Назад на поле бою…
Бейлор невпинно тиснув на Рем.
Обидва його кулаки перетворилися на люті драконячі голови, сформовані з крижаної аури, і він безупинно продовжував наступ.
Рем, з обличчям укритим тріщинами й потемнілим довкола очей, усе ще трималася.
— І досі стоїш, га?
Буум!
— Нічого… це лише питання часу…
Буум!
— Поки ти не розсиплешся вщент.
— Кляття…
Рем явно програвала.
Насправді вона усвідомлювала, що Бейлор не став значно сильнішим. Та здобута ним регенерація була справжньою проблемою.
— У мене немає іншого вибору.
Вона зробила рішучий крок. У ту ж мить уся течія бою змінилася.
Бейлор відчув це одразу — і його усмішка стала ще божевільнішою.
— Воно йде…
Він не знав, що саме збиралася зробити Рем, але розумів: цей бій вирішиться лише тоді, коли вони обидва поставлять на кін усе. Якщо його козирів вистачить, щоб перекрити всі її засоби, перемога буде за ним.
Саме до такого висновку дійшов стратег на кшталт Бейлора.
І тоді — це сталося. Хід Рем.
Між її долонями почало формуватися дивне коло з криги.
— Цим скарбом, я закликаю—
Щойно ці слова зірвалися з її вуст, очі Бейлора розширилися до межі.
— Неможливо!
Та Рем не звернула на його реакцію жодної уваги й продовжила закляття.
Усі відчули колосальний сплеск аури, яку вона притягувала.
— Я закликаю Армію Семи Мечів — Тібула Сармаґардіна!
Коли вона договорила, земля затремтіла.
Те, що сталося далі, було видовищем, відомим лише з легенд клану Мунлайт.
Колись давно говорили, що Інституція Семіраміс опинилася в облозі орди нижчих демонів.
Тоді Семіраміс вивільнила нищівну техніку, розкинувши свою кригу на неосяжну відстань.
Та крига набула форми цілого війська — елітного загону лицарів, настільки могутніх, що вони самотужки знищували цілі демонічні легіони.
Ось у чому полягала справжня грізність Семіраміс — самотня дівчина, рівна цілій армії.
І тепер, вивільнивши ауру, накопичену за незліченні роки, Осколок Криги — Рем — відродила ту саму техніку.
Оточений сотнями — ні, тисячами — крижаних воїнів, Бейлор опинився у вкрай небезпечному становищі.
Задихаючись, Рем слабко вказала на нього, поки земля глухо гуркотіла під кроками наступаючих лицарів.
— Розтрощіть його.
Мечі рубали. Списи кололи. Сокири розтинали.
Крижані стріли розривали повітря — усі спрямовані в одного чоловіка.
— Жахаюче…
Здалеку я спостерігав, приголомшений.
— Може, мені й не доведеться втручатися…
Я й уявити не міг, що Рем володіє такою технікою.
Навіть найслабший із тих лицарів був S-рангу… Це було чисте безумство!
Коли смертельний шквал з усіх боків зімкнувся, розум Бейлора промайнув крізь сотні можливих рішень.
Але жодного з них було недостатньо.
Щоб вижити — щоб протистояти техніці, вивільненій жінкою, яка колись стояла на вершині SSS-рангу—
Він мав поставити на кін усе.
Бейлор зімкнув долоні.
Першою це помітила Рем. А тоді, крізь мої Очі Яструба, це побачив і я.
Бейлор збирався активувати вміння.
Що він задумав?
Останній удар?
Як він узагалі збирався знищити їх усіх?
Поки ми чекали відповіді, Бейлор вивільнив свою техніку.
— Замороження Порожнечі.
Раптом, без жодного попередження, моторошна хвиля холоду розійшлася навсібіч, заморожуючи навіть повітря.
Реальність стала крижано-блакитною — все сповільнилося, ніби потрапивши в часову пастку.
Ніхто не міг рухатися.
Бейлор… якимось чином заморозив сам час.
Ні — не лише час. Він обтяжив саму порожнечу, перетворивши рух на майже неможливе завдання.
Таке вміння було марним проти супротивника його рівня.
Але армія не покладалася на індивідуальну силу — вона черпала силу з кількості.
А це означало…
Рухатися міг лише Бейлор.
І в ту ж мить—
Залунали безперервні звуки розбиття.
Один за одним крижані солдати знищувалися, а чорний спалах розсікав їх, мов фантом.
Бейлор рухався з приголомшливою швидкістю, вирізаючи все на своєму шляху.
Його руки, тепер оповиті парними лезами темряви, розривали воїнів із жахливою точністю.
Я відчував—
Уміння Бейлора було тимчасовим.
Скоро інші знову зможуть рухатися.
Це була ставка—
Відчайдушні перегони з часом.
З кожною секундою падало дедалі більше солдатів, але Бейлор не зупинявся, мчачи полем бою у вихорі руйнування.
Через п’ять хвилин—
Час відновив свій плин.
На полі бою самотня постать лежала на землі, важко дихаючи, наче механізм на межі перегріву.
Густа пара, що виривалася з його вуст, була геть не людською.
Сидячи серед моря розтрощених крижаних тіл…
Бейлор спираючись підвівся, а над руїнами рознісся різкий, маніакальний сміх.
— Ха-ха-ха…
Холодний піт пробіг у мене по спині.
— Ха-ха-ха-ха-ха…
Він приховував щось подібне весь цей час…
— Ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха-ха!
Сміючись мов божевільний, Бейлор знову встав.
— І що тепер? Ще якісь фокуси в рукаві?
Ху-у-уф—
Він видихнув рештки повітря й зробив крок до зламаного тіла Рем.
— Остання атака?
Крок.
— Таємна техніка?
Крок.
— Або може… щось, що тобі залишила твоя повія-господиня?
— Нічого?
Порожні очі Бейлора зустрілися з поглядом Рем.
— Ясно… у такому разі—
— Помри.
Чорне лезо сформувалося над його рукою й розітнуло повітря зі швидкістю, недосяжною для людського сприйняття.
У ту ж мить—
Верхня частина тіла Рем упала, розбиваючись об землю, мов крихке дзеркало.
Перемога Бейлора була абсолютною.
Але потім—
Буум!
Дивне відчуття пройняло його спину.
— Що—?
Він обернувся — і побачив масивний крижаний спис, що летів просто в нього.
Та ще до того, як той зміг торкнутися його тіла, спис розсипався під тиском його аури.
— І що тепер?
Швидко оглянувши довкола, Бейлор одразу визначив джерело—
— Серіс.
Крижана статуя більше не здавалася холодною.
Її обличчя, перекошене від люті, викликало навколо себе нові списи.
— Увесь цей час… ти був поруч зі мною… просто переді мною!!
Серіс жбурляла атаки одну за одною, але кожна з них розсипалася ще до того, як досягала цілі.
— Усіх… моїх сестер… це був ти!
На відміну від її бою з Гоустом, цього разу вона була смертельно серйозною.
Але — проти неправильного супротивника.
— Як мило.
З розважливою усмішкою Бейлор неквапно рушив до Серіс, наче вийшов на звичайну прогулянку.
— Відповідай мені!
Її сповнений люті крик розірвав поле бою, та Бейлор залишався незворушним. Його голос був моторошно спокійним.
— Так, це був я.
— Я змусив твого батька зробити те, що він зробив… я причина смерті твоєї дорогої сестри.
Вираз обличчя Серіс безперервно змінювався — буря емоцій відбивалася в її рисах.
Бейлор не міг стримати сміх — вона була справжнім шедевром.
— Я навіть підштовхнув бідолашного Фрея спробувати зґвалтувати тебе… Ти була моєю улюбленицею, Серіс. Саме тому мені так подобалося з тобою гратися.
— БЕЙЛОР!
— Ти звинувачуєш мене, Серіс? За все, що сталося?
Він випустив гучний, знущальний сміх.
— Правда в тому… що ні, чи не так? Ти не звинувачуєш мене. Ти навіть не звинувачуєш свого батька, Дроґо…
— Ти звинувачуєш свою сестру, Роуз.
— Замовкни!
— Ти звинувачуєш її за те, що вона не залишилася поруч із тобою. За те, що обрала смерть замість того, щоб повернутися до тебе.
— Я СКАЗАЛА — ЗАМОВКНИ!
— Ох, люба Серіс, усе гаразд… Твоя сестра обрала власну гордість замість тебе. Це цілком природно — все в світі має свою ціну… і здається, ти просто не була того варта.
Бейлор розсміявся.
Серіс… почула достатньо.
Раптом її аура шалено спалахнула, а волосся засяяло ефемерним світлом.
— Хмм?
Бейлор відчув зсув — щось дивне.
— ЗДОХНИ!
Цього разу Серіс вивільнила нищівний промінь крижаної аури. На відміну від попередніх атак, він справді влучив у Бейлора… але той відбив його без жодних зусиль.
На його обличчі розтягнулася усмішка, а в очах спалахнуло збудження.
— Ого… і що це зараз було?
Та Серіс уже не слухала. Вона так сильно закусила губу, що тонка цівка крові безупинно стікала вниз.
Правда зламала її.
Роками вона жила в брехні. Блукала в темряві, не знаючи, що та сама людина, яка зруйнувала її життя… увесь цей час була поруч із нею.
Непростимо.
Неприйнятно.
Невиправдано.
Навіть якщо це знищить її.
Навіть якщо це вб’є її.
Вона мусила вбити його.
І тому її тіло загорілося — тоді як світ довкола неї почав замерзати з неприродною швидкістю.
— Серйозно?
Бейлор хихикнув, відчувши зміну в її аурі.
По руках і долонях Серіс її шкіра розтріскалася, оголюючи криваві, вкриті шипами квіти, що повзли по її плоті, мов живі змії.
Її налиті кров’ю очі були достатнім доказом — вона вже втратила себе.
— ЗДОХНИ!
Розділ 139: Темний Лорд
Том 1
