— Очима Фрея Старлайта —
Усе минуло гладко — наполегливість завжди винагороджується на тренуваннях.
Софія стояла збоку на краю величезної арени, спостерігаючи за всіма й час від часу втручалася лише тоді, коли бачила можливість дати пораду.
Софія Тан, відома як Диво Храму, досягла рангу S ще до свого тридцятиріччя. Її настанови, природно, були безцінні.
Проте мене вона навчити майже нічого не могла. Техніка «Десять тисяч кроків тіні», яку я відпрацьовував, була надто складною навіть для неї.
І це було цілком зрозуміло. Навіть я сам не до кінця її розумів — лише повторював завчені рухи, покладаючись на інстинкт.
Попри це, я відчував певний поступ у «Тіньовій адаптації». Цього разу до тренувань зі мною долучилися не лише Клана, а й Данзо з Рагною — наче намагаючись компенсувати мою попередню втечу.
Битися з ними було виснажливо: обидва надто агресивні у бою. Але принаймні я мав нагоду перевірити різні прийоми.
Я різко видихнув, відчуваючи, як піт стікає по тілу.
Від початку практичного заняття минуло вже понад дві години.
Схоже, Софія теж це помітила, бо плеснула в долоні:
— Гаразд, на сьогодні досить. Ви вільні, можете йти, коли захочете.
Дехто зітхнув із полегшенням, інші ж лишилися байдужими.
Софія пішла першою, але виходячи, я знову впіймав її погляд — так само, як протягом усього заняття.
— Чудово… непрохана увага.
Я провів рукою по волоссю, знімаючи стрічку, що тримала його ззаду. Довгі пасма вільно впали на плечі.
Мене не турбувало, якщо хтось зараз і придивлявся до мене. Для них я всього лиш талант рівня А. Не знаючи про систему, вони й не сподівалися, що я здатен перевершити цей рівень.
— Невдовзі їм набридне… це лише питання часу.
Я підняв волосся, проводячи пальцями крізь вологі пасма. Воно липло від поту, дратуючи мене.
— Чорт… Якби я не виглядав настільки добре з довгим волоссям, давно б його обрізав.
Щоразу, коли я бачив власне відображення в дзеркалі, не міг не милуватися собою. Відрізати таку красу стало б справжнім злочином.
Хотів би я зберегти це тіло, коли повернуся у свій світ.
Я поринув у думки, коли раптом голос Клани різко повернув мене до реальності:
— Фрей, що ти робиш?
Я обернувся й зустрів її пильний погляд.
— Що саме?
— Оце! Подивися на себе — ти дивно рухаєшся, весь час себе торкаєшся.
Я насупився.
— Що ти таке говориш? Хіба я не можу спокійно провести пальцями крізь власне волосся?
Клана важко зітхнула й відвернулася.
— Мені байдуже. Роби що хочеш.
Вона пішла, залишивши мене самого.
— Ех… Ніхто мене не розуміє.
Мимоволі я провів пальцями по татуюванню, захованому під тренувальною сорочкою.
Сумую за тобою, мій друже…
У спогадах про свій улюблений меч Балеріон тіло раптом пройняв легкий тремор.
— Чорт…
Я одразу здогадався, що це означає.
Озирнувшись, швидко помітив причину — дівчина, яка спостерігала здалеку. Білі, мов сніг, коси, кришталево-блакитні очі, бездоганна постава… Серіс Мунлайт.
Я стиснув кулаки, зустрічаючи її погляд так само різко.
— Спокійно, чорт забирай… я контролюю себе.
Змушуючи тіло перестати тремтіти, я повільно видихнув.
Насправді Серіс лише оглядала зал, а не дивилася безпосередньо на мене.
— Ух… як ніяково.
Вона пішла, навіть не кинувши на мене другого погляду.
Кляті емоції Фрея збивають мені відчуття.
— Схоже, скоро доведеться знову дати собі добрячого ляпаса…
Відкинувши думки, я розвернувся.
— Я голодний.
Повернувшись до своєї кімнати, швидко прийняв душ і знову вирушив у коридори храму.
— Час навідати Шахіна.
Щоразу, коли я заходив у намет старого, здавалося, що бодай на мить повертаюся у власний світ.
Це відчуття, разом із тьмяним проблиском надії, який давала система, і тримало мене на ногах.
Не помітив, як година в товаристві старого Шахіна стала невід’ємною частиною мого щоденної рутини.
Після гострої страви я попрощався зі старим і повернувся до своєї кімнати.
Я був виснажений — міг заснути, щойно торкнувшись подушки.
Але змусив себе залишатися бадьорим ще трохи й відкрив ноутбук.
Поглянув на список завдань, перевіряючи денний прогрес. Як і очікував…
---
Побічні місії:
Зізнатися в коханні одній з дівчат Елітного класу → 200 очок (Виконано)Перемогти в поєдинку 1 на 1 одного з наступних супротивників:Сноу Леонхарта → 1 000 балівГоуст Умбра → 750 балівСеріс Мунлайт → 500 балівЛяснути імператора Маекара Валеріона → 10 000 балівПрогулятися голяком в гуртожитку Еліт → 500 балівПоточні бали: 4 900
Я зітхнув.
«До антимагічної здатності ще далеко…»
Схоже, скоро доведеться буквально гуляти гуртожитком без одягу…
Думка викликала сміх — це може стати найризикованішим кроком у моєму житті.
Відкинувши список завдань, я відкрив вкладку зі статистикою.
---
Статус:
Ім’я носія: Фрей Старлайт (Подвійна душа)Клас: МечникТалант: AПоточний ранг: DСила: D-Швидкість: D+Спритність: DВитривалість: E+Аура: SSSМагія: G-Мистецтво меча: Рівень 3 (знято ліміт, можливий рівень до 7)
Таланти: {Мистецтво меча}, {Маніпуляція аурою}, {Імунітет до отрут}Бойовий стиль: Десять тисяч кроків тініНавички:(Око яструба) – ранг A(Фантомні кроки) – ранг A(Спокушання) –ранг FЗдібності: Тіньова адаптація 0/7---
Примітка Системи:
«Ти, мов набридливий комар у цьому світі. Тепер хоча б кусаєш, але врешті тебе все одно розчавлять».
Я давно перестав реагувати на подібні насмішки — вони тільки дратують мене.
Та все ж я досяг D-рангу.
Невдовзі прогрес сповільниться: чим ближче до C, тим важче рости, особливо з талантом рівня A.
— Можливо, мені незабаром доведеться перевищити свої ліміт…
Щоб прискорити тренування, треба підняти талант хоча б до рангу S. А для цього потрібне одне — очки досягнень.
З цим і виникла проблема. Побічні місії вже не давали достатньо очок.
Я покладався на головні завдання, але вони досі порожні. Проте майже певен — щойно почнуться події Храму, нові місії з’являться.
— Вторгнення Ультрів…
Якщо пам’ять мене не підводить, це станеться за місяць. Тоді обов’язково будуть нові завдання.
Це стане величезною подією — найзахищеніший храм світу буде прорвано.
Я маю бути готовий як це станеться.
Зітхнувши, відкинувшись на спинку крісла.
— Попереду багато роботи…
Погляд зупинився на останньому пункті — нитці надії, за яку я чіплявся.
---
Фінальна місія:
Перемогти у Вікторіаді.Обмеження часу: 2 рокиПокарання за провал: блокування Системи на 1 рікНагорода: 10 000 очок таПитання Системному Інженеру з гарантованою відповіддю — будь-яке запитання.
---
Яку відповідь я отримаю від того, хто стоїть за цим екраном?
Може, повернення додому виявиться простішим, ніж здається.
А може — у десять разів складнішим, ніж перемога у Вікторіаді.
Але це не має значення. Головне — щоб я врешті зміг повернутися додому.
Придушивши думки, я дозволив сну забрати мене.
Бо варто було бодай на мить згадати свій світ — і емоції, що я так ретельно ховав, вирвалися б назовні.
Тож я просто заплющив очі й поринув у тишу ночі.