На іншому боці острова решта студентів зібралися у фінальній локації.
До кінця дожили лише двадцять вісім.
Були всі — окрім одного.
— Де Фрей? — спитав Данзо, обводячи поглядом групу.
Минув уже майже час.
З наростаючим занепокоєнням він повернувся до Гоуста Умбри, що стояв поруч із незвично похмурим виразом обличчя.
Найкраще, що Гоуст міг зробити зараз, — повідомити інструкторів про те, що відбувається.
Але він більше не знав, хто тут друг, а хто ворог.
— Фенікс… — прошепотів він.
Йому потрібно було знайти Фенікса Санлайта.
Фенікс був гордою й прямолінійною постаттю — людиною, яка ніколи б не опустилася до подібної підлості.
Але саме це й було проблемою.
У зоні тепер були лише студенти. Жодного інструктора. Жодного.
Гоуст намагався придумати, як знайти Фенікса, але Данзо перебив його:
— Гоуст, що відбувається? Де Фрей?
Гоуст із роздратуванням видихнув.
— Немає часу пояснювати. Нам потрібно знайти Фенікса… негайно!
— Що?
— Якщо ми цього не зробимо… він помре.
Данзо завмер, приголомшений цими словами.
— Фрей Старлайт помре, — твердо сказав Гоуст.
У ту ж мить—
— Про що ти говориш?
Поруч із ними з’явився Сноу Леонхарт — його чуття вже вловили розмову.
— Фрей Старлайт помре?
І він був не єдиним, хто це почув.
Навіть принцеса, що стояла трохи осторонь, завмерла.
Вона різко обернулася до того, кого знала як справжнього винуватця.
Еґон.
Принц стояв серед решти першо- й третьокурсників, усміхаючись так, ніби нічого не сталося.
Але принцеса знала правду — під цією шкірою ховалося щось значно темніше.
Фрей Старлайт помре…
І якщо це станеться, причина стояла просто перед нею.
Її очі потемніли, навколо почала витися тіньова аура.
Мовчазна, сповнена люті, темна постать дівчини рушила до принца.
Тим часом…
Фенікс Санлайт стояв спокійно, тоді як інші інструктори ховалися неподалік, приховуючи свою присутність.
Вони були близько до студентів, але ніхто їх не відчував.
Очі Фенікса пильно прочісували простір — він усвідомлював усе, що відбувалося в його області.
І все ж щось було не так.
Ніби щось відбувалося у нього за спиною.
— Син Авраама не з’явився…
Його усунули?
Це було можливо. Як би широко Фенікс не розкидав свою ауру по острову, він не міг його відчути.
Невже син людини, яку він так глибоко поважав… справді загинув?
Його думки зійшлися на одному імені.
Фрей.
У той самий час інші інструктори нарешті помітили дещо дивне.
Кайзер Мунлайт і Каен Мунлайт зникли.
Щось безумовно відбувалося…
І всі вони мали рацію.
Гоуст, що вагався пояснювати правду Сноу—
Принцеса, готова вдарити Еґона—
Фенікс, який неспокійно розширював свою ауру, шукаючи лише одну людину—
Усі вони завмерли.
Земля здригнулася, ніби кричала від болю.
Потужний поштовх сколихнув увесь острів.
Студенти попадали на землю в паніці.
Усі інстинктивно повернулися в один бік—
І коли побачили…
Роти розкрилися, очі розширилися від жаху.
Навіть інструктори стояли приголомшені.
Далеко, на протилежному краю острова, у небо врізався величезний чорний стовп руйнівної аури.
Кількість аури, що вирувала там… була чистим божевіллям.
Вона нагадувала пекельне полум’я, яке колись вивільнив Фенікс, але цього разу — ще жорстокіше.
Було застосовано навичку SS-рівня — «Підпал», проведену крізь меч, який сам був SS-рівня,
і підживлену, здавалося б, безмежним океаном SSS-аури.
Результат…був жахливим.
Земля ще трохи тремтіла, а потім поступово стихла.
Усі стояли закам’янілі, приголомшені масштабом побаченого.
— Що це було?..
Яка істота здатна вивільнити такий удар?
Кошмарна тварюка?
Людина?
Навіть принц виглядав невпевнено, дивлячись на роздерте небо.
Але Фенікс Санлайт не вагався.
Земля під ним вибухнула, і він рвонув у бік джерела з швидкістю, що зневажала саму логіку.
Його очі палали, коли він стирав відстань за кілька кроків — настільки швидко, що інші інструктори встигли побачити лише його спину, перш ніж він зник.
Думки Фенікса лихоманково складалися в єдину картину.
— Проникнення? Хтось втрутився у випробування?
Попередня атака свідчила про бій — бій, повністю прихований від його чуття.
І якщо це був загарбник — Фенікс був більш ніж готовий його знищити.
За мить—
Він прибув.
І те, що він побачив, приголомшило його.
Берег зник.
Повністю випарувався — разом із величезною частиною моря навколо.
Хвилі повільно заповзали в порожнечу, що лишилася після руйнівного удару, заповнюючи гігантський кратер.
Нічого не вціліло — ні дерева, ні сама земля.
Загостреним сприйняттям Фенікс прочісував місцевість, шукаючи джерело катастрофи.
І тоді він відчув це.
Ледь помітну присутність…
Когось на межі смерті.
І саме це збило Фенікса з пантелику найбільше.
Лише одна присутність.
Він рвонув уперед.
І коли дістався—
Побачив хлопця, що повз по обвугленій землі.
Ноги більше не тримали його.
Права рука була розтрощена вщент.
Рухалася лише ліва — ледве-ледве.
Фенікс підійшов ближче.
І придивившись, упізнав обличчя.
— Фрей Старлайт?!
Хлопець ледь прочинив одне око.
Його тіло було настільки понівечене, що кістки пробивали плоть.
Канали аури були розірвані через жахливе перевантаження.
Масштаб ушкоджень…
Навіть Фенікса це стрясло.
Він інстинктивно простягнув руку, пропонуючи допомогу.
Але ліва рука Фрея відбила її геть.
— Що?..
Фенікс завмер.
Фрей навіть не подивився на нього.
Він просто продовжив повзти — сам.
І простеживши кривавий слід, який тягнувся за ним, Фенікс зрозумів, куди він прямує.
Він рухався до фінальної точки збору.
Попри все, він відмовлявся від допомоги —
Бо допомога інструктора означала б дискваліфікацію з випробування… і з Вікторіади.
У такому стані — він усе ще намагався?
Намагався завершити тест?
Думки Фенікса перетворилися на бурю.
Той вибух…
І тепер — це.
Фрей. Сам. Розірваний. Повзе.
Що чорт забирай, тут сталося?
Як би він не намагався, Фенікс не міг скласти цілісну картину.
Але одне він знав напевно:
Фрей не дійде.
Не з таким тілом.
Хлопець уже втратив свідомість.
Його тіло рухалося вперед, ніби лише завдяки волі.
Фенікс міцно заплющив очі.
Інші інструктори ось-ось прибудуть.
І тому…
Він ухвалив рішення.
...
...
...
На іншому боці острова…
Студенти все ще стояли приголомшені подіями кількох хвилин тому.
Тим вибухом…
Який їхній розум не міг осягнути.
Лише Гоуст мав бодай тінь уявлення про те, що могло відбуватися —
Бо він знав частину справжніх можливостей Фрея.
Але навіть для нього…
Це було занадто.
Навіть у нього в голові все спорожніло після того детонування.
Тепер залишалося одне питання —
Що сталося з Фреєм?
І за кілька секунд…
Серед студентів, мов примара, з’явився чоловік.
Спершу всі здригнулися —
Але напруга спала, щойно вони впізнали його.
Це був Фенікс.
На руках він ніс когось.
Повільно він опустив юнака на траву.
Коли всі змогли краще розгледіти —
Групу охопило сум’яття.
Дехто не міг змусити себе дивитися.
Увесь у крові…
Фрей Старлайт лежав нерухомо.
Санса прикрила рота від шоку.
Як і Гоуст.
Данзо.
Навіть Сноу.
Фенікс поклав руку Фрею на груди, перевіряючи востаннє.
Він зробив усе, що міг — використав власну ауру, щоб урятувати хлопця.
І хоча життю Фрея тепер нічого не загрожувало…
Травми були жахливими.
Фенікс не знав, через що пройшов цей хлопець.
Яке пекло він витримав.
Але принаймні —
— Відпочивай тепер, Фрею Старлайте… ти впорався.