Розділ 60: Свята Церква (2)

Сидячи на троні, імператор Маекар був заглиблений у думки.

Він був четвертим імператором, прямим нащадком героя, який століття тому запечатав Ворота.

І все ж — попри свій родовід — він стояв на межі того, щоб увійти в історію як найгірший правитель усіх часів.

Він уже втратив дружину.

І майже втратив доньку.

Як він міг захистити Імперію, якщо навіть власну сім’ю не зміг уберегти?

Оголосити війну — просто. Але наслідки…

Якщо він піде цим шляхом, то втягне своє покоління — і наступне — у війну без гарантії перемоги.

Навіть із Імперією, що стояла на межі катастрофи, Маекар не міг змусити себе прийняти остаточне рішення.

І тоді —

Повітря завмерло.

Потужні аури наближалися здалеку.

І в ту ж мить —

Спокійний, холодний голос пролунав у залі:

— Усе вислизає з твоїх рук, Маекаре.

Увійшла велика група, яку очолювали троє старців, кожен із них мав цілком різну статуру.

Той, що стояв посередині, був одягнений у бездоганно білий плащ, його борода й волосся — білі, як свіжий сніг. На його старому обличчі застигла облудна лагідність, що зовсім не відповідала його справжній природі.

Позаду йшли чоловіки й жінки, також вбрані у біле.

Кармен тихо свиснула.

— Ого? Схоже, цього разу вони прийшли зі всією силою.

З її вуст зірвався короткий смішок.

Століттями Імперією правили дві могутні сили.

Імператорська родина та Чотири Великі Дома.

А друга сила —

Церква.

Обличчя Маекара спохмурніло.

Вперше за десятиліття всі три Верховні Єпископи з’явилися разом.

Попереду стояв —

Джозеф Блаттер, Пробуджений рівня SS, знаний як Апостол Божої Волі.

Праворуч від нього —

Величезний старець із шрамами на тілі, м’язистий, з відсутнім правим оком, замість нього тягнувся глибокий, рваний шрам.

Раміель Каллістес, Верховний Єпископ Церкви, Посланець Володарів Хаосу.

Також SS-клас.

А ліворуч —

Постать у суцільно чорному плащі, з каптуром, що повністю приховував обличчя.

Майкл Платіні, Верховний Єпископ Церкви, очільник Відділу Страт.

SS-клас.

Зазвичай Церква не втручалася у політичні справи.

Та сьогодні все було інакше.

Голос Маекара став крижаним:

— Блаттер. Що все це означає?

Та попри його погляд, Блаттер залишався абсолютно спокійним.

— Це запитання мав би поставити я, Маекаре.

Його голос мав дивну, майже гіпнотичну мелодійність — люди несвідомо розслаблялися, коли він говорив.

— Подивись на стан Імперії. Ми дозволили тобі правити, як ти вважаєш за потрібне, бо ти — нащадок героя, обраний самими Богами.

Його тон став майже лагідним.

— Але скажи мені, Маекаре… до чого це нас привело?

Пауза.

А тоді —

— Це привело нас… до нашої загибелі.

Обличчя Маекара перекосилося. Блискавки заіскрилися довкола, і трон розлетівся на друзки, коли він, спалахнувши електрикою, опинився перед Блаттером.

— То ось навіщо ти прийшов, старий?

Блаттер лише тихо розсміявся.

Піднявши руки, він мовив:

— Озирнись довкола, Маекаре.

Його голос був майже лагідним.

— Скажи… що ти бачиш?

Земля затремтіла. Величезний натовп рушив до палацу. Їхні голоси, що ще мить тому були дивно беззвучні, раптом вибухнули гуркотом, наче хтось зірвав невидиму печать.

Ніхто не зрозумів, як вони з’явилися так раптово, але тепер імператорський палац оточували десятки тисяч людей.

І всі вони вигукували в один голос:

— Звершити волю Господа!

Реальність була нещадною до імператора Маекара — нещастя продовжували литися на нього, мов злива.

Ігноруючи Маекара, Блаттер спокійно рушив уперед, прямуючи до центру тронної зали.

Деякі з імператорських гвардійців, очолювані Олівером Каном, готувалися втрутитися. Сам Кан уже був напоготові, але тиск аур двох інших — Раміеля Каллістеса і Майкла Платіні — зупинив його.

— Відійди, Кан. Не роби жодного кроку.

Голос Маекара пролунав у його свідомості. Хоч Олівер Кан, Пробуджений SS-рівня, не поступався їм силою, Маекар добре розумів — будь-яка дія зараз призведе до катастрофи.

— Ваша величносте… це ж відверте порушення вашого суверенітету!

— Кан, не змушуй мене повторювати.

Неохоче, але Кан відступив, хоч лють у його очах лишалася.

— Як накажете.

Від миті, як він увійшов, Блаттер навіть не кинув погляду на події, що розгорталися довкола. Він просто стояв там, осяяний священним світлом.

— Здається, зараз почнеться гарне видовище, — прошепотіла Кармен.

І наче відповідаючи її очікуванню, Блаттер розкинув руки.

— О, вірні слуги Господа Світла, гляньте, чим ми стали!

Його голос лунав по всій залі й навіть за її межами.

— Ми дійшли до цієї межі, бо люди відвернулися від волі Господа! Потонули у власних бажаннях, знехтували заповідями та спадщиною наших пращурів!

— Триста років тому великий герой — Казіс Валеріон — підняв свій священний меч і повів людство до славної перемоги!

Спостерігаючи зверху, Кармен посміхнулася:

— Як же він любить театральність.

Світло довкола Блаттера посилилося.

— Після перемоги, коли наші чемпіони запечатали Ворота й ми мали б стати ближчими до Господа Світла — натомість з’явилися єретики! Вони зрадили віру і відвернулися!

— Смерть єретикам!

Тисячі голосів заревли одночасно, потрясаючи місто.

— Смерть єретикам! Смерть єретикам!

Цей несамовитий крик миттєво стих, щойно Блаттер підняв руку. Його влада над натовпом була абсолютною.

Маекар відчував, як у грудях бушує буря.

— Блаттер… до чого ти ведеш? Що тобі потрібно?

— Що мені потрібно? — Блаттер відповів зустрічним запитанням.

— Моя воля — це воля Господа. Воля Господа Світла.

І здійнявши руку, проголосив із незламною впевненістю:

— І Господь… бажає війни!

— Війни! Війни!

Небо здавалося тремтіло, коли натовп вибухнув несамовитими вигуками.

— Ти тільки глянь, — хмикнула Кармен.

Крики підхопив хор Церкви, і невдовзі за їхніми спинами спалахнули сяючі гала.

Із них, немов із самого світла, вийшли небесні істоти — крилаті створіння з вісьмома крилами.

— Ангел! — вигукнув хтось, і натовп вибухнув новим шаленством.

— Господь Світла почув наші молитви!

Серед цього безумства обличчя Маекара потемніло.

Блаттер підняв руку й вказав просто на нього.

— Ми відродимо легенду Єдиного Меча! Господь проголошує: війна — це відповідь! Відсьогодні ми готуємося до битви!

— І щоб це здійснити, нам потрібен новий Єдиний Меч — герой, який поведе нас у прийдешню війну! Тому я вимагаю від тебе, Маекаре Валеріоне… передай священний меч Вермітор і присвяти своє серце служінню Господу Світла!

Маекар більше не стримав гніву. Гуркіт грому розітнув небеса, і блискавка вдарила в палац, розтрощивши його основу. Сила Пробудженого SS+ рівня вирвалася назовні.

— Блаттер! Священний меч Вермітор — це символ Дому Валеріон! І тепер ти вимагаєш, щоб я просто віддав його тобі?!

Повітря важчало з кожним словом, але Блаттер залишався незворушним.

— Символ твого дому? Не змушуй мене сміятися.

Світле сяйво заповнило залу, і Маекар опинився в оточенні — Церкви всередині та фанатиків зовні.

— Священний меч Вермітор — це дар Господа Світла, маяк, який має тримати обраний герой, той, хто визволить світ від темряви. Він ніколи не належав тобі.

Маекар відчув, як його затягує в безодню. Будь-який рух тепер обернеться проти нього.

— Відтепер, скільки б часу не минуло — день, місяць чи рік — ми готуватимемось до священної війни проти демонопоклонників! Бо з нами — сам Господь!

— Ми очистимо цю землю! Поки не з’явиться обраний герой, ми не зупинимося! Ми не схилимося! Ми битимемось… доки останній єретик не буде знищений!

— Це — воля Господа Світла!

— Воля Господа!

— Воля Господа!

— Воля Господа!

Серед шалених вигуків, з руїн імператорського палацу було проголошено початок війни — війна, що триватиме роками.

Війна, яка поглине цілі покоління.

Війна, наслідки якої ніхто ще не міг осягнути.

—

Далеко від цього безумства, у відокремленому храмі, молодий чоловік жив своїм життям, байдужий до хаосу, що ширився світом.

Усе, що його турбувало, — знайти шлях назад у свій світ і зняти з себе підозри.

—

—

—

Примітка автора:

Священний меч Вермітор належить до того ж рангу, що й Чорний Жах — Балеріон.