Розділ 137: Осколок криги (2)

Тонка цівка крові стекла з кутика губ Бейлора, та його усмішка не зникла.

— Без сумніву… ти це зробиш.

У відповідь на її мечі Бейлор вивільнив усю свою силу, створивши таку саму кількість списів.

І вже за мить поле бою наповнилося зіткненням зброї. Клинки й списи розбивалися один об одного, лишаючи в повітрі сотні слідів.

Щоразу, коли один із них знищували, і Рем, і Бейлор миттєво відтворювали свої мечі та списи.

Безупинний обмін ударами тривав.

Інколи один зі списів Бейлора проривався крізь шквал атак — але, щойно він наближався до Рем, той розсіювався, торкнувшись її бар’єра.

Водночас мечі Рем час від часу знаходили шлях до Бейлора. Хоч він або ухилявся, або відбивав їх, факт залишався фактом…

Він був поранений.

Він уже зупинив кровотечу від першої рани, але це не змінювало реальності — його вразили.

І все ж зловісний лорд Мунлайтів лише усміхався, продовжуючи бій.

Час від часу він запускав у Рем вибухові атаки.

Інколи навіть бився голими кулаками.

Його стиль бою був різноманітним і невблаганним.

Та попри всю свою адаптивність він так і не зміг розгадати таємницю дивного захисту Рем.

З іншого боку, атаки Рем були простими — але нищівними.

Час минав стрімко.

Я не мав жодного уявлення, скільки годин минуло від початку бою.

Списи й мечі, встромлені повсюди, шрами їхнього безперервного зіткнення — усе це слугувало постійним нагадуванням.

Це була війна на виснаження.

Години минали…

Одна за одною.

Та Бейлор і Рем продовжували битися з тією ж ефективністю, ніби бій щойно почався.

Битва на найвищому рівні…

Бейлор — з його колосальним досвідом і майстерністю технік, проти Рем — з її неперевершеним контролем аури.

І ось, після сотень зіткнень і ударів…

Першою це помітила Кармен.

— Крига Бейлора…

Ми всі повернулися до неї.

На її губах з’явилася легка усмішка, перш ніж вона промовила:

— Вона слабшає.

Крига Бейлора все ще була надзвичайно потужною.

Але… після цього безжального протистояння вона ослабла — хай і зовсім трохи.

А в боях такого рівня, навіть найменший зсув міг пришвидшити кінець.

Рем ніколи б не проґавила те, що помітила Кармен.

Без жодних вагань вона посилила натиск.

І за годину…

Кров знову залила холодну підлогу бібліотеки.

Це сталося в ту мить, коли другий меч пробив груди Бейлора.

На мить він просто дивився на крижаний клинок, що застряг у його тілі.

— …Ха-ха… Серйозно?

Повільно він витяг меч зі своїх грудей.

— То наскільки ж безмежний… твій запас аури?

Різким рухом він ударив по рані, повністю заморожуючи її.

— …

Рем нічого не сказала.

Вона просто продовжила наступ.

Минуло ще кілька годин…

Поранення Бейлора стали звичним видовищем.

Він викладався на повну, та жодна з його атак так і не дісталася Рем.

Натомість…

Він уже чотирнадцять разів був проштрикнутий її безжальними мечами.

Його верхня броня була повністю розірвана, і він ледве приховував свої рани.

Він мав життєву силу Пробудженого SS-рангу, але зрештою…

Він був Контролером Хвиль.

А фізична витривалість… не була його сильною стороною.

І вже за лічені хвилини…

Бейлор упав на землю.

Усі його списи й крига розсіялися, щойно він звалився.

Водночас мечі Рем усе ще ширяли навколо неї з тією ж силою, що й на початку бою.

— З тієї миті, як ти ступив у це місце… ти вже програв.

Бейлоре.

Рем була Осколком Криги, залишеним Інституцією — Першим Лордом роду Мунлайт, Семіраміс Мунлайт.

Рем була неймовірно могутньою… але ця вибухова сила мала умову — вона мусила перебувати в Стародавній Бібліотеці, де могла черпати її міць і власну життєву силу.

— У межах цієї бібліотеки… мені даровано ауру, рівну тій, якою колись володіла сама леді Семіраміс.

Ауру, що накопичувалася протягом чотирьохсот років…

Я ніяк не могла програти війну на виснаження комусь твого рівня.

Бейлор гучно розсміявся, випльовуючи кров.

— Вражає.

П’ятий Лорд знепритомнів і впав на підлогу бібліотеки, а останній меч, що пронизав його серце, остаточно покінчив із ним.

Від початку й до кінця… він так і не зміг торкнутися Рем.

Слова, які я щойно почув, безперестанку лунали в моїй голові.

Аура, рівна Семіраміс… можливо, вона була на тому ж рівні, що й аура SSS-рангу всередині мене.

Це був не жарт.

Рем могла підтримувати повну боєздатність значно довше… цей бій завершився її нищівною перемогою.

Хоча… я мав щодо цього сумніви.

Зрештою, протягом бою вона прийняла на себе чимало ударів Бейлора…

Можливо, вона заблокувала їх усі, але не могла ж тривати вічно.

Єдине, у чому Рем перевершила Бейлора, — це чиста кількість і контроль аури.

Я глибоко зітхнув.

Тепер це вже не мало значення.

Мало значення лише одне — вона перемогла.

— Батьку!!

Гучний крик застав мене зненацька.

Я обернувся й побачив Фроста, який у відчаї намагався прорватися крізь бар’єр Рем, з панікою, написаною на обличчі.

Я не знав, що мав відчувати, дивлячись на нього.

Тож просто проігнорував це.

Як і всі інші.

Рем повернулася до нас із лагідною усмішкою.

— Перепрошую, усі… я змусила вас дивитися на щось досить неприємне.

Її слова звучали тепло й заспокійливо, з огляду на ситуацію.

— Якщо це ти називаєш «неприємним», то мабуть, мені вже час на пенсію… — пробурмотіла Кармен.

Усі в ту мить усміхнулися.

Можливо, це була перша мить спокою відтоді, як почалося все це жахіття.

Але принаймні…

— Усе гаразд… ми ж перемогли…??

Я мабуть марив.

Та вирази облич інших довели, що ні.

— Га?

Рем здивовано дивилася на спис, що стирчав із її крихкого тіла.

— Як…?

Уперше… її бар’єр не зумів заблокувати атаку.

Можливо, вона була надто потужною.

Можливо, Рем втратила пильність.

Але факт лишався фактом — у неї влучили.

По тілу Рем почали проступати тріщини, наче вона була лише крихкою крижаною лялькою на межі розсипання.

І водночас по всій залі пролунав сміх.

— Ах… ти й справді це зробила, Осколок Криги.

Бейлор знову підвівся, з викривленим виразом обличчя.

— Я справді думав, що там і помру.

Тіло Бейлора…

Було абсолютно чистим.

Усі його рани зникли без сліду.

Натомість ми чітко бачили інше—

Чорні мітки, що вкривали його тіло.

Бурхливу ауру, шалену регенерацію…

Я вже бачив ці мітки раніше.

Ті самі, що колись вкривали того виродка Фейріта.

Це було не що інше, як—

— Демонічний Контракт.

Перед нами… стояв Контрактник SS-рангу.

Рем розтрощила спис, що застряг у її тілі, й знову зосередилася на супротивнику.

Тепер вона була в реальній небезпеці.

Хвора усмішка Бейлора не зникла.

— Схоже, сьогодні мені доведеться поховати чимало людей.

Почнемо?

— Розривати вас усіх на шматки!