У ту ж мить, усі зайняли свої місця.
Цей рік був далеким від спокійного.
Адже Ультри здійснили свій найзухваліший крок.
Валерійська Імперія стояла в серці світу, її східні та південні кордони ховалися в тінях Земель Кошмарів.
Та західна межа була зовсім іншою історією.
За океаном — колись званим Атлантичним — лежав континент, відомий у давнину як Америка.
Тепер же, він став домівкою для чогось геть іншого.
Люди Імперії були не єдиними вцілілими зі старого світу. Не всі прийняли ідею спасіння людства.
На заході жили ті, хто зрікся своєї людяності, продаючи душі демонам у переконанні, що це зробить їх сильнішими.
Вони відмовилися від смертної природи, уклавши пакти з зловісними істотами. Саме ці відступники стали найстрашнішими ворогами Імперії ще відтоді, як Єдиний Меч запечатав розломи.
Фракції, що служили демонам, зрештою об’єдналися під одним знаменом — силою, відомою як Ультри.
Кілька місяців тому, Ультри здійснили найсміливіший напад за всю історію.
Вони глибоко проникли на територію Імперії, викравши не лише Імператрицю та її доньку, а й кількох високопоставлених чиновників.
Це була катастрофа — безсумнівне приниження. Столиця Белград, яку вважали неприступною фортецею, виявилася вразливою.
Якщо навіть королівська родина не була в безпеці, то що вже казати про інших?
Уся Імперія занурилася в хаос.
Зрештою, після масштабної кампанії, яку особисто очолив Імператор Маекар, вдалося врятувати принцесу та деяких ключових осіб.
Але Імператриця не була серед врятованих.
У ту мить лють Маекара сягнула свого апогею.
Першим під удар потрапив Баелор Мунлайт.
— Баелор Мунлайт, — голос Імператора лунав, мов сталь, — твій дім відповідає за оборону західних кордонів. То скажи мені — як, до біса, вони змогли проникнути аж до Белграда під твоїм наглядом?
Баелор напружився під тиском Імператора, проте зберіг спокійність.
— Я приношу найглибші вибачення, Ваша Величносте. Моя родина поколіннями вірно захищала західні межі, і можу запевнити вас — напад не прийшов із заходу. Він зародився всередині самої Імперії.
Імператор підняв брову.
— Зсередини?
— Так… У цьому немає сумніву. Щоб дістатися самого імператорського замку — такий подвиг був би неможливий без допомоги зсередини.
Слова Баелора вразили жорстокою правдою.
Якщо серед них є зрадники, то загроза значно страшніша, ніж вони уявляли.
Війна чорного і білого — була простою. Ворог очевидний.
Але коли між ними просочуються сірі відтінки, ніхто не знає, звідки завдасть наступного удару.
— Це вимагає масштабної чистки, — голос Іріс Санлайт тільки посилив напруження.
Ніхто не знав, хто зрадник.
Це міг бути сторонній.
Або ж — хтось, хто стоїть поруч.
— Передайте мої накази, — звелів Маекар. — Викличте Церкву. Залучіть Тіньовий суд — вони найближчі до народу. Передайте їм…
— Ніякої пощади зрадникам.
— Що ж до Великих Домів — це питання я залишаю на ваш розсуд.
— Ми вдячні за довіру Ваша Величність, — троє лордів промовили в унісон, полегшено зітхнувши, що Імператор не втручається у їхні внутрішні справи.
— Даруйте мою сміливість, але чи може ця покірна дівчина висловити свою думку?
Усі погляди звернулися до Серіс Мунлайт.
— Говори, — сказав Імператор. — Твоя присутність тут уже є доказом твоєї гідності.
Почувши його схвалення, Серіс ледь уклонилася, перш ніж заговорити.
— Війна між нами та Ультрами… це війна між людьми.
— Відтоді, як великий Єдиний Меч запечатав розломи, ми вірили, що найгірше позаду.
— Але насправді це було лише початком іншої війни.
Вона на мить замовкла, перш ніж продовжити.
— Як я вже сказала, це війна між людьми. Протягом трьох століть ми воювали, та жодного разу Ультри не наважувалися на такий зухвалий крок.
— Хіба ви не згодні?
Зала мовчки кивнула на знак підтвердження.
— Тоді дозвольте мені виправити свою заяву — це не війна між людьми.
Леонідас насупився.
— Що ти маєш на увазі?
Більшість у залі вже здогадувалися, про що йдеться.
Але не хотіли це прийняти.
— Сам факт того, що Ультри зважилися викрасти членів імператорської родини, може означати лише одне…
— Вони не бояться відплати.
— Іншими словами, хтось їх підтримує. Щось дало їм упевненість.
— Висловлюючись прямо…
Голос Імператора розітнув тишу:
— Демон.
Слово пройшло холодом крізь залу.
— Добре сказано, дівчино. Ти абсолютно права.
Новий голос відлунням пролунав у залі.
Він з’явився нізвідки.
У палаті зібралися Пробуджені рангу SS — особи, що стояли на самій вершині сили.
І все ж ніхто з них не відчув його присутності.
Ніхто, окрім одного — Імператора Маекара.
— Отже, ти повернувся… Міст.
Перед ними стояв чоловік у масці — Міст Умбра, голова Тіньового двору та найнебезпечніший убивця Імперії.
— Так, — голос Міста звучав спокійно. — Останні кілька місяців я провів на території Ультрів і можу підтвердити слова цієї дівчини.
Настала гнітюча тиша.
Те, що ще хвилину тому було лише припущенням, тепер стало незаперечною правдою.
Ніхто не сумнівався у словах Міста.
Саме його ім’я вже мало вагу.
А той факт, що він проникнув у володіння Ультрів і повернувся живим, був достатнім доказом.
Імператор зустрів погляд Міста, його золоті очі були непроникними.
— Скажи мені… його ранг?
Міст мовчав кілька секунд, перш ніж виголосити слова, що сколихнули всю залу:
— Верхній Демон. Ранг дев’ятнадцять… Астарот.
Очі присутніх розширилися від недовіри.
— Ти хочеш сказати, що демони такого рівня досі ходять серед нас?
Міст кивнув.
— Так.
Напруга стиснула залу.
Демон дев’ятнадцятого рангу був рівносильний Пробудженому рангу SS+.
Істоті, небезпечно близькій до абсолютної вершини сили.
І серед усіх присутніх лише один міг би мати шанс проти нього.
Сам Імператор Маекар.
Важка, гнітюча тиша спустилася на залу.
Усі розуміли.
Світ змінюється.
І ніхто не знав, куди ці зміни заведуть.
...
...
...
Далеко від столиці, глибоко в надрах Ордену Тіні, самотня постать сиділа в тиші — відокремлена від хаосу, що сколихнув світ.
Його довге, скуйовджене волосся дико спускалося, закриваючи обличчя немов завіса.
Стискаючи проклятий чорний меч, юнак повільно підвівся на ноги, шепочучи слова, яких ніхто не міг почути.
— Час повертатися.
—
Примітка автора (Оригіналу):
Дехто з вас, можливо, помітив — так, Іріс Санлайт була натхненна Іріс із God of War.
Імена персонажів також навіяні різними творами, які мені подобаються, зокрема Піснею льоду й полум’я.
Розділ 20: Справжній Початок (2)
Том 1
