Розділ 57: Зрадники

Гори Оклас — Східна Імперія

Десятки тіней мчали горами з приголомшливою швидкістю.

Якщо придивитися ближче — можна було помітити спільні риси: виразні обличчя, що виказували належність до певного роду.

— Сер Данкан, що нам тепер робити?!

Юнак позаду закричав, у його голосі бриніла паніка. Страх більше не піддавався стримуванню. Вони ось-ось мали залишити безпечну зону й ступити у справжні Землі Кошмарів.

На чолі групи старий, Данкан, насупився.

Його густа борода й довге біле волосся різко контрастували з міцною, мускулистою статурою.

Він глибоко зітхнув і мовив:

— У нас немає вибору. Ми мусимо ввійти в Кошмари. Або це… або смерть.

Його похмурі слова лише підтвердили найгірші побоювання супутників.

Данкан повільно обвів усіх поглядом, потім похитав головою.

Яке марнотратство… Якби ми були обережнішими — нас би не викрили…

Жаль точив його зсередини, коли думки повернулися до подій, що привели їх сюди.

Після останнього саміту великі роди розпочали масштабне очищення, винищуючи всіх підозрюваних у зраді.

Як старійшина роду Старлайтів і Пробуджений рангу S, Данкан ніколи не очікував, що його викриють. Але він недооцінив родину Старлайтів — недооцінив, на що вони насправді здатні.

Опинившись у безвиході, він вирішив утекти разом зі своїми послідовниками, перш ніж ситуація вийде з-під контролю. І саме цей вибір привів їх сюди.

Східні Землі Кошмарів — одне з найнебезпечніших місць, друге після Південних територій.

І Данкан знав правду. Із усіх присутніх лише він мав бодай найменший шанс вижити.

Його метою було перетнути Землі Кошмарів, обійти Демонічне Море та дістатися території Ультрасів.

Але доля не дала йому навіть шансу спробувати.

Щойно ця думка промайнула в голові, як на нього обрушився нестерпний, давлючий тиск.

Його обличчя спотворив жах — він упізнав цю ауру.

— Ні… Неможливо! Вона вже тут?!

Стиснувши зуби, Данкан гаркнув:

— Усі — готуйтесь! Вони нас наздогнали!

Його слова ще не встигли стихнути, як небо спалахнуло світлом, а хмари розірвалися.

І тоді — сотні сяючих кулаків обрушилися з висоти, немов гнів самих небес.

Кожен удар — величезний, як цілий дім — обрушився в безжальному шквалі.

Руйнівна атака поглинула весь пейзаж у вибуху, настільки гучному, що здавалося, здригнувся сам світ.

Лише Данкану вдалося захиститися. Його супутники ж були стерті з лиця землі — так, що навіть попелу не залишилось.

Задихаючись, Данкан насилу тримався на ногах.

І тоді, мов білий метеор, постать впала з небес, врізавшись у землю перед ним.

Із сяючої вирви вийшла жінка. Біле волосся. Суцільно чорні очі. Непереборна аура чистої, нестримної сили.

— Кармен...

Вона не приховувала люті на обличчі.

— Подивися на себе, Данкане, — її голос був спокійний, але гострий, мов лезо. — Скажи мені… чому ти ще живий?

Вона зробила кілька повільних, але важких кроків уперед, і з кожним кроком тиск її присутності зростав. Земля почала тріскатися під ногами.

— Ти був там, Данкане… Ти бачив Війну Світла.

Її кулак стиснувся, і навколо серця спалахнули сім палаючих зірок.

— І все ж ти стоїш тут — відвернувшись від усього!

Кармен рвонула вперед.

Її удар зустрів тонкий, блискучий клинок, що встав на шляху.

У відповідь із тіла Данканa вибухнуло шість зірок — він був готовий до бою.

— Ти не зрозумієш, Кармен… Ти не бачила того, що бачив я.

Її погляд потемнів, зуби зціпились.

— Прибережи свої виправдання.

Один удар. Другий. Потім безжальна буря ударів.

Кожен удар потріскував світлом. Вона билася голими руками, та меч Данканa, хоч і був неймовірно гострий, не зміг залишити й подряпини.

Йому вдавалося лише відбиватися, його майстерність володіння клинком — єдине, що тримало його живим.

За його спиною величезні кратери — у формі кулаків — спотворювали гору, свідчення тієї неймовірної сили, яку він витримував.

Але Кармен не збиралася зупинятися. З кожним ударом її сила зростала. І тоді вона заревіла:

— Ти знав, що саме вони винні в смерті Авраама!

Мов люта буря, вона прорвалася крізь Данкана, знищуючи все на шляху.

— Скажи мені, Данкане — за кого, на твою думку, він помер?!

Данкан відповів серією блискучих півмісяцевих розрізів.

— Я вже казав тобі… Ти не розумієш! Ми не можемо з ними битися!

Його меч нарешті дістався цілі, пробивши захист Кармен. Потім — град нищівних ударів.

— Для нас немає надії! Ти навіть не уявляєш, із чим ми стикаємось! Це вже не війна між людьми…

З останнім ривком Данкан відштовхнув Кармен і зібрав усі свої сили для вирішального удару.

— Або це… або смерть! І я не збираюся бути тим, хто програє!

Гори Оклас спалахнули яскравим сяйвом, коли Данкан змахнув мечем на повну силу, цілком маючи намір перерізати Кармен горло.

Атака на повну, Пробудженого рангу S.

Меч розсік повітря — і зупинився.

Очі Данканa розширилися від жаху.

Оголена рука схопила клинок.

Пальці Кармен зімкнулися навколо леза, наче сталеві лещата. Навколо її руки заграла дивна, електрично-блакитна енергія — ознака того, що тепер вона билася всерйоз.

— Іди до пекла.

Одним ударом Кармен знищила Данканa — і гору позаду нього.

На мить запала тиша.

А потім, в одну мить, гори Оклас поглинуло сліпуче біле сяйво.

Із сяйва вийшла Кармен, тягнучи старого за волосся.

Праву руку Данканa разом із плечем і частиною грудей було повністю стерто.

Фонтан крові вирвався з рани, забарвивши все навколо в багрянець.

Змокла від крові, Кармен знову розпалила свої руки — сяючі, мов зорі.

Вона припекла його рани, бурмочучи крізь зуби:

— Ні, ти не помреш… Не тепер… Я не дозволю.

Данкан залишався при тямі, намагаючись закричати, але з рота текла лише кров.

Кармен не зважала на його муки. Вона лише продовжувала тортури.

— Я ще не закінчила з тобою.

Вона залишила його живим навмисно.

Попри нестримне бажання добити, вона примусила себе стриматися.

Адже вмираючий старий перед нею міг ще зберігати цінну інформацію.

У своєму стані Данкан був слабший за п’ятирічну дитину.

Та навіть попри це, інстинкти Кармен — гостріші, ніж у будь-якого звіра — загорілися тривогою.

Її брови зійшлися в хмару здивування, коли тіло Данканa почало судомитися, вириватися, намагаючись утекти з власної шкіри.

Спершу він кашляв кров’ю. Але тепер із його рота вирвалося чорна — огидна, смородна рідина.

Очі його шалено бігали, наче хотіли вирватися з орбіт.

Потім, коли через тіло пройшла дивна, темна енергія, його тремтяча рука відштовхнула Кармен.

Її очі розширилися.

Перед нею, тіло Данканa почало викривлятися, спотворюватися.

Під шкірою заворушилися десятки чорних жил, утворюючи темні символи на плоті.

Із відновленого плеча виросла нова рука — чорна, з довгими, пазуристими пальцями.

Оглушливий крик пролунав над горами, і Данкан кинувся на Кармен.

— Я ж казав тобі — ти не зрозумієш! Ніхто не зрозуміє! Тепер дивись, що ти наробила!

Кармен схрестила руки хрестом, готуючись прийняти удар.

Але потвора вдарила з такою силою, що відкинула її просто в інший бік гір.

Коли вона впала, повітря здригнулося від вибуху.

Вона лежала, приголомшена не лише ударом, а й тією потужністю, що виходила від Данканa.

Його енергія перевищила рівень S+.

Світло навколо згасло.

Темрява запанувала.

Кармен прошепотіла в невірі:

— Це неможливо…

Світло і тінь — дві протилежні сили.

Жодне тіло не здатне втримати обидві.

Але чоловік перед нею порушив це правило.

Коли атаки Данканa сипалися, сім зірок навколо Кармен закрутилися шаленим вихором —

І глибоко в горах Оклас спалахнула жорстока битва.

...

...

...

— Очима Фрея Старлайта —

Софія продовжувала оголошувати результати, намагаючись не звертати уваги на моє попереднє «Та-дам».

Вона пояснила систему нарахування балів:

— Перше місце отримує 1000 індивідуальних очок. Друге — 500. Третє — 250. Решта тих, хто вижив, — по 100. Додатково, за кожне успішне усунення — ще 50. Якщо тебе вибили — ти отримуєш 0, хіба що встиг когось прибрати раніше, тоді зберігаєш свої 50.

Вона підняла погляд і оглянула групу.

— Тепер, певно, ви питаєте себе — навіщо ці індивідуальні бали? Відповідь проста. Ці бали мають величезну цінність у храмі. Ви можете обміняти їх на зброю, навички, гроші — на що завгодно. Поки ви всередині храму, вони цінніші за будь-що інше.

Її слова викликали хвилю подиву серед присутніх.

І, чесно кажучи, кого можна було б звинувачувати?

Вона щойно сказала, що за ці бали можна купити все.

Не дивно, що всі дивилися на мене — на того, хто щойно отримав цілу тисячу.

Ігноруючи їхні погляди, Софія продовжила натискати на панель, вивівши на великий екран таблицю результатів.

---

1 — Фрей Старлайт: 1000 балів

2 — Сноу Леонхарт: 500 балів

3 — Еґон Валеріон: 350 балів

4 — Гоуст Умбра: 200 балів

5 — Фейріт Ерлет: 200 балів

6 — Лара Крофт: 200 балів

...

20 — Арон Сміт: 0 балів

---

Усі переглянули свої результати.

Лише четверо з учнів Класу B змогли заробити бали — я, Фейріт, Серіс (яка отримала 150), і Клана (50).

Софія дала нам хвилину, щоб усвідомити підсумки, перш ніж оголосити загальні результати класів і їх офіційні позиції.

— Класовий бал — це сума ваших очок, поділена на десять. І майте на увазі: кожне вибування коштує вашому класу п’ять балів. Отже, остаточні результати такі.

— Клас A: 130 балів.

Серед усіх присутніх цей результат мав найбільше значення для принца та принцеси.

Він був вирішальним чинником у боротьбі за трон.

Навіть сам Маекар переглядатиме ці підсумки.

Відтоді, як завершився тест, Санса не підвела голови.

Мені цікаво, що зараз у неї в голові.

Але, з того, що я чув, вона програла безпосередньо Еґону.

Можливо, усе йшло за його планом.

Гоуст був тим, хто усунув Данзо та Рагну.

І знаючи його, він не зробив би цього без вагомої причини. А отже, Еґон уклав із ним якусь угоду.

Він також був тим, хто відправив Сноу та Дана до Серіс, усунув Сансу й першим розкрив справжню мету випробування.

І все ж навіть він не врахував дві змінні.

Мене.

І Фейріта, який дивом протримався до самого кінця.

І це привело нас до нинішньої ситуації.

Софія продовжила:

— Клас B: 105 балів.

Вона подивилася в наш бік.

— Ви уникнули катастрофи лише завдяки швидкому рішенню Фрея Старлайта. Але я очікую від вас більшого… Клас B.

Після цих слів вона залишила нас, крокуючи до автобуса.

Ми рушили слідом.

Швидке рішення?

Ні.

Ні швидкість, ні стратегія тут ні до чого.

Як я вже казав — я простий шахрай.

Але вона мала рацію в одному.

Клас B вижив лише завдяки мені.

Мої тисяча балів склали сто зі ста п’яти загальних.

Уявіть, якби ми закінчили з результатом 130 - 5.

Це була б катастрофа.

Я сів на своє місце, ігноруючи погляди навколо.

У мене було відчуття, що після сьогоднішніх подій Еґон незабаром завітає до мене особисто.

Нові проблеми не за горами.

---

Поїздка назад, минула без пригод.

На диво, Данзо й Рагна мовчали.

Я скривився в усмішці. Мабуть, дулися.

Вони не були слабшими за Гоуста.

Якби билися з ним чесно, він би їх не переміг так легко.

Але через власну зарозумілість і нетерплячість вони зазнали нищівної поразки.

Корисний урок для них.

Стривай.

Чому мене взагалі турбує, чи зроблять вони з цього висновки?

Я шльопнув себе по лобі.

— Треба взяти себе в руки.

Я кинув останній погляд на Сансу.

— Вона завжди допомагала Фрею… Вважай ці сто балів маленькою віддякою.

Хоча, якщо чесно, не мало жодного значення.

Я все одно виграв би їх.

Хотів перевірити свої завдання, але діставати пристрій і шаленими темпами щось натискати було б занадто підозріло.

Зітхнувши, я відкинувся на спинку сидіння.

Дорога назад минула тихо.

...

...

...

Кілька годин потому, Ми Нарешті Дісталися Храмових Земель.

Червоне сонце висіло низько над горизонтом, кидаючи останні промені на землю.

Зимовий холод уже почав прокрадатися в повітря — я бачив, як із мого рота виривається пара, коли я виходив з автобуса.

Ми спускалися один за одним.

Софія саме збиралася виголосити заключну промову, коли неподалік здійнявся раптовий галас.

Звуки були безпомилкові — крики, кроки, напруга в повітрі.

Група студентів храму зібралася неподалік, усі прямують в одному напрямку.

Щось сталося.

Софія насупилася й рушила вперед, щоб розібратися.

Ми пішли слідом.

Спочатку я не переймався.

Але чим ближче ми підходили, тим чіткіше в моїй пам’яті спливала знайома сцена.

— Ні… Для цього ще надто рано.

Та реальність довела мені протилежне.

Мої очі розширилися, щойно ми ступили на головну площу храму.

Перед нами зібрався величезний натовп, усі дивилися в одному напрямку.

У самому центрі площі, на тлі білосніжного мармуру величної споруди, тягнулася червона лінія.

Смуга крові.

Кров, що стікала з тіла, підвішеного високо над усіма.

Людський труп.

Хвиля реакцій пройшлася натовпом — хтось задихнувся від шоку, інші відступили в жаху.

Дехто думав, що це жарт.

Але не всі.

Що до мене… я лише полаявся собі під ніс.

Софія ж відреагувала миттєво.

— Що до біса, ви всі робите?! Відійдіть!

Її голос прорізав гул натовпу, коли вона злетіла в повітря й без зусиль приземлилася біля тіла.

Тим часом працівники храму та викладачі кинулися розганяти студентів.

Я сухо розсміявся й відвернувся.

Даремно, Софіє.

Я знав, що вона намагається зробити.

Вона хотіла придушити це.

Інцидент такого масштабу підірве репутацію храму до самих основ.

Але, на жаль для неї…

Якщо все розвивається так, як я писав, це буде не єдине тіло.

Незабаром їх стане більше — розкидані по всій території храму.

Одне за одним.

Доки храм уже не зможе приховати правду.

Доки скандал не стане надто великим, щоб його замовчати.

Я кинув останній погляд на тіло, коли його почали знімати.

Почалося.

---

Глибоко в горах Оклас…

Жінка стояла нерухомо перед тілом, з якого здіймався темний дим.

Кармен повільно видихнула, і холодне повітря вивільнило білу пару з її вуст.

Її обличчя залишалося непроникним.

Вона підняла руки, уважно розглядаючи їх.

Обидві були закуті в чорні рукавички — спотворені, неприродні, ніби виткані з чогось, що виходило далеко за межі людського розуміння.

Металевий відгомін пролунав у повітрі, коли вона стиснула кулаки.

Дункан був мертвий.

Побитий до невпізнання.

Його тіло більше не було людським — воно перетворилося на щось інше.

Чорні символи, вирізьблені на його шкірі, пульсували огидним світінням, випромінюючи хвилі зловісної енергії.

Кармен тяжко зітхнула.

— Просто... Що до біса відбувається?