Юнак заплющив очі, відсторонюючись — хай навіть на мить — від пекла, яке йому довелося пережити.
Студенти зібралися навколо Фрея Старлайта, кидаючи на нього мовчазні погляди.
Дехто не витримував цього видовища й швидко відводив очі.
Інші дивилися зі співчуттям, а хтось — із цілковитим нерозумінням.
Його поранення були жахливими: кістки стирчали назовні, а внутрішні органи частково було видно.
З-поміж натовпу вийшли дві дівчини.
Фенікс помітив їх одразу.
— Залишайтеся на місці.
За його наказом Клана Старлайт і Емілія Атаракс завмерли.
— А… ми лише хочемо допомогти. Я… я родичка Фрея… — тремтячим голосом промовила Клана.
Побачивши схвильовану дівчину, приголомшену станом Фрея, і налякану дівчину позаду неї, Фенікс відчув знайому ауру.
— Свята аура… Ти, випадково, не з Церкви? — запитав він.
Здивована запитанням, Емілія здригнулася. Приголомшлива присутність Фенікса змушувала її нервувати, та вона все ж відповіла, заїкаючись:
— Т-так… Я кандидатка в Святиці з першого курсу… Я можу… допомогти йому…
Її голос був невпевненим. Зрештою, вона ніколи раніше не бачила когось настільки зламаного.
— Добре, тоді.
Він відступив убік, дозволяючи їй підійти. Клана залишилася позаду, спостерігаючи з відчаєм.
Завдяки спільним зусиллям ці дві змогли вижити до кінця випробування.
Коли Емілія спрямувала свою цілющу силу в тіло Фрея, її вираз обличчя потемнів.
Вона міцно заплющила очі, жахнувшись від того, що відчула.
— Його тіло… як він узагалі ще живий?
Масштаб ушкоджень був абсурдним — важко було знайти бодай одне неушкоджене місце.
Вона вкладала в нього всю свою ауру, роблячи все можливе, але навіть вона не могла багато чого змінити — особливо щодо зруйнованих аурних каналів.
Вона чула про воїнів, які пошкоджували свої канали через надмірне використання сил…
Але у випадку Фрея це було так, ніби намагатися проштовхнути слона крізь вушко голки.
— Я можу залікувати зовнішні рани, але його аурні канали…
Її тон змінився — звична дитяча м’якість зникла, поступившись холодній серйозності.
— Я не думаю, що він колись зможе знову битися.
— …
Фенікс нічого не сказав.
Він уже дійшов такого самого висновку.
Тіло Фрея Старлайта не витримає ще одного бою — він це знав.
Але поки що не хотів цього приймати.
Принаймні зараз він хотів ушанувати рішучість хлопця, який проповз крізь саме пекло лише для того, щоб завершити іспит.
Тієї ночі всі присутні залишилися з набагато більшою кількістю запитань, ніж відповідей.
Той колосальний вибух, що сколихнув увесь острів…
Стан Фрея Старлайта, майже на межі смерті…
Таким, як Деймон Валеріон, було байдуже, що сталося з Фреєм. У їхній свідомості він ніяк не пов’язувався з тим вибухом — це здавалося чимось надто далеким від нього.
— Якщо він більше не може битися… значить, це його межа.
З цими словами Деймон пішов, а за ним — інші студенти, один за одним.
Розум Гоуста був порожній, коли він дивився на зламану постать перед собою.
Колись мовчазний асасин обрав Фрея Старлайта своїм світлом.
Він хотів бути його тінню — адже що яскравіше світло, то темніша тінь за ним слідує.
Але тепер це світло потьмяніло. Ні — можливо, воно взагалі згасло.
Чи зробив він неправильний вибір? Чи було безглуздям обирати Фрея замість таких, як Сноу або Деймон?
А може… може, це він сам був недостойний стати тінню Фрея.
Він більше не знав.
І на відміну від тих, хто дивився на Фрея зі співчуттям…
Принц Еґон дивився з іншою емоцією.
Кайзер і Каен Мунлайт були мертві.
Стерті з існування.
Навіть ті інструменти, які він їм надав, не змогли їх урятувати.
Але Фрей Старлайт… був живий.
Еґон прикрив обличчя рукою, намагаючись приховати викривлений вираз, що з’являвся на ньому.
— Як?
Як він вижив?
— Що сталося?
Принц уявляв безліч сценаріїв — але жоден із них не справдився.
— Хтось допоміг йому з тіні?
Малоймовірно. Еґон підготувався надто добре, щоб допустити таке втручання.
Це мало бути шах і мат.
У найкращому разі він очікував, що Фрей урятується, зберігши життя.
Але той не втік.
Він убив своїх ворогів.
Еґон відчув щось дивне. Уперше…
Він не розумів.
Перед ним постало запитання — порожнє й безмежне.
Навіть якщо Фрей тепер, найімовірніше, був калікою…
Цей хлопець переміг.
І що гірше… Еґон навіть не знав як.
Принц розвернувся й пішов геть — розгніваний уперше за дуже, дуже довгий час.
Фінальний рейтинг — Випробування на острові:
Деймон Валеріон — 6450 балів
Сноу Леонхарт — 6430 балів
Фрей Старлайт — 4500 балів
Серіс Мунлайт — 4400 балів
Данзо Смешер — 3900 балів
Гоуст Умбра — 3880 балів
Дан Поляріс — 3700 балів
Рагна Клауд — 3650 балів
Магнус Грелл — 3400 балів
Клана Старлайт — 3000 балів
Офіційні учасники були остаточно визначені.
Деймон Валеріон переміг в Випробуванню на острові після напруженого двобою зі Сноу Леонхартом.
Але син Івара, не відчував радості від перемоги. Замість цього він обмінявся мовчазним поглядом зі Сноу.
— Ми розберемося з цим як слід у наступному раунді.
Його загартована в боях гордість не дозволила б йому заспокоїтися, поки він не переможе Сноу в чесному двобої.
Сноу, усе ще стривожений побаченим раніше зламаним тілом Фрея, відповів, випромінюючи золоту ауру:
— Не хвилюйся… я подбаю про те, щоб розтрощити твою гордість.
Відбірковий етап завершився, але натовп уже чекав на справжній початок:
Головну подію, Вікторіад — Раунди на вибування.
Найочікуванішу фазу.
Бої, що відбуватимуться просто перед їхніми очима, на величній арені.
Громадськість, яка бачила лише те, що дозволяв Івар, залишалася сліпою до правди.
Вони не знали, що насправді сталося на тому острові.
Не знали про темний бік іспиту, який забрав життя багатьох студентів.
Хоча загальна кількість жертв вкладалася в «очікувані межі», кількість постійних каліцтв була надзвичайно високою.
На контрасті з цим, іспит для старших курсів пройшов значно краще.
Там, де з перших трьох курсів із 500 студентів вижили лише 28, з четвертого по шостий курси пройшло понад 100.
А перше місце там посіла президентка Студентської ради — Еллен Вайт, набравши абсурдні 9000 балів.
Уже п’ять разів вигравши Вікторіаду, тепер вона стояла за крок до повторення рекорду Фенікса Санлайта, на шляху до своєї шостої зірки.
Саме ці новини заполонили заголовки.
І так минув цілий день.
День, коли студентів нарешті повернули в безпеку.
Серед них…
Фрей Старлайт залишався без свідомості, лежачи серед численних поранених.
Фенікс Санлайт особисто захистив його від уваги публіки, дозволивши уникнути небажаного розголосу — принаймні поки що.
Багато інструкторів залишилися спантеличеними тим, що сталося.
На щастя, ідея про те, що хтось настільки «слабкий», як Фрей Старлайт, може бути пов’язаний із такою катастрофою, здавалася надто неправдоподібною.
Ситуацію ускладнювало й те, що двоє професорів Храму загинули за загадкових обставин.
Багато найгостріших умів дійшли однакового висновку — їх було стерто тим самим попереднім вибухом.
Між цим і тим… справу тихо закрили, так і не знайшовши відповідей.
І нарешті — відлік розпочався.