— За тиждень до фіналу —
До початку чвертьфіналів лишалося менше семи днів…
А Фрей Старлайт усе ще перебував без тями, замкнений у тілі, яке більше не було здатне до повноцінного бою.
Щойно вони повернулися до Храму, родина Старлайтів негайно забрала його під свою опіку.
Після того як за допомогою Кармен, Аді вдалося остаточно перебрати контроль над домом Старлайтів, вона думала, що нарешті настане спокій.
Навіть попри те, що Леонідас Старлайт зник за загадкових обставин…
Уся родина тепер схилялася перед її владою.
Але доля знову завдала удару—
Її брат знову впав у кому.
Три дні й три ночі Ада кидала всі ресурси та всіх цілителів роду Старлайтів, аби врятувати його.
Стоячи разом із Кармен за межами лікувальної кімнати, вони дивилися на юнака всередині—
Його тіло було під’єднане до десятків трубок і кабелів.
І все ж він не прокидався.
— Це дивно… — тихо пробурмотіла Ада.
Гострий слух Кармен одразу вловив її слова.
— Що саме дивно?
Думки Ади повернулися в недалеке минуле.
— Минулого разу Фрей пролежав у комі понад місяць… ми вже думали, що він ніколи не прокинеться.
Наслідки того прокляття тоді забрали його надто далеко. Надто надовго.
— А щойно він прокинувся… минуло всього кілька днів, і він знову повернувся до Храму.
А тепер — знову кома…
Вона стиснула кулаки.
Цього разу… це може бути назавжди.
А що, як наступного разу він повернеться до неї вже мертвим — і ніхто навіть не дізнається як і чому?
— Вони сказали, що це був напад Кошмарних створінь…
Це була офіційна версія Храму.
— Але яке Кошмарне створіння здатне завдати таких ушкоджень?
Це не мало жодного сенсу.
Зіткнувшись із такою ситуацією, Ада не могла не замислитися—
Який крок зараз правильний?
Коли темні думки почали затягувати її свідомість…
Рука Кармен лягла їй на плече.
— Адо… не роби нічого нерозважливого. Родина щойно-но стабілізувалася, після всього цього.
Було надто рано для різких рухів — не тоді, коли фундамент іще такий крихкий.
— Але…
— Не хвилюйся. Твій брат… він дуже схожий на нього.
Тому я впевнена — він прокинеться будь-якої миті.
Фрей Старлайт, уже не раз показував їм дива—
Дива, що кидали виклик глузду й ламали неможливе.
У цьому сенсі він був надзвичайно схожий на свого батька… Авраама Старлайта.
Важко було уявити, щоб такий юнак програв чомусь подібному.
Саме тому Кармен Старлайт вірила в нього.
Інакше вона ніколи б не прийняла його своїм господарем.
Ада ж і далі дивилася на обличчя брата…
Таким крихким.
Вона перебирала в руках дивний пристрій, згадуючи розмову з одним чоловіком.
Майбутнє, яке він їй показав…
Вони вже змогли уникнути його.
Але вона досі не знала, для чого саме ця річ у її руках.
Вона пам’ятала лише слова того чоловіка з сяйливими блакитними очима:
— Коли здаватиметься, що все скінчено…
— коли пазурі диявола торкнуться того, хто тобі найдорожчий…
— тоді й настане час.
Але коли саме настане «той час»?
Вона не знала. Поки що.
Минуло ще три дні.
Єдиною втіхою Ади були звіти про те, що тіло Фрея почало реагувати на лікування.
За допомогою цілителів найвищого рівня — і навіть однієї з найталановитіших кандидаток у святі, яка добровільно запропонувала свою допомогу— Уріель Платіні, володарка третього місця у старшій категорії Випробування на острові, прийшла особисто, щоб допомогти.
Завдяки цьому тіло Фрея повністю відновилося — за винятком його аурних шляхів.
Уріель зітхнула, щойно зустрілася з Адою.
— Якщо чесно… його тіло — загадка. Така, яку я не змогла розгадати.
Провівши години, намагаючись вилікувати молодшого учня, що давно привернув її увагу, Уріель була приголомшена дивною будовою його тіла.
— Його тіло зцілюється набагато швидше, ніж у звичайної людини, і не залишає жодних шрамів. Можна сказати, що моя свята сила лише прискорила процес.
Вона чула, що він цілий рік провів у Східних Землях Кошмару, але навіть це не пояснювало такої аномалії.
Але з іншого боку—
— Його аурні шляхи повністю зруйновані… і водночас — ні.
Вона не знала, як це пояснити.
Так, вони все ще пошкоджені…
Але порівняно з першим днем, коли вона його побачила, здавалося, ніби—
Вони зцілюються самі.
Поволі…
Крок за кроком…
Його тіло відновлювалося.
Вона не була певна, чи це правда.
Але якщо це виявиться так…
Це стривожить увесь світ.
Адже вона ніколи не чула, щоб хтось відновився після знищення аурних шляхів.
Це вважалося неможливим.
Зараз вона могла сказати лише одне—
— Я зроблю все, що в моїх силах.
Уріель Платіні вирішила залишитися залученою, адже знайшла те, чого ніколи раніше не бачила.
Тієї ночі…
У порожній операційній…
Фрей корчився в агонії.
Його оголене тіло було залите потом, а під блідою шкірою спалахували смуги світла.
Обличчя викривлювалося від болю, ніби в його венах палав дикий вогонь…
Навіть без свідомості він продовжував страждати.
Його вени шалено пульсували.
Фіолетове світло знову й знову проривалося крізь нього, запалюючи м’язи, що ледве трималися.
Аурні шляхи були в повному хаосі.
Тієї години Фрей був сам.
Призначений охоронець стояв неподалік — але щось було не так. Чоловік виглядав загіпнотизованим, із повністю порожніми очима, хоча був воїном S-рангу.
Ада зайшла надто далеко — призначивши такого охоронця своєму братові.
На мить…
Фрей страждав на самоті.
А в наступну секунду…
Кількість людей у кімнаті зросла з одного… до двох.
Перед стражденним Фреєм сіра рука — лялькова на вигляд — м’яко лягла йому на груди.
Двоє блакитних очей, що сяяли мов лампи, дивилися на нього згори.
З тієї руки в груди Фрея потекло полум’я дивної блакитної аури.
Біль був нестерпним…
Але дихання Фрея поступово вирівнялося.
Його фіолетові аурні шляхи стали блакитними, їхня інтенсивність пом’якшала… поки вони зрештою не заспокоїлися.
Мовчки незнайомець прибрав руку.
Постать — Інженер — глянула на Фрея, а потім перевела погляд на татуювання змії на його руці.
— …
У тиші він провів пальцем уздовж тіла змії—
Від кінчика хвоста до ікластої голови.
Змія відреагувала, ковзаючи його шкірою слідом за рухом пальця.
А потім, без жодного попередження…
Інженер забрав Балеріон із руки Фрея, оголивши її. Гордовитий клинок повністю підкорився йому.
Він підняв меч, вдивляючись у його безодню чорної поверхні — загублений у спогадах минулого.
У нього лишалася лише одна рука.
Але й однієї було достатньо.
Повільно аура потекла в клинок.
— Коли настане час… виконай свою роль, старий друже.
Обережно Інженер повернув меч у руку Фрея.
Змія сповзла назад у своє лігво — ніби й не рухалася.
А сам Інженер…
Він уже зник — саме тоді, коли охоронець нарешті прийшов до тями.
…
…
…
— День четвертий —
Цього дня жереб нарешті було оголошено.
Чвертьфінальні пари Вікторіади.
Усі затамували подих, спостерігаючи за оголошенням, — повітря тремтіло від напруги.
Як завжди, старші курси забирали левову частку уваги…
Але цього разу…
Першокурсники зібрали власний натовп — такий, що часом затьмарював навіть старших.
І це було видно з шаленого ажіотажу навколо жеребкування.
Чвертьфінал — Перший курсБій 1:
Сноу Леонхарт проти Дан Поляріс
Бій 2:
Гоуст Умбра проти Рагна Клауд
Бій 3:
Деймон Валеріон проти Данзо Смешер
Бій 4 (фінальний):
Фрей Старлайт проти Серіс Мунлайт
Турнірна сітка почала вимальовуватися.
Переможець першого бою зустрінеться з переможцем другого.
А переможець третього — з переможцем четвертого.
Ось так…
Шлях до титулу Вікторіади було визначено.
Імперія перебувала на піку своєї слави — знову й знову здригалася від одкровень.
Але жодне з них не було настільки шокуючим, як це…
Оголошення Церкви, що приголомшило світ—
Пророцтвований Герой… нарешті з’явився.
Перший справжній герой з часів Казіса Валеріона, засновника Імперії.
Так…
Великий меч Вермітор, нарешті обрав свого володаря.
І все це…
Сталося тоді... коли Фрей Старлайт усе ще перебував без свідомості.