Розділ 42: Елітні звірі

— Очима Фрея Старлайта —

...

...

...

Я відкинув ногою камінець з дороги, прямуючи до виходу з арени, руки глибоко засунуті в кишені.

Позаду мене, навіть не глянувши в мій бік, озвався Чупо-Мотінґ:

— Куди це ти зібрався… Фрей Старлайт?

— Гмм?

Я обернувся до темношкірого чоловіка.

— Йду… Бій же закінчено, чи не так?

Чупо-Мотінґ скривив товсті губи в усмішці й промовив:

— Переміг ти, звісно… але з нами ще не все скінчено.

Я підняв брову.

— Що ти маєш на ува—

Не встиг я закінчити, як грізний гуркіт обірвав мої слова — з натовпу вистрибнули дві постаті.

Один — високий чоловік з довгим чорним волоссям і пронизливими блакитними очима, з величезним списом за плечима.

Другий — ще масивніший, його тілобудова перевершувала першого. Сивочолий, грубуватий, з крицевими сірими очима, він не мав зброї — його тіло й було зброєю.

Обидва приземлилися переді мною блискавично, вигукнувши в один голос:

— Це був неймовірний бій! Бийся тепер зі мною!

— Ти неймовірний! Вийди проти мене!

Я зітхнув, проводячи долонею по обличчю.

— Лайно…

Схоже, вони тільки тепер помітили одне одного.

Вони обернулися лицем до лиця, їхні вирази потемніли.

— Чекай своєї черги, ідіот! Я перший прийшов!

— Та що ти мелеш, сучий сину? Я стрибнув раніше за тебе!

Щойно вони ввалилися на арену, а тепер ще й сваряться, ніби нічого й не сталося.

Я вже відчував, як насувається головний біль.

Звісно ж, я їх упізнав. Двоє головних персонажів.

І не просто персонажів — двоє найбожевільніших, яких я будь-коли писав.

Рагна Клауд — В3

Данзо Смешер — В4

Чупо-Мотінґ залишався спокійним серед цього хаосу. У його руках з’явився дивний жезл, і одним дотиком до землі арена почала відновлюватися на наших очах.

— Можете битися, коли я закінчу ремонт арени. До того часу вирішіть, хто з вас перший.

Почувши це, Рагна схопив свій величезний спис.

— Чув, придурку? Звали з дороги й покинь арену.

Вена на лобі Данзо вип’ялася, а кулаки спалахнули яскравою білою аурою.

— Сучий син… Чого ж ти сам мене не виженеш?

Жоден із них не збирався відступати. І я зрозумів, що мушу використати ситуацію на свою користь.

Я плеснув у долоні, привертаючи їхню увагу.

— У мене є чудова ідея, хлопці.

Обидва повернулися до мене поглядами, і промовили: «Якщо скажеш дурницю — ти труп».

Ігноруючи їхні крижані погляди, я вказав на них пальцем:

— А що, як ви спершу поб’єтесь між собою? А я вийду проти переможця. Чесно ж, га?

Моя пропозиція видалася цілком розумною, бо Рагна навіть зробив крок назад.

— Красунчик діло каже. Давай, придурку, мені не шкода сьогодні розтрощити ще кілька черепів.

Данзо хруснув пальцями й став у стійку.

— Багато мелеш, кастрат з палицею, більшою за тебе самого. Подивимось, чи твої кулаки такі ж гострі, як язик.

Ці божевільні були готові розірвати одне одного без жодних вагань.

Я ж цього й чекав.

Тож спокійно відійшов убік.

— Без мене в цій дурні.

Діставшись тунелю, що вів з арени, я сперся спиною на стіну.

— Принаймні, шоу буде що треба.

У цей момент Чупо-Мотінґ завершив роботу, і старий бар’єр замінив новий.

Події розгорталися шалено швидко: на гігантському екрані спалахнуло оголошення бою, і натовп вибухнув шаленими вигуками.

Рагна Клауд проти Данзо Смешера — Арена Друга

Рагна зловісно всміхнувся, постукуючи списом по плечу.

— Ой, я не хочу дитячих боїв. Давай справжній бій — усе на кону.

Данзо кивнув.

— Те ж саме… Я все одно б’юся кулаками, мені байдуже.

Чупо-Мотінґ зітхнув.

— Гаразд. Ті ж правила, що й раніше. Якщо помічу щось зайве — втручуся. Вважайте себе попередженими.

Легким дотиком жезла він зник.

— Починайте.

Данзо втиснув ноги в землю, готуючись до стрибка вперед.

Кожен м’яз його тіла напружився, вливаючи шалену силу в майбутній ривок.

Він уже збирався вибухнути атакою на Рагну—

Але рух суперника зупинив його на місці.

Я намагався осмислити побачене.

Відстань між ними була щонайменше десять метрів.

Спис Рагни — ледве більше двох метрів.

І все ж —

Наконечник списа ніби стер цю дистанцію, з’явившись просто перед обличчям Данзо в смертельному випаді.

Але Данзо був не легкою мішенню. У останню мить він зупинив свій ривок, підставивши тильний бік долоні під вістря.

Удар здійняв повітряну хвилю, що засвідчила неймовірну силу їхніх атак.

Відбивши спис, Данзо кинувся вперед, намагаючись скоротити відстань — та в ту ж мить Рагна вже опинився далі.

— Що, до біса, відбувається?

Данзо зиркнув лютим поглядом, коли на нього одночасно посипалися десятки ударів списом.

Його руки розмивалися в повітрі, відбиваючи удари зі скаженою швидкістю, залишаючи за собою примарні сліди.

— Наскільки далеко, цей виродок може дотягнутися?!

Роздратування перекосило Данзо обличчя — він ніяк не міг збагнути, що відбувається.

Суперник стояв далеко, а його спис стирав будь-яку відстань у мить.

Рагна засміявся, спостерігаючи за його безсиллям.

— Що сталося? Де твоя самовпевненість? Чи вона така ж примарна, як і твій чоловічий початок?

Данзо зціпив зуби й змінив стійку.

— Думаєш, ти один умієш бити здалеку, боягузе?

Навколо його кулака зібралася тьмяна аура, і він ударив повітря.

Уперед вирвався потужний ударний хвилевий сплеск, розтинаючи арену на шляху до Рагни.

Списоносець не посмів недооцінити атаку, зустрівши її своїм списом.

Сила поштовху відкинула його на кілька кроків назад.

— У мене ще є чим тебе здивувати!

Данзо вишкірився й випустив град повітряних ударів, кожен з яких ніс руйнівні хвилі у бік Рагни.

Списоносець ледве встигав відбивати більшість, ухиляючись від решти —

І раптом виявив, що Данзо вже перед ним.

— Попався!

Бачачи, як палаючий кулак Данзо летить у його обличчя, Рагна рвонув списом у груди супротивника.

Він, мабуть очікував, що Данзо відступить—

Але на його здивування, Данзо навіть не здригнувся.

«Ні! Мій удар спрямований просто в його серце — він хоче померти?!»

У результаті монструозний удар Данзо врізався у обличчя Рагни, повертаючи голову в неприродний кут, майже відриваючи її.

Але в обмін—

Спис Рагни пробив груди Данзо.

Кров струмком стекла з кута рота Рагни, проте він витримав атаку Данзо. Він подумав, що переміг—

Поки реальність не довела, що він помилявся.

Його спис ледве пробився на кілька сантиметрів у товсту плоть Данзо. Гірше того — тепер він застряг.

Данзо вибухнув гучним сміхом, обидва кулаки спалахнули сліпучою, руйнівною аурою.

— Ти Справді Думав, Що Такий Удар Проб’є Мене?

Данзо кинувся на Рагну безперервним градом ударів.

Тільки тепер він усвідомив— його супротивник не простий ворог.

Але навіть з цим усвідомленням, паніка жодного разу не з’явилася на обличчі Рагни.

Навпаки— він засміявся.

І миттєво зник, з’явившись за кілька метрів від Данзо.

— Схоже, я недооцінив тебе.

Рагна закрутив спис перед тим, як встромити його в землю.

— Подивимося, як ти впораєшся з цим.

У момент, коли спис врізався в землю, під ним з’явився дивний круговий візерунок.

Одночасно ідентичний візерунок виник під ногами Данзо.

І тоді—

Земля вибухнула градом списів, які жорстоко проштрикнули Данзо.

Стиснувши зуби, він розбивав списи один за одним — але не міг зрозуміти, що відбувається.

Здібності Рагни були самі по собі загадкою.

Поки шалена атака продовжувалася, Данзо стрибнув високо в повітря, намагаючись створити дистанцію.

Але в ту ж мить він усвідомив свою помилку.

Спис Рагни — тепер темно-синім світлом осяяний — переливався злою аурою.

Зловісна усмішка розтягнулася по обличчю Рагни, жили на руках випирали.

І тоді— він кинув спис з жахливою швидкістю.

— Подивимося, як ти це заблокуєш!

Сила атаки була неймовірною — я відчував її навіть здалеку.

Данзо, повністю усвідомлюючи небезпеку, знав — доведеться кинути всі сили.

Стиснувши зуби, він відкинув руку назад—

І в ту ж мить біля його справжньої руки з’явилися ще три кулаки сліпучої білої енергії.

Усі чотири кулаки рухалися як один, наносячи нищівну контратаку.

— Кулак, що руйнує небо: Хвиля Світла!

Величезний спис зіткнувся з чотирма палаючими кулаками—

Удар створив хвилю, що вдарила по бар’єру арени, здригнувши все поле бою.

Я наморщив чоло, відчуваючи сирі сили обох сторін.

Цей удар—

Не був слабший за Чорний Метеор, яким я колись повалив Фейріта.

— Як і годиться для головних персонажів…

Вони були монстрами.

І ці двоє — беззаперечно—

Мали всі шанси досягти верхніх рангів Вікторіаду.

Я зітхнув і відвернувся.

— Час іти.

Я вже знав, чим закінчиться ця битва.

---

Данзо впав, оточений білою аурою.

Та залишився стійким — приземлившись на ноги.

Дехто з глядачів здригнувся, коли краплі крові впали на землю.

Глибокий розріз — понад сорок сантиметрів — тягнувся по правій руці Данзо, вільно пускаючи кров.

Вигляд розірваної плоті був моторошний, і дехто відвертався від цього.

А Данзо?

Він лише поглянув на поранення з байдужим насупом, ніби нічого й не сталося.

З іншого боку, спис Рагни повернувся до його руки.

Хоч видимих поранень не було, кількість аури, витраченої в останньому ударі, була значною.

Стиснувши спис міцніше, він націлив його на Данзо.

— Що сталося? Більше не можеш битися?

Відповідь Данзо?

Він спокійно махнув пораненою рукою, розмазуючи кров по арені у жахливому видовищі.

Потім — стиснув кулак.

Шкіра натягнулася, змушуючи рану зачинитися.

Він усміхнувся.

І кинувся вперед.

— Досить розмов — покажи, на що здатен, виродок!

— Як бажаєш!

Рагна кинув свій спис, але Данзо ухилився і рвонув уперед.

Обидва досягли своїх меж.

Жоден не збирався більше тягнути бій.

Коли Данзо наблизився, спис Рагни повернувся до його рук.

Він кілька разів колов вперед за лічені миті.

Але Данзо, використовуючи лише тильну сторону руки та неймовірну витривалість, відбив кожен удар.

Потім, прорвавши оборону Рагни—

Данзо наніс літючий удар кулаком.

— Ти мій!

— У твоїх снах!

Рагна встромив спис у землю під ними—

Ще одна хвиля списів вибухнула.

— Син пов—!

Данзо, ослаблений, не зміг уникнути всіх ударів.

Списи пройшли крізь його тіло, залишаючи свіжі рани, а ще більше крові фарбувало поле бою.

Але він не зупинявся.

Його кулак врізався у обличчя Рагни, відправляючи його в політ.

Рагна ледве встиг встромити спис у землю, зупинившись лише перед тим, як його винесло за межі арени — залишивши за собою слід крові.

У цей момент багатьом стало нестерпно дивитися.

Це вже не було тренувальним боєм.

Це була справжня битва.

—Ігноруючи пекучий біль, двоє воїнів знову кинулися один на одного.

Рагна знову використав свою здатність стирати відстань, рвонувши списом прямо у Данзо—

Але Данзо встиг адаптуватися.

Він ухилився без жодних зусиль.

А потім, відкинувши кулак під неймовірним кутом, випустив ще один удар прямо в обличчя Рагни.

— Впади переді мною!

Рішучий удар.

Кулак Данзо влучив точно—

Але Рагна не впав.

Навпаки — він засміявся.

— Ти справді любиш бити по обличчю, га, мерзотнику?

І тоді всі зрозуміли—

Обличчя Рагни світилося яскравим блакитним світлом.

Після тривалого бою він помітив закономірність Данзо — той завжди цілиться в обличчя.

Тож у останню мить Рагна скерував усю залишкову ауру в голову, щоб поглинути удар.

Це не була досконала оборона — його зламаний ніс доводив це.

Але цього було достатньо — достатньо для контратаки.

— Спробуй свої ж «ліки» сам — І ЙДИ ДО ПЕКЛА!

З неймовірною швидкістю Рагна рвонув списом прямо в обличчя Данзо.

Арена затихла від шоку.

Дехто вже уявив собі моторошну картину: череп Данзо, проштрикнутий списом.

Але—

Реальність виявилася не такою простою.

Очі Рагни розширилися від подиву.

Данзо—

Схопив спис зубами.

Його залитий кров’ю усміх розтягнувся, і іскри сипалися від тертя зубів об гострий клинок.

— Той, хто йде до пекла…

— Це ТИ!

Кулак Данзо знову обрушився вниз—

Але цього разу другий спис з’явився в руках Рагни, відбивши удар.

Та навіть так — сила була такою, що його відкинуло назад.

Двоє воїнів стояли на відстані, важко дихаючи.

І тоді—

Їхні губи розтягнулися у схожих усмішках.

— Покажи, на що здатний!

— Йди до мене!

Вони знову були готові зіткнутися—

Але раптом—

Гострий стукіт пролунав по арені.

— Достатньо.

Зелені полум’я вирвалося, обвивши обох бійців, паралізуючи їх на місці.

У центрі рингу—

Стояв Чупо-Мотінґ, руки за спиною.

— Що, до біса, ви робите, мерзотники?!

— Відпусти нас, ти, чортів темношкірий!

Зітхнувши від їхнього непокори, Чупо-Мотінґ стиснув полум’я, змушуючи обох кричати від болю.

— Якби я дозволив вам продовжувати… ви б вбили одне одного.

— Бій завершено.

— Результат—

— Нічия.

Його голос відлунював по арені.

Все мало сенс.

Рагна Клауд займав третє місце у Класі В.

Данзо Смешер — четверте.

Вони були рівними.

Ця битва значно перевершила мою односторонню сутичку з Фейрітом раніше.

Усі глядачі були шоковані.

Через кілька хвилин Рагна та Данзо нарешті заспокоїлися, і Чупо-Мотінґ відпустив їх.

Обидва впали на землю.

Вони подивилися один на одного—

А потім—

Підійшли ближче.

Усі чекали, що вони знову почнуть бій.

Але те, що сталося далі, шокувало ще більше.

Стоячи грудьми один до одного—

Обидва воїни вибухнули диким сміхом.

— Це було божевільно, чувак! Ти міцний, як чорт!

Рагна усміхнувся, похлопавши Данзо по плечу—

І Данзо відповів тим же.

— Хаха! Тобі теж непросто далося… Ті твої кляті удари списом майже звели мене з розуму!

Після кількох слів взаємної похвали воїни потиснули руки.

— Вибач, що назвав тебе сучим сином.

— А я перепрошую, що назвав тебе мерзотником.

Обидва заговорили одночасно — і розсміялися ще голосніше.

Глядачі, які щойно стали свідками їхньої жорстокої сутички, дивилися з неймовірним здивуванням.

— Це дійсно ті самі хлопці, які лише хвилину тому були готові вбити один одного?

У той момент—

Між двома абсолютними божевільними зародилася дружба.

Після рукостискання Рагна нахмурився.

— Ми закінчили в нічию… То хто тепер битиметься з Фреєм?

Данзо почухав голову, усвідомлюючи:

— Ти правий… Що ж нам робити?

— Гмм…

Обидва воїни поринули в глибокі роздуми — незвична картина для таких м’язистих хлопців.

Нарешті Рагна запропонував рішення.

— Зрозумів! А як щодо Камінь, Ножиці, Папір?

— Блискуче!

Від бою на смерть —

До дитячої гри.

Обидва підняли руки.

— Камінь!

— Папір!

— Ножиці!

В момент, коли результат був відомий— Данзо вибухнув сміхом.

— Я переміг!

Данзо обрав камінь, а Рагна дурнувато взяв ножиці.

Видихнувши довгий зітх, Рагна прийняв свою долю.

— Гаразд… Гра є гра. Ти перший.

Данзо швидко випив повне зілля відновлення, потім повернувся до тунелю.

— Добре, поїхали! Фрей Старлайт, виставляй свою дупу сюди!

Він ревів на повний голос—

Але ніхто не відповів.

Данзо нахмурився.

— Де він?

Сміх пролунав по арені.

Чупо-Мотінґ схрестив руки.

— Якщо шукаєте Фрея Старлайта… він уже пішов.

Як тільки слова досягли свідомості— Данзо та Рагна вибухнули від люті.

Їхні крики здригнули арену, ніби вони збиралися рознести все навколо.

Чупо-Мотінґ миттєво зник, уникаючи їхнього гніву.

Він був невразливий до атак — але не до їхніх оглушливих ревів.

І саме коли двоє були на межі втрати контролю—

На арену вийшла постать.

Хлопець з білим волоссям і золотими очима.

Сноу Леонхарт спокійно йшов до двох мускулистих бійців, його голос залишався невразливо спокійним.

— Вибачте… Чи не могли б ви протистояти мені замість цього?

Тиша.

Вся арена завмерла.

Найсильніший першокурсник щойно вступив у ринг.

---

— Очима Фрея Старлайта —

...

...

...

Розкинувшись на лавці в саду академії, я потягнув руки.

— Тут так спокійно…

Я згадав хаос на арені раніше.

Ті божевільні, мабуть, були шалені від того, що я зробив.

Але у мене не було ні бажання, ні сил битися з кимось із них.

Не те щоб я програв би — але будь-який бій із ними виснажив би мене повністю.

І цього я хотів уникнути.

Насолоджуючись спокійною атмосферою, я почув тихий голос збоку.

— Це був неймовірний бій… а ще неймовірніше втеча, Фрей.

Я повернув голову.

До мене йшла дівчина з блондинистим волоссям.

— Санса.

---

Профілі персонажів

Рагна Клауд — В3

Клас: Володар списа

Ранг: D

Атрибути: Земля, Вітер

Данзо Смешер — В4

Клас: Танк

Ранг: D

Атрибути: Світло, Земля