Інженер загарчав.
Не вагаючись, він вигукнув:
— Що б не сталося… якою б не була ціна! Ми не можемо дозволити йому забрати Фрея!
Ці слова вдарили по Авраамові, мов бойові барабани.
Побачивши свого сина в обіймах такого чудовиська… брудної, всепоглинаючої сутності, не схожої ні на що з того, з чим він стикався раніше… він відчув, як у ньому пробуджується щось первісне.
З оглушливим ревом Авраам вивільнив потік аури з Темної Сестри, випустивши удар, що стер з лиця землі всю фортецю.
Вибух стряс небеса.
Авраам рвонув уперед із дикою рішучістю, відчайдушно намагаючись вирвати Фрея з лап Демона.
Та Вескер без зусиль зупинив атаку однією рукою… тоді як іншою міцно тримав Фрея.
— Хee-хee-хee-хee-хee-хee-хee…
Демон засміявся — липким, огидним сміхом, від якого душа Авраама здригнулася.
Він зрозумів:
Це не звичайний ворог.
Вескер простягнув руку до Авраама… випускаючи хвилю скверної сили, що загрожувала поглинути його цілком.
Та в останню мить її відбив спалах синьої аури.
Інженер з’явився з порожнечі, вплітаючи в повітря незліченні печаті.
У відповідь сформувалися тисячі гігантських ефірних рук, що кинулися в безжальний наступ на Четверте Вище Місце.
Зіткнення Інженера й Вескера стрясало небо.
На мить Авраам завмер, приголомшений масштабом їхньої сутички.
Але голос Інженера повернув його до реальності:
— Атакуй! Разом ми можемо перемогти!
Вескер силоміць прорвався крізь древню печать Казіса Валеріона, щоб увійти в цей світ… але це дорого йому коштувало.
Він не був у повній силі.
Почувши це, Авраам рвонув уперед, вкладаючи в бій кожну краплю своєї могутності.
Десять зірок Зоряного Пилу палали довкола його серця, живлячи Темну Сестру сліпучим потоком світлоносної аури.
Вескер опинився затиснутим між дугами пекучого білого світла та невпинним натиском примарних рук Інженера.
У лівій руці Інженера крутилася сила, подібна до годинника… техніка, що зупиняла контратаки Вескера ще до їхнього початку.
Так у нічному небі зійшлися три сили.
Два промені — синій і білий — врізалися в хвилю абсолютної темряви.
Вескер продовжував захищатися лише однією рукою… все ще тримаючи Фрея.
Битва лютувала, розколюючи небеса й розганяючи хмари, відкриваючи безкраї полотна зірок.
Після приголомшливого зіткнення Авраама та Інженера відкинуло донизу.
А в небі, самотньо…
Завис Вескер.
Усе ще стискаючи Фрея.
Його багряні очі майже не глянули на Авраама.
Натомість вони вп’ялися лише в Інженера.
Повільно…
Вескер розтулив рота.
— Ти… я тебе знаю.
Його голос був просякнутий зловісною ненавистю, і обличчя Інженера потемніло.
— Ти став слабким… набагато слабшим, ніж був колись. Але я не забуваю таку мерзоту, як ти. Чи ти не один із послідовників Безіменного?
У ту мить, як пролунало це ім’я, блакитонокий чоловік похолов.
— Не смій вимовляти це ім’я своїм брудним язиком, демоне.
— Ха… подивись на себе, — глузливо мовив Вескер. — Граєшся у свої ігри на цій жалюгідній планеті.
Його погляд ковзнув до Фрея, що тремтів у його руці.
— Я бачив це. Його долю… Ти хочеш сказати, що це — той, хто створив цей світ? Той, хто все написав?
Він засміявся — низько, глузливо, божевільно.
— Око, яке дав мені Король, не бреше. Те, що воно бачить, — абсолютне. Але серйозно… за кого ти мене маєш?
З кожним словом Інженер лише кам’янів.
— Ти хочеш, щоб я повірив, що ця жалюгідна істота створила мене? Я, хто жив мільйони років ще до того, як він написав бодай слово свого безглуздя? Не сміши мене…
Вескер бачив усе через те прокляте око… усе про Фрея.
Але він відмовлявся це прийняти.
Він торкнувся свого третього ока.
— Не знаю, як тобі вдалося обдурити Погляд Короля… але мене ти не обдуриш. Не ці очі.
— Тут і зараз… усе закінчиться, пішак Безіменного. Яка ганьба. Після всього, що ти зробив…
У відповідь Інженер стиснув кулаки, і його аура спалахнула люто.
Уперше за вічність… його думки були затьмарені.
Чому?
Чому саме він?
Чому серед усіх істот по той бік завіси прийшов саме Вескер?
Але слова Демона лише зміцнили його рішучість.
Що б не сталося… Вескера потрібно зупинити.
— Ти не залишиш це місце живим!
Інженер рвонув уперед.
— Тоді йди! Покажи, на що ти здатен! — заревів Вескер.
Їхні сили зіштовхнулися — катастрофічний вибух сколихнув світ.
І Авраам приєднався до бою.
Та навіть разом, їм було важко.
Їхній ворог бився однією рукою… і навіть не був у повній силі.
Різниця в могутності була жахливою.
Здалеку Авраам і Інженер знову й знову кидалися на Демона… лише щоб щоразу бути вкинутими в землю його нищівною силою.
Вони піднімалися.
І знову атакували.
Їхня швидкість розчинялася у спалахах світла… залишаючи за собою післяобрази.
Інженер знав: якщо Вескер утече з Фреєм — усе скінчено.
Їх треба зупинити… будь-якою ціною.
Але Четверте Вище Місце було невблаганним.
Навіть утрьох на ранзі SSS вони ледве трималися.
Без попередження Вескер відірвав Інженерові руку, що керувала часом, і жбурнув його обличчям у землю.
— Я ж казав! Ти став м’яким!
Наступна хвиля скверної аури розтрощила тіло Авраама, жбурнувши його вниз у муках.
— Ця жалюгідна істота, яку ти притягнув із собою, нічого не змінює!
Та Авраам Старлайт знову підвівся, намагаючись атакувати… але його тіло вже розривала чорна аура зсередини.
За мить вони обмінялися тисячами ударів.
І кожне зіткнення ламало Авраама все більше.
Вескер же… майже не мав подряпин.
Його життєва сила була чудовиською… безмежною… і він усе ще тримав Фрея.
Авраам дивився кривавими очима на свого сина в обіймах диявола.
Такими темпами… він знову їх втратить.
Знову втратить родину.
Інженер — який утратив колишню силу.
І Авраам — що попри всю здобуту могутність тепер був безсилий.
У ту мить вони обидва ухвалили остаточне рішення.
Авраам не хотів знову втрачати родину.
Якщо хтось має померти… то це буде він.
Він запалив десять зірок навколо свого серця… спалюючи власну життєву силу.
Авраам пожертвував усім… в обмін на силу.
Силу, щоб врятувати його.
Силу, щоб захистити родину.
Його тіло спалахнуло сяйвом, коли він підняв меч… Темна Сестра тремтіла в його руках.
Вескер миттєво обернувся до людини, що тепер випромінювала жахливу міць.
Авраам вклав усе в один останній удар.
— Ти не забереш його… Мого сина!… мою родину!
Його єдиного сина.
— Не забереш! Не знову!
Аура зірок кричала разом із ним.
— Поки я дихаю!
Вескер поспіхом створив темний бар’єр, але Авраам вивільнив руйнівний розсік, що розколов небо навпіл!
Його меч освітив ніч, розсікаючи все на своєму шляху.
Бар’єр Вескера тріснув… його здавалося, непереможне тіло було розірване.
Удар Авраама відтяв йому праве плече, відсікши всю руку, частину грудей і частину обличчя.
Та сама рука, що тримала Фрея… впала.
Разом із нею впала й дитина — але Авраам упіймав його й притис до грудей.
У ту мить під ними з’явився Інженер, створюючи дивну печать, що стискала страхітливу енергію.
Він крикнув:
— Йди!
Без вагань Авраам злетів геть із сином на руках.
Позаду Інженер заревів:
— Вескер! Далі ти не пройдеш!
Його тіло спалахнуло синіми лініями — останній резерв.
— Силою, дарованою мені моїм Учителем…
Ти НЕ пройдеш!
Із єдиної руки вирвався сліпучий синій стовп руйнування.
Вескер закричав у промені.
— Не думай, що це мене вб’є… пішак Безіменного!
Його тіло горіло, але він піднявся, виючи:
— Я бачив усе! Я вже все знаю! Цього разу ви не втечете!
— Запам’ятай це!
І він зник… лишивши по собі лише прокляті слова.
Інженер упав на землю, тремтячи.
Тим часом…
Авраам Старлайт відлетів далеко з Фреєм на руках.
Його тіло було зламане. Дух — потрясений.
Він повернувся на поле бою, де колись переміг Драґота.
Там його тіло почало розпадатися.
Десять зірок, які він запалив, тепер пожирали його…
Він упав на землю, все ще тримаючи сина.
Підняв праву руку… і побачив, як вона перетворюється на пил — Зоряний Пил.
Він одразу зрозумів… це кінець.
Притискаючи Фрея до грудей, він прошепотів із болем… але з усмішкою:
— Пробач, сину… пробач, що не зміг краще тебе захистити.
— Пробач, що не старався більше.
— Пробач, що мене було замало.
Його тіло розсипалося в зоряний пил…
— Пробач, що я був поганим батьком.
Перед ним з’явився Інженер… мовчазний.
Він просто став свідком останньої миті.
— Я люблю тебе, сину… понад усе.
Залишками сили Авраам передав Фреєві решту своєї могутності й прошепотів:
— Пам’ятай це завжди… я завжди буду з тобою.
Досягнувши межі, він передав Фрея Інженерові.
І помер із усмішкою.
— Подбай про нього…
Інженер нічого не сказав. Лише кивнув.
Авраам Старлайт віддав усе… пожертвував усім… заради сина.
У ту мить Інженер зник.
Союзники Авраама зібралися довкола.
І чоловік, що колись стрясав світ…
Помер, вигукуючи лише одне ім’я.
— Фрей Старлайт!
А Фрей…
Він бачив усе.
Бачив останній бій батька.
Бачив його історію.
Історію Авраама Старлайта.