Як і очікувалося, Гоуст пройшов у наступний раунд.
Мовчазний асасин продемонстрував неймовірний виступ, який змусив натовп шаленіти без упину.
Іріс Санлайт схвально кивнув, оцінюючи рівень, який показали першокурсники.
— Перший курс цього разу демонструють вражаючий талант…
Він провів поглядом трибуни, просканувавши їх аурою в пошуках когось конкретного — але того, кого він шукав, ніде не було.
— Тц… Невже ти не збираєшся прийти поболівати за власного сина? Чи ти вже тут, просто я не зміг тебе виявити?
Іріс бурмотів собі під ніс, намагаючись відчути Місту Умбру — батька Гоуста.
Міста зазнав тяжких поранень під час останнього рейду на Ультр…
Але він уже відновився й невдовзі повернувся до виконання обов’язків голови Тіньового Двору.
Навіть Іріс Санлайт не зміг би відчути присутність такого асасина, якщо той сам не підійшов би достатньо близько.
Зазвичай бої першокурсників вважалися найнуднішими — лише закускою перед поєдинками старших курсів.
І все ж цього разу саме вони привернули найбільшу увагу через гучні імена учасників.
Глядачі жваво обговорювали головних претендентів на перемогу, і багато хто згадував ім’я Сноу Леонхарта.
Але далеко не всі ставили саме на нього…
Чимало людей схилялися до зовсім іншого кандидата —
Деймона Валеріона, гордого лева Імператорської родини.
Навіть попри титул Героя у Сноу, були ті, хто вірив, що саме Деймон зможе його перемогти.
І бій Деймона…
Ось-ось мав розпочатися.
Третій матч:
Деймон Валеріон проти Данзо Смешера
Його суперником був син одного з великих гільдійських лідерів — Адама Смешера.
Обидва спеціалізувалися на ближньому бою та займали позицію танків.
А це означало, що глядачів чекав поєдинок, наповнений грубою фізичною силою.
Не було нічого дивного в тому, що багато хто нишком дивився на свої смарт-годинники—
На перший погляд — звичайна річ… але насправді ні.
Такі великі матчі були ідеальною нагодою для ставок із високими ризиками.
— Ставки!
Постав на свого фаворита — і зірви куш!
Під час подібних подій люди без вагань ставили величезні суми.
Усі вже обрали свого чемпіона ще до початку бою, і результати голосування були однозначними:
Деймон Валеріон: 81% — 19% Данзо Смешер.
Абсолютна більшість поставила на Деймона — і хто міг їх за це звинувачувати, зважаючи на його домінантні виступи раніше?
Але й суперника не варто було недооцінювати.
Адам Смешер сидів серед глядачів — його масивне тіло займало одразу три місця, неможливо було не помітити.
Було очевидно, з яким нетерпінням він чекав бою свого сина…
І нарешті —
Натовп вибухнув оплесками, коли обидва бійці вийшли на арену.
Деймон Валеріон у чорних обладунках із золотими вставками стояв навпроти Данзо в сріблястій броні.
За зростом і статурою вони були майже рівні.
Два м’язисті гіганти…
Золоті очі Деймона холодно дивилися на Данзо.
Було очевидно з першої ж секунди — йому було абсолютно байдуже до суперника.
І саме це дратувало Данзо найбільше.
— Гей… оця твоя пика…
Данзо зловісно всміхнувся, відповідаючи на тиск Деймона своїм власним.
— Я дуже скоро розтрощу цю твою холодну фізіономію.
— …
Деймон Валеріон не сказав ані слова — але тріскіт блискавки в повітрі сказав за нього все.
Між ними з’явився Івар Валеріон.
Він зачитав стандартне оголошення, а тоді кинув короткий погляд на свого сина.
Але Деймон навіть не удостоїв його поглядом.
Повністю проігнорований…
Івар зник, подаючи сигнал до початку бою.
І тієї ж миті обидва танки рвонули вперед, немов два потяги, що мчать назустріч один одному.
Вони зчепилися руками й уперлися з усієї сили.
Їхні ноги вгрузли в землю від сили зіткнення, аури розходилися хвилями тиску.
Данзо напружився, намагаючись задавити Деймона грубою силою.
Він стиснув зуби, збираючи кожну краплю потуги у своєму тілі.
Земля тремтіла під його ногами, коли він почав відтісняти Деймона назад — крок за кроком.
— Я ж казав…
Вени на м’язах Данзо вздулися, коли він витискав із себе максимум.
— Я розтрощу твою пихату морду!
Чистою фізичною силою Данзо підняв суперника й гепнув його об арену, розтрощивши покриття під ними.
— Світловий маневр!
У ту ж мить із його спини вирвалося шість аурних рук, і він почав молотити Деймона без упину.
Буум.
Буум.
БУУУУМ!
Сотні ударів зі сліпучою швидкістю здіймали хмари пилу навколо.
Натовп дивився, затамувавши подих — здавалося, ніби Данзо повністю домінує…
Але ті сяючі золоті очі розповідали іншу історію.
Посеред зливи ударів Данзо раптом злетів у повітря.
Він навіть не зрозумів, що сталося.
Один-єдиний удар, пронизаний блискавкою, в груди — і Деймон відправив його в політ, вгативши просто в стіну арени.
Деймон вийшов із диму, а електричні змії звивалися навколо його тіла, мов хижаки.
— Ну що, хто тут тепер кого трощить, щеня?
Він зник — і з’явився перед Данзо в мить ока.
Наступний удар був абсурдно швидким для такої маси.
Кулак вгатив Данзо об стіну, здійнявши вибух блискавичної аури.
Деймон буквально втиснув його в камінь — але бій ще не закінчився.
З-під уламків вирвалася рука й схопила його.
Данзо, закривавлений і побитий, контратакував, відкинувши Деймона назад, прорізаючи борозни в землі.
— Світловий маневр!
Кулаки Данзо спалахнули чистою білою аурою.
З іншого боку, блискавка шалено тріщала навколо рук Деймона.
— Брама Дракона.
За його спиною сформувалися дві люті драконячі голови.
— Спробуй протриматися трохи довше.
Він скажено засміявся й рвонув уперед.
— Дай мені насолодитися цим!
Два титани зіткнулися —
Палаючі кулаки проти ревучих драконів.
Кожен удар трощив плоть і кістки.
Золота блискавка зіткнулася з осліплююче білою аурою.
Кулаки Данзо набували форми гігантських аурних тисків, але дракони Деймона розривали їх у люті.
Арена тремтіла, поки вони билися в кривавому безумстві.
Кров забризкала підлогу.
Деймон реготав — дикий, несамовитий.
— Ти міцний, визнаю. Але це все, на що ти здатен!
Його удари сипалися, мов кувалди.
Самої витривалості було замало, щоб здолати Деймона.
Обидва зазнали ушкоджень — але рани Данзо були значно серйознішими.
Він намагався контратакувати, але безперервний тиск не залишав йому й секунди перепочинку.
— Чорт забирай! Я не програю!
Данзо заревів, витискаючи з себе все.
Йому здалося, що він влучив —
Але Деймон був настільки ж швидким, наскільки й сильним.
На кожен удар Данзо, Деймон відповідав десятьма.
Його суперник був… приголомшливим.
Кров текла з чола Данзо.
Сиве волосся, просочене кров’ю, липло до обличчя, затьмарюючи зір, запаморочення накочувало хвилями.
Арена навколо лежала в руїнах — зруйнована знову й знову.
І після хвилин, що для Данзо здавалися вічністю…
Блискавка повністю поглинула Деймона.
Отримавши перевагу, він створив за спиною Данзо леза вітру —
Що змикалися з усіх боків.
А потім, обрушивши шквал нищівних ударів —
Нарешті змусив Данзо похитнутися, ледве тримаючись при тямі.
— Я ж казав. Ти міцний — але це все.
Деймон зупинився, майже неушкоджений.
Продовжувати не було сенсу.
Данзо, залитий кров’ю, ледве стояв на ногах.
Та коли Деймон зробив паузу, Данзо зібрав останні рештки сил.
Навколо його правого кулака зосередилася фінальна хвиля сяйливої енергії.
Очі Деймона звузилися — він не очікував, що суперник ще здатен битися.
— Світловий маневр… Кулак, що розтрощує Небеса!
Права рука Данзо вибухнула сліпучим білим світлом, вени розривалися від перенапруги.
Він рвонув уперед, завдаючи раптового удару просто в обличчя Деймона —
Того самого шансу, на який чекав.
І раптом…
Глухий вибух сколихнув усю арену.
Данзо поставив усе на цей єдиний удар.
Це був його єдиний шанс проти монстра, який перевершував його в усьому.
БУУУУМ!!!
Він вклав у нього абсолютно все.
Навіть сам Деймон не очікував такого.
Здалеку натовп спостерігав останній спротив Данзо Смешера.
Коли світло й пил розвіялися…
Данзо стояв — ледве тримаючись.
Перед ним удар прорізав пряму лінію крізь арену, стерши все на своєму шляху.
А в самому кінці цього шляху, притулившись спиною до стіни, стояв Деймон Валеріон.
Його руки були схрещені хрестом, темна блискавична аура звивалася навколо, мов щит.
За мить Данзо впав —
Непритомний, віддавши все без залишку.
Деймон Валеріон подивився на поваленого суперника… а потім — на власні руки.
Глибокий синець змусив їх ледь тремтіти.
Якби він не встиг звести темну блискавичну ауру…
Той удар міг би його прикінчити.
Але навіть так — Данзо не зміг перемогти.
Деймон Валеріон розвернувся й пішов, а його голос пролунав над ареною:
— Непогано, Данзо Смешер… Я запам’ятаю твоє ім’я.
Останній удар приголомшив багатьох глядачів.
Можливо, через жорстокість бою…
А можливо, через тишу, що настала після.
Натовп відреагував не одразу.
А потім —
Арена вибухнула громовими оплесками для обох воїнів, які щойно подарували найжорсткіший бій турніру.
Навіть в очах Адама Смешера блищали сльози — дивне видовище для лисого чолов’яги з залізною волею.
Що ж до Івара Валеріона — він не проявив жодної особливої реакції на перемогу сина.
— Деймон Валеріон… як завжди, неймовірний.
Слова похвали пролунали від самого Імператора — Маекара Валеріона,
Який, спершись на руку, спостерігав за полем бою з висоти з ледь помітною усмішкою.
— Він справді… дуже підходящий.
Олівер Хан відповів імператору, хоча тон під маскою більше нагадував ввічливу лестощі, ніж щире захоплення.
Юні воїни Імперії вже довели, що варті своєї слави.
Серед реву трибун…
Повільні повтори бою транслювалися на екранах, дозволяючи всім усвідомити справжній масштаб сутички.
Усе це стало можливим завдяки Люку Валеріону — найвидатнішому магу в межах Імперії.
Юний чаклун керував складними магічними колами, і за лічені миті арена була відновлена до первісного стану.
— Ці діти справді обожнюють усе трощити…
Люк, керуючи величезною командою магів, був головним організатором поєдинків.
І його робота лише починалася —
Адже Четвертий матч ось-ось мав спалахнути.
Без попередження гігантські екрани засяяли:
Четвертий матч: Фрей Старлайт проти Серіс Мунлайт.
Розділ 200: Деймон Валеріон проти Данзо Смешера
Том 1
