Розділ 211: Фрей Старлайт проти Сноу Леонхарта (1)

Світова Арена.

Гуркітливий рев натовпу стрясав колосальну арену…

Громадяни з усього Імперського простору зібралися тут, і їхнє збудження було відчутним —

Адже настав грандіозний фінал найпрестижнішого турніру.

Енергійна музика гриміла з динаміків,

А на гігантських екранах знову й знову прокручувалися сцени минулих боїв…

Кожна мить підкреслювала велич двох воїнів, яким судилося зійтися:

Фрей Старлайт проти Сноу Леонхарта.

Цей фінал більше скидався на сторінку з легенди, аніж на звичайне змагання.

Битва героя й лиходія,

Намальована широкими, чіткими штрихами.

Обидва бійці вирізьбили власні легенди в цьому турнірі,

І їхні риси ідеально вписувалися в ці архетипи.

Ніхто не очікував саме такого фіналу.

З моменту формування сітки

Увесь світ був упевнений, що побачить дуель

Деймона Валеріона проти Сноу Леонхарта.

Вони вгадали лише наполовину.

Аномалією…

Несподіваним дивом…

Став Фрей.

Його шлях до фіналу здавався нереальним —

Ланцюг перемог, зшитих докупи впертістю та чистою силою волі.

І все ж…

Ось він тут.

Трибуни були заповнені до відмови.

Жодного вільного місця.

Жодного погляду, відірваного від поля бою.

Навіть учні старших курсів прийшли,

Щоб на власні очі побачити вершину наймолодшого покоління Імперії.

Серед них, розвалившись із комфортом, сиділа Еллен Вайт,

Притискаючи до себе вражаючу гору смаколиків.

— Нарешті, — усміхнулася вона.

Наче у відповідь на її слова,

Екрани під небом спалахнули написом:

Відлік до фіналу — п’ять хвилин.

П’ять хвилин — і все буде вирішено.

Тим часом у величезних колах імперських ставок

Напруга досягла межі…

Ставки злетіли до небачених висот.

Та попри загальне захоплення,

Ніхто не міг заперечити очевидної різниці між фіналістами.

Навіть дитина це бачила:

Сноу Леонхарт перебував на зовсім іншому рівні.

Поточний ранг:

Один стояв на вершині рангу B,

Інший — лише на піку C.

Стихії:

Один був чудовиськом, що підкорювало всі елементи;

Інший володів лише темрявою.

Дуельна майстерність:

Один досяг п’ятого рівня,

Інший — четвертого.

Стиль бою:

Єдина категорія, де люди відчували бодай якусь близькість…

Техніка Фрея була зовсім не жартом.

Але навіть цього було катастрофічно мало.

Скільки б варіантів не уявляли,

Натовп бачив лише одного переможця…

І його ім’я — Сноу Леонхарт.

У секторі родини Старлайт…

Кармен сиділа поруч з Адою.

Обидві мовчали, спостерігаючи за підготовкою.

Обличчя Ади було спотворене тривогою.

— Його суперник — Сноу Леонхарт, — гірко прошепотіла вона.

Фінальний бос.

Сяйливий чемпіон Імперії.

Знаючи впертість свого брата, Ада не могла позбутися клубка страху в грудях.

Чи зможе Фрей узагалі вижити в цій битві?

Не кажучи вже про перемогу…

Кармен, яка зазвичай не стримувалася в гострих словах, цього разу мовчала.

Навіть вона вагалася.

Фрей уже показав їм чимало див.

Він відкрив глибини та таємниці, яких ніхто й уявити не міг.

І все ж…Навіть після всього цього —

Чи справді він здатен протистояти цьому?

Побачивши Сноу Леонхарта в попередніх раундах,

Кармен усвідомила дещо моторошне…

Вона не відчувала такої всепоглинаючої присутності

З часів самого Авраама Старлайта.

Сам спогад змусив її здригнутися.

І тому вона не могла обрати сторону.

Не могла навіть змусити себе помолитися про надію.

Ставки було закрито.

Сноу Леонхарт — 99%

Фрей Старлайт — 1%.

Ці цифри були безжальними.

Цей 1% не був вірою.

Це було божевіллям.

— Час настав.

Голос Івара пролунав над усією ареною, наповнений урочистістю.

І в ту ж мить уся увага зосередилася в центрі поля бою.

…

…

…

— Очима Фрея Старлайта —

Світло в кінці тунелю.

Саме за ним я гнався весь цей час…

За однією-єдиною, тонкою ниткою світла.

І тепер я стояв перед кінцем цього тунелю.

Я повільно крокував уперед,

Світло дедалі яскравішало, поки не поглинуло мене повністю —

Заливаючи прожектором зверху й оглушливим ревом натовпу.

На мить я просто дивився навколо.

Арена була магічно розширена з минулого разу,

Перетворившись на гігантське поле бою,

Де ми могли вивільнити всю свою силу.

Натовп був на піку захвату.

Вони шалено кричали,

І всі погляди були прикути до фігури на протилежному кінці арени.

У білій броні, прикрашеній золотом.

— Сноу Леонхарт.

Вони скандували його ім’я.

Я теж рушив уперед.

Його золоті, яскраві очі зустрілися з моїми —

Мертвими, чорними очима, в яких не відбивалося жодного життя.

Ми віддзеркалювалися у поглядах одне одного.

Він виглядав серйозним,

Без своєї звичної легкої невимушеності.

Сноу Леонхарт не прийме поразки сьогодні.

Це було болісно очевидно.

Івар Валеріон, що стояв між нами, не гаяв часу.

Я відчував, як серце шалено калатає з кожним його найменшим рухом,

Поки директор готувався подати сигнал до початку.

Усі мої навички…

Усе…

До абсолютної межі!

Напруга захлиснула мене.

Я був готовий кинутися вперед тієї ж миті,

Щойно пролунає сигнал.

Але я завмер, коли золотoокий юнак раптом заговорив.

— Фрей, перш ніж ми почнемо… можна поставити тобі запитання?

— Що?

— Що це означає для тебе? Цей бій… увесь Вікторіад?

Я зовсім не очікував такого запитання.

Та відповів прямо.

— Це означає для мене все.

— Розумію. Ось чому ти так відчайдушно боровся, щоб дістатися сюди.

Сноу вихопив свій стрункий меч, міцно стиснувши його в правій руці.

Я віддзеркалив його рух, оголивши власний клинок.

— Ми схожі, Фрей Старлайт.

Ці слова, сказані ним…

— Схожі? У чому саме?

Я не заперечив і не погодився —

Лише відповів ухильно героєві, який продовжував говорити речі, на які я не чекав.

— Обоє з нас… ніхто з нас не може дозволити собі програти сьогодні.

З ледь помітною усмішкою я зібрав темну ауру.

— Ти маєш рацію.

У нього теж були свої причини…

Можливо, навіть глибші за мої…

Чому він не міг дозволити собі поразку.

Я це знав.

Навіть у самій лише волі до перемоги,

Сноу ні в чому не поступався мені.

Але навіть так…

Я виграю.

Чого б це не коштувало.

— Почати!!

Сигнал було подано.

Це був початок кінця.

— Вознесіння.

Око Яструба. Примарні Кроки — максимальна потужність.

Я вивільнив стільки темної аури рангу SSS, скільки тільки міг.

І кинувся на нього з усім, що мав.

Виплескуючи найсильніші удари Десяти тисяч кроків Тіні.

І з лякаючою точністю — він теж рушив.

Озброєний Аурою Зоряного Світла,

Тією самою стихією, що колись була легендарною для роду Старлайтів.

Ми зійшлися в одну мить.

У момент, коли наші клинки зіткнулися,

Іскри вибухнули назовні з шаленою силою.

Я відчув, як приголомшлива вага його меча тисне на мій.

У стані Вознесіння,

Яке знищувало всі емоції й дозволяло битися на піку можливостей,

Мої очі, що сяяли фіолетовим,

Шукали навіть найменшу щілину,

Атакуючи з усіх можливих кутів.

Кожен оманливий удар…

Який мав бути неможливим для передбачення…

Був заблокований, чисто відбитий — один за одним.

Буум!

Перше важке зіткнення прокотилося ударною хвилею по всій арені, коли Сноу відбив мій меч.

Буум!

Він читав кожен мій фінт,

Парируючи їх із дивовижною легкістю.

Буум!

Черговий вибух,

Коли темна аура жорстоко зіштовхнулася з Аурою Зоряного Світла,

А мій наступ було зламано вищою силою.

Удари гриміли без упину,

Ми рухалися так швидко, що залишалися лише післяобрази…

Хоча наші ноги навіть не зрушили з місця.

Ми були замкнені в шаленому вихорі клинків,

Кожне зіткнення викидало в повітря дуги вогню

Від самої лише сили тертя.

Полум’я спалахнуло навколо нас,

Майже непомітно — навіть для нас самих.

Це було жахливо.

Жахливо понад усяку міру.

Це була моя повна сила.

Абсолютна вершина, якої я міг досягти без Балеріона.

Хвилі невблаганної темряви, ріжучі дуги, що сходили з мого меча…

Усе це, було заблоковано з бездоганною точністю.