…
…
…
Минав час…
Та все ж той юнак залишався замкненим у своїй темній камері.
Час від часу до нього приходили різні люди… його сестра, його товариші.
Але Фрей Старлайт не відповідав нікому. Він просто сидів там, загублений у заціпенінні, інколи впадаючи в напади істеричного безумства.
Так тривало вже кілька днів.
Його тіло, як не дивно, продовжувало зцілюватися саме по собі.
Він відмовлявся від їжі, відмовлявся від води… відкидав усе.
І все ж його тіло функціонувало бездоганно.
З кожним днем Фрей Старлайт ставав дедалі більшою загадкою для тих, хто за ним спостерігав, поки Імперія готувалася до його суду.
Переможець Вікторіади… колись уславлений як один із найвеличніших талантів, хлопець, який переміг обраного героя… тепер був в’язнем, прикутим до холодного каменю, очікуючи, доки чужий вирок визначить його долю.
Події розгорталися стрімко.
Та далеко від Фрея й нескінченного галасу всередині Імперії…там, у лікарні, яка стала свідком його божевілля та спроби самогубства…та установа тепер лежала в руїнах.
Серед уламків і зруйнованих стін, і досі можна було побачити зламане медичне обладнання та кілька застиглих плям крові.
Схований серед завалів був дещо, чого ніхто не помітив:
Ноутбук.
Чорний ноутбук, який усе ще працював, його екран світився простим, незмінним повідомленням.
Невидимий для будь-кого, він залишався таким протягом кількох днів.
На сяйливому екрані мерехтіли слова:
Фінальна місія: Завершено.
— Фаза перша: Завершена.
— Оновлення Інструментів Автора до наступного рівня.
— Інструменти Автора: Рівень 1 >>> Рівень 2.
— Прогрес: 91%
Повільно це число наближалося до ідеальних 100%… позначаючи початок абсолютно нового розділу в історії Фрея Старлайта.
…
…
Белград.
Настав день… день, який мав визначити його долю.
Долю Фрея Старлайта.
У Залі Світла… місці, де впродовж усієї історії Імперії відбувалися найважливіші суди… двері знову відчинилися, цього разу — для хлопця, якому щойно виповнилося вісімнадцять.
Суд був відкритим для публіки. Кожне місце у величезній залі було заповнене до краю.
Це виглядало майже смішно… адже саме цей суд колись виніс вирок колишньому очільнику Храму — Рафаелю Бладмейдеру.
А тепер він мав судити звичайного студента.
Для голів шляхетних домів були відведені спеціальні місця, за ними — лідери гільдій і найсильніші пробуджені.
Зала суду була збудована у формі кола, а обвинувачений стояв у центрі, оточений незліченними поглядами.
На найвищому місці сидів сам Імператор Маекар Валеріон, який і головував на засіданні… людина, що зрештою мала вирішити, чи житиме Фрей Старлайт… чи помре.
Усі знайомі Фрея були присутні — його родина, його ровесники… всі.
Можна було навіть побачити дивний союз, що формувався: родини Старлайт і Санлайт сиділи разом, пліч-о-пліч.
Еґон і Санса сиділи неподалік від свого батька, тоді як, на диво, Олівер Хан цього разу сидів ближче до принцеси Санси, а не до Імператора.
Гомін наповнював залу суду — люди шепотілися про ситуацію, та все стихло в ту ж мить, коли відчинилися величні двері.
Крізь них увійшов Івар Валеріон, за яким двоє вартових тягли юнака.
Фрея Старлайта.
Закований у ланцюги, босоніж, він похитуючись рушив до центру суду…його біле волосся було розкуйовджене й безладно спадало на обличчя та тіло.
На ньому була лише брудна біла сорочка й чорні штани.
І все ж, попри все, його тіло виглядало… бездоганно.
Повністю зціленим.
Це не мало жодного сенсу.
Хто б повірив, що це той самий хлопець, який колись стояв чемпіоном Вікторіади?
Герой, що за одну ніч став злочинцем.
Його прив’язали на місці під сотнями пильних поглядів, і вартові відступили… залишивши Івара сам-на-сам із Фреєм.
Івар уважно оглянув його…
— Не намагайся чинити опір. Чим більше пручатимешся, тим сильніше ці ланцюги стискатимуть тебе.
— …
Фрей не сказав ані слова.
Ланцюги, що його обплутували, були спеціальним інструментом, створеним для ув’язнення навіть найнебезпечніших злочинців…вони стискалися з кожною спробою опору — аж до того, що могли буквально розчавити тіло жертви.
Посаджений на дерев’яний стілець, скутий і знерухомлений,
Фрей мовчки чекав початку суду.
І саме Маекар оголосив його:
— Нехай почнеться суд над колишнім Лордом дому Старлайт… Фреєм Старлайтом.
На мить у залі запанувала цілковита тиша, після чого Маекар продовжив:
— Спершу… оголосімо злочини підсудного востаннє, щоб усі їх почули.
Відповідаючи на слова Імператора, Івар крокнув уперед і почав:
— Злочини, скоєні Фреєм Старлайтом, такі…
Він зачитував обвинувачення:
— Він убив тридцять вісім осіб… чоловіків і жінок — під час свого буйства в Храмовій лікарні.
— Усі жертви були вбиті голими руками, без використання будь-якої зброї.
Гул…
Одного лише цього звинувачення вистачило, щоб запалити хвилю люті проти Фрея.
Зала закипіла гнівом — шепіт і крики з вимогами страти наповнили простір.
Та весь шум урвався в ту ж мить, коли Маекар Валеріон вивільнив свою гнітючу ауру, змушуючи всіх схилитися під її неосяжною вагою.
Навіть не глянувши на них, Імператор жестом наказав Івару:
— Продовжуй.
Кивнувши, чинний Директор Храму продовжив:
— Друге… підсудний вивільнив руйнівну атаку, яка могла знищити весь Храм.
— На щастя, наслідки обмежилися лише матеріальними збитками.
Івар на мить замовк, перш ніж додати:
— Хоча подальших жертв вдалося уникнути, вкрай важливо усвідомлювати, що підсудний володіє силою, здатною вбити не лише тридцять вісім осіб… а потенційно тисячі, якщо не більше.
Інакше кажучи, Фрея Старлайта не можна було вважати звичайним злочинцем…він мав потенціал стати катастрофою.
— Підсудний також володіє вогняною зброєю рангу SS, однією з найрідкісніших у світі… класифікованою в тій самій лізі, що й Священний Меч — Вермітор.
— Нам досі невідомо, як він її здобув, але є підозра, що вона походить зі Східних Земель Кошмарів, де підсудний провів цілий рік.
З кожним новим одкровенням про Фрея гомін поступово повертався.
Хлопець, який жив серед чудовиськ… і сам став чудовиськом.
Саме так, найімовірніше, думали всі.
Та Івар ще не закінчив.
— І нарешті… хоча ми ще не підтвердили це остаточно…
Настоятель серйозно завагався, перш ніж вимовити останню бомбу:
— Підсудний, схоже, здатен зламати межі власного таланту.
— Його вроджений потенціал, спершу оцінений як ранг A, нещодавно зріс до S.
Ніби хтось підпалив ґніт.
Зала суду вибухнула хаосом — сплеском зойків, вигуків і недовіри.
Багато хто не міг прийняти почуте…дехто завмер у жаху, інші відверто це заперечували.
Пробиття межі вродженого потенціалу вважалося неможливим…дивом.
Диво, якого досяг цей хлопець.
Інакше кажучи, Івар казав їм: хлопець, що стояв перед ними, був чудовиськом із невідомими межами.
Чудовиськом із непередбачуваним шляхом.
У найгіршому разі… він міг вирости в найбільшу загрозу, з якою вони будь-коли стикалися.
Самої цієї думки вистачило, щоб натовп впав у істерію.
Крики з вимогами негайної страти прокотилися залою суду.
І це були не лише глядачі… навіть деякі могутні ранґові особи зі спеціальних секторів вимагали його смерті.
Посеред наростаючого хаосу, коли громадська думка різко схилилася в один бік… зі свого місця підвівся старий чоловік і повільно рушив до центру.
Усі погляди звернулися до нього.
Іріс Санлайт.