Ада…
У мить, коли вона зійшла з колосальної виверни, наші погляди зустрілися.
Вона згадувала, що готує сюрприз, але я ніяк не очікував цього — не її появи тут. Вона, без сумніву, пішла на чималий ризик.
У супроводі Кармен і Вулкана вона впевнено рушила до мене, розрізаючи щільний натовп.
— Вау… А це ще що за красуня?
Данзо не зміг стримати реакції. Чомусь у мене виникло нестримне бажання дати йому в пику.
— Це моя сестра.
— Твоя сестра?
— Отже, це нинішній Лорд родини Старлайт…
Селіна промовила це зі щирим захопленням, визнаючи єдину жінку-очільницю серед великих родин.
— Давненько не бачились, Фрею.
Ада нарешті підійшла до мене й легко обійняла — те, чого я не відчував уже дуже давно.
Але майже одразу вона відступила, зберігаючи невелику дистанцію між нами.
— І справді давно… Не очікував побачити тебе тут, Адо.
— Це й так видно по твоєму обличчю. Ти справді думав, що я залишу тебе самого?
Ада підняла погляд і оглянула людей за моєю спиною. Побачивши їх, вона усміхнулася.
— Твої друзі?
— Щось на кшталт…
Їй, схоже, було приємно знати, що я не сам.
Я швидко представив її їм, але перш ніж устиг зреагувати, та стара відьма влупила мені швидкого ляпаса.
— Виглядаєш краще, ніж минулого разу. Нарешті стаєш чоловіком?
— Угх… Кармен.
— Хмм… Досі худющий.
— Не хочу це чути від тебе…
Кармен… краще поки що не потрапляти їй на очі.
Я з роздратуванням зітхнув і знову повернувся до Ади.
— То… як так сталося? І взагалі, чи безпечно тобі покидати родину й приходити сюди?
— Хмм… Так і ні.
— Так і ні?
Ада злегка нахилила голову, очевидно уникаючи теми.
— Про це поговоримо пізніше. А зараз — даваймо забиратися звідси.
Її слова повернули мене до реальності.
На нас дивилися незліченна кількість очей — ми були в центрі уваги.
Особливо Фрост. Його, здавалося дратувала вся ця ситуація, але він не висловлював невдоволення. Не перед Лордом іншої родини.
У будь-якому разі, наше становище повністю змінилося: від єдиних, хто залишився без транспорту, до вершників найбільшої з усіх виверн.
Кармен стрибнула на голову звіра, знову вступивши з ним у своєрідну боротьбу. Але бідолашна істота вже зазнала досить, тож зрештою здалася.
— Схоже, вона й справді отримує від цього задоволення, га?
За наказом Кармен виверна розгорнула крило, пропонуючи нам шлях на спину.
— Ну ж бо, хлопці. Тепер у нас є власний транспорт.
Данзо, Гоуст і Селіна піднялися, але сіли ближче до хвоста, тримаючись трохи осторонь від нас.
Причина була проста — були речі, які слід обговорити.
— Ну? І що тепер?
— Зачекай.
Старий дворецький Вулкан підняв навколо нас прозорий бар’єр — я припустив, що він не давав іншим підслуховувати.
Щойно він це зробив, Ада з роздратуванням зітхнула.
— Мені шкода, Фрею. Я не змогла цьому завадити.
Я підняв брову.
— Завадити чому?
Кармен обернулася до Ади. Та на мить завагалася, перш ніж відповісти:
— Твоєму відбору родиною Мунлайт.
Як я й думав…
— Отже, все було сплановано з самого початку.
Ада неохоче кивнула.
— Щойно храм повідомив нас про цю навчальну експедицію, ти й Сноу Леонхарт стали нашими головними пріоритетами. Але в останній момент твоє ім’я прибрали зі списку.
Більшість сказаного я вже сам зрозумів. Щоб підтвердити решту, я озвучив свою підозру:
— Знову той старий?
Ада кивнула.
— Леонідас і його фракція втрутилися в останню мить. Це був сміливий хід, і ми не змогли нічого змінити — він діяв у ідеальний момент.
Кармен, усе ще стоячи на голові виверни, насупилася, згадавши втручання того старого.
— Він у змові з родиною Мунлайт… Вони хочуть тебе, хлопче.
Вона повернулася до мене з серйозним виразом обличчя.
— Той інцидент між тобою і тією дівчиною стався давно. Я й подумати не могла, що вони так довго триматимуть образу. Фрею, ти впевнений, що тоді більше нічого не зробив?
Питання Кармен застало мене зненацька.
Чи зробив я щось іще?
Відповідь була — ні.
Але Фрей дізнався речі, яких йому знати не слід було. Це все, що мені було відомо, адже я не повністю усвідомлював, що саме сталося тоді.
— Я нічого не робив. Це було давно, і я навіть не хочу про це згадувати.
— Хмм.
Вона не виглядала переконаною. Відчувши, що варто змінити тему, я перевів розмову.
— Забудьмо поки що про родину Мунлайт… А що з Леонідасом? Він усе ще хоче мене? Навіть після того, як я тримався осторонь?
Кармен і Ада перезирнулися, перш ніж Ада відповіла:
— Безсмертний Лев залишається загадкою. Я знаю про його ненависть до тебе, тож намагалася перевести його увагу на себе — адже саме я становлю справжню загрозу його владі. Але попри всі зусилля, він і далі одержимий тобою.
Кармен роздратовано фиркнула, згадавши того старого.
— Леонідас завжди зневажав твою родину. Вісімдесят років тому він програв дуель за титул лорда твоєму дідові, Ізану Старлайту. А потім зазнав поразки ще раз — від Авраама Старлайта, який був із бічної гілки родини й був майже вдвічі молодший за нього. Я гадала, що він просто затаїв на тебе злобу… але тепер, я більше не розумію його.
Їх слова змусили мене усвідомити дещо…
Леонідас Старлайт — усе було не так просто, як я думав.
Чи було щось іще, про що я не знав, що змушувало його так прагнути моєї смерті?
Я схопився за голову, відчуваючи тягар ситуації.
Ціла родина хотіла моєї смерті — і ще один одержимий стариган бажав того самого.
Це погано.
Я зібрався з думками й знову зосередився на Аді.
Зараз важливими були не мої вороги, а мої союзники.
— Адо… повернімося до нашої теми. Тобі справді безпечно бути тут?
Ада кивнула.
— Родина Мунлайт щось замишляє щодо тебе… тож я вирішила навідатися до них як гостя на місяць.
— Твоя сестра — Лорд великої родини, що стоїть на рівних із Бейлором Мунлайтом. Самою лише своєю присутністю вона стане стримувальним чинником, принаймні до певної міри…
Поволі, нитки думок почали сплітатися в моїй голові.
Розділ 99: Проклятий (1)
Том 1
