— Очима Фрея Старлайта —
— Твій час померти настав.
Рем… або ж, як мені слід казати, Осколок Криги.
Справжня битва ось-ось мала розпочатися.
Це був мій перший раз, коли я на власні очі спостерігав зіткнення двох монстрів SS-класу, тож я змусив себе дивитися якомога уважніше.
Ось що означає бій на найвищому рівні.
Більше я все одно нічого не міг зробити — з огляду на мій теперішній стан.
Звісно, через це я не помітив тонкої сили, що сформувала навколо мене невидимий щит.
Нізвідки поруч зі мною з’явилася Ада.
— Фрею…
На її обличчі змішалися скорбота й лють.
Вона торкнулася мого обличчя. Сліди крові, що рясно текла з мене, досі не зникли…
Темні кола під очима — наслідок тортур, яких я щойно зазнав.
Розкуйовджене волосся, що тепер стало білим.
Моє повністю зламане тіло, на якому не лишилося жодного неушкодженого місця.
Повільно в очах Ади навернулася сльоза.
З зусиллям я стиснув руку, що торкалася мого обличчя.
Вона була теплою — разючий контраст із моїм крижаним тілом.
— Усе гаразд… Я ж не можу так просто впасти, правда?
— Не кажи більше ні слова…
Можливо, вона відчула, наскільки холодним я став… можливо, саме тому зараз вона обійняла мене так міцно.
— Адо…
Я поплескав її по спині й перевів погляд на неминучу битву.
Я помітив Бейлора, який насмішкувато сміявся, дивлячись просто на мене.
Рем, як завжди, залишалася незворушною.
Рем… Осколок Криги.
Я ще раз глянув на Аду.
Як вона це зробила?
Її рухи були бездоганними…
Підготовка проклять із самого початку.
Знання про існування цієї бібліотеки, про яку я не мав жодного уявлення, хоча саме я написав увесь цей хаос.
Здобуття підтримки Рем.
Усе було надто зручно.
Наче вона…
Я прошепотів собі під ніс:
— Вона знає майбутнє.
…
…
…
Бейлор Мунлайт, нинішній лорд сім’ї Мунлайт, злегка розім’явся й жбурнув свій плащ на підлогу.
Він був одягнений у щільний чорний бойовий костюм — такий, що цілком можна було вважати обладунком.
— Скажи-но мені, Осколку Криги, ти ж колись була одним із найвеличніших творінь Засновника, чи не так?
Перед обличчям непохитної впевненості Бейлора, Рем зберігала мовчання.
— Тоді дозволь мені… випробувати твою силу!
Бейлор широко розвів руки — і тієї ж миті по всій бібліотеці з’явилися сотні крижаних кіл.
Із них вирвалися сотні масивних снарядів.
Стовпи крижаної аури посипалися з усіх боків.
У відповідь Рем лише підняла один палець.
Перед нею матеріалізувалося єдине коло, ідентичне Бейлора.
Та з цього одного кола вирвалися сотні вибухів, що зіткнулися з атаками Бейлора й нейтралізували їх із разючою ефективністю.
Бейлор розреготався.
— З однієї сфери ти вивільнила силу, рівну сотням? Неймовірний контроль аури.
Тиск його аури посилився.
— А як тобі це?
Прямо в мене на очах…
Я став свідком чогось воістину приголомшливого.
Бібліотека була ізольованим простором, тож її розміри значно перевищували початкове місце.
Коли я підняв погляд до її неба, то побачив тисячі сяйливих зірок.
Але це були не зірки — це були небесні сфери, створені Бейлором.
Уперше я бачив, щоб Контролер Хвиль викликав так багато одночасно.
Усі ті «зорі» рушили вниз разом, падаючи на нас невблаганним штормом.
Одного-єдиного удару з тієї атаки було б достатньо, щоб стерти з існування і Аду, і мене.
Та перед лицем такої нищівної сили Рем навіть не ворухнулася.
Енергія, що танцювала навколо неї, впоралася з усім сама.
Нізвідки сформувався скляноподібний бар’єр, що накрив усю бібліотеку. Ззовні він здавався крихким, тендітним — можна було подумати, що навіть найслабший удар розіб’є його.
Але дивом чистої магії він поглинув безперервний шквал…
І перетворив його на звичайні сніжинки, що повільно пливли в повітрі.
— Вона справді заблокувала це так легко?
Рем нейтралізувала нищівні атаки Бейлора одним жестом за одним.
— Неймовірно!
Бейлор рвонув уперед.
— Отже, ти Контролер Хвиль, так?
Його руки занурилися у вируючу крижану ауру, формуючи в кожній величезну сферу.
— Прискоримось, гаразд?
Бейлор завдав потужного удару кулаком у бік Рем.
Удар був спрямований просто їй у обличчя, вивільняючи колосальний вибух аури.
Та він був змушений зупинитися.
Щось заблокувало його — бар’єр, що не дозволив кулаку наблизитися до Рем ближче ніж на двадцять сантиметрів.
— Вона його зупинила? Чи, радше—
— Вона його заморозила.
Голос пролунав позаду нас. Кармен з’явилася, ставши поруч із Гоустом.
Ми всі спостерігали за битвою неподалік, захищені силою Рем — а точніше, захистом бібліотеки.
Та сама сила оберігала Серіс і Фроста, які теж дивилися на це видовище.
— Та дівчина у візку… вона розбирає атаки Бейлора зсередини.
Поки Кармен говорила, Бейлор вивільнив шквал нищівних ударів разом із безперервним градом снарядів, атакуючи з усіх напрямків, намагаючись прорвати захист Рем.
Та вона відбила кожен до єдиного.
— Вона аналізує складні атаки Бейлора й переписує їх, руйнуючи зсередини.
Удари Бейлора були найвищого рівня — його контроль аури бездоганний.
Опрацювати всі ці атаки одночасно, а потім розкласти їх у ніщо…
Неможливо.
— Хто в біса так б’ється?
Але Рем не була людиною.
Вона була чимось зовсім іншим.
Попри те, що йому не вдалося зрушити її з місця, Бейлор залишався цілком незворушним.
Та сама самовдоволена усмішка не сходила з його обличчя.
— Схоже, цього рівня замало, еге ж?
Він відступив на кілька кроків.
— Верховне Мистецтво…
Щойно я почув ці слова, я вилаявся крізь зуби.
Бейлор збирався застосувати одну зі своїх найсильніших технік.
Вивільняючи ауру з обох рук, він надав своїй силі фізичної форми.
— Прадавній Дракон.
У його правій руці сформувався величезний дракон із божевільним реготом.
У лівій — ідентичний, але з гнівним, страхітливим виразом.
Очі Рем повністю розплющилися у відповідь на нищівну атаку, від якої затремтіла сама земля.
Вона негайно підняла обидві руки.
Та Бейлор не дав їй часу діяти — він запустив двох драконів просто в неї, з обох боків, прагнучи пожерти її цілком.
У мить зіткнення стався вибух, що стряс усе навколо й повністю засліпив наш зір.
Навіть з Оком Яструба я не міг розгледіти, що сталося.
— Це катастрофа…
Кармен спостерігала з похмурим виразом обличчя.
— Якби я прийняла цей удар… я б не вижила.
Аура навколо нас залишалася нестабільною.
Бейлор зробив крок назад після того, як вивільнив свою руйнівну атаку проти Рем.
— Цього було достатньо?
Атака такої величини мала б залишити бодай якісь ушкодження.
І все ж захисна аура навколо мене, моєї сестри та інших не зникла…
А це означало—
Із клубів пилу, що крутилися в повітрі—
Щось вирвалося назовні з моторошною швидкістю.
Ми усвідомили це лише в ту мить, коли воно з гуркотом врізалося в одну зі стін бібліотеки.
Це був крижаний меч…
Клинок, наповнений немислимою кількістю крижаної аури.
Він був залитий кров’ю.
Бейлор повільно опустив голову й побачив жахливу рану на своєму правому боці.
Той меч щойно пронизав його наскрізь.
Серед осідаючого пилу з’явилася Рем — усе навколо було зруйноване, та вона сама залишилася неушкодженою.
Вона була такою ж спокійною, як і завжди.
— Я ж казала тобі, Бейлоре…
Навколо неї матеріалізувалися кілька мечів, ідентичних попередньому.
— Тут і зараз… я тебе вб’ю.
Розділ 136: Осколок криги (1)
Том 1
