ЧЕРЕЗ сорок п'ять років після реінкарнації я нарешті досягнув повноліття в цьому світі. Я стояв перед дзеркалом і незадоволено оглядав себе.
«Я все ще так виглядаю через п'ятдесят років, га?»
Хлопцеві, який дивився на мене, було не більше тринадцяти років. Але мені здавалося, наче я ще в середній школі. Я був упевнений, що з часом я виросту, але я все ще був таким низьким.
Всі мої слуги плакали, хоча єдиним, хто плакав досить голосно, щоб збентежити мене, був Брайан.
«Як зворушливо бачити вас таким дорослим, пане Ліаме!»
«Ти припиниш це? Амаґі, які в мене плани на день?»
Амаґі говорила безпристрасно, як завжди. «Ваша церемонія повноліття почнеться за годину.
Опівдні буде вечірка, але це буде скоріше зустріч і знайомство, ніж застілля. А ввечері буде бенкет...»
Брайан перестав плакати і витер очі, додавши: «До речі, ваш графік на завтра теж щільний».
Відколи я повернувся зі столиці місяць тому, я був зайнятий роботою.
«Скасуй усе!»
«Ви не можете», - сказав Брайан, і його обличчя похмурнішало.
Я здригнувся, і Амаґі почала підганяти мене.
«Ви не встигнете, якщо не підете зараз, Господарю».
«Так, так. Не квап мене», - пробурчав я, виходячи з кімнати і прямуючи до церемоніальної зали.
Коли я повернувся зі Столичної планети, я одразу ж побудував новий маєток. Я витратив на нього надто багато грошей, і він виявився величезнішим, ніж я міг собі уявити. Він був розміром з місто з мого колишнього життя. Я запросив відомих архітекторів і художників і не шкодував грошей, але щоб дати вам уявлення про те, наскільки він шалено величезний, мені довелося використовувати машину, щоб пересуватися по його залах.
Коли я вийшов з гардеробної, на мене чекала Крістіана. Вона стояла на вулиці у своєму ефектному синьо-білому лицарському вбранні. Її повністю відновили до її справжнього вигляду, незрівнянної краси, яку можна було впізнати з одного погляду. Її вбрання включало білий плащ, а на стегні вона носила меч, призначений для проколювання - рапіру. Я чув, що вона була досить вправною у володінні нею.
«Ви виглядаєте чудово, лорде Ліаме».
Вона зробила комплімент моєму надто пишному вбранню для церемонії. Обожнюю підлесників. Це доказ того, що людина дбає про те, щоб мені сподобатися. Я вирішив подражнити її жартом.
«Я щойно подумав, що виглядаю занадто добре для цієї церемонії».
«Так! Я впевнена, що на вас що завгодно буде гарно виглядати, Лорде Ліаме!»
Що це? Звучить так, ніби вона говорить серйозно. Напевно, це лише моя уява.
«О, так? У всякому разі, ти справді не проти так швидко приступити до роботи?»
Згідно з тим, що я чув у лікарні, вона пройшла настільки інтенсивну реабілітацію, що це змусило б заплакати будь-яку дорослу людину. Мало того, вона закінчила її всього за рік, а потім зголосилася служити мені як лицар. Всі навколо вихваляли її за таку силу волі.
«Так, це не проблема. Однак, щоб здобути кваліфікацію імперського лицаря, мені доведеться покинути ваші володіння. Я б хотіла служити вам вже зараз».
Крістіана - або Тіа, як її звали - була з іншої нації, тому вона не могла стати імперським лицарем. Для того, щоб здобути цю кваліфікацію, їй потрібно було закінчити щонайменше дві школи, пройти спеціальну підготовку та набути практичного досвіду. Загалом, її не буде тридцять років.
"Ну, тепер, коли я вже повнолітній, я теж буду зайнятий. Цікаво, коли я взагалі зможу сюди повернутися?»
Ми всі сіли на шатл, який рушив, як тільки ми сіли. Це було дивне видовище, бо це був транспортний засіб, схожий на карету, що рухався широким коридором. Потрібно викликати таксі, щоб пересуватися власним будинком... Так, це дивно.
Поки я лежав на розкішному дивані, Тіа промовила до мене:
«Присягаюся, що служитиму вам добре, Лорде Ліаме.»
«Гаразд, не хвилюйся.»
Вона виглядала дуже підтягнутою, що було добре, але я найняв її лише через її зовнішність. Я чув, що вона була відомим лицарем на батьківщині, але все, що мене хвилювало, це щоб мені служила гарна жінка. Зрештою, це був привілей злого лорда - мати прекрасних дам, які чекають на нього, принаймні, згідно з моїми уявленнями.
Брайан, який не мав жодного уявлення про мої справжні мотиви, був просто схвильований тим, що я нарешті отримав лицаря.
"Нарешті надійний лицар для Роду Бенфілдів, господарю Ліаме. Тепер нам нема про що турбуватися».
Попередні васали Роду Бенфілдів втекли, і довгий час ніхто не хотів працювати на нас. Тепер, коли я зробив собі ім'я, з'явилися лицарі, які хотіли мені служити. Я не мав жодного інтересу займатися цим, тож залишив наймання на Амаґі та Тію. Хоча час від часу я робив зауваження, коли хтось із них був вродливим.
Ми нарешті змогли побачити наш пункт призначення попереду, але до нього ще треба було дійти.
«Я зробив це місце занадто великим».
Було вже надто пізно, але я вже шкодував, що побудував свій маєток таким величезним. Я просто захопився тим, що хотів показати, який я багатий і могутній, але в підсумку він виявився таким гігантським, що я втратив дар мови. Очевидно, я недооцінив космічну епоху. Я маю на увазі, що для людини мого становища це було досить вражаюче, але маєток, в якому я жив раніше, був досить великим. Якась частина мене відчувала, що я повинен вдатися до крайнощів, якщо хочу бути злим лордом. Погані хлопці просто зобов'язані жити у великих, розкішних маєтках.
Шлях до того, щоб стати злим лордом, виявився складнішим, ніж я думав.
***
Серед гостей у залі для урочистих подій купець Томас не міг приховати свого здивування, побачивши цей новозбудований маєток.
«Як би це сказати... Смак у графа напрочуд стриманий».
Ніас погодилася. «Мені подобається - гарно і функціонально. Якось мене запросили в маєток у формі яйця. Важко почуватися невимушено в такому незвичному місці».
Це була урочиста церемонія повноліття, на яку були запрошені всі наближені до Ліама люди ну і деякі не надто наближені. Це також слугувало для того, щоб показати його нову резиденцію після завершення будівництва, але ті, кого запросили, знайшли маєток Ліама досить скромним. Не за масштабами, а за загальним виглядом. Він, безумовно, був розкішним, і багато відомих митців доклали свої таланти до його створення, але в епоху імперії, де багато вельмож віддавали перевагу новим проектам, маєток Ліама був доволі утилітарним. Звичайно, він був величезним, але існували й більші маєтки, і його прямолінійний підхід надавав йому досить спокійного вигляду.
«Це так схоже на графа - побудувати щось просте і зручне для життя. Смішно... Він не дуже змінився, незважаючи на величезні статки, які він придбав. Я був певен, що він побудує цей будинок із чистого золота!»
Томас очікував, що Ліам скаже йому: «Мій маєток буде повністю побудований із золота, тому мені потрібні всі золоті злитки, які ти зможеш знайти!» Однак, здавалося, що навіть Ліам не зайшов би так далеко у своїй любові до золота.
«Він витратив на це чималу суму, але я б сказав, що це були гроші, витрачені недаремно».
Розглядаючи обличчя навколо, Ніас знизала плечима. «Який натовп, однак. Мабуть, усі великі торговці поклали на нього око. Є тут люди і з інших збройових заводів».
Більшість гостей були місцеві: урядовці та солдати, що займали певні позиції у володіннях. Решта здебільшого прагнули вести бізнес на планеті, зважаючи на її новознайдений успіх.
Томас знизав плечима. «А от дворян тут небагато. Це дещо насторожує».
Було запрошено чимало дворян із сусідніх територій, але багато з них були відсутні.
Ніас не думала, що з цим можна щось зробити. «Ну, я впевнена, що сусідні дворяни трохи занепокоєні тим, як він раптом отримав стільки влади».
Замість того, щоб співпрацювати, багато вельмож імперії фактично воювали один з одним. Деякі з них, однак, були присутні. Це були дворяни-невдахи, які не мали сили розвивати свої території і прийшли, щоб спробувати втертися в довіру до Ліама, щоб він розглянув можливість взяти їх під свою опіку.
Томас просканував обличчя цих дворян. «Він привернув до себе багато бідних дворян».
Що ж до причин їхньої бідності, то деякі з них самі на неї накликали бідність, інші ж справді заслуговували на жалість. Деякі з них раніше були васалами Роду Бенфілдів, і тепер, коли Ліам очолив родину і повернув собі владу, вони сподівалися, що їх знову візьмуть під свій захист. Їхня присутність була чітким визнанням влади Ліама, але це не змінювало того факту, що вони прийшли, щоб скористатися ним.
Ніас ставилася до всього цього досить байдуже. «Що ж, Імперія не може подбати про кожну маленьку планету в глушині. Дрібні лорди не мають іншого вибору, окрім як покладатися на вельмож, наділених владою».
Поки вони говорили, церемонія розпочалася. Гості навколо них виглядали знервованими. Мабуть, прибув Ліам.
Томас посміхнувся. «Насправді він дуже привітна людина, але, мабуть, чутки лякають людей».
"Я завжди вважала його гарною людиною. Нещодавно він купив у нас гарний лінкор».
«Ви хоробра, пані Ніас. Думаю, лорд Ліам дозволяє вам більше, ніж більшості людей».
Чесно кажучи, я думаю, що ці інші мають право боятися. Така влада в його юному віці?
Незважаючи на те, що батьки нав'язали йому територію і титул, коли він був ще дитиною, Ліам став мудрим правителем. З самого початку він взявся за серйозні реформи. Він не терпів корупції при дворі і особисто захищав свій народ на чолі армії, коли на нього нападали нападники. Він був суворим і жорстоким, але надійним володарем для своїх підданих. Більшість податків він вкладав у розвиток своєї території, і імперія цінувала його за те, що він справно сплачував власні податки. Крім того, він регулярно сплачував астрономічні борги своєї родини.
Хоча репутація Роду Бенфілдів давно вже стала поганою, Ліам як особистість поволі створював собі добру репутацію. У його володіннях були чиновники та солдати, які готові були віддати за нього життя. Єдине, чого йому не вистачало, - це васалів і лицарів. Але коли Ліам увійшов до зали, поруч з ним з'явився новопризначений лицар.
Томас погладив себе по підборіддю. «Це, мабуть, леді Крістіана. Я чув, що вона перший лицар, якого лорд Ліам взяв на службу. Кажуть, що вона дуже здібна».
«Ти впевнений, що він не найняв її лише через її зовнішність?
«Ну, я не можу сказати, що це тут ні до чого, але я бачив багато лицарів, і вона дійсно щось особливе. Можна сказати, що це її аура; я б'юся об заклад, що вона дуже сильна». Томас додав: «До мене дійшли чутки, що вона принцеса-лицар - з того народу, який знищив Гоаз».
Ніас добре знала про це. «Знаменита? А хіба вона не надто молодого віку? Принцеса-лицар має бути набагато старшою. Вона не виглядає навіть на сотню років. Це не може бути правдою, чи не так?»
Томас розумів її сумніви. «Ну, це лише чутки. Але якби поруч з ним справді була така жінка, то лорд Ліам справді мав би задатки мудрого правителя, яких рідко зустрінеш».
Якби Ліам почув усе це, він був би безнадійно розгублений. Зрештою, він так старанно працював над розвитком своїх володінь лише тому, що якщо він цього не зробить, то йому не буде чого потім вимагати від своїх підданих. Він скорочував своїх корумпованих чиновників лише тому, що вони особисто його дратували. Він боровся з піратами лише тому, що був впевнений у своїй перемозі. Він платив податки і віддавав борги лише тому, що йому було вигідно залишатися в милості Імперії. А Тію він найняв лише через її гарну зовнішність і відданість, а не через чутки про її нібито рідкісні здібності. Не було ніякої глибшої причини для його дій. Сам він був під враженням, що живе егоїстично, як злий лорд.
Сувора церемонія продовжувалася.
З очей Томаса покотилася сльоза, коли він замилувався величним виглядом Ліама. «Я не помилявся щодо лорда Ліама. Я так радий, що залишився з ним».
Ніас погодилася, хоча їй здалося, що емоції купця трохи зашкалюють. «Для нашої фабрики велике полегшення мати такого постійного клієнта, як він. Сподіваюся, він і надалі продовжуватиме так само добре працювати. Якби він купував у нас ще трохи більше, я б не мала жодних претензій».
Звузивши очі, Томас застеріг її: «Думаю, цього буде важко досягти, якщо ваша фабрика не зробить подальших удосконалень зовнішнього вигляду та дизайну інтер'єру. Якими б функціональними не були ваші кораблі, якщо вони незручні за формою та управлінням, це не додасть вам очок».
Ніас вдала, що не почула його.
***
Через місяць після церемонії я ламав голову над досить складною дилемою.
«Чи можна сказати, що я живу в розкоші?»
Це був Брайан, який відповів на моє запитання. «Гм? Ну, я не дуже багато знаю про інші роди, але порівняно з нашими попередніми лордами, я б сказав, що ви живете досить економно».
Сидячи за столом, підперши підборіддя руками, я почав дещо розуміти.
Я припускав, що живу розкішним життям, але гроші на моїх рахунках зовсім не зменшуються. Скільки б я не витрачав, це не залишає жодного сліду.
«Економно?»
«Так, я так вважаю. Враховуючи ваше становище, не думаю, що вам зашкодить, якщо ви дозволите собі трохи більше».
Зрозуміло. Я маю на увазі, що я граф. Але я не знаю, який рівень «потурання» личить графу.
Я вирішив найняти музикантів, щоб вони грали під час моєї трапези, просто щоб витратити трохи грошей. Я подумав, що так робили б багаті люди в моєму земному житті. У величезному маєтку, який я побудував, було багато невикористаного простору, і я подумав, що з ним робити.
Я міг би встановити гарний великий басейн, щоб користуватися ним, коли захочу. Ні, я влаштую тут цілий аквапарк... Тоді у мене буде і хвильовий басейн, і лінива річка.
Так я і зробив, і в день, коли все було завершено, я розважався, плаваючи задом наперед у лінивій річці.
А тепер моя ванна - це ще й гаряче джерело! Але я все ще живу економно? Я дійсно недооцінював стандарти цього світу.
«Що таке розкіш, Браяне?»
«Я не знаю, як відповісти на це, пане.» Брайан вистрілив в Амаґі мовчазним благанням про допомогу, тож вона відповіла замість нього.
«Згідно з моїми записами, був один граф, який перетворив цілу планету на приватний курорт, щось на кшталт туристичного притулку для себе одного».
«Який у цьому сенс?»
Туристичний притулок для однієї людини? Яка користь від нього, коли його там не було? Він міг би принаймні дозволити іншим людям приїхати!
"Якщо це ваша реакція, то, можливо, ви просто не прагнете великої розкоші, Господарю, - сказала Амаґі. «Те, що ви шукаєте сенс у таких речах, є доказом фундаментальної різниці у ваших цінностях. Розкіш не потребує такого сенсу; її єдина мета - самозадоволення. Враховуючи вашу особистість, можливо, для вас було б краще не прагнути до певних стандартів розкоші».
«Н-ні, це неправда! Я буду жити в розкоші. У мене є гроші - я можу робити з ними все, що захочу!»
Брайан з любов'ю дивився на мене. "Звичайно, пане. Чим би ви хотіли займатися?»
Мої очі забігали, коли я намагався щось придумати. Я вже вичерпав усі власні ідеї для розваг. На даний момент мені не спадало на думку нічого іншого.
Поки я розгубився, Амаґі запропонувала одну можливість. «Чи можу я запропонувати програму навчання за кордоном?»
«Навчання за кордоном? Я ж збираюся їхати на спеціальне навчання, чи не так? Хіба це вже не навчання за кордоном?»
«Я маю на увазі не вас, а ваших людей. Якщо ваші люди дізнаються, як живуть на Столичній планеті та на інших територіях, ви отримаєте населення з більш різноманітними поглядами та знаннями. Можна сказати, що це форма розкоші, оскільки це не те, що ви зобов'язані робити для свого народу».
Мовляв, хіба люди навчаються за кордоном заради розваги? Чи є розкішшю використання моїх грошей для того, щоб зробити інших людей щасливими? Це правда, що мені не потрібно, щоб мої люди були добре освіченими чи ще щось; все, що їм потрібно - це залишатися в строю.
Брайан, схоже, був з нею згоден. «Я думаю, що це чудова ідея. Ви вже згадували, що оскільки ваша територія була освоєна нещодавно, вашим людям ще багато чого треба навчитися в мистецтві та моді. Можна сказати, що відправляти їх на навчання за кордон, щоб здобути такі другорядні знання, є певною формою розкоші».
Я пригадав нашу нещодавню розмову, про яку говорив Брайан. «Саме так! Я знаю, чого вони можуть навчитися за кордоном!»
Причиною того, що я все ще не міг змусити себе познайомитися з дівчатами у своїх власних володіннях, була ця постійна проблема моди. Жодна з тутешніх дівчат не підходила мені. Якби люди виїжджали і бачили більше світу, можливо, ситуація на цьому фронті покращилася б. Принаймні, вони повинні зрозуміти, що ходити на пляж у гідрокостюмі - це не привабливо. Я ніколи не забуду день, коли дізнався, що тут вважається модним надягати на голову маленьку парасольку, коли виходиш під дощ або яскраве сонце. Це довело мене до сліз.
Мистецтво і мода - це не ті речі, яких потрібно вчитися, щоб вижити - люди, які просто намагаються заробити на життя, не можуть дозволити собі зосереджуватися на таких речах. Я вважав, що це свого роду розкіш - мати можливість зосередитися на них.
«Підготуй все, я хочу відправити якомога більше людей за кордон! У нас є достатньо грошей, щоб заплатити за це».
Амаґі негайно розпочала підготовку. "Я сформулюю план дій і включу його у ваш бюджет, Господарю. Якщо ми попрацюємо швидко, то зможемо зібрати охочих і почати відправляти їх за кордон вже наступного року».
«Чудово. Ось що я називаю розкішшю!»
Брайан протер куточки очей, але я не звернув на нього уваги. «Відправляти своїх підопічних на навчання за кордон за власні гроші... Це якраз те, чого я очікував від вас, пане Ліаме».
Я ледве розібрав, що він говорить, настільки його голос захлинався від ридань.
Так чи інакше, я просто повинен використовувати свої гроші - настільки, наскільки це можливо! Мені потрібна розкіш. Злі лорди повинні потурати собі!
Мені дісталися величезні статки, тож я хотів витратити їх на що завгодно. Я був на правильному шляху до досягнення своєї кінцевої мети.
Одного дня я стану злим лордом, якого всі будуть боятися!
Бонусна Історія: Ліамів план гарему
ЩО ПОТРІБНО для того, щоб стати злим лордом? Гроші, насильство... і жінки.
Відтоді, як я отримав алхімічну скриньку, абсолютно читовий предмет, гроші мене більше не турбували. Я міг би без проблем виплатити свій борг. Це була одна мета.
Щодо насильства: Я опанував чудову техніку володіння мечем, відому як Шлях Одного Спалаху, і хоча я був упевнений, що мені ще багато чому треба навчитися в цій галузі, я вирішив, що принаймні я став досить пристойним лицарем. Це означало, що я досягнув і другої мети.
«Залишилися тільки жінки!»
Тож я підготував для неї кімнату в своєму новому маєтку. На перший погляд, вона виглядала як зал для аудієнцій, який міг би використовувати король у рольовій грі. У дальньому кінці я поставив для себе розкішний трон, а височенну стелю підтримували безглуздо оздоблені колони з басейном у центрі кімнати. Я створив цю показну кімнату, думаючи, що злі лорди - це розпуста! Саме тут я планував, що мене обслуговуватимуть красиві жінки в купальниках.
Коли все було готово, я запросив Амаґі та Браяна всередину, щоб похизуватися, але вони не дуже добре відреагували на це.
«Я бачу, ви зайнялися ще одним зі своїх дурних маленьких проектів, Господарю».
"Господарю Ліаме, для чого ви маєте намір використовувати цю кімнату? Не думаю, що я щось чув про цей проект».
Ну, я не думав, що вони добре відреагують, якщо я скажу їм, що хочу зробити гаремну кімнату, тому я приховав це від них, але я не збираюся стримувати себе! Я ж злий володар, врешті-решт.
«Ця кімната існує для того, щоб здійснити мою мрію.
Амаґі мило нахилила голову. «Вашу мрію?" - перепитала вона.
«Саме так. Ця кімната існує для того, щоб здійснити мрію, яку я давно виношував. Ви коли-небудь чули фразу «явне зловживання»?"
Брайан підніс руку до підборіддя. «Здається, чув.
«Ось що я збираюся зробити! Я наповню цілий басейн алкоголем, розвішаю м'ясо на стовпах... очевидні потурання на кшталт цього! А потім наберу цілу юрбу дівчат і зроблю гарем!" Я широко розвів руки і голосно розсміявся, а Брайан і Амаґі холодно дивилися на мене.
Хех. Я б не очікував, що ці двоє зрозуміють.
Зрештою Амаґі перевела погляд з мене на порожній басейн. «Господарю, якщо ви наповните басейн алкоголем, він випарується, а це небезпечно».
«Га?»
«А навіщо взагалі наповнювати басейн алкоголем? Щоб пити його? Це було б брудно».
Мене трохи збентежили резонні запитання Амаґі, але я добре обміркував свій план.
«Усе гаразд, у басейні є фільтр. І я не думаю, що випив би стільки води».
Але тепер, коли я подумав про це, чи справді я хочу пити алкоголь, в якому плавають люди? Ні. Я краще вип'ю нормальний напій, ніж зачерпну щось з басейну.
«Система фільтрації маєтку просто видалить алкоголь і залишить басейн наповненим свіжою водою».
«Га?»
Амаґі продовжувала наводити вагомі аргументи. «По-перше, який сенс будувати басейн? Якщо ви хочете поплавати, то безпечніше плавати у воді, а якщо ви наповните його алкоголем, то він все одно буде фільтруватися у воду. Якщо ви вимкнете фільтр і залишите алкоголь у воді, плавати в ньому буде небезпечно для здоров'я».
Вислухавши всі аргументи Амаґі, Браян стиснув кулак і сказав: «Я маю протестувати, господарю Ліаме! І взагалі, що ви маєте на увазі під розвішуванням м'яса на стовпах?» Тож тепер Брайан намагався зіпсувати мені свято.
«Щ-що в цьому поганого? Я можу принаймні повісити м'ясо, чи не так?!»
«Не можете! Що ви збираєтеся робити з такою негігієнічною їжею? З'їсти? Якщо хочете їсти м'ясо, будь ласка, їжте його тільки після того, як воно правильно зберігалося і було приготоване!"
Коли я дійсно зупиняюся, щоб подумати, чи хотів би я їсти м'ясо, яке просто висить на стінах... Ех, я не знаю, чи хотів би.
«Тепер, коли ти про це згадав, можливо, це занадто кидається в очі».
«Ви абсолютно праві. Я закликаю вас переглянути ці плани.»
З іншого боку, злі лорди повинні бути марнотратними, чи не так? Навіть якщо в атрибутиці немає ніякого сенсу і вона містить в собі щось нездорове, я так чи інакше втілю це в реальність! Амаґі та Браян можуть спробувати зупинити мене, але я зберу в цій кімнаті цілий гарем!
«Але я не збираюся відмовлятися від своєї мрії про власний гарем! Тут на мене чекатимуть жінки і розважатимуть мене!» Мій голос пролунав у величезній кімнаті.
Я впевнений, що ці хлопці не зможуть зрозуміти, але я не відступлюся.
Однак Амаґі несподівано відреагував на мої палкі слова. «Я не бачу в цьому проблеми».
«Що? Не бачиш?» Я думав, що вони одразу ж відкинуть і мій план з гаремом. Вони так багато критикували випивку та м'ясо, але нічого про гарем? Я підозріло подивився на Амаґі, але вона була незворушною, як завжди.
«Невже все гаразд? Гаразд, тоді я зроблю один. Найбільший гарем, який коли-небудь був.» Я подивився, чи не зрушила вона з місця, але вона не подала жодних ознак, що хоче щось сказати.
З іншого боку, Брайан. «Ви голова сім'ї, пане Ліаме - граф, і правитель цієї планети. Для вас цілком природно мати гарем».
«О-о-о?»
Брайан почав розпатякувати, ніби виплескуючи критику на мою адресу, що накопичилася в ньому. "Ви знаєте, як сильно я хвилювався через те, що ви такий скромний, господарю Ліаме? Спочатку я думав, що ви просто занадто молодий, щоб цікавитися протилежною статтю, але потім ви йдете і потрапляєте в медові пастки направо і наліво!»
Секундочку! Коли це я потрапляв у медові пастки?
«Гей, я ніколи...»
"Ви забули інженерного капітана Ніас, Пане Ліаме? Ви замовили цілий флот з Сьомої Збройової Фабрики, щоб заспокоїти ту єдину жінку!»
Тепер, коли він згадав про це, я багато чого купив у Ніас. Я щойно придбав у неї цей новий флагманський корабель.
«Звісно, звісно, неважливо. Але я справді можу створити гарем? Тому що я це зроблю, ти ж знаєш!»
Брайан виглядав недовірливим. Він нахилився вперед і почав читати мені лекцію. "Вибачте за відвертість, господарю Ліаме, але на даний момент у вас вже має бути кілька жінок. Якщо з вами щось трапиться, роду кінець. Можливо, це трохи зарано, але ви мусите зробити спадкоємця».
Раптом він каже мені завести дитину, а я щойно буквально став дорослим! Насправді, я перебуваю в такому віці, коли деякі люди все ще ставляться до мене, як до дитини. Мені ще занадто рано мати власну дитину. До того ж, я ще навіть не закінчив освіту, тож мене ще не вважають повноцінним дворянином.
«Це якось нізвідки взялося, тобі не здається?»
«Зовсім ні! Вам неодмінно треба народити спадкоємця! Якщо ви візьмете офіційну дружину, то інші потенційні спадкоємці можуть утворити сім'ї-гілки. У роду Бенфілдів немає жодної гілки сім'ї!"
Що ж, є багато речей, які я хотів би сказати про ці речі зі спадкоємцями, але це правда, що Рід Бенфілд в біді без жодної сім'ї-відгалуження. Говорячи ігровою мовою, це все одно, що у нас в банку нуль життів, тож якщо ми помремо одного разу, то гру буде закінчено. Я трохи здивований, що Рід Бенфілд проіснував достатньо довго, щоб я в ньому народився.
«Яка в цьому моя провина?»
«Я лише кажу, що це ваш обов'язок - якнайшвидше забезпечити родину спадкоємцем!»
Останнім часом все більше людей в моїй області використовували штучне запліднення і навіть вирощували своїх дітей в пробірках, але все ще вважалося кращим для матері вирощувати свою дитину у власному лоні. Я мало що знав про ці теми, окрім цього. Чи справді мені потрібно було починати думати в цьому напрямку?
Амаґі швидко повернула нас до теми гарему. «Немає жодних проблем з тим, що у вас є гарем, тож, будь ласка, продовжуйте і балуйте себе досхочу».
«Ніяких проблем?»
«Правильно. Але що до «демонстративного споживання», то тут є багато гігієнічних проблем».
«Тож це не варіант».
Я думав, що вони обоє будуть проти гарему, але все виглядало так, ніби вони обоє були за нього. Я був певен, що вони скажуть щось на кшталт: «Ви не повинні піддаватися хтивості!"
Що ж, якщо вони не проти, то на цьому все і закінчиться. Я збираюся зібрати якомога більше красивих жінок і розважатися, як злий лорд!
«Що ж, тоді до справи. Приводьте красунь! Я почну з того, що сам ретельно відберу кожну з них...»
Але щойно я почав фантазувати, Брайан перебив мене. «Будь ласка, зачекайте, пане Ліаме.»
«Що таке? Секунду тому ти був повністю за, а тепер збираєшся скаржитися?»
«Ні, я просто хотів запитати, якого саме масштабу ви уявляєте собі цей гарем».
Хех! Б'юся об заклад, ці двоє мислять реалістичними цифрами, наприклад, десять жінок. Це, напевно, вважається великим для гарему, чи не так? Але я злий лорд - я мрію про велике! Я маю на увазі, якщо я збираюся експлуатувати своїх підданих, я повинен мати принаймні сотню жінок.
«Сотня.»
«Сотню!» Очі Браяна розширилися від несподіванки.
Він, напевно, скаже мені, що мати стільки буде занадто складно, але я відмовляюся йти на компроміс...
«Лише сто?»
«Га?»
Очевидно, Брайан був здивований чимось іншим.
«Ви справді будете задоволені такою кількістю?»
«Що? Хіба сотня не забагато? Це багато, правда, Амаґі?»
У відповідь Амаґі розгорнула навколо мене кілька екранів. На них були фотографії профілів жінок з короткими біографіями.
"Я взяла на себе сміливість зібрати деяких кандидаток сама. У мене тут десять тисяч, і я подумала, що ви могли б запросити принаймні тисячу з них пожити в маєтку».
«Тисячу?!»
Я помилився на один нуль? Ви справді думаєте, що я можу впоратися з такою кількістю жінок самотужки?
«Ви з глузду з'їхали? Що мені з такою кількістю робити?»
Спроба вести ділову розмову про щось настільки особисте, як легіон жінок, які могли б мене задовольнити, ставала дещо незручною.
З серйозним виразом обличчя Брайан намагався переконати мене. «Питання не в кількості. Важливо знайти жінок, які будуть вам до вподоби. Важлива не коробка, пане Ліаме, а її вміст».
Під «коробкою», гадаю, він мав на увазі цю кімнату, яку я зробив. Замість того, щоб будувати кімнату для мого гарему, я мав би спочатку зібрати його вміст: жінок.
«Тисяча - це забагато!»
"Нічого цього не було б, якби ви самі запрошували жінок до маєтку, господарю Ліаме! Попри всі ваші розмови про гарем, ви не вибрали жодної жінки, яка була б поруч з вами!»
«Це неправда! У мене є Амаґі, хіба ні?"
Мій дворецький кинув безпорадний погляд на Амаґі, але навіть вона, здавалося, була трохи роздратована мною. «Господарю, я не можу виносити ваших дітей.»
«Це тут ні до чого.»
Брайан закрив обличчя руками і почав плакати. "Так просто не можна, господарю Ліаме. Якби ви хоча б залишили біля себе кількох жінок, яких кохали, я був би спокійний».
«Замовкни! Ти ж сам казав, що справа не в кількості! Для мене якість важливіша за кількість, і я не йду на компроміси!»
"Ну, тоді я не бачу вашого гарему! Будь ласка, принаймні, скористайтеся цією можливістю, щоб познайомитися з потенційними кандидатками».
Очевидно, було багато дивакуватих жінок, які легко зголосилися б, якби я сказав, що хочу наложницю або коханку.
Але це не те, чого я хочу! Як злий лорд, я хочу примусити жінок, які не бажають, скласти мені компанію. Арата сказав, що саме так робили погані хлопці в брудній манзі, яку він читав. Як називався цей жанр? НТР? У минулому житті у мене вкрали дружину, але цього разу я хочу бути тим, хто краде! Я не можу дозволити, щоб жінки просто пропонували мені себе.
«Мені потрібні жінки з гарною зовнішністю і великими талантами, але вони не можуть бути просто підлеглими!»
Вираз обличчя Брайана нарешті змінився на повний відчай. «Що? Ви правитель цієї планети, пане Ліаме; більшість жінок зроблять все, що ви їм скажете!»
Амаґі погодилася з Брайаном. «Ви дуже популярні, Господарю.»
Невже кожна людина на цій планеті - ідіот? Якого біса вони поклоняються такому лиходієві, як я? Боже, це все ускладнює, чи не так? Можливо, я не зможу знайти жодної кандидатки для свого гарему на цій планеті.
«Тоді я не можу вибирати їх зі своїх володінь», - пробурмотів я, і Брайан з Амаґі звузили на мене очі.
"Я починаю сумніватися, що ви серйозно ставитеся до створення гарему, господарю Ліаме. Правдиво кажучи, я дуже хвилююся».
Амаґі додала: «Ви ще не зробили жодного кроку щодо жодної з працівниць маєтку. Я очікувала, що ви переслідуватимете хоча б кількох з них».
Навіщо мені це робити? Я збираюся створити власний гарем. Чорт забирай, я що просто візьму когось, кого хтось інший приготував для мене?! Та ну, я ж злий лорд!
Післямова
Привіт, це автор, Мішіма Йому.
Що ви думаєте про «Я - злий лорд міжгалактичної імперії»? Нормальна, порядна людина впадає у відчай у своєму земному житті, тому переосмислює своє призначення і вирішує стати лиходієм у своєму новому житті. Це, напевно, звучить як серйозна історія.
Він потрапляє в міжзоряну імперію і намагається пристосуватися до звичаїв цього футуристичного світу. Хоча він прагне стати злим лордом, натомість всі навколо ставляться до нього як до мудрого правителя. Я буду радий, якщо вам сподобається унікальна боротьба Ліама.
Сподіваюся, читачам оригінального веб-роману сподобалися додані сцени тощо в цій інкарнації. Я зробив багато поліпшень і змін у цій версії, тому обсяг також збільшився. Через це, можливо, у мене не так багато місця для післямови, але в будь-якому випадку, я впевнений, що читачам важливіша сама історія, ніж авторська післямова, тож давайте просто назвемо це плодами моєї праці, гаразд?
Чи ви б віддали перевагу післямові від Браяна? Я не міг зрозуміти, як це відтворити, тому врешті-решт я просто закинув цю ідею. Вибачте, що жартую про речі, які зрозуміють лише веб-версії!
Що ж, сподіваюся, ми зустрінемося знову в наступному томі!
Післямова команди перекладу
Всім привіт, я Легат, перекладач цього роману, редактора у мене немає тому тут купа помилок прошу пробачення за це, як помітити щось пишіть в коменти, загалом як вам історія? Сподобалась? Я читав колись ще веб версію, і мені дуже зайшла і тепер я на диво перекладач Лайт версії, ніколи не думав що так станеться, але життя дивна річ сьогодні ти звичайна людина а завтра злий лорд міжгалактичної імперії ну або перекладач) Всі папа зустрінемось у 2 томі!