— Очима Фрея Старлайта —
— Останній день Випробування на Острові —
Дзінь!
Оновлення рейтингу:
1 — Деймон Валеріон: 6450 балів
2 — Сноу Леонхарт: 6430 балів
3 — Фрей Старлайт: 4500 балів
4 — Серіс Мунлайт: 4400 балів
5 — Данзо Смешер: 3900 балів
6 — Гоуст Умбра: 3880 балів
7 — Дан Поляріс: 3700 балів
8 — Рагна Клауд: 3650 балів
9 — Магнус Грелл: 3400 балів
10 — Клана Старлайт: 3000 балів
Фінальну точку буде оголошено найближчим часом. Будь ласка, дістаньтеся до неї протягом 3 годин, щоб гарантувати кваліфікацію.
Я дивився на фінальний рейтинг…
Можна було сказати, що все вже вирішено.
Деймон Валеріон у видовищному стилі коронував себе королем цього випробування після запеклого протистояння зі Сноу Леонхартом.
Битви, що захопила глядачів по всьому світу.
Місячне випробування, яке тримало студентів у пастці, нарешті добігало кінця.
Тепер залишалося лише одне — дістатися фінальної точки, оголошеної смарт-годинником.
Хоча формально тест ще не завершився — недосягнення зони вчасно означало вибуття з Вікторіади.
Досить абсурдне правило… і ніхто насправді не розумів, навіщо воно існує.
Та скаржитися було вже пізно.
Дзінь!
Фінальна зона: I6.
Будь ласка, негайно вирушайте.
Ось і вона…
Екстремісти Мунлайтів не з’являлися аж до самого кінця.
І все ж щось здавалося… неправильним.
Коли я рухався між деревами, тривога повільно охоплювала мене.
Невже все справді закінчиться ось так?
Невже вони й справді залишаться тихими до самого фіналу?
Я не знав…
Зі змішаними думками я прямував до фінальної зони.
Перешкоди завжди стояли на моєму шляху. Відтоді, як я потрапив у цей світ, я був замкнений у спіралі хаосу — змушений протистояти ворогам, які значно перевершували мене.
Той тиск розчавлював мене, мов комаху.
Але я боровся… і боровся знову…
І тепер я зайшов так далеко.
Фініш був уже перед очима. Я бачив його вдалині.
Ще трохи…
Ще зовсім трохи — і я буду там.
…
…
…
Крок за кроком Фрей Старлайт наближався до кінця.
Десь в іншій частині острова Гоуст також біг — шукаючи мене.
Він був єдиним, хто помітив…
Фрей Старлайт не з’являвся у списку відстеження гравців від самого початку фінального дня.
А це означало, що знайти мене тепер майже неможливо.
Я не покинув випробування — я все ще був у рейтингу.
Але все це не мало б значення, якби я не дістався фінальної точки вчасно.
Гоуст розумів, що його спроби марні…
Але все одно намагався.
— Кляття!
Асасин вигукнув з люттю.
…
…
…
Десь зовсім в іншому місці…
Еґон спокійно прогулювався золотистим узбережжям.
Принц із самого початку не збирався проходити це випробування — не було жодного сенсу, якщо його сестра також не братиме участі.
Та й брати участь у програшному матчі проти таких монстрів, як Сноу та Деймон, він не збирався.
Від самого початку Еґон не планував бути серед фінальної вісімки.
Він усміхнувся, глянувши на свій годинник, коли надійшло фінальне сповіщення.
— Отже… настав час, так?
Тихий смішок зірвався з його вуст, коли він подумав про грандіозний фінал, який підготував.
Після недавнього інциденту з проникненням Ультрас, Імператорська Родина майже повністю взяла Храм під свій контроль.
І в цьому вирі змін Еґон отримав нові повноваження.
Повноваження, що дозволяли йому втручатися, як заманеться.
— Ох, любий Фрею… сподіваюся, ти насолодишся моїм фінальним подарунком.
Відправка студентів третього курсу й увесь той тиск із самого початку не були головним ходом.
Еґон знав, що Фрей виживе — будь-що інше його б розчарувало.
Він розумів усі фігури на шахівниці.
Так само як знав, кого вони бережуть…
Він також знав і їхніх ворогів.
— Ось воно, Фрею… якщо ти переживеш це, я визнаю тебе гравцем, рівним мені.
Еґон усміхнувся, вдивляючись у екран годинника.
— А інакше… ти помреш тут.
Чітко написано на дисплеї:
— Будь ласка, прямуйте до фінальної зони: D9 —
…
…
…
Усі тепер були в русі, кожен — назустріч своєму призначеному фіналу.
Десь в іншому місці Фенікс Санлайт стояв і спостерігав за Леді Восьми Ніг.
Поки він і далі вдивлявся в цю гротескну істоту, нарешті надійшло повідомлення від ректора.
— Готово… Феніксе, це кошмарне породження виконало своє призначення.
Леді Восьми Ніг була лише піддослідною — її створили, щоб дати учасникам уявлення про те, що означає зіштовхнутися з ворогами її рівня. Її роль завершилася.
— …
Фенікс мовчав, очікуючи наступного наказу.
— Тепер можеш убити її.
Нарешті Фенікс кивнув.
— Зрозумів.
Він злетів у повітря, широко розкинувши руки.
— Полум’я Вічності.
Із його долонь вирвалося шалене полум’я, яке зімкнулося навколо Леді Восьми Ніг у вигляді гігантського вогняного пекла.
Займання було майже миттєвим.
Чудовисько навіть не встигло усвідомити, як опинилося в пастці полум’я.
Вона заверещала й кинулася вперед, намагаючись прорвати вогняне кільце, але все було марно — те полум’я було жахливим і за силою, і за швидкістю поширення.
Фенікс завис високо над нею, не відводячи погляду від істоти внизу.
— Від самого початку… я завжди ненавидів таких кошмарних виродків, як ти.
Його кулак палав сліпучим жаром.
Здалеку він виглядав, мов сяюча зірка.
Відчувши загрозу згори, Леді випустила всі десять своїх кінцівок у небо, намагаючись розчавити ворога.
Її отруйні лапи були величезними й неймовірно сильними.
Та Фенікс навіть не став ухилятися — він просто вдарив.
Його очі спалахнули жорстоким світлом.
— Гори.
У ту ж мить—
БУУУУУМ!
Увесь острів здригнувся.
Усі учасники побачили це здалеку — потік вогню, що обрушився з небес.
Нескінченне полум’я без зупину пожирало кінцівки Леді, а потім прорізало собі шлях просто до її голови.
Вона знову й знову намагалася регенерувати в безжальному вогні, але це було марно.
— Щоб убити істот із настільки швидкою регенерацією, як у тебе… потрібно бити швидше, ніж ти здатна відновлюватися.
Полум’я не вщухало.
Леді Восьми Ніг прямо на очах перетворювалася на обвуглену грудку, безперервно волаючи…
— Історія була б зовсім іншою, якби тут була справжня Леді Восьми Ніг. Але, на жаль… ти не мого рівня.
Минуло не більше трьох хвилин.
Після цього не лишилося нічого, окрім попелу.
Клацнувши пальцями, Фенікс повністю загасив полум’я, залишивши після себе величезний чорний кратер.
Він ще мить дивився на нього — а потім зник.
Його роботу було завершено.
…
…
…
Останній акт Фенікса приголомшив учасників, які спостерігали за подіями з різних куточків острова.
Та їхнє захоплення тривало недовго. Незабаром кожен повернувся до свого.
Один за одним вони почали прямувати до фінальної точки збору.
Першим прибув Деймон Валеріон.
Потім підтягнулися інші.
Тригодинний ліміт ще не сплив, тож учасники прибували поступово.
Першокурсники, Серіс, Данзо, Рагна…
Кожен із них з’явився.
Сноу вже був там.
Зрештою, останнім прийшов Гоуст.
Він озирнувся галявиною…
Але не знайшов його.
Фрея Старлайта не було.
Дехто вже помітив його відсутність.
Данзо. Санса.
Навіть Сноу.
До дедлайну залишалося дві години.
Більшість гадала, де ж подівся Фрей… але правду не знав ніхто.
Окрім Гоуста.
Він пам’ятав слова тієї дівчини:
— За допомогою принца екстремістська фракція змогла втрутитися в правила іспиту…
Було додано фінальне правило — те саме, яке змушувало учасників зібратися в конкретній зоні, інакше їх дискваліфікували.
Це правило мало одну мету:
Заманити Фрея Старлайта.
План був простий.
У фінальний день…
Фрей отримував на годинник фальшиві координати. Водночас для інших учасників вимикалася функція його пошуку.
«Фінальна зона», яку він бачив, була повністю вигаданою.
Фрея ізолювали — далеко від усіх інших.
У місці, де його ніхто не побачить і не почує.
І саме там…
Мала впасти завіса.
Пастку підготували з самого початку — настільки ретельно й точно, що Фрей неминуче потрапив би в неї, за будь-якого розвитку подій.
-----------
Наступні розділи слухалося під See U in Hell - Papa Roach & Hanumankind | Devil May Cry