Блакитноокий чоловік повільно повернувся до нього.
— Для когось, хто так відчайдушно прагнув мене впіймати… ти дивно довго тягнув час, зважаючи на те, що я навіть не намагався тікати. Певно це все, на що ти здатен, так?
БУУМ!
Зсередини древнього тіла сліпого старця вирвався сплеск жахливої аури, що прошила саме небо.
У цю мить він був по-справжньому страхітливим.
Та блакитноокий чоловік залишався абсолютно спокійним.
— Ти впевнений у цьому? Я уявляю, скільки уваги ти зараз привернеш…
У руках старця матеріалізувався меч із чистого світла, коли він підняв його в бік супротивника.
— Залиш свої порожні слова, обманщику. Я повністю запечатав це місце… Тут і зараз я покладу край цьому фарсу.
Попри нищівний тиск присутності старця, блакитноокий чоловік крокував уперед, не поспішаючи.
— Ти виглядаєш надто схвильованим, той, кого колись називали богом меча… Авалоне. І це природно. Адже такий кит, як ти… замкнений у скляній посудині.
РІЗ!
Авалон ударив без жодної стриманості.
Один-єдиний розмах знищив землю та все за нею, доки не врізався у бар’єр, який він сам створив.
Цей удар був чимось неймовірним.
Хто б міг подумати, що один із найбільших героїв давньої епохи… чоловік, який стояв на передовій чотириста років тому… досі живий?
Його наступ був катастрофою сам по собі.
Та блакитноокий чоловік з’явився позаду Авалона, повністю уникнувши атаки.
— Ти назвав мене шахраєм…
БУУМ!
Блакитноокого чоловіка відкинуло, коли Авалон кинувся навздогін, обрушивши тисячі ударів за лічені секунди.
Кожен із них ніс силу, здатну повністю знищити Лордів Ультрасів та наймогутніших воїнів Імперії.
Та блакитноокий чоловік ухилявся від усіх — легко й невимушено.
— Ти сумніваєшся в тому, що я показав такому сліпцю, як ти…
— Стулись!
БУУМ!!
Земля під ними вибухнула.
— Але глибоко в серці ти все одно в це віриш.
РІЗ!
— Ти знаєш, що це твоя доля.
— Формування Дошки.
Над ними спалахнуло небо — тисячі гігантських мечів з’явилися в повітрі, зависнувши вертикально.
Кожен із них ніс силу, що значно перевершувала навіть легендарний спис Маекара.
Тисячі клинків нависли над головою.
— Здохни!!
Мечі ринули вниз безжально, але блакитноокий чоловік навіть не підняв голови.
— Ти мабуть думаєш, що прорив до рангу SSS дав тобі силу робити все, що заманеться…
Леза падали, мов злива.
Та одним рухом руки блакитноокого чоловіка — усе змінилося.
Наче сам час зупинився…
Шалений дощ мечів застиг у повітрі.
Авалон скривився, стискаючи руків’я меча.
— Ви всі продовжуєте недооцінювати людство…
Він рвонув уперед, вганяючи меч — і блакитноокий чоловік спіймав клинок голою рукою.
Земля під ними розлетілася, коли дві сили зіткнулися.
— Якою б викривленою грою ти не керував! Не смій знецінювати життя людства!
БУУМ!
Блакитноокого чоловіка відкидувало, коли Авалон тиснув чистою силою.
— Формування Світла!
Авалон тупнув — земля повністю випарувалася, перетворившись на чисту світлову енергію.
Море сяючої аури ринуло вгору — приголомшливе видовище жахливої могутності.
Цей океан сили загрожував поглинути блакитноокого чоловіка знизу, тоді як гігантські мечі згори знову готувалися впасти.
І водночас — Авалон кинувся прямо на нього.
Це було лихо поза межами розуміння. Сила, незбагненна для свідомості.
Та блакитноокий чоловік не виявив ані краплі тривоги.
Навпаки — він був абсолютно спокійним.
— Я ж казав тобі… Може ти і кит, так… але це все, чим ти є.
Блакитноокого чоловіка тіло засяяло, коли він пірнув у сяюче море аури.
В одну мить він розсік океан навпіл, розвіявши щільну енергію довкола.
Ще один рух руки — і гігантські мечі розсипалися на уламки.
Останній жест випустив дивну силу, що сковала Авалона на місці.
— Що…?
— Навіть якщо ми стоїмо в одному ранзі SSS, різниця в силі все одно існує.
Блакитноокий чоловік підняв долоню, і невидима сила потягнула Авалона до нього.
Сліпий старець не зміг чинити опір і в розпачі покликав свій найсильніший меч.
— Клинок Світла — Коллінал!
Один розмах — але сила в ньому була незбагненною.
— Запалення.
Блакитноокий чоловік прошепотів, і його руку осяяли блакитні лінії.
Однією рукою він схопив сяючий меч, стримуючи його шалений тиск.
Сили люто зіштовхнулися.
Колосальний меч Коллінал, ось-ось мав детонувати, та рука блакитноокого чоловіка стала чорною дірою, поглинаючи енергію клинка цілком.
У підсумку, зброю Авалона було повністю знищено — придушено до кінця. Але ціна була високою: ліва рука блакитноокого чоловіка розсипалася, впавши на землю.
У ту ж мить він схопив Авалона за горло іншою рукою, спрямовуючи ту саму дивну силу.
Сліпий старець закричав, коли чужа аура вторглася в його тіло, запечатавши силу й повністю паралізувавши його.
— Подивися на себе… Ти мав бути одним із найсильніших людей.
Він жбурнув Авалона на землю.
Тепер вони стояли в центрі гігантського кратера. Їхній бій тривав лише кілька хвилин, але руйнування перевершили війну, що колись стерла Ярнам.
— Кляття… Чого ти взагалі хочеш від цієї землі?
…і від тих, хто на ній живе?..
Авалон ледве тримався на ногах.
— Невже вам так легко… кхе… кхе… гратися з життями й долями стількох людей?
Блакитноокий чоловік на мить замовк.
— На відміну від інших смертних, ти знаєш надто багато… То чому ж ти не втрутився? З твоєю силою такі істоти, як Астарот, не протрималися б і миті.
Авалон стиснув зуби, мовчачи.
Та самої цієї реакції було достатньо, щоб блакитноокий зрозумів усе, що йому потрібно було знати.
— Через нищівну поразку від Четвертого за Рангом Вищого Демона 300 років тому? Ти боїшся, що якщо втрутишся… він повернеться?
— …
У ту ж мить блакитноокий чоловік ступив уперед і вгатив ногою Авалону в обличчя.
— Жалюгідно. Це мислення невдахи.
Ще один удар.
— Ця твоя дурна боротьба… не більше ніж самообман. Ти мав розірвати все — знищити будь-кого й будь-що — доки Четвертий Вищий Демон не прийшов би по тебе… і не вбив.
Третій удар.
Кров колишнього великого героя залила спустошене поле бою.
— Ти просто боягуз, що боїться смерті. Ось і вся суть твого існування.
Блакитноокий поклав руку на груди Авалона, випускаючи серію складних печатей.
— Усі люди — лише одноразовий корм.
— Для того, що має настати…
Дивна енергія хлинула в тіло Авалона.
— Усі ви… окрім нього.
Лише один юнак.
— Окрім нього… більше нічого не має значення.
Авалон задихався, його тіло було скуване дивними ланцюгами аури.
— Відтепер ти більше не втручатимешся. Твоє життя вже в моїх руках.
Блакитноокий чоловік розвернувся й пішов, залишивши Авалона в жалюгідному стані.
Переможений герой виплюнув кров і прошепотів:
— То… хто ти такий?
Блакитноокий чоловік на мить зупинився.
— Я… лише залишки давньої волі. Якщо тобі потрібне ім’я…
— Називай мене… Інженер.
З цими словами сутність зникла — наче її ніколи й не було.
…
…
…
Тим часом — далеко від поля бою…
Перед брамою щойно відбудованого храму…
Фрей нарешті повернувся туди, де мав бути написаний один з найважливіших розділів його життя.
Розділ 155: За Завісою (2)
Том 1
