Розділ 125: Старлайт проти Мунлайт (2)

Поруч із ним стояла ще одна постать — жінка, чия сила вже давно була відома по всій Імперії.

— Елеонор…

Дружина Бейлора Мунлайта.

Леді роду.

Погляд Кармен став ще похмурішим.

— Навіть ти втрутилася в це?

Уперше на її обличчі з’явилося справжнє роздратування.

Бо жінка перед нею була не просто ворогом.

Вона була колишнім бойовим товаришем.

Тією, кому Кармен колись довіряла прикривати їй спину у найкритичніші моменти.

Вони Були Не Самі.

Позаду них нерішуче стояла дівчина —

Та, кому судилося опинитися в самому центрі всього.

Серіс Мунлайт.

Фрей кілька секунд дивився на неї, його погляд затримався на Серіс.

Потім кутики його губ ледь здригнулися в усмішці, і він перевів погляд на Фроста.

— То ти й справді цього разу привів із собою матір… Не кажи, що ти сприйняв мої слова того дня всерйоз?

— Які ж доречні останні слова, Фрею Старлайт.

Цього разу зарозумілий лорд не втратив самовладання.

— Слова, гідні такого пацюка, як ти.

Напруження між ними говорило саме за себе.

З тіні Фрея вийшов Гоуст і став поруч із ним.

Троє проти трьох.

Учасники визначені.

Поле бою готове.

Залишалося лише одне—

— Бій!

Кармен Старлайт і Елеонор Мунлайт рушили швидше за всіх.

Обидві розірвали саме повітря, кидаючись одна на одну.

— Елеонор! Невже ти справді так низько впала, що стала частиною цієї змови? Усе це… лише щоб убити одну дитину?!

Кулак Кармен завмер за мить до удару.

Елеонор — на відміну від їхньої першої зустрічі, коли вона була в елегантній сукні, — тепер стояла в простому бойовому вбранні, з оголеним підтягнутим животом, повністю готова до бою.

— Я б’юся за свою сім’ю. І ні за що більше.

Навколо Кармен сформувалися десятки масивних списів, кожен спрямований у життєво важливу точку.

— Заради них я використаю цю силу до останньої краплі.

Кармен прикусила губу, і полум’я зоряного світла спалахнуло навколо неї, коли вона почала спалювати енергію Семи Зірок.

— Який жалюгідний спосіб мислення.

Вогонь її зірки пропалював крижану навалу, ледь утримуючи рівновагу.

А тоді вони зійшлися знову.

Це був найзапекліший бій із усіх.

Обидві навмисно віддалялися від інших, щоб їхні побічні удари не втручалися в інші поєдинки.

Тим часом—

Фрост і Фрей бачили лише одне одного.

— Після місяця побоїв ти досить непогано від мене вислизав.

Простий спис матеріалізувався в руці Фроста, коли він рушив уперед.

— То може, надолужимо всі ті втрачені години? Фрею Старлайт.

Але Фрей мовчав.

Він аналізував усе, що було перед ним.

Він ще не використав Рімшард.

Ігноруючи Фроста, Фрей обмінявся поглядом із Гоустом — поглядом, у якому був сенс.

Гоуст зрозумів миттєво.

— Почнімо.

Фрей рвонув уперед, розмахнувшись Балеріоном з усієї сили.

Фрост зустрів удар із похмурим виразом обличчя — земля під ними розлетілася від зіткнення.

— То ось на цю дрібну іграшку в твоїх руках ти робиш ставку проти мене?

Постава Фроста змінилася. В одну мить захист перетворився на наступ—

Його удари списом були швидшими. Набагато швидшими, ніж у будь-якій з їхніх сутичок за останній місяць.

— Це і є твій так званий козир? Велика таємниця, яку ти беріг лише для мене, Фрею Старлайт?!

Фрей тримався. Ледве.

Порівняння не було.

Фрост був переважно сильнішим.

— Жалюгідно.

Одним рухом Фрост прорвав захист Фрея й відкинув його.

Фрей увігнав меч у землю, ледве зупинивши інерцію, перш ніж врізатися в стіну.

Задихаючись, він торкнувся боку — пальці стали червоними.

Кров.

Фрей мовчки подивився на себе.

Це буде найважчий бій у його житті.

Усі тренування.

Усі страждання останніх місяців—

Чи буде цього достатньо?

Фрост повільно наступав.

Він був упевнений у своїй перемозі.

S-клас проти C-класу.

Розрив настільки колосальний, що подолати його майже неможливо.

Фрей на мить заплющив очі.

А тоді розплющив їх — сповнені непохитної рішучості.

— Балеріоне… забери все.

Фрей тихо всміхнувся, коли його тіло почало сяяти глибоким фіолетовим світлом.

— Хм?

Фрост зупинився, відчувши раптовий сплеск сили суперника.

— Це…?

Фрей продовжував тихо сміятися, дивлячись на свій меч.

Сподіваюсь, я це переживу…

— Балеріоне… забери мою кров. Усю. До останньої краплі.

Наче чекаючи саме на цей наказ —

Чорний Жах, Балеріон, здригнувся з люттю, його форма почала стрімко змінюватися.

Червоні вени — викривлені, пульсуючі, майже людські — поповзли по темному лезу.

Ті самі багряні жили проступили й під шкірою Фрея, спалахуючи та вплітаючись у його ауру, висмоктуючи не лише енергію —

А й саме життя.

У далекому минулому SSS-клас вважався вершиною людської сили.

Багато хто досягав його.

Але цього все одно було замало, щоб здолати Демонів Вищого Рангу — особливо тих, хто посідав П’ятнадцяте Місце й вище.

Та згодом з’явилися такі постаті, як Чун Ма — попередній власник Чорного Жаху, Балеріона—

Людина, яка могла битися з цими істотами на рівних.

Причина?

Ця форма.

Трансформація, що руйнувала межі смертних —

Кривава Форма.

Найсильніший прояв Балеріона.

Сила, яку отримав Фрей, навіть близько не стояла до рівня Чун Ма —

Зрештою, один був SSS-класу, а інший — лише C-класу.

Та в цьому бою її вистачало, щоб перекрити розрив.

Віддача від використання цієї здібності була жахливою.

Але вагатися часу не було.

— Фантомні Кроки + Око Яструба + Вознесіння.

Активація Вознесіння була єдиним способом витримати нищівний тиск Кривавої Форми.

П’ятнадцять хвилин.

Лише стільки.

Після цього він не витримає.

Тож у цьому короткому проміжку —

Фрей запрограмував своє тіло на єдину команду.

— Поховати Фроста Мунлайта.

Земля під його ногами вибухнула, коли він з усієї люті кинувся на зарозумілого лорда.

Фрост ледве встиг усвідомити, наскільки зросла швидкість Фрея.

— Не зазнавайся!

Наситивши вістря списа Крижаною Аурою, Фрост контратакував —

Та його зброя розсипалася вщент при зіткненні з Балеріоном.

Очі розширилися від шоку, але часу на реакцію не залишилось —

Фрей схопив його за обличчя й з жахливою силою врізав у стіну.

Без жодної паузи Фрей знову рвонув уперед.

Королівська холоднокровність Фроста зникла — розум занурився в хаос.

Уперше —

Він усвідомив, що мусить битися на повну.

Жахлива хвиля льоду вирвалася з нього, змусивши Фрея відступити.

Але Фрей миттєво пристосувався —

Використав сам лід як опору, щоб знову рвонути вперед і вбити Фроста ще глибше в стіну.

Кожен удар забирав усе більше й більше його життя —

Поки Балеріон жадібно живився його кров’ю.

Спостерігаючи за цим безупинним натиском —

І Гоуст, і Серіс дивилися з широко розплющеними очима.

І саме в цю мить —

Гоуст нарешті зрозумів, що Фрей мав на увазі, говорячи про «п’ятдесят на п’ятдесят».