Розділ 201: Фрей Старлайт проти Серіс Мунлайт

Між боями не було жодних пауз.

Ледь минуло десять хвилин від попереднього матчу — і вже починався наступний.

Поєдинок, що виглядав рівним… принаймні на папері.

Трибуни гули від розмов.

Цей бій… здійняв чимало галасу.

Адже обидва бійці вже були добре відомі.

Багато хто чув про інцидент між Серіс і Фреєм у минулому — і цілком природно… у Фрея було небагато прихильників.

Та все ж він продемонстрував неймовірну силу на Острові, навіть посівши третє місце —

перемігши дорогою кількох студентів третього курсу.

Недооцінювати його було б помилкою.

Ставочні майданчики спалахнули суперечливими прогнозами.

Лорд Фрей Старлайт — сумнозвісний порушник спокою?

Чи…

Єдина дівчина-фіналістка — Серіс Мунлайт?

Ставки закрилися, і результати стали публічними:

Фрей Старлайт: 45% — Серіс Мунлайт: 55%.

Цього разу шанси були на боці Серіс.

На кону було надто багато —

Надії юних воїнів…і гроші натовпу, що прагнув нажитися на хаосі.

В інших місцях багато поглядів чекали саме цього моменту — появи Фрея.

Принц Еґон Валеріон… Санса… навіть Фенікс…

Усі вони чекали, щоб побачити його — того, хто колись зламався на їхніх очах, але все ж з’явився й вийшов битися на цій величній арені.

І тепер… настав час.

Фрей Старлайт і Серіс Мунлайт вийшли на арену.

Усі погляди звернулися до них — особливо до дівчини, яка полонила серця багатьох юнаків.

Обладунки, що елегантно підкреслювали її фігуру, обличчя, здатне розтопити навіть найхолодніше серце…

Недарма Серіс Мунлайт називали найвродливішою.

А її суперник… Фрей Старлайт —

Він виглядав як темний лорд у чорному, мов обсидіан обладунку, біле волосся спадало навколо обличчя, витесаного тінню.

Сам його похмурий вираз змусив багатьох занепокоїтися.

Контраст між ними був разючим.

Вони стояли, дивлячись одне одному в очі, в повній тиші.

Колись тіло Фрея тремтіло, варто було йому лише побачити її.

Тепер він навіть не кліпнув.

Першою заговорила Серіс Мунлайт.

З вагою в серці вона вимовила слова, які довго тримала в собі:

— Я з нетерпінням чекаю цього бою… з тобою, Фрей Старлайт. Не як вороги… а як суперники, що стоять на рівних.

Фрей підняв брову, щойно почув ці слова.

Їхню розмову ніхто інший не чув.

— Яку ще нісенітницю ти несеш?

— Я просто… хотіла сказати, що не вважаю тебе ворогом, Фрей.

На мить Фрей Старлайт замислився, наскільки ця дівчина — героїня, що стояла перед ним — подорослішала.

— Я хочу провести цей бій без емоцій, які керували мною всі ці роки… і нарешті покласти край нашим заплутаним стосункам. Раз і назавжди.

Простіше кажучи, вона хотіла розірвати всі зв’язки з Фреєм…повернутися до початку й, можливо — лише можливо — збудувати бодай дружні стосунки, принаймні як однокурсники.

Але обличчя Фрея потемніло, холод у погляді ставав дедалі глибшим.

— Однокурсники? Емоції? Мені начхати на це лайно.

Серіс насупилася, відчувши вбивчий намір, що випромінювався з тіла Фрея.

— Краще йди на мене з наміром знищити. Ненавидь мене. Спробуй убити мене в цьому бою — так буде краще для тебе. Бо я зроблю те саме.

Для Фрея кожен, хто стояв у нього на шляху до Вікторіади, був ворогом, якого треба стерти.

Йому не були цікаві емоційні драми.

Йому була потрібна лише перемога — і рух уперед.

З трибун Гоуст, який навмисно вирішив подивитися цей бій, відчував приголомшливу спрагу крові, що виходила від Фрея.

Навіть директор Івар, який стояв між ними, був здивований її силою.

Випромінювати таку загрозливу ауру…це означало лише одне — Фрей уже забрав чимало життів.

Але це, теж, було частиною бою.

Івар коротко пояснив правила й підняв руку —

Сигнал до початку.

І в ту ж мить —

Фрей вихопив меч, міцно стискаючи його в правій руці.

Його обличчя потемніло, коли він рвонув уперед із дикою рішучістю.

— Вознесіння.

Лорд Старлайтів активував свою унікальну навичку. Його очі спалахнули фіолетовим світлом, коли він досяг піку своєї сили.

Він накинувся на Серіс із безжальною люттю, націлюючись одразу на її шию.

Серіс відповіла, створивши кілька крижаних бар’єрів, але клинок Фрея розірвав їх усі, просякнутий темною аурою.

— Десять тисяч кроків Тіні: Чорний Метеор.

Смугою чорного світла, Фрей продовжив наступ — знову й знову, кожен удар майже відтинав Серіс кінцівку.

Перед такою люттю…перед цим задушливим убивчим наміром…Серіс ледве встигала захищатися.

Вона відступала, крок за кроком, поки не дісталася краю арени — але Фрей не зупинився.

Він встромив меч у те місце, де її голова була секунду тому.

Серіс ледве встигла ухилитися й кинулася через арену, а Фрей, тягнучи клинок за собою, зруйнував кам’яну стіну в погоні.

За мить він уже замкнув її в шквалі тіньових ударів.

Серіс відповідала, коли могла — але Фрей нейтралізував її атаки без жодних зусиль, навіть не напружуючись.

Крок за кроком його меч різав її тіло — поки кров не почала вільно текти з численних ран.

Глядачі мовчки спостерігали за цією жорстокою сутичкою.

Бачити, як Фрей Старлайт так нещадно нищить Серіс…вони не знали, як на це реагувати.

Але дехто був приголомшений зовсім іншим…

Спостерігаючи за силою Фрея Старлайта, і за тим, як ефективно він керує своєю аурою —

Фенікс Санлайт не зміг стриматися. Його очі розширилися до межі.

Іріс помітив його реакцію й кинув зацікавлений погляд.

Фенікс відчував… порожнечу.

— Його аурні канали… відновлені?

Неможливо.

Це було неможливо — і все ж його очі не брехали.

Юнак перед ним зробив немислиме.

Він повернувся з місця, звідки не повертаються…і тепер стояв тут, перед усіма.

Раптом дивне хвилювання охопило Фенікса.

Який батько — такий і син.

Справді… родина чудес.

Реакції союзників Фрея — Санси та Гоуста — були схожими.

Але одна людина виглядала інакше. Її обличчя потемніло, коли вона дивилася на бій.

— Що… тут відбувається?

Скільки ще?

Еґон стиснув підлокітник крісла й прикрив обличчя рукою.

Скільки ще загадок підкине йому Фрей Старлайт?

Еґон Валеріон більше не відчував, що дивиться на людину…

А на щось значно дивніше — на щось, чого він не міг зрозуміти.

— Якою ж проклятою перешкодою ти є для мене, Фрей Старлайт?

Якщо він здатен так легко творити неможливе…як Еґону взагалі протистояти йому надалі?

Людина, на яку не діє логіка? Яку не бере здоровий глузд?

Загублений у вирі думок…

Поки трибуни завмерли в приголомшеній тиші…

Фрей Старлайт продовжував безжальний наступ на Серіс Мунлайт.

Зрештою увійшовши в ритм бою, Серіс відповіла всією силою —

Вона створила сотні величезних крижаних клинків, намагаючись проштрикнути супротивника,

який рухався навколо неї з неможливою швидкістю.

Його сяйливі фіолетові очі залишали світлові сліди в повітрі з кожним рухом —

мов примара.

Темні стріли безперервно били з мертвих зон.

Ідеально вивірені — щойно вона залишала найменший отвір, він бив.

Здавалося, він не просто хоче перемогти.

Здавалося, він справді хоче її вбити.

Серіс зосередилася й вивільнила свою кровну есенцію, створивши гніздо тернистих багряних лоз.

Якщо вона хотіла перемогти — їй довелося йти ва-банк.

І вона пішла.

Лози повзли, мов змії, розповзаючись ареною,

перетворюючи поле бою на крижаний джунглі.

Вона намагалася загнати Фрея в пастку, перекрити всі шляхи відступу.

Але Фрей… навіть не був на землі.

Він злетів високо вгору, ніби передбачив атаку.

Серіс миттєво підняла руку, перенаправляючи магію вгору —

Та Фрей стиснув меч, огорнутий коконом темряви.

Він вивільнив усю зібрану ауру.

Падаючи чорним вихором, Фрей врізався в крижані лози з нищівним гуркотом —

розрізаючи їх одну за одною.

Мов темне обертове колесо, він крутився в повітрі, розтинаючи все, що намагалося його торкнутися, і водночас скорочував дистанцію до Серіс.

Цим останнім ударом він повністю зламав її захист — і атаки не припинилися.

Розріз за розрізом — він розсікав лози й трощив лід навколо неї.

Оточений палаючою темною аурою, він продовжував різати.

Повільно, але невідворотно, темрява поглинала мороз.

І після моторошної серії безперервних ударів…

Край меча Фрея, огорнутий темрявою, зупинився за кілька сантиметрів від грудей Серіс.

Вона не могла його заблокувати. Не з тієї позиції.

Удар був спрямований прямо в серце.

Але перш ніж Фрей завершив атаку…

Її захисна броня активувалася — випустивши ударну хвилю, що збила її з ніг і позбавила свідомості.

Тіло Серіс впало до ніг Фрея.

Він дивився на неї — на тіло, вкрите незліченними ранами.

Вона виглядала, мов розбита краса.

Захоплений запалом бою, Фрей підняв меч —

Здавалося, він справді збирається добити її.

Але тоді —

Івар з’явився нізвідки й схопив його за зап’ястя.

— Досить. Фрей Старлайт, бій завершено.

Фрей подивився на директора, що стояв перед ним.

Він відчував колосальний тиск — і повільно відступив, опускаючи меч.

Переконавшись у його покорі, Івар відпустив руку й обернувся до трибун.

— Матч чотири… переможець — Фрей Старлайт.

Після цих слів крижана тиша накрила арену.

Що це за видовище вони щойно побачили?..