— Очима Фрея Старлайта —
У межах Східних Кошмарних Земель…
За мурами загадкової Секти Тіні…
Авраам Старлайт лежав без свідомості, переможений Інженером одним-єдиним ударом.
Те, що сталося, було шокуючим навіть для мене… для тієї самої людини, яка колись описала цей світ у романі з болісною, надмірною деталізацією.
Поруч з Інженером я закарбував у пам’яті обличчя інших… і вирішив, що за жодних обставин не забуду їх.
Темношкіра жінка з чорним волоссям і тілом, настільки вирізьбленим, що її прес чітко виділявся… Еванкхелл, колишня власниця меча Темна Сестра… можливо, клинок навіть був названий на її честь.
Хлопчик, якому на вигляд було не більше десяти років, із золотистим волоссям і яскравими блакитними очима.
Чоловік із довгим чорним волоссям, що стояв абсолютно рівно, з масивним списом, закріпленим за спиною.
Старий, виснажений чоловік, майже лисий, який важко спирався на ціпок.
Я запам’ятаю їх.
Я запам’ятаю кожного з них.
Картини змінювалися одна за одною, поки батько знову не отямився, виявивши себе лежачим… на самоті.
Секта Тіні знову занурилася в тишу.
А інші… зникли без жодного сліду.
— Здавалося, ніби все, що я побачив і почув тієї ночі, було лише швидкоплинним сном… але той меч довів протилежне.
Міцно стискаючи Темну Сестру… геть чорну катану, що пульсувала незбагненною силою… Авраам усвідомив: усе пережите було реальним.
Це не була галюцинація.
— Куди мене заведе цей шлях? Чи справді слідувати тій дивній системі було правильним вибором?
Подорож у невідоме.
Саме такою вона й була.
Але батько не вагався. Він просто продовжив робити те, що робив завжди.
Він повернувся на землі бічної гілки роду Старлайтів і відновив тренування.
Він жив своїм щоденним життям на повну, природно зливаючись зі світом, ніби справді народився в ньому, ніби раніше не прожив зовсім інше життя.
Усі навколо бачили в ньому зрілого юнака… значно мудрішого й стриманішого, ніж дозволяв його вік… і він здобував глибоку повагу, водночас приховуючи справжній масштаб своєї сили.
— Сильнішим… я знав, що маю стати значно, значно сильнішим.
Навіть коли йому здавалося, що сили достатньо, легка перемога Інженера довела зворотне.
Він краще за будь-кого розумів… ніхто не може передбачити, що принесе майбутнє й які випробування чекають попереду.
Авраам Старлайт: Рівень 90
Вік: 25 років
Техніка Зоряного Пилу: Дев’ята Зірка
Підвищення рівня стало нестерпно складним.
Батько нарешті вперся в абсолютну стіну — ранг SS+.
Розрив між SS і SS+ був жахливим… настільки величезним, що він трощив амбіції навіть найобдарованіших талантів.
А за SS+… простягалося лише невідоме.
У двадцять п’ять років він зрештою ухвалив рішення.
— Послати сигнал… знайти свою родину…
Я вирішив підкорити світ.
Двадцять п’ять років тренувань з дитинства.
Двадцять п’ять років володіння мечем, безперервних боїв.
І тепер він був готовий показати себе світу.
— Першим кроком… став рід Старлайтів.
Будучи однією з наймогутніших фракцій імперії, він був ідеальною відправною точкою.
Тож того дня Авраам Старлайт зібрав свої речі, попрощався зі своєю несправжньою родиною й вирушив у напрямку Східних гір Оклас… твердині роду Старлайтів.
Згодом про той день складали безліч історій…
Про день, коли молодий чоловік з’явився біля воріт могутнього роду Старлайтів і зажадав поєдинку з найсильнішим воїном усередині.
Вартові насміхалися з нього.
— Чорне волосся? Ідіот з бічної гілки? Та що ти в біса, тут робиш?
Вони глузливо плескали його по спині.
— Краще йди звідси, доки не скалічився…
Одним поглядом батько оцінив їх… жалюгідних комах рангу B, що повзали перед ним.
— Я бажаю кинути виклик найсильнішій людині цього дому. З того, що я чув… це нинішній Лорд.
Чи не будете ви такі люб’язні вказати мені дорогу до нього?
Навіть коли охоронці вибухнули сміхом через «нісенітницю», сказану дивним юнаком,
Авраам зберігав спокій.
Вони спробували відштовхнути його, але він не зрушив з місця.
— Прошу.
Востаннє він чемно попросив.
Коли ж вони спробували силоміць його вивести, то припустилися найбільшої помилки у своєму житті.
Я з порожнім виразом обличчя спостерігав, як батько б’ється з десятками вартових одночасно.
Я бачив, як він одним ударом розкидає їх усіх… навіть не вихопивши меча.
— Я ж просив чемно.
БУУМ!
Передні ворота розлетілися на друзки, а тривожний дзвін прокотився горами Оклас.
Сигнал катастрофи.
— Ви оголюєте проти мене мечі… Невже не розумієте, що ця зброя створена, щоб убивати?
БУУМ!
Ще більше тіл злетіло в повітря.
— То ви хочете мене вбити, так?
БУУМ!
Холодний піт стек по моїй спині, коли я побачив, як батько жбурляє одного з найсильніших генералів Старлайтів через величезну гору, немов боксерську грушу.
— Якщо ви хочете мене вбити…
Тоді буде справедливо, якщо я відповім тим самим!
Тієї ночі вперше в історії Старлайтів загроза прийшла не з Кошмарних Земель…
А зсередини самої імперії.
Після того як він розтрощив обличчя абсурдно великій кількості воїнів роду Старлайтів, справжні еліти нарешті почали з’являтися один за одним.
Сенат… рада могутніх бійців рангу S і вище… зійшов до нього.
Серед них жінка, схожа на дику тварину, кинулася вперед, завдаючи нищівного удару просто в батька.
Сім зірок Техніки Зоряного Пилу спалахнули навколо її серця, коли вона атакувала.
Та батько легко перехопив її кулак, повністю нівелювавши атаку.
Придивившись уважніше, я був приголомшений, упізнавши її.
Кармен Старлайт.
Вона виглядала точнісінько так само, як і тоді, коли я бачив її востаннє…
Невже це можливо?
Це мало статися дуже давно, але Кармен зовсім не змінилася… ніби все сталося лише вчора.
— Кармен Старлайт була кмітливою жінкою…
Я зрозумів це в ту мить, коли наші кулаки зійшлися.
Голос батька лунав крізь спогади, поки я спостерігав, як він самотужки протистоїть дев’ятьом старійшинам роду Старлайтів.
І навіть проти такої кількості елітних бійців він не програв.
— Хто ти такий?! Чого ти хочеш?!
Вони кричали в унісон, навіть коли їхній бій нищив усе довкола.
— Я просто хочу зустрітися з вашим найсильнішим.
Я не прийшов сюди створювати проблеми.
Я навіть не вбив ваших вартових… лише позбавив їх свідомості.
Він не брехав.
Так, він побив їх майже до смерті… але не вбив жодного.
— Ти знущаєшся з нас?!
Я бачив, як Кармен рвонула до нього з жахливою швидкістю.
Але він ухилився без зусиль, недбало відкинувши її вбік.
— Заспокойтеся й подумайте… Якби я справді хотів вас убити, ви всі вже були б мертві.
— Що ти в біса, мелеш?!
БУУМ!
Від самого початку він навіть не оголював меча.
Він бився з ними лише кулаками.
Продовжуючи втискати їх у землю.
Кармен не була дурною.
Вона усвідомила різницю в силі в ту ж мить, коли зіштовхнулася з ним.
Дивний юнак перед нею перебував на зовсім іншому рівні…
Тиск, важчий за все, що вона коли-небудь відчувала, навіть у порівнянні з самим Лордом Старлайтів.
Але вона не могла відступити. Не перед таким ворогом.
Дев’ять старійшин запустили по ньому свої найпотужніші скоординовані атаки…
Але він із легкістю заблокував кожну з них.
Вони були невпинні, особливо Кармен, яка билася на передовій без перепочинку.
Зрештою всі вони впали під його безжальним натиском…
усі, окрім неї.
Її впертість змусила батька вперше стати серйозним.
— Яка вперта жінка…
Сформувавши сліпуче біле полум’я навколо правого кулака, батько зник…
І з’явився перед Кармен зі швидкістю світла.
Його удар вибухнув у напрямку її обличчя, і в ту мить вона відчула жахливу ауру, що виливалася з цього кулака.
Вона побачила смерть, що мчала до неї.
Але за мить до удару його кулак зупинився за волосину від її обличчя…
Сама лише ударна хвиля знищила все позаду неї, залишивши в гігантській горі за її спиною величезний кратер у формі кулака.
Ноги Кармен підкосилися, і вона впала перед ним.
Кинувши погляд на відбиток у горі, вона зрозуміла, що ніколи ще не була так близько до смерті, як того дня.
— Тепер ви мене слухатимете?
Чи мені зробити ще щось?
Після того як він знищив Сенат, немов дитячі іграшки…
Вони нарешті усвідомили масштаб загрози, що стояла перед ними.
— Ч-чого ти хочеш?!
— Я повторював це стільки разів, що в мене вже щелепа відвалюється…
Я хочу зустрітися з вашим найсильнішим.
Найсильнішим у роді.
У ту ж мить, щойно він вимовив ці слова, за спиною Авраама зійшов стовп світла.
Ніби відповідаючи на його виклик.
Із сяйва вийшли двоє літніх чоловіків, випромінюючи приголомшливі аури.
Хоча сліди старості були чітко видно на їхніх обличчях, їхні тіла випромінювали жахливу силу, стоячи рівно, мов списи, що кидають виклик небесам.
Вони були схожі між собою — очевидний знак глибокого зв’язку між ними.
— Що тут відбувається?
Обидва були сильними, але справжнім чудовиськом був старець, що стояв попереду.
— Цей натиск…
Отже ти — нинішній Лорд роду Старлайтів.