Розділ 73: Бій на смерть (1)

— Очима Фрея Старлайта —

— Заспокойся… Балеріон.

Мій меч тремтів у руках, жадаючи крові людини, що стояла переді мною.

Я знав, що шанси на перемогу невеликі, але не хвилювався.

Балеріон давав мені впевненість, а ще — я мусив зупинити його тут.

Місія Фейріта була такою ж, як у Фрея у оригінальній історії — знищити Ядро.

Ядро було джерелом енергії, що підтримувало Небесний Купол — бар’єр навколо храму.

Наче ядерний реактор; якщо його пошкодити чи зруйнувати неправильно, вибух був би достатньо сильним, щоб стерти храм з існування.

Знаючи це, зупинка Контрактника завжди була моїм головним пріоритетом.

Ні Кай Люк, ні Чорні Маски не були справжньою загрозою зараз — це був Фейріт.

Мушу визнати, він не раз спричиняв мені головний біль. Але завдяки здібності «Зображення» все стало ясно.

У другому Зображенні всі в Елітному класі страждали — усі, крім двох людей.

Принцеси Санси та Фейріта.

Цього було достатньо, щоб підтвердити його особистість як Контрактника.

Я вже витратив чимало Очок Досягнень, щоб використати Пряму Пораду та дістатися сюди, і як завжди, система кинула мені перешкоду на шляху.

На шляху, раптово з’явилося магічне коло, випустивши десятки загарбників.

Мусив битися з усіма, перш ніж дістатися сюди. Можна вважати це розігрівом, хоча вони були набагато проблемнішими, ніж я очікував.

І ось ми тут.

Вітри люто вирували навколо Фейріта.

Тиск, що виходив від нього, був неймовірним.

Та усмішка на його обличчі не зникала, навіть побачивши Балеріона.

— Тьфу… Подивись на себе, Фрей. Ти справді думаєш, що цей меч у твоїх руках щось змінить?

Повільно він підняв руку до мене, чорна аура закрутилася навколо неї.

— Я розірву твоє дратівливе обличчя на шматки, а потім —

Свист!

Кров бризнула, коли я з’явився позаду нього.

— Ти забагато базікаєш.

Як я сказав, відрубана рука впала на землю.

Атака була надто швидкою для нього, щоб її опрацювати.

Фейріт різко обернувся, його раніше розважене обличчя спотворилося від люті.

В момент його обертання, Балеріон уже розсікав половину його шиї.

Лише тоді він зрозумів, наскільки серйозно це. Чорні руни спалахнули на всьому його тілі.

Мить тому, мій меч легко розрізав його плоть, а тепер, відмовлявся рухатися вперед.

Я нахмурився й намагався витягнути його, але він застряг.

З відрізаного зап’ястя виросла нова чорна рука — яка перетворилася на масивний, двометровий клинок.

Все це сталося в мить ока.

Фейріт видав лютий крик, замахуючись тією монструозною зброєю на моє обличчя.

Відчуваючи небезпеку, я влив подвійну дозу Темної аури в Балеріон, вирвавши його та заблокувавши удар.

Сила його удару відкинула мене на кілька метрів, гострий біль пронизав мою руку.

Чистий розріз, який я завдав, вже гоївся, а його колись бліда шкіра стала глибоко багряною.

Напружена усмішка з’явилася на моєму обличчі.

— Це не буде легко.

— Фрей! Фрей! Фрей! Фрей!!!

— Перестань кричати моє ім’я цим набридливим голосом. Ти все псуєш.

Тіло Фейріта здригнулося, він відштовхнувся від землі й зник у наступну мить.

Його клинок тепер був укріплений гострою аурою вітру.

Він атакував зверху, але завдяки «Оку Яструба» я побачив удар і підняв Балеріон, щоб заблокувати.

Мій меч був сильним — моє тіло, не дуже. Вплив удару вбив мене в землю.

— Це завжди ти! Маєш бути ти!

Оманливий удар відкинув мене до трибун, а він стрибнув слідом.

— Ти завжди приходиш, щоб усе зіпсувати!

Його величезний клинок кинувся на моє обличчя. Я відбив його мечем, іскри вибухнули від зіткнення.

Сила його зброї врізалася в землю поруч зі мною.

Та потім його вільна рука здригнулася неприродно. З’явився другий клинок — більший за перший.

— Пожирай!

Клинок був за сантиметри від мене, але я скористався тією долею секунди, вдихнув величезну кількість повітря, мої очі засяяли фіолетовим.

Пролунав оглушливий вибух, коли я випустив хвилю чорної аури, підкинувши Фейріта в повітря.

Він кинув погляд на свою руку, помітивши маленькі тріщини на монструозному клинку.

Потім, відчувши лячну енергію зверху, підняв голову — і побачив мене, що чекаю.

— Десять тисяч кроків Тіні: Чорний Метеор.

Обидва його величезні клинки рухалися, щоб захистити груди, але Балеріон їх розсік. Клин прорізав товсту плоть, і ми обидва врізалися в землю.

— Хочеш кривавого бою?

— Десять тисяч кроків Тіні: Міраж.

Двадцять копій мене оточили Фейріта, всі одночасно рубаючи його.

— Давай, я покажу тобі, що таке справжня жорстокість.

— Не смій гратися зі мною!

Шторм гострої вітрової аури вибухнув, відштовхнувши мене назад.

Фейріт миттєво визначив моє місцезнаходження.

Цього разу він бив обома руками, десятки небесних сфер оберталися навколо нього.

Він випускав нескінченні торнадо та удари, наповнені темною й вітровою аурою.

Я ледве захищався — він міг влучити здалеку й зблизька.

Удари лунали один за одним, кожен достатньо сильний, щоб вибити мене з бою.

Ледве встигав блокувати.

Балеоріон залишав нові рани на його тілі кожним ударом, але він миттєво регенерував.

І найгірше — ці кляті небесні сфери продовжували обстрілювати мене.

Травми складалися.

Я дозволяв слабким ударам потрапляти, жертвуючи собою, щоб блокувати смертельніші.

Але я знав, що не зможу триматися вічно.

Я намагався використати Фантомні Кроки, щоб збільшити швидкість, але Фейріт наздоганяв.

Мені потрібен був спосіб зменшити тиск.

Та безжальні атаки не залишала часу на роздуми.

— Це закінчується зараз, Фрей Старлайт!

Фейріт заревів, скликавши всі свої небесні сфери для фінального удару —

Але перш ніж він встиг його застосувати, втрутилася третя сила.

Серія швидких вибухів знищила його снаряди.

Ми обидва обернулися одночасно.

Принцеса Санса піднялася на ноги, ледве тримаючи себе.

Біль помітно тремтів у її тілі, але вона не дозволила йому заважати.

— Я впораюся з атаками здалеку…

— Сфокусуйся на тому, щоб його знищити.

На обличчі з’явилася усмішка, перш ніж я встиг її стримати.

Мечник і Контролер Хвиль… Це повністю змінило хід бою.

— Дякую!

Баланс знову змінився.

Поки Санса займалася тими проклятими небесними сферами, я міг нарешті зосередитися на супротивнику.

Фейріт був в люті.

Темна аура пульсувала навколо нього, доказ його киплячого гніву.

Його удари стали швидшими, а голос звівся до скажених криків.

Він був набагато сильніший за мене… Він давно перевершив Ранг B і тепер стукав у двері Рангу A.

Без Балеріона я б уже був розбитий.

Але серед хаосу я знайшов слабину.

Його гнів поглинув його, позбавивши дисципліни Мечника. Тепер він бив як дикун.

Якщо я синхронізую рухи з нищівними ударами Балеріона, я можу його здолати.

Зловісна усмішка повільно з’явилася на моїх губах, коли ми зіткнулися, і поле бою здригалося під вагою наших ударів.

Це була битва витривалості.

У мене була нескінченна аура, але моє тіло не було безмежним… і Санса теж довго не витримає.

На відміну від мене, рани Фейріта гоїлися миттєво. Його тіло стало монструозним, ледь нагадуючи колишню форму.

— Пади! Пади! Помри!

Земля здригалася під нами — знак того, що війна зовні досягла піку. І всередині арени було не менше.

Здалеку я вже зовсім не виглядав так, ніби б’юся з людиною.

Я боровся з монстром.

Щоб завершити це, я мусив випустити найпотужнішу техніку «Десяти тисяч кроків Тіні» — ту, що завдає незворотних ушкоджень.

І я це зробив.

Наступну годину ми билися один з одним усім, що мали.

Я втратив рахунок, скільки разів Балеріон проймав його плоть, скільки разів його кров — червона та чорна — розбризкувалася по арені.

Але жоден удар не міг його прикінчити.

Тим часом я ледве стояв, моє тіло всіяне ранами та переломами.

Обличчя було забруднене кров’ю — його і моєю. Я почувався огидно.

Я вбив Балеріона в землю, спираючись на нього, ловлячи подих.

Фейріт стояв переді мною, його рани все ще загоювалися.

Його регенерація сповільнилася, але він все ще був у набагато кращому стані, ніж я.

— Ти програв, Фрей Старлайт.