Серед студентів, які боролися за виживання… і тих, хто без упину зіштовхувався між собою…
Принцеса Санса Валеріон мовчки сиділа всередині свого укриття в порожнині дерева.
Адріана все ще була тут.
Джессіка, тим часом, регулярно приходила й ішла, збираючи їжу, чисту воду та припаси —
хоч принцеса ніколи про це не просила.
Останній день зокрема був… дивно тихим.
Адріана не підходила до принцеси.
Вона взагалі з нею не розмовляла.
Джессіка ж говорила лише тоді, коли це стосувалося їхніх безпосередніх потреб або виживання.
У результаті…
Санса часто занурювалася у власні думки.
Адріана спершу цього не помічала.
Та після кількох безсонних ночей, стривожена нещодавніми подіями…
Вона звернула увагу на щось дивне.
Санса Валеріон… ніколи не спала.
Вона годинами сиділа в тиші, заглиблена в роздуми.
Іноді виходила назовні.
Потім поверталася.
Це було… по-своєму незатишно.
Аж поки не настав той день…
— 21 день від початку Випробування на острові —
Як завжди, дівчата сиділи всередині гігантського дерева.
Джессіки наразі не було.
І раптом щось змінилося.
Очі Санси спалахнули — вона щось відчула.
Зовні лив сильний дощ, як і так часто останнім часом.
Студенти вже звикли до цього.
Санса підійшла до входу й визирнула назовні.
Тіла Байджі усе ще лежали там — Джессіка не встигла прибрати їх повністю.
Та дощ омив розкладені трупи, частково очищаючи їх.
І з-поміж цих тіл…
Хтось з’явився.
Адріана миттєво напружилася від побаченого.
Останнім часом її лякала навіть власна тінь — не кажучи вже про таке.
З’явилася постать —
Юнак, майже примарний на вигляд, із разюче білим волоссям.
Але Санса звузила очі, уважно вдивляючись у нього.
— Фрею?
З ледь помітною усмішкою хлопець крокнув уперед.
Чорна броня.
Ті вихрові, мов бездонні воронки, очі.
Темні лінії під ними —
Ознака виснаження й безсоння.
І все ж, якимось чином,
Його обличчя можна було назвати вродливим — Навіть у порівнянні з іншими елітами Храму.
Немов занепалий принц із давно втраченного, порочного королівства.
— Привіт… Сансо.
Манера, з якою він наближався, ясно давала зрозуміти…
Він не заблукав.
Він прийшов сюди навмисно.
Адріана інстинктивно підняла спис…
Та Санса не зрушила з місця.
Фрей очікував такого прийому — особливо від Адріани, присутності якої він не передбачав.
Тож одразу прояснив свої наміри.
— Немає потреби у ворожості. Я не прийшов сюди битися.
Він кинув погляд на розкидані навколо тіла Байджі.
— Схоже, у вас нещодавно були гості… і ви з ними добре впоралися.
Санса проігнорувала зайві коментарі й одразу перейшла до суті.
— Навіщо ти тут? Ти використав бали, щоб знайти мене?
Попри все, що їй довелося пережити останнім часом, вона все ще була принцесою.
Вона не була сліпою.
Вона помітила різке падіння балів Фрея — рівно мінус п’ятсот.
З’єднати всі крапки було нескладно.
І Фрей… цього не заперечував.
— Так.
Я прийшов сюди… заради тебе, Сансо.
Його зізнання лише поглибило її розгубленість…
Але принаймні…вона не бачила в ньому ворога.
— Прийшов за мною, кажеш?
Тоді заходь усередину. Ти й так промок до нитки.
Вона повернулася до нього спиною й рушила назад у дерево.
Адріана була приголомшена.
Вона справді збиралася впустити Фрея всередину?
Вона спробувала щось сказати…
Та Санса не дала їй шансу.
Фрей спостерігав за ними обома з байдужим виразом обличчя.
Потім пішов слідом.
Навіть він не очікував, що Санса буде такою… поблажливою.
Та ймовірно, вона давно прочитала його наміри.
Якби він хотів їй зашкодити, вона б відчула це миттєво.
Щойно Фрей ступив до їхнього приватного укриття,
Він зупинився — погляд швидко окинув простір усередині.
Воно виявилося напрочуд просторим.
Із простих матеріалів вони облаштували три окремі місця для сну.
Їжа й припаси були акуратно складені збоку.
А запах у повітрі…
Він був безпомилково жіночим.
Таким, що міг походити лише з простору, де мешкали троє дівчат…
Набагато приємнішим за той бруд, що панував зовні.
Почуття Фрея вловлювали все… але він ніяк не відреагував.
Принцеса жестом запросила його сісти.
Адріана ж, навпаки, намагалася триматися від нього якомога далі.
Щоразу, коли їхні погляди зустрічалися,
Ляклива дівчина ніби ще більше згортувалася в собі.
Фрей тихо хмикнув, згадавши, як колись вона говорила з ним так невимушено… у ті часи, коли ще не знала, хто він такий.
Люди за своєю природою вибіркові.
Вони часто пливуть за течією.
Якщо когось одна група назве «поганою людиною», цей ярлик прилипне…
І супроводжуватиме до самої могили.
А репутація Фрея була… зовсім не доброю.
Він це чудово знав.
Тепер, сидячи навпроти принцеси, вони на мить зустрілися поглядами.
Двоє…
Тепер мали однаково чорні очі.
— То… ти маєш щось сказати? — запитала Санса, спершися на стіл, який раніше збудувала Джессіка.
Фрей схрестив руки, і без зволікань перейшов до суті.
— Якщо коротко… мені потрібна твоя допомога, Сансо.
Мені потрібна допомога.
Санса.
Скільки разів принцеса вже чула ці слова від нього в минулому?
Але це був перший раз, коли вона почула їх після виживання проти Ультрас.
Або ж… від цього нового Фрея.
— І для чого саме я тобі потрібна?
Ти хочеш зібрати команду?
Ні…
— Ти не схожий на того, хто став би таке робити.
Фрей похитав головою, а потім почав пояснювати.
Він уже прийняв рішення — він розкриє все.
— Мені потрібна твоя допомога з твоїм братом…
Еґоном.
Обличчя Санси потемнішало в ту ж мить, щойно вона почула це ім’я.
Адріана ж різко зірвалася на ноги, не в змозі прийняти почуте.
— Фрей Старлайт! Як ти смієш намагатися налаштувати Сансу проти принца?!
Почувши це, і Фрей, і Санса водночас зітхнули.
Очевидно, наївна дівчина й досі бачила в Еґоні ідеального принца…
Не знаючи його справжньої сутності.
У її очах, можливо, Санса й Еґон були просто люблячими братом і сестрою, лише втягнутими в суперництво…
— Адріано…
Будь ласка, не втручайся в це.
Я краще за тебе знаю, що мені слід або не слід робити.
Наказана самою принцесою,
Адріана замовкла.
Вона не очікувала, що Санса стане на бік Фрея просто перед нею.
Повернувшись до Фрея,
Санса спокійно запитала:
— Що сталося?
Як Фрей заслужив ненависть Еґона?
Фрей пояснив це коротко…
Він не розповів їй докладно, як саме зірвав план Еґона, пов’язаний із Каєм Люком,
Але дав загальну картину, вплівши у свою розповідь значну частину правди.
Склавши все докупи…
— Еґон підбурив увесь третій курс проти тебе… лише щоб усунути тебе з випробування?
Фрей кивнув.
— Саме так.
Санса глибоко замислилася.
Щоб Еґон когось оголосив ворогом… це було не дрібницею.
Її брат сприймав людей як фігури для гри, а не як рівних.
Та вона також знала деякі таємниці Фрея…
Про силу, яку він приховував.
Вона могла зрозуміти, як усе дійшло до цього.
— Але я не розумію…
Фрею, з твоїми теперішніми балами ти вже пройшов випробування.
Навіщо йти на такий ризик і ставати йому поперек дороги?
Інакше кажучи, Фрей мав достатньо балів, щоб уникнути вибування.
Він міг просто не висовуватися й дочекатися кінця випробування.
Але це не було варіантом.
— Одне з правил випробування каже, що я маю дістатися фінальної точки збору.
Якщо мене усунуть до цього моменту, навіть із теперішніми балами…
Мені не дозволять увійти до Вікторіади.
Останнє правило острівного іспиту:
— Учасники повинні дістатися до фінальної визначеної зони, яка буде оголошена наприкінці випробування.
Невиконання цієї умови призведе до дискваліфікації.
Це єдине правило стало ланцюгом, що сковував Фрея.
Бо він мусив дістатися тієї точки, щоб гарантувати собі місце у фіналі,
І саме тому ставав ідеальною мішенню.
Екстремістська група, яка жадала його голови, ще не зробила хід, і він не міг марнувати час, розбираючись із третім курсом.
Санса кілька митей дивилася на Фрея… перш ніж нарешті поставити питання, яке давно не давало їй спокою.
— Фрею…
Що для тебе означає Вікторіада?
— Усе.
Фрей відповів миттєво.
Побачивши, наскільки серйозно він до цього ставиться, Санса не до кінця розуміла причину… але не стала тиснути.
— Тобі потрібен хтось, хто стримуватиме третій курс, поки випробування не завершиться… щоб ти безпечно дістався фінальної зони.
Фрей кивнув, хоча це й не було повною правдою.
Насправді йому було потрібне прикриття — щоб без відволікань розібратися з фракцією Мунлайт.
Та зараз не було сенсу говорити Санcі про це.
Вона трохи подумала, перш ніж дати відповідь.
— Гаразд… я допоможу тобі.
Фрей кліпнув очима, здивований тим, як швидко вона погодилася… але приховав це легким смішком.
— Пробач… я завжди ніби використовую нашу дружбу ось так.
Перед вибачливим Фреєм, Санса похитала головою.
— Я допомагаю тобі не з доброти.
Я віддаю борг.
Ти колись врятував мене, пам’ятаєш?
Її слова повернули їх обох… до того дня, коли вони разом зіткнулися з Фейрітом.
Якби не Фрей… хто знає, що могло б статися?
Система звісно, зіграла велику роль — але факт лишався фактом: він урятував їй життя.
І на цьому Фрей отримав те, за чим прийшов.
Та він навіть не встиг опустити пильність.
В одному стрімкому русі він вихопив меч… блокуючи раптову атаку збоку.
Джессіка Тівенін повернулася… і вигляд у неї був зовсім не дружній.
Фрей миттєво вивільнив хвилю Темної Аури, відштовхуючи її назад, коли вона активувала гравітаційний тиск, намагаючись його сковати.
— Принцесо! Назад, я розберуся з порушником!
Вона ймовірно вирішила, що він прийшов по їхні припаси… або ж полює за балами на їхніх головах.
Тож не вагалася ні миті.
Фрей упізнав її — і замислився, як зупинити її, не завдавши шкоди.
Але йому це не знадобилося.
СВИСТ
Нізвідки вперед рвонули сотні чорних ниток,
щільно обвиваючи Джессіку й повністю її зв’язуючи.
Найсильніша на другому курсі… не змогла нічого вдіяти проти цієї сили.
Скована чорними нитками, Джессіка нарешті завмерла…вражено дивлячись на того, хто був за це відповідальний.
— Знизь ауру… Джессіко. Він — друг.
Спокійні слова принцеси не залишали місця для заперечень.
Неохоче Джессіка підкорилася…вибору в неї не було.
А з іншого боку Фрей мовчки дивився… на ті нитки — що підіймалися просто з тіні Санси.
Чомусь…
Його обличчя потемнішало в ту ж мить, щойно він їх побачив.
Санса звільнила Джессіку, а потім без жодної паузи віддала наступний наказ.
— Джессіко, збереш решту студентів другого курсу.
Все ще збентежена, Джессіка не до кінця розуміла, що відбувається… затее Фрей — розумів.
— Санcо… ти що…?
Вона кивнула, підтверджуючи його здогад.
— Оскільки Еґон підбурив третій курс атакувати тебе… другий курс захищатиме тебе.
Так само, як у Еґона був третій курс за спиною —
Санса вже мала лояльність другого курсу.
Фрей і очікував на таку підтримку — саме тому й обрав її з самого початку.
— Але, принцесо… якщо я зараз піду—
— Це наказ. Я поясню все пізніше.
Джессіка спробувала заперечити…
Та принцеса не дала їй шансу.
Натомість вона зібрала свою тінь…
І повернулася до Фрея.
— Поки Джессіка збирає всіх разом, ти залишишся тут, з нами.
Фрею — якщо третій курс прийде по нас раніше…
З усмішкою вона заклала руки за спину.
Її вугільно-чорні очі сяяли абсолютної ясністю.
— Я розберуся з ними сама.
Фрей дивився на принцесу, що стояла перед ним.
Навіть він не очікував такого результату…