він дуже моральна людина, незважаючи на поведінку. Якщо ви будете настільки зосереджені на прибутку, що будете мати справу з незаконними справами, то в кінцевому підсумку потрапите в немилість до лорда Ліама".
Патріс поспішила погодитися. "Звісно. Я буду дуже обережною".
Еліот зробив те ж саме. «Ні, звісно, ми не можемо мати справу з поганими людьми лише через бажання наживи».
Вони знали, що Ліам розуміє точку зору торговців, які ставлять прибуток понад усе, але в той же час він був чесною людиною. Якби вони вели свій бізнес неправильно, то не уникнули б гніву Ліама. Обоє дуже хотіли уникнути цього гніву, тому поважали поради Томаса, який знав Ліама найдовше.
«По-перше, ми повинні точно з'ясувати, яка ситуація в цих інших країнах», - сказала Патріс.
Еліот погодився. «Я надам підтримку тому, з ким би ви не вирішили мати справу, тож, будь ласка, обирайте з розумом».
Іншими словами, він говорив їм : «На ваших плечах лежить відповідальність вибору клієнтів, якщо щось піде не так, полетять ваші голови».
Патріс впевнено посміхнулася Еліоту. "Не хвилюйся, просто підготуй товар. Але пам'ятай, що оскільки саме ти залишишся тут, на Столичній планеті, ти будеш у найбільшій небезпеці".
Еліот зрозумів це. "Так, я знаю. Якщо я привертатиму до себе надто багато уваги, принц Лайнус може це помітити".
Якщо фірма «Конклав» Еліота діятиме надто помітно, Лайнус обов'язково про це дізнається. Навіть якщо вони не порушать жодних законів, Лайнусу не сподобалося б, що Ліам отримує великі прибутки, і була велика ймовірність, що він вживе якихось заходів проти Ліама або Елліота. Проте, навіть знаючи, що його можуть вбити, Еліот зберігав спокій.
"Я ціную вашу турботу, - сказав він. «Я все ще трохи нервую через ситуацію з принцом Клео, але думаю, що принаймні з справою з цими іншими націями все повинно пройти добре».
Патріс була у захваті від перспективи встановлення нових контактів під час цієї подорожі. "Якщо ми встановимо міцні зв'язки за межами Імперії, ми будемо в безпеці, що б не сталося. Принаймні, я буду впевнена, що про мене подбають".
Якби справи у Ліам пішли погано, вона могла б просто покинути країну і переїхати в інше місце.
На відміну від інших двох, які були налаштовані оптимістично, Томас відчував певну тривогу.
"А ви двоє безстрашні. Я так хвилююся, що у мене болить серце", - сказав він.
Патріс і Еліот перезирнулися, а потім розсміялися.
Здивований Томас запитав: «Що тут смішного?».
Прикриваючи рот рукою, Патріс сказала: «Ви занадто чесний для торговця, пане Генфрі».
«Га?»
Елліот піддражнив Томаса, з деякою часткою заздрості: "Ти прийняв правильне рішення, ставши особистим торговцем лорда Ліама. Будь-хто інший скористався б тобою".
***
Повернувшись до своєї кімнати, я сів на диван і подумав про Клео.
«Він виявився міцнішим, ніж я очікував...»
До зустрічі з ним я очікував, що принц Клео виявиться слабкодухим багатим хлопчиськом, і що знадобиться час, щоб переконати його робити все по-моєму. Однак, коли я сказав йому, що впевнений, що зможу зробити його імператором, він одразу ж прийняв мою пропозицію, незважаючи на своє початкове здивування. Я думав, що зустріну набагато більший опір. Я сам був здивований, в хорошому сенсі, його ставленням.
Я замислився над його андрогінною зовнішністю, адже колись він був дівчиною. Якби він не був представлений мені як чоловік, мушу зізнатися, я б засумнівалася в цьому. Він все ще був трохи худорлявий - можливо, це наслідок операції, яку він переніс? Можливо, технології цього світу в цій галузі не були такими бездоганними, як мені здавалося.
Поки я розмірковував про це, двері відчинилися, і до моєї кімнати увійшла Розетта.
"Любий, я чула, що принц Лайнус тисне на наш рід! Це правда?"
Розетта, очевидно, чула про економічні санкції і поспішила сюди, щоб підтвердити це. Від хвилювання вона трохи задихалася.
Колись я вважав її жінкою зі сталевою волею, тому мені було боляче бачити, що вона так переживає за мене. Невже вона з тих «цундере», про яких я так багато чув від Нітти? Моє серце стискалося від сорому, коли я бачив, як вона так поводиться.
«Це не проблема», - коротко відповів я. Я ліг на диван і відвернувся від неї, але вона просто кинулася до мене і почала трясти.
"Це велика проблема! Рід Бенфілд отримує всі свої гроші від торгівлі рідкісними металами, чи не так? Буде жахливо, якщо ми більше не зможемо цим займатися!"
Насправді, було навіть весело спостерігати, як Розетта божеволіє від потенційної небезпеки для Роду Бенфілд. Мені хотілося подражнити її, тож я сказала: "Мабуть, ти маєш рацію. Якщо ми більше не зможемо продавати наші рідкісні метали, нам доведеться просто притримати їх і пожити деякий час у бідності. Можливо, настав час розірвати зі мною зв'язок і втекти?".
У відповідь на моє випробування її відданості Розетта подивилася на мене щирим поглядом без натяку на обман в очах. "Я залишуся з тобою, незважаючи ні на що, любий. Я підтримаю тебе, навіть якщо ти не зможеш заробити грошей! Все буде добре. Я звикла до бідності".
Вона сказала це зі сліпучою посмішкою, щоб заспокоїти мене.
Ну, це була не та відповідь, якої я очікував... Що за жарт про любов, ну чесне слово.
Мені вже набридло дражнити її, і я пояснив ситуацію. "Я жартую. Я не ображаюся на бізнес-партнерів. Якщо доведеться, я просто продам за межами Імперії".
"За межами Імперії? А хіба у тебе не буде проблем із законом, якщо ти це зробиш?"
"Принц Лайнус - той, хто почав ці неприємності, і йому доведеться за це заплатити. У будь-якому випадку, рідкісні метали - не єдиний наш ресурс."
«Тобто...?»
«Звісно, ми заробимо менше грошей, але це не буде проблемою».
У мене все ще був мій козир - алхімічна скринька. Якщо Імперія збиралася контролювати розподіл рідкісних металів, то я використовував би цей таємничий артефакт для масового виробництва інших металів. А якби вони намагалися заборонити мені продавати їх, то все одно залишалися б інші способи заробляти гроші. Ці альтернативи не були пущені в хід, бо ми заробляли занадто багато грошей на продажі рідкісних металів, але «Рід Бенфілд» мав й інші досить прибуткові бізнеси. Навіть без наших рідкісних металів ми непогано заробляли для графської території. Ми не клали всі яйця в один кошик.
«Насправді це гарна можливість налагодити деякі зв'язки за межами Імперії», - сказав я їй.
Я впевнено посміхнувся, і Розетта сіла поруч зі мною на диван.
"Я чула, що імперські вельможі не люблять, коли ти хтось має зв'язок з іншими народами. Не знаю, чи це гарна ідея".
«Я просто збираюся об'єднатися з тим, хто буде найбільш вигідним для мене, незалежно від нашої офіційної національності».
Розетта виглядала приголомшеною моїми словами.
Гадаю, це було занадто для маленької міс Старанність. Якщо її це здивувало, то з неї не вийде дружина злого лорда. Зачекайте... У мене таке відчуття, що вона має неправильне уявлення про мене. Може, мені варто скористатися нагодою і показати їй мою більш лиходійську сторону.
"Запам'ятай це, Розетта. Справжні лиходії об'єднується зі своїми ворогами і вбиває своїх союзників".
Розетта була настільки шокована моєю заявою, що не змогла нічого сказати у відповідь. Сподіваюся, це дало їй краще уявлення про мою справжню природу. Це була правда - мені було байдуже, чи знищу я в кінцевому підсумку Імперію. Понад усе я прагнув власного щастя! І заради цього я був готовий об'єднати зусилля з ворогами Імперії, якщо б довелося.
***
Вийшовши з кімнати Ліама, Розетта сама пішла коридором до своєї кімнати. З похмурим виразом обличчя вона пробурмотіла: «Справжній Лиходій... Що він мав на увазі?»
Хто ж були ті «справжні лиходії», про яких говорив Ліам? Він вирішив не називати їх конкретно, тому вона не відчувала, що може запитати його про це. Вона вирішила, що має з'ясувати це самостійно.
"Він називав себе лиходієм? Ні, такого не може бути..."
Ліаму подобалося вдавати з себе лиходія, але Розетта знала, що в глибині душі він був доброю людиною. Їй хотілося вірити, що він не назвав би себе «справжнім лиходієм», нізащо. Швидше за все, ці «справжні лиходії», про яких він говорив, розлютили його.
Розетта подумала про дії Ліама до сьогоднішнього дня. Він відкинув запрошення двох головних кандидатів на позицію наступного імператора і заявив про свою підтримку принца, який перебував у набагато менш вигідному становищі. Такі дії були б немислимі для будь-кого іншого, тож Розетті залишалося тільки гадати, чим він керувався, приймаючи такі рішення.
Ліам вже мав великий вплив в Імперії. Якби він приєднався до фракції Келвіна або Лайнуса, то міг би стати вирішальним фактором, який привів би до їхньої перемоги. Наразі Келвін був найпопулярнішим кандидатом, але у фракції Лайнуса також було багато дворян. Обидва вони хотіли заручитися підтримкою Ліама - Келвін, щоб уповільнити прогрес Лайнуса, а Лайнус, щоб наздогнати Келвіна.
"Любий - впливовий дворянин, тож вони обидва добре ставилися б до нього, щоб привернути його на свій бік. Однак він відмовив їм обом і вирішив підтримати третього принца, тож..."
Вчинок Ліама був незрозумілим для Розетти, хоча вона знала, що тут має бути щось глибше.
«Може, принц Келвін і принц Лайнус у змові з ворогами Любого?»
Ліам зараз активно і незалежно намагався налагодити зв'язки з іноземними державами. Чи мав він якусь інформацію, про яку не мала Розетта? Можливо, він не говорив їй про це, бо це могло б наразити її на небезпеку, якби вона знала надто багато. Від такої можливості у Розетти мороз пробіг по спині.
"Може, це так звана темрява Імперії? Коли Любий... казав, що справжні лиходії об'єднують руки зі своїми ворогами і вбивають своїх союзників, він мав на увазі одного з тих принців? Це так..."
Розетті здавалося, що один з двох принців мав незаконний зв'язок з ворожою нацією і використовував цей зв'язок, щоб підірвати Імперію і завоювати трон. Коли Розетта думала про такі темні махінації, її обличчя потемніло від страху.
Поки Розетта стояла в розгубленості, до неї підійшла Марія.
«Ось ви де, леді Розетто».
"Марі? О, ти повернулася". Розетта повернулася і зробила перед нею хоробре обличчя.
«Я покину Імперію на деякий час за наказом лорда Ліама, тож вирішила зайти попрощатися перед від'їздом... Щось трапилося, міледі?»
Незважаючи на зусилля Розетти приховати це, Марі помітила, що Розетту щось турбує.
«Ти бачиш мене наскрізь, Марі.»
«Я буду рада дати будь-яку пораду, яку зможу».
Марі завжди була доброю до Розетти, тож Розетта почала покладатися на неї.
«Куди ти прямуєш за межі Імперії, Марі?»
Марі була збентежена тим, що Розетта змінила тему розмови, і не була впевнена, що їй варто обговорювати з нею місію. Однак через кілька секунд вона вирішила розповісти Розетті, що їй наказали зробити.
«Мене відправляють на Рустварр охороняти купців, які прямують до Союзу», - сказала вона.
Місія, покладена на Марі, полягала в тому, щоб охороняти Патріс та її команду на шляху до Міжгалактичного Союзу Рустварр. Патріс відповідатиме за групу торгових кораблів, а Марі та її загін забезпечуватимуть їхню безпеку.
"До Союзу? Але ж вони воюють з Імперією, хіба ні?"
"Так. Вони там не дуже шанують Імперську армію, тож ми замаскуємося під найманців".
Марі сором'язливо посміхнулася, уявивши, яку тривогу викличе в Союзі проникнення на їхню територію без маскування.
Розетта натиснула на Марі, щоб дізнатися більше подробиць. «Ти чула щось ще?»
Марі ставало трохи незручно від її запитань, але вона не могла відмовити Розетті в її проханні.
"Я нічого не чув безпосередньо, але, очевидно, Лорд Ліам хоче налагодити деякі особисті зв'язки всередині Союзу. Мені особисто наказали зустрітися з усіма важливими людьми. Крім того, схоже, що в Союзі зараз відбувається внутрішня боротьба, тому розслідування цього є частиною нашої місії".
Розетта відчувала, що зараз вона збирає все докупи.
Суперечки між нашими сусідніми країнами? Любий настільки стурбований цим, що посилає Марі особисто розібратися в цьому?
Можливо, її й позбавили титулу, але донедавна Марі була другим за рангом лицарем роду Бенфілд після Тії. Послання її було доказом того, що Лайам дуже серйозно ставився до цієї місії.
Розетта замовкла, обдумуючи цю інформацію, що змусило Марі занепокоїтися. Вона знову запитала: «Щось не так, леді Розетта?»
Розетта урочисто подивилася на неї. «Є дещо, що я хочу, щоб ти зробила для мене, Марі».
«Що ти хочеш, щоб я зробила?»
"Я хочу, щоб ти спробувала з'ясувати, чи має Імперія якесь відношення до того, що відбувається в наших сусідніх країнах. Якщо тобі потрібні кошти, я можу надати їх з тих грошей, до яких маю доступ, тож, будь ласка, зроби це для мене".
Марі була трохи здивована тим, наскільки серйозно виглядала Розетта, коли просила про цю послугу. Вона заспокійливо посміхнулася. "У вас є якісь підозри? Дуже добре, леді Розетта - залиште це мені".
Відчувши полегшення від того, що Марі готова зробити це для неї, Розетта з вдячністю обійняла іншу жінку.
«Дякую, Марі!»
Марі ніжно обійняла Розетту за спину.
«Ви справді така ж, як вона, леді Розетто... Ваша пращурка».
***
«Колишній офіцер спеціального призначення, ідіоте!»
У кімнаті зв'язку можна було зв'язуватися з іншими людьми на великих відстанях. Міжгалактичні держави були величезними, тож люди часто перебували поза зоною досяжності простих дзвінків з планшета на планшет.
Тому були потрібні спеціальні кімнати зв'язку, які дозволяли здійснювати такі далекі розмови.
З монітора переді мною лаяв мене старший брат Воллеса, Седрік. Він був могаршого роду, але заробляв на життя військовою справою і зараз був генерал-майором, який командував кількома тисячами кораблів. Я добре використовував його як свого фаворита під час служби в армії.
Я змирився з тим, що вислуховував від нього догани, бо стало відомо, що він був у моїй фракції. Іншими словами, він був втягнутий у конфлікт за спадкоємність, хоча це не входило в мої наміри.
"Мені дуже шкода. На знак вибачення я пришлю тобі найсучасніші кораблі. Пробач мені, гаразд?"
Вираз обличчя Седріка посвітлішав, як тільки він це почув, але потім він швидко похитав головою. "Ні, так не піде! Я ніколи не хотів вплутуватися у всю цю придворну драму! Тепер мені стає дуже незручно в армії!"
Седрік мав чудову посаду в регулярній армії, але його становище змінилося відтоді, як я вирішив підтримати Клео. Люди, які його оточували, тепер дивилися на нього як на неприємність, оскільки самі не хотіли втручатися в конфлікт за правонаступництво. Здавалося б, люди повинні прагнути бути на хорошому боці члена королівської сім'ї, але в Імперії з перегонами за престол все було інакше. Якщо ви ставали надто близькими до того, хто програвав, вас могло засмоктати, і ви могли втратити через це життя. Тому люди не хотіли зближуватися з імператорськими особами в такий час.
"І чому саме Клео? У нього ж немає жодного шансу! Якби ви хотіли йому допомогти, то могли б зробити щось інше, чи не так? Наприклад, таємно вивезти його зі Столичної планети абощо!"
"У цьому не було б ніякого сенсу. Я вирішив, що зроблю його імператором."
Зрештою, від цього буде більше користі для мене.
Не кажучи вже про те, що імператор та інші принци можуть бути моїми ворогами, і що Лайнус вже був таким.
«Цього не може бути!»
"Клео більше немає куди тікати. Просто роби, що я кажу, і керуй своїм флотом. Я дам тобі достатньо фінансування і найсучаснішу зброю, добре?"
Хоча Седрік все ще виглядав стурбованим, він неохоче прийняв мою пропозицію про матеріально-технічну підтримку.
"Я впевнений, що зможу привести за собою своїх людей, якщо ви дасте нам все це... Але ви повинні зрозуміти, що в моєму розпорядженні лише 1000 кораблів. Я не зможу вам допомогти."
Правда, 1000 кораблів було недостатньо, щоб протистояти загрозам, що стояли перед ним. Це просто означало, що йому потрібно більше.
"Це не проблема. Я скоро тебе підвищу".
Седрік поспішив запротестувати. "Не роби цього! Люди заздрять! Дозволь мені просуватися вперед на моїх власних досягненнях! Всі будуть ображатися на мене, якщо я отримаю підвищення завдяки твоєму впливу!"
Що ж, принаймні, він був мотивований рухатися вперед. Це було добре.
"Тоді це твій щасливий день. У мене є для тебе робота, яка принесе тобі багато досягнень".
«Га?»
Не було ніякого сенсу в зброї, яку не використовували. Якщо Седрік застрягне в регулярній армії, тому що ніхто не захоче мати з ним справу, я витягну його звідти і відправлю кудись в інше місце.
"Розумієш, багато володінь будуть просити Клео зробити щось, щоб усунути піратів. Їх занадто багато, і навіть мій флот не в змозі впоратися з ними. Тож... чому б тобі не зробити своєму братові приємне і не взятися за цю роботу?"
«Га?»
"Я хочу, щоб ти склав мені список всього, що, на твою думку, тобі знадобиться, і я додам ще тисячу кораблів. З багатьма такими людьми, як ти, військові поводяться погано, і я вже зміг зібрати чимало з них".
Імперія мала стільки слабких місць, які можна було використати! Якими б великими не були міжгалактичні держави, ними неможливо було керувати досконало, і тому в них було повно прогалин. Однією з таких кричущих проблем було те, що здібні люди не використовувалися повною мірою, і я мав досвід використання таких людей, як у випадку з моїм патрульним флотом.
"Я вже розповідав про тебе знайомим армійським командирам. Повір, ти можеш покластися на них щодо будь-якого постачання, яке тобі знадобиться".
Щорічний хабар - вибачте, подарунок - зробив свою справу, і всі, хто отримував мої подарунки, були цілком задоволені.
«Зачекай...»
Я перервав розмову з Седріком і з радістю продовжив обмірковувати свій наступний крок.
«Яким же лиходійством я можу заплямувати свої руки наступного разу?»
Бути злим лордом так весело!
***
Повернувшись у володіння роду Бенфілда, тремтячий Брайан разом із Сереною, старшою покоївкою, зачитував звіт.
«Він хоче, щоб ми мобілізували нашу армію на додаток до того, щоб присвятити наші зусилля розширенню нашої території?»
Рід Бенфілд був дуже зайнятий освоєнням нових планет, які вони придбали. Вони також почали заселяти їх, тож величезні суми грошей, людей і ресурсів були спрямовані на ці проекти. Тепер, коли все це відбувалося, вони також отримали наказ мобілізувати більшу частину своєї армії. Тридцять тисяч активних кораблів були розгорнуті, і єдиними кораблями, які залишаться, будуть ті, які були абсолютно необхідні для захисту володінь Ліама, або ж ті, які зараз перебувають на реорганізації чи перепідготовці.
Серена була не менш здивована. "Він зараз дуже шалено розкидається ударами. Один невдалий удар може покласти край усьому".
Якщо Ліам припуститься хоча б однієї помилки, все навколо нього може зруйнуватися, і це може призвести до кінця Роду Бенфілда.
"Господарю Ліаме! Чому ви не порадилися зі мною?!" заволав Брайан.
Розвеселившись, Серена посміхнулася. "Навіть якби він це зробив, ми б не змогли його зупинити. Він тут дійсно грає в азартні ігри, але якщо це спрацює, ми побачимо, на що здатен і принц Клео".
Те, що раніше здавалося неможливим, щойно наблизилося до чогось більш обнадійливого. Серена бачила, що Ліам серйозно налаштований зробити Клео імператором, але для Брайана це все ще нічого не означало.
"Чому він завжди вдається до таких крайнощів?! Ну, такий вже наш господар Ліам... і принаймні він не поклав тягар на своїх підданих".
Якби він захотів, Ліам міг би мобілізувати всіх своїх громадян на підтримку своїх цілей, але він цього не зробив. Брайану це здалося добротою.
Серена похитала головою. "Так, він м'якотілий, але я не можу звинувачувати його в цьому. Цікаво, що його цікавить у сусідніх країнах? Ти нічого не чув, чи не так, Брайане?"
"Нічого. Поки він не торгує з ними рідкісними металами, це не є злочином, тому я не думаю, що будуть якісь проблеми".
"Зрозуміло. Поки він тримається подалі від цього..." Серена замовкла, здавалося, трохи стурбована такою можливістю.
Брайан посміхнувся. "Я бачив список речей, які він має намір обміняти натомість, і все виглядало чесно. Тобі не варто хвилюватися".
«Сподіваюся, ти маєш рацію.»