— Очима Фрея Старлайта —
Шшшш
Тіні шугали між деревами, клинки зіштовхувалися з металевим дзвоном.
Завдяки Фантомним Крокам, я рухався з лячною швидкістю, перестрибуючи з гілки на гілку й ухиляючись від зливи стріл.
Крижані уламки. Вогняні вибухи. Звукові хвилі…
— Це вже починає неймовірно дратувати…
Мене знову вистежувала команда третьокурсників.
Раптом я зупинився й обернувся до них.
— Десять тисяч кроків Тіні: Нескінченна Пітьма.
Темрява обгорнула мій клинок, спалахнувши палаючим чорним полум’ям.
Одним помахом я вивільнив темну дугу, яка пожерла все переді мною на кілька метрів.
Їм ледь вдалося заблокувати атаку—
Та я ще не закінчив.
Знову.
І знову…
Друга дуга. Потім третя.
І четверта…
Я залишив їх у повному сум’ятті.
— Скільки ж у цього виродка аури?!
— Він що, справді лише першокурсник?!
За лічені секунди темрява моєї аури повністю поглинула їх—
Вони попадали переді мною, мов комахи.
Я глибоко вдихнув, перш ніж стрибнути геть.
— Аура рангу SSS, виродки…
Поки моє тіло це витримує, я можу безперервно сипати атаками годинами.
Але я не машина.
Я не зможу так довго тягнути… особливо коли рани накопичуються по всьому тілу.
Вони не були смертельними, але з часом стануть проблемою.
Мені потрібно зупинитися й як слід ними зайнятися.
Я швидко глянув на годинник…
Минуло понад сім годин від початку випробування…
Моя ціль знову змінилася.
Прямуйте до точки I8.
Нагорода: 5 балів.
Бонусні бали залежно від черговості прибуття.
Фрей Старлайт: 320 балів.
…
Через постійне втручання третьокурсників я так і не зміг раніше дістатися точки H4.
Зараз я перебував у точці G6.
До наступної цілі ще було далеченько…
Я збирав бали з шаленою швидкістю — переважно завдяки тому, що третьокурсники безупинно нападали на мене.
Тож набрати потрібну кількість не було проблемою.
Те, що мені було потрібно зараз… місце для відпочинку.
Темрява вже почала опускатися, а з того, що я знав, уночі з’являлися значно сильніші монстри.
У мене не було ні настрою, ні стану, щоб із ними розбиратися.
Майже годину я прочісував місцевість, знищуючи все, що траплялося на шляху.
Зрештою я зупинився біля стовбура одного з найбільших дерев у цій зоні.
Їжа мені поки що не була потрібна, тож про полювання я не думав.
Натомість я повністю зосередився на лікуванні ран.
Броня, надіслана кланом Старлайт, була справді вражаючою. Порвана тканина поступово відновлювалася, а сама вона мала властивості бинтів.
Це означало, що мої рани не погіршаться — і цього було достатньо.
Я оглянув меч у правій руці. Попри всі сьогоднішні сутички, він залишався в ідеальному стані — гострий, як бритва, і готовий до бою.
Потім я подивився на свою праву руку.
Нещодавно я відкрив дещо цікаве в тілі Фрея…
Не щось революційне, але точно корисне.
До переродження в цьому світі я був лівшею. Природно, я вважав, що й Фрей такий самий, і без роздумів почав користуватися лівою рукою.
Балеріон також злився з моєю лівою рукою, тож це здавалося цілком природним.
Але нещодавно я усвідомив, що можу так само добре володіти мечем і правою рукою.
Це відкриття змінило все. Тепер я міг тримати меч у правій руці, а ліву — просякнуту Балеріоном, загартовану й майже незнищенну — використовувати для захисту.
Можливо колись, я навіть битимуся двома клинками.
Це було єдине справді хороше відкриття за останній час.
Потім, я дістав ноутбук.
Ніхто інший не міг його бачити, тож я навіть не намагався приховати його.
Перевіривши систему, я помітив щось дивне — те, чого ніколи раніше не траплялося.
Список завдань був повністю порожній.
Жодних побічних квестів.
Жодних головних місій.
Залишилася лише одна ціль—
Виграти Вікторіад.
Наче система готувалася до чогось…
Я був упевнений: незалежно від того, виграю я чи програю, щось станеться. І я не хотів дізнаватися, що саме.
Зараз можливості системи були майже марними. Я навіть не хотів витрачати свої обмежені Очки Досягнень.
Я прибрав ноутбук.
Скористаюся ним лише в крайньому разі.
Я сперся спиною об стовбур дерева, поки темрява навколо густішала.
Тут нагорі, у суцільній пітьмі, я був невидимий.
Небо затягли хмари, не залишивши жодного променя світла…
Та Око Яструба бачило все.
Вдалині я помітив кілька сяючих точок — мерехтіння вогню.
Деякі студенти розвели багаття.
Дурна помилка.
Це лише привабить Кошмарних Істот.
Я повільно заплющив очі.
Не для сну…
Просто щоб відпочити.
— Я скучив за цим відчуттям… відчуттям, ніби я знову в Секті Тіні…
Перемикач, що тримав мене при тямі, знову почав тремтіти…
Той божевільний покидьок усередині мене — йому залишалося недовго, перш ніж вирватися назовні.
…
…
…
— Хааа…
Острів — точка C3
Охоплений палаючими синіми потоками, Сноу витягнув меч із тіла багаторукої Байґе.
Кошмарна Істота перетворилася на понівечену, безкінцівкову купу плоті — спалену й розітнуту до невпізнання.
— На… го-ду-й… ме-не…
— Очима Сноу Леонхарта —
Одним останнім словом потвора померла.
— Це вже сьома…
Сноу відскочив убік.
На жаль, він натрапив на одне з гнізд цих проклятих істот і бився тут уже кілька годин.
Будь-хто інший утік би одразу — але не Сноу. Він вирішив залишитися й битися.
Він глянув на годинник.
Прямуйте до точки D7.
Нагорода: 5 балів.
Сноу Леонхарт: 275 балів.
— Все ще замало…
Його думки повернулися до того бою…
До того хлопця в масці з нещодавнього дня.
— Мені потрібно стати кращою версією себе… Сильнішою. Швидшою.
Блискавки пробігли тілом Сноу, і він знову рвонув уперед.
Темрява вже опустилася…
Але Сноу не збирався відпочивати цієї ночі.
Коли біловолосий юнак мчав до точки D7…
Він опинився поруч ще з п’ятьма.
Схоже, у всіх них була одна й та сама ціль — точка D7.
Серед них…
Знайоме обличчя.
Мускулиста статура й сиве волосся—
— Данзо…
Сноу тримався трохи позаду групи.
П’ятеро атакували одне одного просто під час забігу до цілі.
— Крок Порожнечі.
У мить, коли Сноу зробив лише один крок, з-під його ніг вирвалися електричні змії. І в ту ж секунду він опинився далеко попереду всіх.
Не зупиняючись, Сноу розвернувся на бігу й вивільнив палаючий Зоряний Вогонь позаду себе — нищівний вибух, спрямований у всіх переслідувачів.
— Ти… Сноу!
— крикнув Данзо, коли за його спиною сформувалися шість аурних рук, що обвили його тіло саме в ту мить, коли Зоряний Вогонь ударив.
БУУУУМ!
Гримучий вибух зірвав усіх із місця, відкинувши назад.
Сноу навіть не озирнувся — він просто продовжив бігти.
Останній удар вибив трьох із п’яти переслідувачів.
Данзо підвівся з уламків, обличчя перекосилося від люті.
— Ти виродок!
Він негайно кинувся за Сноу — але це було марно.
Сноу був занадто швидким.
І вже за кілька хвилин…
Ви досягли пункту призначення!
Нагорода: 5 балів + 20 бонусних балів.
Місце: 1-ше.
Сноу нічого не сказав.
Він був першим.
— Наступна точка…
Нова ціль поки що не з’явилася.
Тож Сноу переключився на полювання на Кошмарних Істот.
Той хлопець не зупиниться—
І він теж.
…
…
…
Час минав.
12 годин від початку випробування.
Фрей розплющив очі, все ще сидячи на вершині масивного стовбура дерева.
По всьому острову студенти раптово завмерли, коли одне й та саме сповіщення пролунало в їхніх головах.
Дзінь!
— Перший день на острові завершено!
Це був не повний день — але випробування почалося сьогодні о 12-й годині.
А зараз…
Була північ.
Погляди всіх прикувалися до наступного повідомлення.
Рейтинги оприлюднено.
З напруженими обличчями кожен учасник відкрив таблицю лідерів…
— Відображаються лише ваше місце та топ-10.
Тож це був не повний список — лише найкращі з найкращих.
І кожен бачив тільки своє місце.
10 — Данзо Смешер (перший курс): 190 балів.
…
…
…
6 — Серіс Мунлайт (перший курс): 248 балів.
5 — Джессіка Тівенін (другий курс): 260 балів.
4 — Магнус Грелл (третій курс): 300 балів.
3 — Фрей Старлайт (перший курс): 320 балів.
2 — Сноу Леонхарт (перший курс): 355 балів.
1 — Деймон Валеріон (перший курс): 400 балів.
…
…
Запала тиша.
На незліченних обличчях проступила розгубленість.
— Перші троє… усі першокурсники?
— Що чорт забирай відбувається?
Перед їхніми очима розгорталася безпрецедентна подія.
Десь осторонь Фрей дивився на свій ранг разом із супровідним сповіщенням.
Фрей Старлайт: 3-й ранг.
Нагорода за вашу голову: 30 балів.
Оскільки він посів таке високе місце…
Нагорода за його голову зросла з 2 балів до 30 лише за один день.
— …Яка ж морока.
Розділ 169: Домінування першокурсників
Том 1
