— Очима Фрея Старлайта —
— Ада?..
Я ледь утримував свідомість…
Я знав лише одне: я програв. Із самого початку це була безнадійна битва. Я віддав усе, що мав — і все одно зазнав поразки.
І все ж, якось, я був живий.
І це було завдяки їй…
Моїй сестрі.
— Лорд Старлайт, що це все означає? — голос Бейлора був холодним.
Він явно не був задоволений. Втрата контролю над ситуацією — не те, до чого він звик.
Він стояв і дивився, як його син, і племінниця страждають однаково.
Саме через це прокляття, що пожирало мене зсередини, тимчасово зупинилося.
Біль усе ще був нестерпним, але порівняно з тим, що я відчував раніше, це було у сотні разів легше.
— Усе саме так, як ви бачите, Лорде Бейлоре. Думаю, для когось на кшталт вас, це доволі знайома картина.
Попри її різкі слова, Бейлор залишався холоднокровним.
— Які жорстокі слова, Лорд Старлайт… Мені здається, тут є певне непорозуміння.
— Облиш свою маячню, — Ада перебила його без жодних вагань.
— Я не маю жодного бажання слухати слова ницого чоловіка на кшталт тебе — того, хто насолоджується катуванням інших, ховаючись за масками.
Обличчя Бейлора поступово темніло.
— Оу, Лорд Старлайт… — ледь відчутний тиск розповзся довкола.
— І як багато ти знаєш?
По атмосфері я відчував: Бейлор міг убити Аду одним ударом. І все ж він цього не робив. У цій ситуації він стримувався.
Попри блідість, Ада не здригнулася.
Утримуючи в собі два прокляття, вона на мить глянула на мене, потім — на Серіс, а тоді знову перевела погляд на Бейлора.
І тоді… вона усміхнулася.
— На відміну від тебе, у мене чудові стосунки з моїм молодшим братом. Так, інколи він дратує… але ти — ти, хто відкинув власну людяність, ти, хто вбив свою ж кров…
Слова Ади різали слух, і Бейлор чудово розумів, про що вона говорить.
— Лорд Старлайт, що ви—
— Ти ж, напевно задоволений, га? Лицемірний виродку.
Вона його зневажала.
— Усе гаразд, поки ти не робиш цього власними руками, так? Усе гаразд, поки брудну роботу виконують інші. Це і є твоя збочена логіка, чи не так?
— Обережніше, Адо Старлайт…Я попереджаю. — Ти починаєш переступати межу. Заборонену.
— Пффф, — Ада зневажливо хмикнула.
— Попередження? І кого мені боятися? Лорда Мунлайта?
Вона зиркнула на нього з презирством.
— Мені боятися жалюгідного боягуза, який воліє нишпорити в тіні? Спершу попередній лорд, Дроґо Мунлайт, а тепер мій молодший брат, Фрей Старлайт… Це задовольнило твої хворі бажання?
Вона говорила все, що хотіла.
І з її слів я зрозумів — вона знала дуже багато.
Про брудні таємниці роду Мунлайтів.
Але… чи було мудро так його провокувати?
Я не розумів.
Що задумала Ада?
Її слова мали значно сильніший ефект, ніж я очікував.
Серіс, яка мовчки слухала, терплячи прокляття.
Фрост, який узагалі нічого не розумів.
І Бейлор — який ледь стримувався, щоб не вдарити.
— Лорд Старлайт… ви ж розумієте, що це означає?
Ада кивнула.
— Звісно. Шляху назад уже немає. Сьогодні впаде один із лордів великих родів.
Бейлор трохи підняв підборіддя й зробив крок уперед.
— Тоді покінчімо з цим тут і зараз.
Він жестом вказав на Фроста й Серіс.
— Забудьте про них. Вам потрібен я.
Ада усміхнулася.
— Не хвилюйся, я й не збиралася битися з тобою, використовуючи прокляття. Але вони були необхідні… щоб урятувати мого брата, побачиш.
А потім вона сказала те, від чого я остовпів.
— Звільни мого брата, Фрея, і натомість я зніму прокляття і з твого сина, і з доньки Дроґо.
Її слова були чіткими й прямими, але я не міг повірити почутому.
— Не роби цього, Адо! — ледве спромігся крикнути я.
Невже вона справді збиралася віддати свою єдину перевагу… заради мене?!
Її супротивник був SS-рангу! Як вона взагалі збиралася з ним боротися?!
У відповідь на мій слабкий крик Ада втомлено усміхнулася й прошепотіла:
— Не хвилюйся… довірся мені.
Лише це.
Бейлор же не мав інтересу до зайвих розмов.
— Як я можу бути впевненим, що ти не обдуриш мене, щойно я зніму прокляття з Фрея Старлайта?
Ада тихо засміялася й похитала головою.
— Не всі такі брудні брехуни, як ти, Лорде Мунлайт. Як щодо цього?
Поки вона говорила, мітки на її руках почали світитися.
— У ту ж мить, коли Фрей Старлайт буде звільнений, прокляття з Фроста й Серіс Мунлайт також буде знято.
Наказ було віддано — шляху назад уже не існувало. Прокляття «Іліади» зникло б одразу, щойно мене звільнять.
І все ж я досі не розумів, як Ада взагалі змогла його накласти.
За всіма законами, для цього заклинач мав бути сильнішим за жертву.
А Ада була значно слабшою за Фроста…
Хіба що—
У ту ж мить мій погляд упав на Кармен, усе ще закуту в кригу.
Вона здавалася нерухомою, але я знав — це не так. Вона вже звільнилася. Вона просто чекала слушного моменту.
І тоді все стало на свої місця.
Так — ось воно.
Прокляття наклала не Ада. Це була Кармен.
Усе сходилося: мить, коли Фрост катував мене і Кармен спустилася донизу… мить, коли вона підійшла до Серіс раніше.
Вона просто згодом передала володіння прокляттям Аді — те, що було можливим у випадку з прокляттям «Іліади».
Від самого початку Кармен не була моєю підлеглою. Вона завжди була вірна Аді.
Але… чи справді вона готова на це?
Бейлор не вагався ні секунди.
— Гаразд.
Навіть не глянувши на мене, він підняв руку.
Світло спалахнуло, і раптом у грудях запекло — десятки крижаних блакитних жил вирвалися з мене й повернулися до Бейлора.
Відчуття було таке, ніби з мене силоміць вирвали частину тіла.
Ніби щось, що було зі мною дуже давно, зникало.
Він звільнив мене…
Нарешті прокляття Замерзлого Серця зникло.
Водночас мітки на руках Ади згоріли, а чорні жили, що вкривали тіла Фроста й Серіс, почали зникати.
Тепер проклять більше не було.
Усі козирі зникли. Відтепер усе вирішувала лише гола сила.
І саме в цьому була проблема.
Той покидьок Бейлор був SS-рангу.
Миттєво простір навколо нього почав замерзати.
Контролер Хвиль — і можливо, найсильніший у всій імперії.
Небесні сфери з’являлися в страхітливій кількості, оточуючи все поле бою.
— А тепер, Лорд Старлайт… — Бейлор повільно рушив уперед.
— Спершу Фрей Старлайт — звір, що йде шляхом свого батька. А тепер ти, Лорд Старлайт — той, хто знає надто багато і яка намагалась стерти мій рід.
Він уже все вирішив.
— На жаль, це означає, що я мушу знищити вас обох. Тут і зараз.
Сотні небесних сфер були готові до пострілу — стерти і Аду, і мене з лиця світу будь-якої миті.
— Тож… що ти робитимеш, Лорд Старлайт?
Розділ 134: Зіткнення Лордів (1)
Том 1
