Я здивовано втягнув повітря, дивлячись на пристрій перед собою.
— Це мій комп’ютер... Це справді він! Я ні за що не сплутаю його... не після стількох років возні з ним.
Але як? Як це можливо?
Комп’ютер теж переродився? Абсурд.
— Не поспішай із висновками...
Можливо, це лише копія... або якась дивна місцева версія. Хоча — сумніваюсь. У цьому світі вже давно не користуються комп’ютерами — все замінили розумні екрани на основі Аури.
Повільно відкриваю ноутбук. Його екран засвітився миттєво.
— Що за… з яких це пір він вмикається так швидко? Раніше ж тягнувся цілу вічність...
Так чи інакше, я повільно відкрив ноутбук, і його екран миттєво засвітився, змусивши мене завмерти від шоку.
На заставці — знайоме зображення: Сон Джін-Ву з «Solo Leveling», з кинджалами в руках.
— Це дійсно він... — прошепотів я.
Якщо цей ноутбук справді опинився тут… то, може, існує й шлях назад? Шанс повернутися додому?
Серце шалено забилося. Руки затремтіли.
— Чорт... Не роби цього зі мною... Я вже встиг змиритися...
Затамувавши подих, я ввів свій пароль і розблокував систему.
«Може, всередині я знайду якусь підказку… Залишається тільки сподіватися».
Але всі надії швидко розсипались. На екрані було лише два вікна.
Першу теку я впізнав одразу. У ній зберігалися всі розділи мого роману.
Там було понад 600 розділів. Але поряд із нею я побачив дещо нове…
А от друге — нове. Вікно в стилі Джокера: чорне з червоним, із написом під ним — «Інструменти Автора».
Не вагаючись, я натиснув. І що ще залишалося?
На екрані з’явився емблема — клоунське обличчя, що посміхалося до нудоти.
---
Інструменти Автора
Вітаємо Автора з отриманням першого й найкращого інструмента для читерства! Ми кращі за будь-яку систему, яку ти будь-коли бачив. Ми не підведемо тебе. Твоя ситуація вже гірша не буває, тож далі — тільки вгору! Ха-ха-ха!
— Що за чортівня?
Це все, що я зміг промовити. Воно… насміхається? Хто, біса, це створив? Що за шаблонний фон — закінчилися картинки в Google?
— До біса вас і ваші «Інструменти Автора»! Кому потрібна дебільна система? Я просто хочу назад, у свій світ!
Я почав прокручувати інтерфейс, шукаючи хоч щось корисне.
Привілеї Автора
1-Роман: «Землі виживання»
Автор має прямий доступ до всіх розділів «Землі виживання»! Так, ви правильно прочитали. Ви можете переглядати глави роману будь-коли, тож немає страху забути сюжетні деталі!
«Ну, тепер зрозуміло, чому тут є папка з романом…»
Я продовжив гортати далі, доки не дійшов до другої переваги:
---
2-Біографія!
Тут автор може переглядати свої характеристики, бойові стилі, уміння й таланти! Але це все? Звісно, ні! Зосередьтеся й придивіться до своєї найсильнішої переваги: автор має право змінювати власну біографію! Ви можете додати будь-яке вміння, талант чи здатність. Звучить нечесно, чи не так? На жаль, це не абсолют — кожне додавання коштує Очки Досягнень! Поки у вас достатньо очок, ви можете зробити що завгодно… але не захоплюйтеся.
(Примітка: автор не може змінювати свої характеристики або вигадувати нові бойові стилі.)
*Очки Досягнень
Нараховуються за виконання основних/побічних завдань (їх можна переглянути тут) або за вагомий слід, залишений у головній сюжетній лінії.
Поточні Очки Досягнень: 100
...
...
...
«Ця система справді любить базікати… Але визнаю — це потужна перевага. Вона дає мені право вписати будь-який талант чи вміння, яке я захочу… Хоч сумніваюся, що все так просто».
Я відзначив, що створення нових бойових стилів заблоковано — і це логічно. Бойові стилі — це бойові мистецтва, яких навчаються Пробуджені, що розкрили свою Ауру. Чим сильніший стиль, тим вищого рівня можна досягти, — але, окрім Звірів класу SSS з минулого, ніхто ніколи не вигадав нового стилю.
Це було правило, яке я прописав як автор… Але знову ж, це не те, що я шукав. Мені була потрібна лише підказка — бодай натяк — як повернутися у свій світ.
~~Зітх~~
Я прокручував далі, покладаючи надії на цю дурнувату систему.
---
3 -Порада Авторові!
Ми пропонуємо авторові цінні настанови! За певну кількість Очок Досягнень автор може попросити пораду щодо *будь-чого* — і вільно обрати між двома варіантами: Випадкова або Пряма!
* Випадкова порада (10 AP)
Надає розпливчасті, загадкові інструкції — але гарантує найбезпечніший шлях уперед (навіть якщо ви їх не зрозумієте).
* Пряма порада (30 AP)
Дає такі чіткі інструкції, що з ними впорається навіть дитина. Проте, хоч вона й веде прямо до мети, на вашому шляху завжди з’явиться якась перепона. Дійте обережно! Ха-ха-ха!
---
«Ось воно!»
Щойно я прочитав про цю функцію порад, у мені спалахнула ниточка надії: *я ж можу спитати систему, як повернутися у свій світ, правда?*
«Так, це спрацює! Скільки в мене, до речі, цих дурних Очок Досягнень?»
Я поспіхом прокрутив угору й побачив, що система нарахувала мені 100 AP.
Більш ніж достатньо.
Не вагаючись, я обрав Пряму Пораду. До біса випадковість.
Я відразу набрав: «Як повернутися у свій світ».
Слова «Пряма порада» засвітилися, і я, затамувавши подих, став чекати — лише щоб за мить розчаруватися. З’явилося всього лиш:
???
Три величезні знаки питання заповнили екран. Я стиснув кулаки й спробував обрати опцію Випадкової Поради — але результат виявився тим самим:
???
Те ж саме. Усередині мене закипіла гіркота: ця система просто знущалася з мене. Вона підкинула надію — і відразу ж відібрала її. Я для тебе що, персонаж якоїсь гри?!
— Ні… Заспокойся… —
Я глибоко вдихнув. Надія ще не втрачена. Якщо б не існувало жодного шляху назад, система відповіла б чітким «Ні», а не загадковими знаками питання. Чи не так?
— Перевіримо ще раз… —
Я відразу набрав: «Як перемогти Короля Демонів».
Це була істота, чия сила перевищувала навіть Звірів класу SSS. Навіть я, як автор, ніколи не вигадав способу, як герой зможе його перемогти. Тож я був певен…
Мої очікування підтвердилися, коли Пряма Порада видала ту ж відповідь:
???
Я мав рацію! У системи є межі — вона не відповідала на все. Якщо замислитись, це логічно, враховуючи наскільки дешево коштувала ця функція.
Вона, мабуть, відповідатиме, якщо спитати щось у її межах… Так, ще зарано впадати у відчай.
Я примусив себе заспокоїтися й продовжив досліджувати Інструменти Автора.
---
4 - Зображення
*Майбутній Снимок!* За певну кількість Очок Досягнень автор отримує зображення майбутньої події. Чим віддаленіша подія, тим вища вартість.
— Корисно… але не те, що я шукаю, — пробурмотів я.
Я проігнорував цю опцію й прокрутив далі — та натрапив на жорстокість: інтерфейс показував тепер лише Квести. І нічого більше.
Я гірко засміявся:
— Отже… марно.
Я з глухим стуком ударив кулаком по столу, даючи волю роздратуванню.
— Марно.
Мені дісталася система, як у тих дешевих головних героїв з веброманів… Але який у ній сенс, якщо вона не дає здійснити моє справжнє бажання?
З порожнім поглядом я недбало пробігся очима по списку квестів:
Квести були розділені на три категорії:
* Побічні квести: мізерні нагороди AP, легкі завдання — «Допекти покоївці», «Вдар того хлопця», «Зроби це…»
* Основні квести: повністю порожньо.
* Фінальний квест:
Я глянув на Фінальний квест — і завмер від побаченого:
*«Виграй Вікторіад».
Два простих слова, але я міг лише засміятися.
— Виграти Вікторіад? Хе…
Цей квест був майже неможливим… якщо не абсолютно неможливим.
Чому? Поясню:
Вікторіад був чимось на кшталт фінального іспиту, що проводився щорічно в «Храмі». Грандіозне змагання, яке збирало всіх студентів першого року, щоб визначити найсильнішого. Турнір у форматі «королівської битви», який транслювався на весь світ, де сходилися наймогутніші представники кожної фракції.
І ця система хотіла, щоб я його виграв? Щоб переміг головного героя історії — «Сноу» — і решту ключових персонажів? Практично неможливо, навіть із системою.
Але коли я дочитав деталі квесту, мої очі мало не вилізли з орбіт:
*Квест:* Виграй Вікторіад
*Термін:* 2 роки
*Покарання за провал: система блокується на 1 рік
*Нагорода за успіх: 10 000 ОД
*Питання до системи:
Автор може поставити одне запитання Архітектору Системи, який зобов’язаний відповісти — незалежно від того, яке воно.
---
Коли я дочитав цей останній рядок, я підскочив на ноги, відчуваючи, що мої очі ось-ось вискочать із орбіт.
— Ось воно! Ось воно, суча система!!!
Я закричав несамовито, наче моя душа знову спалахнула.
— Чому ти поховала таку важливу деталь наприкінці, клята система?! Наступного разу кажи відразу! Чорт із твоїми «Інструментами Автора»!
У мене є надія! Є шанс!
Цей останній рядок змінював усе. *Архітектор Системи* — за екраном стояло ще одне створіння. *І саме від нього я отримаю відповідь: як повернутися у свій світ.*
Виграти Вікторіад? Я пройду крізь пекло, якщо доведеться.
Запам’ятай, виродку… *Автор тут я, а не ти.
Цей світ створив я… І я його розірву, якщо буде потрібно.
Я підвівся від столу з новою рішучістю. У голові вже закрутилося колесо думок.
Я ніколи не збирався втручатися в події цього світу… Але вони змусили мене. Тож готуйтеся_
— Я йду!