…
…
…
Сноу Леонхарт переміг.
Його фінальний удар…
Той самий, що відсік Гоуста… поставив крапку в бою, дозволивши глядачам нарешті перевести подих.
Гуркітливі оплески вибухнули по всій арені — глядачі, прикипівши до екранів, не могли відірвати погляду від неймовірної дуелі, свідками якої щойно стали.
Особливо тріумфувала Церква — сила, яку продемонстрував їхній Герой, викликала в них справжній захват.
Навіть еліта SS-рангу — і сам імператор Маекаре —
Спостерігали мовчки.
Слів більше не лишилося.
Усі розуміли —
Те, що вони щойно побачили, закарбується в їхній пам’яті на дуже, дуже довгий час.
З боку Церкви, Свята Юраша задоволено кивнула, оцінюючи виступ їхнього Героя.
— Дивіться уважно… ви ж усі це відчуваєте, чи не так?
Чиста сила —
Приголомшливий талант —
— Зараз у ваших очах він може здаватися всього лише комахою…
Нині вони могли б здолати його без особливих зусиль.
— Але порівняно з його потенціалом…
Ви — не більше ніж мальки, що плавають навколо великої білої акули.
Герой —
Саме він поведе Імперію вперед.
І цим Героєм —
Був Сноу Леонхарт.
Оплески тривали ще довго,
Поки на екранах знову і знову прокручували найяскравіші моменти бою.
Тим часом Люк Валеріон разом із командою магів уже працювали над відновленням арени.
Молодий маг відчув, як у нього починає нити голова —
Він замислився, доки ж зрештою сягне сила того хлопця.
— Це покоління… лякає.
Гоуста Умбру також віднесли на лікування — після жорстоких ушкоджень, яких він зазнав.
На щастя, фінальний удар Сноу був чистим, тож цілителям вдалося успішно пришити відсічену руку Гоуста.
Але по інший бік…
Сам Гоуст почувався порожнім.
Він порушив основні вчення Тіньового Двору —
І не знав, яка реакція чекає на нього з боку організації, яку навіть імператор залишав у спокої.
І все ж —
Він був задоволений.
Принаймні, він бився на повну,
За те, у що вірив —
І програв.
Так завершився перший півфінальний бій Вікторіади.
За кілька хвилин, що промайнули швидше, ніж хтось устиг це усвідомити —
Екрани перемкнулися, оголошуючи наступний поєдинок.
Півфінали Вікторіади
Другий бій:
Фрей Старлайт проти Деймона Валеріона
Початок матчу — за 30 хвилин.
У кімнаті Уріель—
Молода кандидатка в святі сиділа поруч із Фреєм.
Обидвоє мовчки дивилися на екран.
— Герой… він справді сильний, — тихо мовила Уріель.
Фрей не відповів.
На його обличчі не з’явилося жодної емоції —
Ніби він цілковито поринув у власні думки.
— Так… він дуже сильний.
Уріель Платіні мало що знала про нового Героя.
Вона лише чула чутки,
Та бачила його на власні очі всього кілька разів.
Імовірно, саме їй судилося супроводжувати Сноу —
Куди б не проліг його подальший шлях.
Молода кандидатка в святі тихо замислилася —
Який справжній сенс криється в долі, визначеній для неї ще з народження.
— Принаймні, він на нашому боці… Якщо це його нинішня межа, я навіть не уявляю, куди він дістанеться в майбутньому.
Її слова змусили Фрея Старлайта сухо, безрадісно хмикнути.
— Це не вся його сила… Він стримувався.
— Що?
Поведінка Фрея була дивною —
Немов у людини, яка нарешті натрапила на стіну, вищу за будь-які її мрії.
— Він не бився на повну.
Його суперник не загнав його настільки далеко.
Гоуст Умбра був сильним —
Страшенно сильним, особливо як для асасина, що бився відкрито.
Але цього було замало.
— Звідки ти це знаєш? Ми ж дивилися лише на один екран — як ти можеш бути таким упевненим?
Фрей повільно похитав головою.
— Я просто знаю. Я знаю все про цю людину.
— Ми — дві сторони однієї монети.
Уріель кліпнула, не розуміючи його слів.
— Ти знаєш про нього все…? Ти що, якийсь сталкер?
Її жарт не влучив у ціль —
Важка атмосфера навколо Фрея не лишала місця для гумору.
У своєму серці Фрей уже підтвердив це.
Рівень, якого досяг Сноу —
Міг перевершити навіть межі його власної уяви.
Він знав це, бо…
Сноу був його дзеркалом.
Ідеальною версією.
Коли Фрей дивився на нього…
Він бачив усе те, ким колись мріяв стати.
Раптом очі Фрея широко розплющилися —
Наче в його свідомості нарешті щось клацнуло.
Віддзеркалення самого себе.
— Подивися на нього… дзеркальне відображення мене.
Подивися в дзеркало — і зрозумій відбиток.
Свідомість Фрея спорожніла, коли він усвідомив дещо настільки очевидне, що дивом не помічав цього раніше.
Усе почало прояснюватися.
Від самого початку —
Система знала.
Вона завжди знала, що його найбільшою перешкодою…
Буде саме ця людина.
Ледь помітна усмішка торкнулася губ Фрея, коли він підвівся з місця.
— Ну звісно… це мав бути він.
А хто ж іще?
Фінальний бос цієї пекельної гри, в яку він грав уже два довгих роки.
Але перш ніж зустрітися з ним—
Йому потрібно було здолати ще одного монстра.
— Ходімо. Дай-но я підсилю тебе востаннє.
Уріель Платіні поклала руки на нього—
Спрямовуючи святу силу в його тіло.
Вона підтримувала його до самого кінця… настільки, що Фрей мимоволі замислився, чому вона так багато для нього робить.
— Знаєш, — легко мовив Фрей, — якщо ти й далі так мені допомагатимеш, люди почнуть пліткувати.
— Га? Не переймайся, — байдуже відповіла Уріель. — Кандидаткам у святі все одно заборонено одружуватися. До того ж… мене не цікавлять юнаки.
— Можливо, я з тих, кому подобаються доросліші жінки.
— Щ-Що?!
Уріель розгублено втупилася у Фрея —
А він лише тихо засміявся й рушив до виходу, востаннє прийнявши її благословення.
— Це був жарт…
— …
Фрей Старлайт прямував до арени—
Місця, де він мав покласти край усім цим стражданням.
І хоч Уріель намагалася відмахнутися від його жарту—
Вона це відчула.
Відчула, як він намагається приховати свої емоції…
Наскільки ж насправді він був напружений.
— То… що ж для нього означає цей бій?
Молода кандидатка в святі замислилася над цим по-справжньому серйозно.
…
…
…
Світова Арена.
Бій ось-ось мав розпочатися.
Ада нервово гризла нігті, дивлячись униз на величезну арену.
— Його суперник… Деймон Валеріон.
Приголомшливий геній Імператорської родини.
Було очевидно — шанси складалися не на користь Фрея.
— Це буде важкий бій… — спокійно зауважила Кармен позаду неї.
Насправді—
Багато хто з цим не погоджувався.
Більшість Імперії — якщо не вся вона — вірила, що фінал буде між Деймоном і Сноу…
Продовженням їхнього зіткнення ще з острова.
Фрей же був лише сходинкою.
Цифри не брехали.
Підпільні букмекерські контори—
Вже закрили ставки та оголосили остаточні коефіцієнти.
Деймон Валеріон: 96% — Фрей Старлайт: 4%
Приголомшлива перевага на боці Деймона.
І можна було сказати…
Ті небагато, хто поставив на Фрея, зробили це не з любові до нього…
А радше з ненависті до Імператорської родини.
Або з чистої зневаги до самого Деймона.
У будь-якому разі…
Усі чекали односторонньої бійні.
Позаду Ади, Кармен тихо всміхнулася, коли обидва воїни вийшли на арену.
Вона торкнулася свого смарт-годинника—
Фіксуючи свій остаточний вибір.
— Фрей Старлайт…
— Переможе.
…
Вони стояли один навпроти одного.
Один—
У чорних обладунках із гербом Старлайтів.
Інший—
У чорно-золотих обладунках зі знаком дому Валеріонів.
Чимало знайомих — і незнайомих — облич спостерігали за ними в очікуванні.
Але Фрей…
Бачив лише свого суперника.
Деймон Валеріон — із палаючими золотими очима та вибуховою аурою—
Холодно дивився на нього.
Фрей гостро це відчув.
Зневагу.
— Здається, тобі є що сказати, — мовив Деймон.
Він схрестив руки на грудях.
— Я просто думаю…
— Чому я взагалі маю з тобою битися.
— У тебе ж немає жодного шансу мене перемогти.
Деймон кинув погляд убік…
На іншого юнака.
На Сноу Леонхарта.
Ось з ким він прагнув зійтися в бою.
А що до Фрея…
— Немає сенсу виходити на сцену, яка тобі не пасує, Фрею Старлайте.
— Просто зійди.
Фрей, як завжди беземоційний, стиснув правицею руків’я меча й спокійно відповів:
— Ти так упевнений, що я не зможу тебе перемогти…
— Хоча я певен, що ти не знаєш про мене нічого.
Навколо Фрея закрутилася темна аура, супроводжувана крижаним вбивчим наміром.
— Якщо судиш книгу за обкладинкою…
— Не дивуйся, коли згориш.
Але Деймон легко відкинув тиск Фрея…
Випромінивши зі свого тіла ще потужнішу силу.
— Ти мене неправильно зрозумів, — холодно мовив Деймон.
— Можливо, я й справді мало про тебе знаю.
— Але я знаю одне: ти не воїн.
— Ти просто людина, що розмахує мечем заради якоїсь безглуздої мети.
— Сила, яка тебе рухає…
— Лише швидкоплинна емоція, що зникне будь-якої миті.
Деймон стиснув кулак.
— А проти такого…
— Я не можу програти.
У цю мить між ними з’явився Івар Валеріон…
І Фрей обірвав подальші слова.
— Досить балачок.
— Якщо хочеш мене перемогти…
— Спробуй.
Піднявши меч у бік свого суперника…
Фрей приготувався до бою.
Івар нічого не сказав.
Він уже пояснив їм правила заздалегідь.
Тепер йому лишалося вимовити лише одне—
— Починайте!