Розділ 124: Старлайт проти Мунлайт (1)

Наскільки далеко ти здатен зайти, коли твій супротивник — монстр, що стоїть на кілька рівнів вище за тебе?

Краузер Мунлайт, пробуджений S-рангу, володів силою води — так само, як професор Лука Бонатіро.

Фрей опинився віч-на-віч із ворогом, настільки ж могутнім, як його власний наставник.

Водяні змії ринули на нього з усіх боків, безжально намагаючись знищити.

— Не хвилюйся, хлопче. Я тебе не вб’ю.

Фрей ледь утримувався — ухилявся від блискавично швидких атак або блокував їх Балеріоном.

— Честь убити тебе належить виключно юному лордові Фросту… Ха-ха! Але трохи розваг до його прибуття нікому не зашкодить.

Було очевидно: Краузер стримувався. Інакше Фрей уже був би мертвий.

Та, попри те що його загнали в кут, мов щура, він залишався спокійним.

Він це знав — скільки б не викладався, перемогти Краузера він не зможе.

— Так ти поводишся зі своїми учнями, Краузере?

— Учень? Ти був не більш ніж боксерською грушею, хлопче.

Краузер розсміявся, не припиняючи керувати водяними зміями.

— І досі нею лишаєшся.

Змії трощили все на своєму шляху, намагаючись схопити Фрея, який рухався значно швидше, ніж дозволяв його рівень.

Почувши слова Краузера, Фрей знущально всміхнувся. Боксерська груша…

— Тут не посперечаєшся.

— Авжеж.

Раптом Краузер з’явився просто перед Фреєм і вдарив кулаком прямо в нього.

На щастя, Фрей встиг заблокувати удар тильним боком Балеріона, та сила зіткнення все одно відкинула його в стіну.

Краузер на мить глянув на свій кулак, помітивши легке тремтіння.

Потім перевів погляд на Фрея — і звернув увагу на чорний меч, злитий із його рукою.

— Ха… Ось воно що. Тепер зрозуміло, як ти зайшов так далеко. У тебе доволі цікавий меч.

Краузер скривився й знову кинувся вперед.

— Але ти справді думаєш, що цього вистачить, аби врятувати тебе?

Удар, що мав розтрощити череп Фрея, врізався в стіну — його тіло зникло в тіньовій порожнечі.

Завдяки втручанню Гоуста, Фрей ледь уникнув найгіршого. Але це був лише тимчасовий порятунок.

— Дешеві трюки.

Побачивши це раз, Краузер більше не дозволить Гоусту врятувати Фрея таким самим способом.

І все ж, попри нищівний тиск, Фрей залишався спокійним, уважно спостерігаючи за ворогом.

— Фрею, що тепер? Ми не можемо його перемогти.

Гоуст озвучив очевидну істину.

Невже вони загинуть тут ще до прибуття Фроста?

І раптом Фрей усміхнувся, усвідомивши дещо важливе.

— Усе гаразд… Нам і не потрібно його перемагати.

У ту ж мить увесь простір затремтів.

Спочатку це була ледь відчутна вібрація, але всі присутні мали відчуття, значно гостріші за людські.

Поступово тремтіння посилилося, а зверху пролунав безперервний гуркіт руйнування.

— Що там коїться нагорі?

Краузер насупився.

Натомість Фрей нарешті з полегшенням видихнув.

— Вона тут…

Де з’являлися хаос і руйнування — там завжди була Кармен.

Стеля розсипалася на незліченні уламки, коли крізь неї прорвалася дика постать.

Пил укрив її сріблясте волосся й усе тіло.

Кхе… кхе…

— Ах, клятство… Я вже думала, це ніколи не скінчиться.

Вибравшись із завалів, Кармен оглянулася навколо.

Тим часом усі інші з недовірою витріщалися на дивний тунель, який вона щойно прорила.

— Ха… Довгенько ж ти.

Фрей спокійно відступив до неї.

А от вона, була помітно роздратована.

— Клятий малий… Ти навіть не уявляєш, скільки хибних ходів я зробила, щоб дістатися сюди. Більше так ніколи не робимо.

Завдяки зв’язку майстра й слуги Кармен могла відчути місцезнаходження Фрея.

Але цього було недостатньо, щоб одразу вийти точно на нього.

Тож їй довелося копати навмання, раз по раз звертаючи не туди.

Фактично Кармен щойно створила цілу нову мережу тунелів під замком Мунлайтів — перетворивши його на щось схоже на гігантський мурашник.

Уся ця подорож добряче її дістала.

Тож сказати, що Кармен була не в гуморі, — це ще м’яко.

І перша людина, яку вона побачила… був Краузер.

— Чорт.

Краузер вилаявся тієї ж миті, як побачив її.

Його думки й бойова стійка змінилися миттєво.

Як вона могла дістатися сюди так швидко?

Саме це питання, без сумніву, крутилося в нього в голові.

Він уже знав — його шанси проти неї майже нульові.

Та перш ніж він устиг навіть моргнути, Кармен уже кинулася вперед, розтинаючи повітря, мов промінь світла.

— Отже, ти перший!

Краузер відчув це — жахливу ауру, яку Кармен стиснула у своєму кулаці.

Вода шалено збурилася навколо нього, формуючи шар за шаром захисту в відчайдушній спробі пом’якшити удар.

Але цього було замало.

Її удар без зусиль пробив усі бар’єри й вгатив його просто в землю. На її обличчі розтягнулася моторошна усмішка.

— Ааах, нарешті… щось друге окрім каміння ламати.

— Клята ти!

З-під її ніг почала формуватися велетенська голова водяного дракона.

Цього разу Краузер бився на повну.

Кармен же з легкістю стрибнула високо вгору, ухилившись від атаки.

Згори вона бачила все чітко — масивний дракон скручувався, перш ніж рвонути до неї з убивчою силою.

— Це тобі не допоможе, щеня.

Сім сяйливих зірок закрутилися навколо ядра Кармен, вивільняючи всю міць найруйнівнішої техніки родини Старлайтів — «Зоряний Пил».

Кожна крапля цієї енергії стиснулася в її кулаці.

Внизу паща дракона широко роззявилася, готова знищити все на своєму шляху.

Якби цю атаку застосували раніше проти Фрея, його б стерло миттєво.

Але Фрей — це Фрей.

А Кармен — це Кармен.

Сяйво найсильнішої зірки огорнуло її, коли її кулак зіткнувся з остаточним ударом Краузера.

Вода зійшлася зі зоряним світлом.

Без жодних вагань Кармен розтрощила його найсильнішу атаку.

А потім, як і раніше, навколо неї матеріалізувалися десятки гігантських кулаків, кожен наповнений зоряною енергією та смертельною аурою.

Без жодної пощади вона обрушила шквал ударів, вгативши по землі під Краузером.

Спочатку він намагався чинити опір.

Але його захист розсипався.

І зрештою Кармен прорила новий тунель — цього разу використавши його тіло.

…

— Її стиль бою такий же жорстокий, як і раніше.

Фрей спостерігав разом із Гоустом, похитуючи головою.

Побачене нагадало йому одне:

їхній зв’язок майстра й слуги нічого не означав, коли йшлося про силу.

Вона була далеко за межами його досяжності.

Стоячи на понівеченому тілі Краузера, Кармен зневажливо дивилася на нього згори.

Попри жорстоке побиття — попри кров і зламані кістки — він усе ще був живий.

— Вражає, що ти протримався так довго.

Вона стиснула обидва кулаки, готуючись покінчити з ним.

— А тепер… здохни.

Кармен уже збиралася розтрощити йому череп—

— але завмерла.

Тиск навколо раптово різко зріс.

Фрей теж це відчув.

— Ця присутність…

У мить ока крижаний спис прорізав повітря з жахливою швидкістю, летячи просто в груди Кармен.

Але жінка на кшталт неї не впала б від такої дрібниці.

Вона миттєво розвіяла гнітючу силу й ухилилася в останню мить.

Приземлившись за кілька кроків, вона насупилася.

Уся її аура змінилася.

Вона стала смертельно серйозною.

Вона впізнала цю ауру.

З того самого темного проходу, звідки з’явився Краузер, прибули нові постаті.

Фрей теж ступив уперед.

— Ось тут усе й починається.

— Ні~

Головна гілка родини Мунлайтів прибула, гордо очолювана самим Фростом.

Зі своєю звичною самовпевненою усмішкою він повністю проігнорував Кармен, зосередивши погляд лише на одній людині.

— Ось тут усе й закінчується.