Він не був мертвий, але в останню сутичку демон вочевидь програв.
Розлючений, він більше не стримувався.
Тепер він покладався лише на свої монструозні інстинкти.
Його наступний крик сколихнув саму землю, змусивши Фрея та Олівера затиснути вуха, але тиск усе одно ледь не розірвав їм барабанні перетинки.
Тепер демон прагнув лише одного — їхньої смерті.
Прийнявши свою звірину форму, він зчепив руки.
І небо над ними почало тремтіти.
Його тіні народжувалися з темряви…
І саме нічне небо тепер стало ідеальним джерелом сили.
Очі Фрея розширилися, коли він з Олівером підвів погляд.
Небеса над ними розкололися навпіл.
Із того розлому…
Колосальна чорна рука спускалася, немов метеор.
Вона загрожувала розчавити їх і все навколо.
— Це божевілля…
Як він мав зупинити щось подібне?
Думки Фрея, ніби паралізувало.
— Зосередься! Ми ще на полі бою!
Голос Олівера вивів його із заціпеніння.
Воїн у масці зібрав усі сили, готуючись перехопити удар…
Але перш ніж він стрибнув, демон з’явився просто перед ним.
Одним ударом відправив Олівера в політ, впечатавши його в землю.
Він не зупинився… заричавши, відразу кинувся на Фрея.
Фрей ледве встиг заблокувати удар двома мечами.
Все його тіло затремтіло від зіткнення.
На жаль, демон розвинув перевагу — безжально зминаючи Фрея у жорстокому, односторонньому наступі.
Олівер повернувся одразу, намагаючись відвернути увагу…
Але він уже ледве тримався на ногах.
Його тіло ослабло від попередніх ран і безперервної битви з Сансою.
Він тримався на останньому диханні.
Над ними масивна чорна рука вже майже досягла цілі... готова стерти все з лиця землі.
Фрей вагався, шукаючи рішення.
«Використати Підпал?»
Воно було достатньо потужним, щоб зупинити цю руку — без сумніву.
Але такий удар миттєво виведе його з бою.
І якщо це станеться…
Вони програють.
Він стояв як укопаний... думки плуталися...
Розум спорожнів.
— Бляяя!!!
Фрей закричав, готовий вивільнити все, що мав…
Але останньої миті небо спалахнуло.
Воно розкололося, коли масивний спис із блискавки пронизав його.
Зіткнувшись із чорною рукою, він знищив її єдиним нищівним вибухом.
Сцена була просто сюрреалістичною, а за нею пролунав гуркіт грому, настільки потужний, що його відлуння докотилося аж до столиці.
Волосся Фрея стало дибки від ударних хвиль блискавки.
Приголомшений демон миттєво відступив.
— Спис із блискавки…? — примруживши очі, пробурмотів Фрей.
Вони з Олівером подумали про одне й те саме.
У цьому світі була лише одна людина, здатна на таку атаку.
— Маекар Валеріон?
Невже Імператор щойно… врятував їх?
Але це вже не мало значення.
Головне, що вони були врятовані.
І ця блискавка дала їм шанс продовжити бій.
Не гаючи часу, Фрей кинувся на демона.
Його мечі спалахнули чорним, руйнівним полум’ям.
Олівер негайно приєднався до нього, атакуючи з іншого боку, наче лещатами… затиснувши монстра між ними.
— Не стій просто так! Сансо!!
Крикнув Фрей, рубаючи товсту шкіру демона. Він знав, що дівчина все ще всередині.
— Опирайся!!
Фрей і Олівер посилили натиск.
— Ще!!
Поки сам демон не був змушений відступати.
Оточений сліпучими розчерками мечів, що погрожували розірвати його на шматки, жоден із них не помітив тіні, що повзла під їхніми ногами... поки вона не утворила величезне коло, спіймавши їх обох у пастку.
— Здохніть, прокляті люди.
РІЗЬ!!!
Вони не побачили цього.
Навіть не відчули…
Допоки десятки нових ран не розцвіли на їхніх тілах, а кров не просочила землю.
Демон випустив невидиму хвилю лез.
Тисячі ударів одночасно.
Настільки швидко, що ані Олівер, ані Фрей не встигли їх заблокувати.
Їхні тіла шматувало знову й знову, поки вони швидко відступали, намагаючись вирватися із зони смерті.
Що далі вони відступали, то менш інтенсивними ставали порізи... але це був поганий знак.
Це означало: що ближче вони підходили, то смертоноснішою ставала атака.
— Як, у біса, ми маємо тепер наблизитися?
Навколо демона утворилося ціле ріжуче поле.
Доторк — і тебе розріже на шматки.
— Ви намагаєтеся до мене наблизитися? — насміхався демон.
На його руках спалахнуло чорне полум'я, а тіло виросло до понад трьох метрів.
Справжній монстр.
Демон нарешті показав свою справжню подобу.
— Вам не доведеться йти до мене... Я сам прийду до вас!
БУУМ!
Вибух розірвав повітря, Фрей і Олівер ледве ухилилися від масивного променя фіолетового вогню.
Чорні щупальця знову піднялися... сильніші, ніж будь-коли... тоді як демон поливав їх фіолетовим вогнем, хвиля за хвилею.
І весь цей час ріжуче поле продовжувало шматувати їхні тіла з кожним порухом.
Вони більше не могли навіть контратакувати.
Вони були як щури загнані в пастку.
Атака була нищівною... швидкою, смертоносною, задушливою.
Олівер виживав завдяки своєму колосальному досвіду та неймовірній швидкості.
Фрей також відбивався... покладаючись на Тіньові Кроки і Око Яструба, щоб не відставати. Усе для нього тепер рухалося в уповільненій зйомці...
Але навіть його загострених відчуттів виявилося недостатньо, щоб помітити засідку зі спини.
Одне з чорних щупалець метнулося прямо на нього... націлене у серце.
Фрей помітив його надто пізно... він не мав змоги ухилитися.
«Я не встигну заблокувати…»
Подумав Фрей, завмерши…
І раптом… його зір заполонило сліпуче вогняно-синє світло.
Руйнівний вибух прорвав простір навколо, відкинувши Фрея назад.
Він похитнувся і ледве втримав рівновагу.
Коли прийшов до тями, побачене відняло йому мову...
Кривавий слід тягнувся по землі і вів до Олівера Хана, якого відкинуло до далекої стіни.
Його тіло було понівечене.
Руки повністю знищені.
Його маска... розбилася, вперше оголивши обличчя.
Фрей шоковано витріщився.
Олівер подивився на нього у відповідь... одним останнім поглядом.
Він не міг говорити.
Але його очі сказали все.
«Врятуй її.»
Побачивши, до якого стану дійшов Олівер через нього…
Фрей зціпив зуби, а потім обернувся до розлюченого демона позаду.
Темна Сестра спалахнула білим сяйвом, а Балеріон запульсував руйнівною чорною аурою.
— Покінчимо з цим.
Фрей змусив своє виснажене тіло рухатися вперед і кинувся на ворога.
Тепер це був бій сам на сам.