Розділ 162: Випробування на острові (2)

Без жодного попередження, Івар зробив крок уперед, з суворим виразом обличчя воєначальника, яким він насправді і був.

— Учні храму та майбутні списи Імперії… ласкаво просимо на грандіозну подію, яку транслюватимуть на весь світ.

Івар розвів руки, продовжуючи:

— Я бачу перед собою багато облич… збудження, очікування… Можливо, ви прагнете заявити про себе? Слави? Величі?

І справді, Вікторіада була шансом для студентів храму засяяти. Якщо показати себе добре, тебе могли завербувати могутні гільдії — або навіть один із великих шляхетних домів чи Церква… хоча остання вимагала сліпої віри у свою справу.

Та цього разу, все було інакше.

— Не помиляйтеся… Солдати Імперії — ось як я маю вас тепер називати.

— Ви більше не просто студенти. Ви — знаряддя війни для того, що насувається. Воїни, яким із великою ймовірністю доведеться виконувати ключові ролі у війні, з якою наша Імперія скоро зіткнеться.

Як і слід було очікувати, щойно він це сказав, натовп наповнився шепотом. Ті, хто спостерігав за подією з-за екранів, напевно реагували так само.

Та Івару було байдуже — його голос легко заглушив усе інше.

— Немає сенсу більше це приховувати… або радше, вдавати невідання. Ви всі знаєте, що війна наближається — і можливо, вона ближче, ніж ми думаємо.

Було очевидно, що Івар мав намір використати Вікторіаду як спосіб остаточно закріпити позицію Імперії.

— Саме тому цього разу ми підготуємо вас належним чином — не дитячими дуелями… а справжнім випробуванням на виживання!

Щойно ці слова злетіли з його вуст…

За його спиною спалахнув величезний екран.

На ньому з’явилася тривимірна проєкція — два великі острови, що зловісно зависли в повітрі.

— Цього разу ваше фінальне випробування відбудеться на цих островах.

На обличчях усіх з’явилася серйозність — навіть у студентів старших курсів, таких як Еллен Вайт.

— За тиждень храм буде поділено на дві групи — по три курси на кожен острів. Перший, другий і третій курси — з одного боку. Решта — з іншого.

— Тривалість випробування — рівно один місяць.

Цілий місяць… і нашими суперниками стануть другі та треті курси…

Я тихо бурмотів собі під ніс, закарбовуючи кожну деталь у пам’яті. Справжня суть цього випробування починала вимальовуватися.

Деякі студенти скаржилися на божевільну тривалість. Інші обурювалися несправедливістю — тим, що їх зіштовхують зі старшими курсами.

Івар насупився, спостерігаючи за їхньою реакцією.

— Я вас не розумію… Уявіть, що ви на війні з ворогом — ви справді думаєте, що вони пошлють проти вас лише суперників вашого віку? З таким самим рівнем сили? Думаєте, їм буде не байдуже до ваших дурних амбіцій?

Натовп поступово стих…

— Якщо вам і справді доведеться брати участь у майбутній війні, — продовжив Івар, — велика ймовірність, що ви в будь-який момент опинитеся самі й без захисту… в умовах, де виживання майже неможливе. Саме тому протягом наступного місяця ви боротиметеся за життя на тому острові без будь-яких припасів.

Він холодно додав:

— Ультраси були відомі тим, що часто використовували у своїх атаках Кошмарних Істот… Тож обидва острови заселено Кошмарними Звірами, яких Імперія виловлювала роками. Деякі з них слабкі, інші — вищих рангів… можливо, вам навіть трапляться монстри S-рангу.

— Воїн має знати, коли битися — а коли тікати. Запам’ятайте це.

Інакше кажучи… цього разу, ми протистоятимемо не лише одне одному. Нам доведеться мати справу ще й із Кошмарними Істотами — на додачу до суворих природних умов тих островів.

Із крижаною посмішкою, Івар спробував заспокоїти переляканих студентів храму:

— Хвилюватися не варто. Ви не помрете — ваше спорядження не дозволить отримати смертельні поранення.

— Вам також буде дозволено відмовитися від участі. Однак я маю попередити вас уже зараз… якщо ви не наберете необхідну кількість очок, ви не просто втратите шанс пройти до наступного етапу Вікторіади… вас також відрахують із храму. Майте це на увазі.

Вивернувши на нас усі ці моторошні оголошення, Івар нарешті відступив.

— А тепер ваші інструктори пояснять деталі.

Щойно він це сказав, уперед вийшов чоловік років сорока, у круглих окулярах і строгому діловому костюмі.

Без зволікань він почав пояснювати тонкощі випробування.

Випробування на острові.

Перше:

— Учасників випробування називатимуть «гравцями».

— Кожен гравець матиме видиму кількість очок, що відображатиметься над його головою.

— Студенти першого курсу: 2 бали.

— Другого курсу: 3 бали.

— Третього курсу: 5 балів.

Те саме стосується і старших курсів — з четвертого по шостий, із відповідним збільшенням очок.

— Кошмарні Істоти також матимуть кількість очок над головами. Чим сильніша істота — тим більше очок вона варта.

Друге:

— Гравці будуть оснащені смарт-годинниками з повною мапою острова.

— Щоб запобігти засіданню на одному місці, годинники змушуватимуть переходити з однієї зони в іншу після певного проміжку часу.

— Досягнення зон у встановлений термін також приноситиме бали — залежно від місця прибуття.

— По всьому острову з’являтимуться різноманітні місії з нагородами у вигляді очок, а іноді й припасів — їжі чи туристичного спорядження. Тож регулярно перевіряйте оновлення.

Третє:

— Кількість очок гравців постійно змінюватиметься залежно від їхнього рейтингу протягом випробування. Тож наведені класифікації не є абсолютними.

— Формування команд дозволене, але бали отримає лише той, хто завдасть фінального удару.

— Досягнувши певної кількості очок, гравці зможуть заплатити, щоб розкрити місцезнаходження будь-якого іншого гравця на власний вибір.

Нарешті:

— Вісім найкращих студентів із кожного курсу пройдуть до стадії вибування Вікторіади.

— Рейтинги оновлюватимуться кожні 24 години і будуть доступні через смарт-годинники.

— Також усі гравці повинні дістатися фінальної визначеної зони — яку розкриють наприкінці випробування — інакше їх буде автоматично дискваліфіковано.

Ось і все.

Після оголошення всіх деталей над натовпом запала важка тиша.

— Неймовірно…

Усі були приголомшені масштабом і безумством цього нового виклику.

Це випробування саме по собі було війною…

Я не міг стримати хвилювання, коли всі деталі осіли в моїй свідомості.

У мені спалахнуло бажання розтрощити це випробування.

Для того, хто пережив цілий рік у Східних Землях Кошмару… цей острів не означав нічого.

Здавалося, та додаткова впевненість, якої мені так бракувало, нарешті прийшла сама собою.

Після повного брифінгу вони перейшли до кількох формальних і навчальних питань…

Зокрема, до захисного спорядження, яке ми носитимемо під час випробування — технічно це була не броня, а радше одяг. Легкий, стильний і здатний витримати удари A-рангу — але лише по життєво важливих зонах, рівно настільки, щоб запобігти миттєвій смерті.

Утім, кожен усе одно ризикував зазнати серйозних поранень у будь-який момент.

Будь-хто, хто отримає смертельний удар, буде негайно дискваліфікований — адже це фактично вважатиметься смертю. А це, логічно, означатиме кінець його шляху.

Коли все було прояснено, нас нарешті відпустили.