Розділ 130: Перевершуючи межі (2)

Фрост не зводив погляду з Фрея, очікуючи його наступного ходу.

Але удар прийшов не від Фрея.

Гоуст — майстер скритності — прослизнув поза увагою Фроста.

У бою, де навіть мить неуважності означала смерть, Фрост не міг дозволити собі відвести погляд від Фрея. І саме ця сліпа зона коштувала йому дорого.

Коли його інстинкти нарешті заволали про небезпеку —

Коса вже спадала на його шию.

Колосальна дуга темряви розрізала повітря, націлена знести йому голову одним безжальним ударом.

Та Фрост був не S- рангу просто так.

В останню мить він із хірургічною точністю стиснув ауру в точці удару, саме там, куди цілився Гоуст.

Темрява зіткнулася з кригою.

Темна аура намагалася пожерти його, але крига Фроста виявилася незламною — зупинила лезо, хоч і залишила неглибокий поріз на його шиї.

— Покидьок.

Фрост лише почав повертатися до Гоуста, як перед ним спалахнула друга хвиля приголомшливої аури.

Фрей.

Його намір був кристально ясним. Він не дозволить Фросту отримати бодай частку секунди перепочинку.

— Десять тисяч кроків Тіні: Нескінченна Пітьма!

Опорнутий безоднею, Балеріон вирізав смертельну дугу в бік відкритого боку Фроста.

Фрост не наважився недооцінити цей удар.

Якби те лезо торкнулося його — він був би розсічений навпіл. Він це знав.

Удар Фрея був ідеально вивірений, бездоганно використовуючи пролом, який створив Гоуст.

Але навіть цього було недостатньо, щоб загнати Фроста в кут.

Не тоді, коли в його руках було найвеличніше з його озброєнь.

Підійнявши спис, він вимовив лише одне слово:

— Вивільнення.

У ту ж мить Ремшард вистрелив колосальним променем чистої аури — прямо у Фрея.

Фрей ледве встиг відбити атаку, його відкинуло на кілька метрів від Фроста.

Попри те, що крига повільно повзла його кінцівками після попереднього удару, вираз обличчя Фрея залишався спокійним — Вознесіння тримало його емоції під контролем. Цей обмін навчив його жорстокої істини: Ремшард був справді жахливою зброєю.

Фрост скривився в самовдоволеній усмішці.

— Тц. То це був твій козир? Безглузда атака зі спини? Ти надто наївний… Фрею Старлайт.

Фрей лише усміхнувся у відповідь.

Але відповів не він.

— Наївний тут ти, юний мастер.

Гоуст усе ще був поруч.

Фрост звузив очі.

— Га? Ти ще тут?

На перший погляд могло здатися, що Гоуст раніше просто створював можливість для Фрея.

Але це було не так.

Правда полягала в іншому —

Фрей увесь цей час створював можливість саме для цього моменту.

У ту вирішальну мить Гоуст встиг простягнути руку й торкнутися Ремшарда…

Щойно Фрост побачив, як юнак поклав долоню на його безцінний спис, крижана аура вибухнула, намагаючись розчавити Гоуста на місці.

— Ти можеш бути сином Місти… але я не відступлю.

Зіткнувшись із переважною силою, Гоуст не вагався.

Він пірнув у власну тінь — затягуючи за собою Ремшард.

Пасма темряви обвили його, зв’язавши і його самого, і колосальний спис.

— Блекаут.

Активувалася дивна здібність.

І в одну мить Гоуст зник — забравши Ремшард у безодню разом із собою.

Усмішка Фроста зникла.

Нарешті він зрозумів.

Нарешті усвідомив, що саме задумали Фрей і Гоуст від самого початку.

Без вагань він ударив по тінях усією своєю силою, вирізавши в землі гігантський кратер.

Але ні Гоуста, ні його улюбленої зброї там уже не було.

«Блекаут» був грізною здібністю — такою, що дозволяла Гоусту тимчасово ізолювати себе й усе, до чого він торкався, від самої реальності.

Він уже використовував її раніше — затягнувши Фрея у свою тінь під час їхньої попередньої битви.

І тепер він обернув її проти Фроста… позбавивши того найсильнішої зброї.

Фрост знав — Гоуст усе ще поруч. Різниця в силі не дозволить асасинові залишатися прихованим надовго.

І Гоуст це теж знав.

— Фрею, я не зможу довго утримувати Ремшард… максимум кілька хвилин.

Хай там як, зв’язок Фроста зі своєю зброєю зрештою прорве здібність Гоуста.

Але Фрей не вагався.

Повільна, хижа усмішка розтягнулася на його обличчі.

Він рвонув уперед.

— Цього більш ніж достатньо!

Бо з самого початку йому ніколи не було потрібно більше, ніж кілька хвилин.

— Покінчімо з цим.

Глибоко вдихнувши, Фрей звузив погляд — дивлячись на Фроста, мов звір, що наближається, щоб вбити.

Балеріон спалахнув чорним полум’ям — язики вогню облизували його закривавлене лезо.

І тоді він атакував.

Мов скажений звір, Фрей вивільнив безупинну бурю ударів.

За мить поле бою занурилося в хаос.

Тепер уже Фрост був змушений оборонятися — ледве тримаючись під нищівним натиском.

З кожним зіткненням виривалися чорні хвилі аури, вирізаючи руйнування в землі довкола.

— То ось який… був твій план від самого початку!

Без Ремшарда, Фрост утратив свою перевагу.

І в ту ж мить Фрей знову перехопив контроль над боєм.

Це й був його ризик із самого старту — з тієї миті, як вони з Гоустом ступили в цю смертельну пастку.

Він поставив усе на цю фінальну битву, знаючи, що час не на його боці.

І тому віддав їй абсолютно все.

Аура SSS-рівня вирувала, мов шалений шторм.

Його удари розмивалися в післяобразах, розсікаючи супротивника з моторошною точністю.

Він торкався самої межі S-рангу.

Крига Фроста тріскалася під шаленим тиском, рани одна за одною вкривали його тіло.

— Ще.

Удар справа, ще один зліва —

Згори, а потім десятки примарних розсічень.

— ЩЕ!

Рик Фрея рознісся полем бою, коли він рвав свого ворога на шматки.

І тоді — він це побачив.

Справжній пролом у хиткій обороні Фроста.

— Клятий! Фрею Старлайт!!

Фрост заревів, намагаючись контратакувати —

Але Балеріон не знав милосердя.

Лезо спалахнуло.

Кров розбризкалася по землі.

І права рука Фроста була відтята — злетіла в повітря й безжиттєво гепнулася на поле бою.

— Це… кінець!

Втрата руки завдала Фросту непоправної шкоди.

Його захист був повністю оголений…

Фрей змусив своє пошматоване тіло рухатися вперед, сповнений рішучості завдати фінального удару й завершити битву.

Один удар.

Лише один — і все скінчиться.

Перемога була вже в нього в руках!

Але доля… буває безжальною.

Саме тоді, коли він збирався добити Фроста — у вухах загримів глухий удар, шалений стукіт власного серця, а слідом — пекуче відчуття, ніби щось гаряче вирвалося з його обличчя.

Рот, ніс, навіть з-поміж очей — кров рвонула назовні, і коліна підкосилися.

Він досяг абсолютної межі.

Фрея миттєво викинуло і з Вознесіння, і з Кровавої Форми.

— Та ви знущаєтесь…

Біль скрутив його тіло, випалюючи кожен нерв. Він намагався поворухнутися, підвестися — та кінцівки не слухалися.

Це була ціна за те, що він, будучи лише C-ранговим, переступив власні межі.

Кровава Форма виснажила його до краю.

Аура SSS-класу спустошила внутрішні канали.

Тягар Вознесіння залишив його розум у руїнах.

Те, що він узагалі дійшов до цього моменту, було не інакше як дивом.

Попереду Фрост уже зупинив кровотечу з відтятої руки. Повільно обернувшись, він уп’явся у Фрея налитими кров’ю очима, сповненими чистої злоби.

Фрей хрипко засміявся, випльовуючи кров.

— Один удар…

— Лише один клятий удар!

Фрост видихнув, зібравшись із силами, й підняв єдину вцілілу руку.

І в ту ж мить — під ними вибухнула гігантська тінь, і Ремшард виринув назовні, повертаючись до свого законного власника. Водночас із темряви з’явився Гоуст — його тіло було напівзамерзлим після того, як він так довго тримався за спис.

Фрост стиснув зброю, волочачи її по землі, крокуючи до Фрея.

— Фрею… Фрею… Фрею…

Молодий лорд дому Мунлайт зціпив зуби, його голос був просякнутий отрутою.

— Що ж мені з тобою зробити?

Тисяча способів убити Фрея промайнули в його свідомості — та жоден не здавався достатнім. Його ненависть до юнака перед ним сягнула рівня, що виходив за межі розуму.

Перед ним Фрей хитався, не в змозі втриматися на ногах.

Гоуст теж, був не в тому стані, щоб битися.

Фрей Старлайт був за крок від поразки.