— Очима Фрея Старлайта —
Цілий місяць…
Я сидів за своїм старим столом у маєтку Фрея, розсіяно постукуючи пальцями по дерев’яній поверхні, з порожнім виразом обличчя.
Минув місяць відтоді, як стався інцидент у маєтку Мунлайт.
Часу було ніби й замало, щоб назвати його вічністю, але водночас і не настільки мало, щоб він був незначним. За цей період я пропустив надто багато.
Насамперед — те, що сталося у Вінтерфеллі.
На щастя, і Ада, і Кармен вижили… хоча я й гадки не мав, що сталося з Рем… чи Азурою.
Одна лише думка про ту маленьку дівчинку стискала мені груди.
Я не бачив усього, що відбувалося, але й досі виразно пам’ятав її — як вона стояла там… поводячись, немов стара жінка, замкнена в тілі дитини.
— Чорт забирай… невже все, що наближається до мене, приречене занурюватися в хаос?
“Битва Місячної Ночі.”
Саме так вони назвали те, що розгорнулося тієї ночі.
Протистояння Олівера Хана й Івара Валеріона з Ґадфреєм повністю затьмарило все, що відбулося до цього.
— Але послати Ґадфрея…?
Ультраси не жартували, якщо вже відрядили свого найсильнішого танка.
Через це я взагалі не мав уявлення, що сталося з Бейлором і Мадам А.
Та одне було безсумнівним — родину Мунлайт було знищено вщент.
За минулий місяць Фрост Мунлайт піднявся й став шостим лордом родини… лише для того, щоб колись могутній дім стрімко впав, ставши слабшим навіть за Старлайтів.
Бейлор зник, Хайзенберґ мертвий, кількох Пробуджених класу S було вбито в бою проти Ґадфрея…
І все ж, з якоїсь причини, Ада продовжувала вкладати в них гроші й ресурси.
Я роздратовано зітхнув.
— Адо… яку ж угоду ти уклала?
Очевидно, що зробити Рем своєю союзницею було зовсім не безкоштовно.
Я міг лише сподіватися, що вона знає, що робить.
Якби я сказав, що мені байдуже до Ади, — я б збрехав.
Я був би клятим невдячним — ніхто не зробив для мене більше, ніж вона.
Принаймні я хотів, щоб вона була в безпеці… аж до тієї миті, коли мені доведеться повернутися у свій світ.
Я деякий час дивився в стелю.
— Чи варто мені допомогти їй повністю взяти під контроль Старлайт?
Ні.
— У мене немає часу… та й вона впорається сама.
Зараз мені потрібно було зосередитися на одній-єдиній події, на яку я чекав.
Вікторіад.
— Два роки… кляті два роки.
Усе вело саме до цього.
— Мені потрібно повернутися до Храму.
На жаль, після того місячного сну я вже пропустив добру частину нового навчального терміну.
Ходили чутки, що Храм повністю змінився — новий ректор, нове керівництво…
Хто знає, що чекає на мене там?
Мої думки перервав стукіт у двері.
— Пане, ваша вечеря готова.
— Пізніше.
— Зрозумілa.
Увесь той час, проведений у Землях Кошмару та Храмі, змусив мене забути — Фрей був розпещеним дворянином.
Я не звик до такого ставлення.
— Мені потрібно якнайшвидше забратися звідси.
Слуги… і ще гірше — Ада, яка останнім часом поводилася зі мною, мов мати…
Це починало душити.
Я завжди ненавидів зв’язки, що сковують людей у цьому світі.
Вони не принесуть мені нічого доброго. Якщо вже на те пішло — вони лише тягнутимуть мене вниз… і триматимуть прив’язаним тут.
Я переконував себе в цьому дуже довго.
З порожньою усмішкою я втупився в сяйливий екран ноутбука переді мною.
Я ніколи насправді цього не втрачав.
Навпаки — це відчуття лише посилилося.
Мої емоції… моя туга… той вогонь усередині мене, який відмовлявся згаснути.
Моя жага за родиною… за моїм світом… за моїм справжнім життям.
Скільки б зв’язків я тут не створив, скільки б знайомств не завів…
Нічого не змінилося.
І за це я був вдячний.
Я був вдячний самому собі — за те, що ніколи не похитнувся.
Тепер залишалося лише одне питання…
— Чи маю я все необхідне, щоб розчавити всіх в Елітному Класі?
Минуло чимало часу з тих пір, як я востаннє перевіряв свої характеристики…
Тепер вони чітко відображалися переді мною.
Ім’я носія: Фрей Старлайт (Подвійна Душа)
Клас: Мечник
Талант: S
Поточний ранг: C
Сила: C-
Швидкість: B-
Спритність: C
Витривалість: C
Аура: SSS
Магія: —
[ Рівень володіння мечем 4 ]
(Ліміт зламано — користувач тепер може досягти 7 рівня.)
Таланти:
{Мистецтво меча}
{Маніпуляція Аурою}
{Імунітет до Отрут}
Стиль бою: Десять тисяч кроків Тіні
Навички:
Око Яструба (A-ранг)
Фантомні Кроки (A-ранг)
Спокушання (D-ранг)
Вознесіння (S-ранг)
Підпал (SS-ранг)
Здібності:
Адаптація Тіні: 0/7
Антимагія, рівень 1
Поточні Очки Досягнень: 5000
Головне Завдання: Вижити до дедлайну (Виконано)
Пережити прокляття…
Те огидне прокляття, що так довго мене мучило… я нарешті звільнився від нього. Принаймні здобув із цього кілька вільних очок.
Якщо говорити відверто, мої характеристики виглядали цілком пристойно.
Особливо з огляду на мою найбільшу перешкоду — Сноу Леонхарта.
Я був близько.
Усе, що я відточував, кожна навичка, яку збирав — усе це було заради цього моменту.
І серед усього цього найбільше вирізнявся Підпал.
Я витратив усі свої очки завдань, щоб отримати його ще в маєтку Мунлайт.
Чесно кажучи, я планував використати його як свій останній козир проти Сноу.
Але після того, як побачив, на що воно насправді здатне… у мене з’явилися сумніви.
Підпал детонує всередині мене величезну кількість аури класу SSS, вивільняючи її в одній нищівній атаці.
Але це палиця з двома кінцями.
По-перше — після його використання я більше не зможу битися. Моє тіло буде повністю зруйноване. До того ж мені потрібен меч рівня Балеріон, щоб витримати цю атаку.
Будь-яке інше лезо розсиплеться в ту ж мить, щойно я його застосую.
По-друге — воно надто потужне.
Я недооцінив його чисту руйнівну силу.
Ніхто з Елітного Класу не вижив би, якби потрапив під такий удар.
А це означало…
Ймовірно, я взагалі не буду його використовувати.
Мені потрібно було робити ставку на інші навички.
І тоді, було ще дещо…
Адаптація Тіні 0/7
Вона не зрушила ані на крок.
І я досі не мав жодного уявлення, чим вона є насправді.
Я знав лише, що вона дозволить мені протидіяти будь-якому типу атаки… але коли?
Навіть у бою з Фростом, який був на лігу вище за мене, вона ледь просунулася.
— Можливо, я дивився на це неправильно…
Можливо, саме так це й не мало працювати.
Озираючись назад, я згадав момент, коли відчув найбільший прогрес…
Це було під час бою зі Сноу.
Він був значно слабший за Фроста… і все ж, більшість мого розвитку припала саме на бій із ним.
Чи не означає це, що повне розуміння стилю бою супротивника є обов’язковою умовою для еволюції Адаптації Тіні?
Якщо так, то все стає на свої місця — вона розвивалася лише проти Сноу, бо я знав про нього все.
— Хмм…
Це ускладнювало справу.
Я повільно підвівся з-за столу, коли голод нарешті дав про себе знати.
— Мені потрібно розвивати теорію так само, як і практику.
Але спершу… чи потрібна мені взагалі Адаптація Тіні?
Якщо чесно, я вважав, що й того, що маю, вже достатньо.
У будь-якому разі… відповідь я отримаю зовсім скоро.
Я намагався залишатися якомога спокійнішим, але з кожним днем напруга лише зростала.
Часу залишалося дедалі менше…
До тієї миті, коли я нарешті отримаю відповідь, на яку так довго чекав.