Деймона кулак із шаленою силою врізався в меч Сноу.
Ударний імпульс відкинув Сноу назад — обох протягло крізь каміння й дерева, немов крізь папір.
Серед вихору пилу та уламків Деймон схопив Сноу за обличчя й жбурнув угору.
Зібравши силу в центрі тіла, Валеріон заревів, вивільняючи в небо хвилі ріжучих вітряних лез.
Зависнувши в повітрі, Сноу залишався моторошно спокійним — ця нерухомість зовсім не пасувала хаосу довкола.
— Крок Порожнечі.
Погляд Деймона все ще був спрямований угору — його атаки ще не досягли цілі.
Але Сноу вже стояв поруч із ним, а його клинок палав яскраво-блакитним вогнем.
Із сліпучою швидкістю Сноу вдарив — та Деймон заблокував атаку тильним боком долоні, ледве встигнувши завдяки блискавично посиленим рефлексам.
— Ця швидкість…
Деймон спробував контратакувати, але змушений був перейти в глухий захист — стрімко відступаючи, поки Сноу обрушував на нього безперервну зливу ударів.
За одну-єдину секунду біловолосий юнак завдав неймовірну кількість ударів.
Зі сторони здавалося, ніби він володіє сотнею мечів, а його післяобрази тягнулися в повітрі, мов примарні клинки.
Деймон відповідав тим самим — його кулаки рухалися без упину, знову й знову відбиваючи меч Сноу.
Яскраво-блакитна аура, що спалахувала між ними від зіткнень, випалювала землю з кожним ударом.
Деймон… захищався?
Навіть йому було важко це прийняти.
Раптом Громовий Звір плеснув у долоні — так швидко, що навіть Сноу з усіма загостреними чуттями не встиг зреагувати.
Хвиля вітру відкинула Сноу назад.
Деймон миттєво скоротив дистанцію, його жовті аурні очі палали, мов мініатюрні сонця.
Його бойовий крик сколихнув повітря — кулаки, переповнені жахливою кількістю блискавки, обрушилися згори.
Він засипав Сноу ударами, немов зливою грому—
Дощ Грому.
Сноу стиснув зуби — і щойно полум’я зникло, його місце зайняв крижаний холод.
— Абсолютний нуль.
Вжух!
Усе поле бою скував лід — випалена земля опинилася під суцільним шаром інею, повністю зупинивши грозову атаку.
Очі Деймона розширилися, коли він глянув униз.
Половина його тіла…була заморожена.
А Сноу вже нісся вперед — тепер і сам укритий Аурою Блискавки.
У ту ж мить червоні прожилки спалахнули в зіницях Деймона.
— Сучий ти сину…
Сяйнуло лезо!
Меч Сноу розітнув заморожене тіло Деймона.
Землю заливала кров тирана.
На скривленому від болю тілі Деймона розкривалися рани…
Сноу не зупинявся. Його рука з мечем рухалася, мов машина війни.
На мить здалося, що Сноу повністю його здолав.
Так це виглядало для далеких спостерігачів…
Але Сноу зупинився.
Точніше — його змусили зупинитися, коли масивна рука Деймона Валеріона схопила його меч просто під час удару.
Стиснула так, що кров потекла з-під пальців.
Деймон, тепер закривавлений, дивився просто на Сноу.
Поруч із його велетенською постаттю Сноу здавався зовсім малим.
— Ти використовуєш блискавку… проти мене? МЕНЕ?!
Скрегіт зубів рознісся навколо—
і наступної миті Деймон ударив Сноу з такою силою, що того відкинуло на жахливу відстань.
— Не жартуй зі мною!!
Вітряні леза, пронизані блискавкою, рвонули до Сноу — а Деймон стояв у самому серці бурі.
— Дозволь показати тобі… як насправді користуються блискавкою!
Цього разу блискавка була не просто нищівною—
Вона була вишуканою.
Як колись сказав ректор Івар Валеріон, найвеличніший лучник Імперії…
— Блискавка… це унікальний вищий елемент.
— Не кожному судилося розкрити її справжній потенціал — більшість навіть не розуміє її.
— Якщо хочеш використовувати блискавку правильно — не підсилюй її…
— Роби рівно протилежне.
— Секрет… у стисканні.
Деймон був смертельно серйозний.
Він щільно стиснув блискавку навколо своїх кулаків.
Грім стикався й вибухав, шаленів, нарощуючи силу й лють…
Але Деймон тримав його під абсолютним контролем.
Щільно стиснена блискавка почала змінювати колір і форму…
Сноу завмер, зачарований цим видовищем.
Деймон ринув униз, а його кулаки були вкриті чорною блискавкою — настільки потужною, що кожна волосина на тілі Сноу стала дибки.
Він миттєво зрозумів…
Те що наближається, — катастрофа.
І так воно й було.
Руки Деймона рухалися з нереальною швидкістю, обрушуючи на Сноу нищівну зливу ударів, що врізалися в його тіло, розриваючи його силою стисненої чорної блискавки.
Навіть довівши Ауру Зоряного Світла до межі, Сноу ледве витримував шаленство Деймона — чия швидкість і міць зросли в рази.
— Я поховаю тебе тут і зараз!
Земля шалено здригалася.
Сноу відступав — крок за кроком.
Колись сліпуче сяйво Зоряного Світла тьмяніло перед цією бурею чорної блискавки.
Удари Деймона були надто швидкими — його кулаки, просякнуті аурою, знову й знову хитали Сноу кожним попаданням.
Меч Сноу ледве витримував… його тіло — ще менше.
І все ж, серед цього побиття, золоті очі юнака з роду Леонхартів дивилися на жорстокого супротивника — сяючи яскравіше, ніж будь-коли.
Розум Сноу був гостріший за його тіло.
Його думки…рухалися швидше за м’язи.
«Надто швидко…»
У цьому стані Чорної Блискавки Деймон був жахливим. Навіть якби Сноу використав Крок Порожнечі, Деймон миттєво його наздогнав би.
Його тіло майже неможливо було пробити — завдати проникаючого удару вкрай складно.
Якщо Сноу спробує збільшити дистанцію, Деймон просто закидає його вітряними лезами, насиченими блискавкою.
Його чуття були загострені до межі — підкрастися було неможливо.
Погляд Сноу дійшов до одного-єдиного висновку:
«Ідеальний…»
Деймон був бездоганним. Безжальним. Без слабкостей.
Сноу не бачив жодного отвору.
Але потім—
Немов іскра, що поволі переростає в полум’я…
Сноу вдихнув вогонь.
А тоді видихнув — аура перелилася через край.
Він вдихнув чисту енергію…
Чи достатній цей рівень, щоб його здолати?
Чи достатньо цього… щоб підкорити його?
Перед обличчям цієї нищівної Чорної Блискавки…
Зоряне Світло вибухнуло.
Очі Деймона розширилися, коли він раптом почав отримувати удари у відповідь.
Сноу контратакував — удар за ударом.
— Немає слабких місць, так?
Їхні аури зійшлися в жорстокому протистоянні — Чорна Блискавка проти Блакитного Зоряного Світла…
Сили шалено зіштовхувалися, знову й знову відкидаючи обох.
— Тоді я стану твоєю слабкістю!
Немає вад? Тоді я зламаю тебе тим, що сильніше за все, що в тебе є.
Ось була відповідь Сноу.
Лють. І нічого менше.
Швидкість його ударів зросла.
І у відповідь—
Кулаки Деймона стали ще швидшими.
БУУМ БУУМ БУУМ БУУМ БУУМ!
Жорстокий обмін ударами.
Гаряча кров розліталася бризками.
Їхні посилені тіла ледь витримували тиск цієї битви.
— ГАААААА!
Вони заревіли водночас.
Кожен намагався зламати іншого—
Зчеплені в дикому поєдинку чистої сили.
Ні Деймон, ні Сноу не збиралися відступати.
Ще…
«Ще трохи…»
Ще…
«Ще трохи!»
Я не зупинюся.
Я не дозволю йому відтіснити мене.
Однакова думка захлиснула їх обох.
Він не витримає — ще трохи…
Швидше. Сильніше. Жорсткіше.
У якийсь момент сам час ніби сповільнився для них обох.
Попри юний вік… обидва були бійцями. Природженими.
Загартованими в боях, інстинктивними воїнами.
Але цього разу — першим діяв біловолосий.
Деймон зрозумів це запізно.
Льодові списи, які Сноу створив над їхніми головами.
Той самий принцип стискання блискавки… застосований до проклятого льоду.
З жахливою усмішкою, Сноу збільшив швидкість та силу своїх ударів.
— Готуйся… воно йде!
Деймон завмер.
Коли він взагалі встиг підготувати цю атаку?
Ще гірше — Сноу весь час тримав його у близькому бою.
Списи мали вдарити і по самому Сноу.
Але його це не хвилювало.
— Подивимося, хто витримає більше!
Посеред цього зіткнення аур…
Заморожені списи безжально обрушилися зверху.
— Бий по мені всім, що маєш!
Деймон стиснув зуби, витримуючи бурю.
Сноу зробив те саме.
Відчуття було ніби металевий молот постійно бив їх по черепах.
Але ніхто не зупинявся.
Хто зупиниться — той програв.
Пройшло лише кілька секунд… і ритм нарешті зламався.
Азуритовий клинок Сноу врізався глибоко в груди Деймона.
Деймон полетів повітрям.
Їхні голови були в крові, тіла зруйновані — Сноу отримав перевагу, безжально гнавшись за Деймоном.
— Звичайно, ми обидва отримали удар льодом…
Сноу шалено рубав, цілуючись у життєво важливі точки Деймона.
— Але це був мій лід!
Розріз!
— Звісно, шкода не могла бути рівною!
Приплив сил змінився.
Сноу не вагався.
Він атакував люто, тоді як Деймон ледве блокував.
У цей момент Сноу простягнув ліву руку та схопив обличчя Деймона — поки той був зосереджений на мечі.
Той не помітив руку, що насувалася.
Сноу застосував гравітаційну силу через долоню, штовхаючи обличчя Деймона в землю.
Потім потягнув його по всій території, нещадно, перш ніж відкинути подалі.
Елементальний хаос.
Світло.
Зоря.
Темрява.
Вогонь.
Лід.
Блискавка.
Сноу вивільнив усю руйнівну силу, яку мав.
Деймон ледь витримував.
Юнак стискав зуби міцно —
Його досконале тіло — відточене до межі.
Величезна сила — і жахливий талант, здатний зрівнятися з самим імператором Маекаром…
І все це… і він все одно програвав?
Цьому юнакові, що стояв перед ним…
Деймон відчував, як його голова закипає від люті — піт, кров та бруд розмивали його зір.
Поранений лев заревів у люті, очі стали чисто білими.
Кожна крапля аури, що залишилася, виринула на поверхню.
Чорна блискавка вибухнула, пославши ударну хвилю жахливої сили — розбиваючи обрушений шквал Сноу.
— Я не програю… навіть якщо це вб’є мене!!
Розум не міг цього прийняти.
Але Сноу… був гірший.
Сноу Леонхарт ніколи не прийме поразку.
Відчай Деймона.
Безперервний наступ Сноу — його тіло ледве трималося.
У якийсь момент усе навколо червоніло у зірі Сноу…
Але він не зупинився.
Удар за ударом.
Рана за раною.
Кров за кров.
Той сяючий меч —
І ці скажені кулаки…
Наприкінці їхнього зіткнення вони обидва побачили це.
Лише на мить —
Єдиний момент.
Меч пройшов крізь усе…
Пронизуючи без жалю.
Деймон бачив, як це відбувається.
Сноу — очі тепер світяться жахливим блакитним світлом —
Виглядав не інакше, як монстр.
І той меч…
Той меч змусив Деймона Валеріона відчути те, чого він ніколи раніше не відчував.
Страх.
Страх поразки.
Але реальність…
Реальність не завжди справедлива.
У кожної історії є початок.
Але деякі…
Не мають кінця.
Ніхто не зрозумів, що щойно сталося.
Жахлива хвиля аури пронеслася через них обох — змушуючи зупинитися.
Проклята аура… супроводжувалася жахливим звуком —
Вой.
Вой звіра.
І не будь-якого звіра…
Обидва, Деймон і Сноу, звернули очі на колосальне «дерево», що тягнулося до неба.
Але це не було деревом.
Те створіння розкололося на вісім частин —
Вісім масивних ніг, закопаних глибоко в землю.
Одна з них обрушилася поруч із Деймоном і Сноу — трясучи саму землю під ногами.
А між тими ногами —
Виникло створіння.
Жахливе. Монструозне.
Павукоподібне… але страшніше за найгірші кошмари Менсиса.
І воно…
Плакало.
Плакало через цей проклятий світ, у який народилося.
Воно ридало.
І кричало.
Але те, що почули студенти на всьому острові…
Було не плачем.
Це був скажений рев божевільної тварини —
І воно почало знищувати все довкола.
Серед тих, хто спостерігав…
Фрей Старлайт.
Його очі розширилися від невіри.
— Леді Восьми Ніг…
Навіть у найсміливіших думках він ніколи не уявляв, що Івар Валеріон впаде в таке божевілля.
— Він випустив Лорда Кошмарів… тут?!
На всіх обрушилася катастрофа.
— Дзінь! —
Створіння Кошмару: Леді Восьми Ніг
Клас: ??
Бали: ??
Полювання розпочалося.
Розділ 178: Сноу Леонхарт проти Деймона Валеріона
Том 1
