Вени на чолі Деймона вздулися.
Він не розумів.
Не міг зрозуміти—
Як?
Як його суперник підводився щоразу, коли він валив його на землю?
Як він міг контратакувати навіть у такому стані?
Це суперечило будь-якій логіці.
Та хай якою буде ціна—
— Я розчавлю тебе тут і зараз!
Зібравши кожну останню краплю аури, що залишилася в його тілі—
Деймон рвонув до Фрея,
Поглинутий бурею чорної блискавки,
Замкнений у шаленому урагані.
Фрей—
У відповідь вивільнив чудовисько темної аури…
І без жодних вагань кинувся назустріч.
І знову…
Вони зіштовхнулися з жахливою силою.
Серед нескінченної спіралі вибухів—
Глядачі дивилися, з порожніми обличчями.
Навіть Титани не знали, як реагувати.
Хуух…
Хуух…
Глибокий вдих…
І видих—
Від того звіра на полі бою.
Деймон важко дихав.
Але—
Задихався лише він один.
Деймон з недовірою дивився на юнака, що обмінювався з ним ударами.
Фрей…
Він навіть не виглядав втомленим.
Поранений — так.
Обпечений — так.
Увесь у багнюці — так.
Але це обличчя—
Воно дивилося на нього так, ніби казало:
— Давай.
— Я продовжуватиму хоч цілу вічність.
Деймон—
Відчув, як його розум тріщить.
Його кулаки були залиті кров’ю Фрея.
Це… взагалі реально?
— Що ти курва, таке, Фрею Старлайте?!
БУУМ
БУУМ
БУУУУМ!!
Третій обмін…
Можливо, четвертий—
Деймон стояв,
Без подиху,
Руки важко звисали з боків—
Він ледве тримався на ногах,
Тоді як Фрей лежав, зім’ятий, перед ним.
Він знову збив його з ніг.
У глибині свідомості цього гордого воїна—
Він бажав.
Ні—
Він благав.
Щоб цього разу…
Той чоловік більше не підвівся.
Але звісно—
Фрей піднявся знову.
Знову стоячи перед ним—
Деймон відчув, як його розсудливість вислизає.
— Це вже не бій… — прокоментував Олівер Хан,
Червоні очі за маскою холодно зблиснули.
— Деймон Валеріон уже чотири рази переміг його.
Він бився з Фреєм чотири рази—
Чотири рази валив його.
Але це вже не був бій.
Це—
Це була війна.
— Війна… яку виграє Фрей.
Маекар різко обернувся—
Здивований заявою людини в масці.
Він не звик чути від нього такі слова.
Невже…
Навіть він був зворушений—
Тим хлопцем, що все ще стояв на арені?
Всередині арени…
З землетрусним ревом…
Чорна блискавка шалено вирувала навколо розлюченого Деймона Валеріона.
Він теж зазнав серйозних поранень після чотирьох жорстоких зіткнень—
Але лють палала сильніше за будь-який біль.
— Я вб’ю тебе!!
Кількість аури, яку зібрав Деймон—
Перевищувала все, що він вивільняв раніше.
Але Фрей…
Просто розсміявся.
— Ти не зможеш.
З тією ж кривавою усмішкою—
Фрей вказав на Деймона.
— Ти вже досяг своєї межі.
І щойно він це сказав—
З носа Деймона вирвався потужний струмінь крові, заливаючи його обличчя червоним.
Деймон миттєво схопився за обличчя,
Відчувши, як біль прошиває його.
Фрей знову зробив крок до нього.
— Аура Чорної Блискавки… це найсильніший різновид блискавки.
— Але вона пожирає шалені обсяги витривалості й аури водночас.
— Скажи мені, Деймоне…
— Скільки часу ти вже б’єшся, використовуючи її?
Деймон Валеріон був сильним—
Так—
Але він лише нещодавно дістався середини рангу B.
Його аура й витривалість мали межі—
На відміну від Фрея.
Фрей…
Який теж палав від болю.
Удари Деймона не були жартом.
Але…
Яке це мало значення для нього?
Порівняно з безліччю жорстоких ударів, які його тіло вже витримало—
Чи справді удари Деймона були найгіршими?
Звісно ні.
— Ти не здолаєш мене, Деймоне Валеріоне.
— Ти не на моєму рівні.
— Ти навіть не гідний…
— Існувати в одному світі зі мною.
Фрей зібрав темряву навколо себе.
Хоч біль для нього нічого не значив—
Його рани були справжніми.
Час було закінчувати це.
А Деймон…
Почувши ці слова…
Слова, що різали глибше за будь-яку фізичну рану…
Гордий лев заревів у відповідь—
Більше ні про що не дбаючи.
Він продовжував збирати Ауру Чорної Блискавки,
Навіть коли кров лилася з носа,
Навіть коли вона текла з очей,
Навіть коли він блював кров’ю.
Уперше з початку бою—
Очі Фрея трохи розширилися—
Здивовані відчайдушною боротьбою супротивника.
Здивовані тим, як Деймон також—
Був готовий знищити власне тіло, аби продовжувати бій.
— Я не програю!!!
Миттєво—
Вираз обличчя Фрея загартувався.
Він активував Вознесіння.
Його суперник…
Завдасть удару всім, що в нього залишилося.
І Фрей…
Вирішив зробити те саме.
Один збирав нищівну Чорну Блискавку—
Інший—
Призивав абсурдну кількість Темної Аури навколо свого клинка.
Обидва воїни—
Були поглинуті бурями вибухової енергії.
— «Брама Дракона…»
— «Десять тисяч кроків Тіні…»
Вони вп’ялися одне в одного поглядами—
Стоячи всередині вихору аури й крові.
А тоді—
Вивільнили все.
— «Дух Блискавки!!»
— «Нескінченна Пітьма!!»
Деймон призвав чорного дракона блискавки—
Тоді як Фрей—
Випустив хвилю темряви, що проковтнула весь світ.
Увесь світ…
Дивився, як вони зіштовхнулися.
Меч проти кулака.
Блискавка пожирала темряву—
Темрява поглинала блискавку—
Пролунав вибух, оглушливий і сліпучий,
Потопивши все в димі й хаосі.
Удар поглинув арену пилом і руйнуванням.
Блискавка випалювала темряву.
Темрява пожирала блискавку.
Усі затамували подих—
Прилипли до екранів—
Чекаючи.
Хто переміг?
Хто ще стоїть?
Хто вижив?!
Зсередини диму—
Вийшли дві постаті.
Обидві залиті кров’ю та багнюкою.
Деймон—
З глибокою раною поперек грудей.
І Фрей—
Все його тіло було побите й зламане.
Обидва—
Все ще стояли.
Але…
Фрей рушив першим.
Попри те зламане тіло—
Він рвонув на Деймона нізвідки.
Деймон спробував відповісти.
Та тіло відмовилося рухатися.
Шок, що розривав його зсередини, скував його на місці.
Деймон Валеріон вилаявся крізь зуби.
— Кляття!!!!
З останніх крапель аури, що залишилися в ньому…
Поранений лев сформував десять лез ріжучого вітру.
Ті леза…
Хаотично полетіли в бік Фрея.
Атака була слабкою.
Але навіть у такому побитому стані—
Її ледь вистачало, щоб загнати Фрея під тиск.
Він ухилився від чотирьох…
Заблокував ще п’ять…
Але вижити повністю…
І водночас гарантувати перемогу…
Було неможливо.
Вознесіння змушувало розум Фрея працювати швидше ніж у будь-якої нормальної людини.
Десяте лезо—
Летіло прямо в нього.
Лезо, що не знало жалю.
Лезо…
Яке чисто відтяло йому руку—
З моторошним бризком крові.
Права рука Фрея…
Відсічена.
Але Деймон…
Міг лише безтямно дивитися на свого суперника.
Бо в ту останню мить…
Просто перед тим, як втратити руку…
Фрей перекинув меч у ліву руку.
Наче свідомо, без жодних вагань, пожертвував правою рукою.
Фрей—
Продовжував наступати.
Його меч—
Збирав лише крихту аури…
Але цього було достатньо.
Він йшов.
Його постать дедалі збільшувалася в очах Деймона.
А тоді—
Фрей рубонув усім, що в нього було.
Усім—
Що він влив у цей єдиний удар—
Спрямований просто в шию Деймона.
— «Смертельний удар!!»
Захисний механізм обладунків Деймона спрацював миттєво—
Спалах захисної сили вирвався назовні…
Відкинувши гордого воїна назад.
Деймон упав…
Безтямно дивлячись на закривавленого юнака перед собою.
І в ту останню мить—
Його останні, згасаючі думки несвідомо зірвалися зі слів.
— Фрей Старлайте… ти…
— Справжній воїн.
Деймон упав.
А перед ним…
Ледве тримаючись на ногах…
Стояв Фрей.
Усі дивилися в приголомшеній тиші.
Фрей захитався, стискаючи пеньок там, де була відсічена рука.
Величезні екрани над ареною нарешті показали результат:
Переможець: Фрей Старлайт.
Він переміг.
Але не виглядав щасливим.
Він просто нахилився—
Підібрав свою відсічену руку…
І хитаючись, рушив до стіни арени, спираючись на неї.
Зосередивши ті крихти аури, що ще залишалися—
Він спробував приєднати руку назад.
Фрей втомлено подивився на величезний стадіон перед собою.
— Один бій…
Залишився лише один бій.
Остання битва.
— Ще один бій… і все це закінчиться.
Між приголомшеним натовпом—
І зламаним юнаком—
Півфінали Вікторіади нарешті підійшли до кінця.
Півфінал Вікторіади, другий матч:
Фрей Старлайт проти Деймона Валеріона
Переможець: Фрей Старлайт.
Фінальний матч:
Сноу Леонхарт проти Фрея Старлайта.
Зворотний відлік…
До кінця…
Розпочався.