— Очима Фрея Старлайта —
Пильно стеж за своєю тінню…
Перше ім’я, що спало мені на думку, коли вона сказала ці слова, було Гоуст.
Невже… я став його ціллю?
Це не мало сенсу.
В оригінальній історії щось подібне вже траплялося, але його мішенню мав бути Сноу Леонхарт.
Асасин на кшталт Гоуста — той, хто народжений убивати, — завжди визначає найнебезпечнішу особу у своєму полі зору й робить її своїм Світлом.
Якщо це я… значить, у його очах я став найнебезпечнішим з усіх — навіть небезпечнішим за Сноу Леонхарта.
Це через те, що я показав Балеріона під час бою з Фейрітом?
Що ж насправді бачать очі Гоуста?
Відклавши вбік те, наскільки історія вже зійшла з початкового шляху, здібності Гоуста були справжнім кошмаром.
Як і моя Антимагія чи гексаелементальний талант Сноу, Гоуст володів умінням, що дозволяло йому повністю стирати свою присутність — за умови, що він залишався абсолютно нерухомим.
Якщо він не рухався і якщо ціль не мала спеціального контрзаходу, ніхто — хай би яким майстром він був — не відчував його існування.
Саме це й робило його настільки жахливим — кошмаром навіть для демонів у майбутньому.
І тепер, на додачу до всіх інших проблем, мені доводилося мати справу ще й із ним… і хто знає, скільки інформації він уже встиг зібрати про мене?
— Це катастрофа…
Я роздратовано зітхнув.
З Гоустом розберуся пізніше.
Зараз, мені потрібно зосередитися на тому, що переді мною.
Бібліотека Семіраміс може містити відповіді, яких я шукаю.
У цьому світі не існує нічого без вад — якщо в проклятті, що сковує моє серце, є бодай найменша лазівка, я її знайду.
І тож протягом кількох наступних годин я занурився в книгу за книгою.
Я прочісував усе, що тільки міг знайти про прокляття.
Але випадки виживання після Прокляття Крижаного Серця були майже неіснуючими.
Спосіб протидії існував, та мінімальна вимога була простою й безжальною: бути сильнішим за того, хто наклав прокляття.
Що… до мене не застосовувалося.
Адже той, кого я підозрював у накладанні прокляття, був на світлові роки сильніший за мене.
Це означало лише одну долю — повільну, неминучу смерть, коли невблаганний холод пожере моє серце, перетворивши мене на крижану статую.
Саме так це описували книги.
Звичайними методами я не міг його зламати.
Тож я дістав ноутбук і почав оцінювати свої поточні можливості.
---
Ім’я носія: Фрей Старлайт (Подвійна душа)
Клас: Мечник
Ранг таланту: S
Поточний ранг: C-
Сила: D+
Швидкість: C
Спритність: C-
Витривалість: D+
Аура: SSS
Магія: —
[Мистецтво меча — Рівень 4]
(Обмеження зламано — користувач може досягти Рівня 7.)
Вроджені таланти:
{Мистецтво меча}
{Маніпуляція Аурою}
{Імунітет до Отрут}
Бойовий стиль: Десять тисяч кроків Тіні
Навички:
Око Яструба (A-ранг)
Фантомні Кроки (A-ранг)
Спокушання (D-ранг)
Вознесіння (S-ранг)
Здібності:
Адаптація Тіні 0/7
Антимагія — Рівень 1
Поточні Очки Досягнень: 2 250
---
Завдяки виконанню Тренувальної місії та різних побічних завдань я мав 2 250 очок досягнень.
Якщо я досягну рангу C до дедлайну, отримаю ще 1 000, довівши загальну кількість максимум до 4 000.
Але щоб зламати прокляття… мені було потрібно—
Я повільно набрав на віртуальній клавіатурі:
«Зняти Прокляття Крижаного Серця».
Система відповіла миттєво.
«10 000 очок досягнень».
…Неможливо.
Очки досягнень завжди були моєю найбільшою проблемою в цьому житті.
Але зачекай…
Система присвоювала конкретну ціну будь-чому, про що я просив. Хіба це не означає, що за достатньої кількості очок я можу зробити практично все?
Зняти прокляття…
Убити могутнього ворога…
Я завмер, дивлячись на екран.
Повернутися у свій світ…
Я тихо засміявся від цієї думки.
Це було не більше ніж мрією.
Повернімося до проблеми.
Зібрати потрібну кількість очок вчасно я не зможу, але можливо, зможу трохи обійти систему.
Наприклад, продовжити дедлайн понад місяць…
Хоча це мало допоможе. Я сильно сумнівався, що той, хто наклав прокляття, просто чекатиме, поки я дійду до потрібної межі.
А що щодо інших функцій системи?
Зображення з майбутнього — марно в цій ситуації. Залишався лише один варіант: Порада Системи.
Випадкова порада: 250 очок
Пряма порада: 500 очок
Я кілька секунд дивився на обидва варіанти.
Чому ціна на поради зросла?
Роздратований, я вже хотів вдарити по ноутбуку, але зупинився, згадавши, що поруч сидить Блу.
Зітхнувши, я зробив вибір.
Пряма порада дала б чітку відповідь, але за надто високу ціну — ще одну перешкоду поверх незліченних інших.
Випадкова ж була б туманною, важкою для тлумачення, але все ж могла вказати правильний напрямок.
Ніщо ніколи не давалося легко.
Та цього разу я вирішив ризикнути.
250 очок досягнень зникли, і система згенерувала мій єдиний можливий шлях до зламу прокляття.
Екран спалахнув, і слова почали з’являтися одне за одним.
«Цього разу ти в скрутному становищі. Невже це справді кінець? Чи станемо ми свідками повного краху твоїх мрій?»
«Це було б прикро. Тож спробуй розгадати загадку цієї поради — можливо, ти знайдеш своє спасіння.»
«Коли холод стискає твоє серце, пам’ятай: рівень естрогену в людському тілі природно високий, але в межах норми. Червона кров однакова — вона тече кожною веною. Але вірність… вірність належить Тріцеллу. Спробуй покластися на удачу й попроси церкву помолитися за твою бідну душу.»
…
…
…
Випадкова порада закінчилася — разом з останнім уламком логіки в моїй голові.
Я зрозумів лише першу частину. Решта? Суцільна нісенітниця.
Кров? Церква?
Ця клята система ніколи не втрачала нагоди змусити мене почуватися ідіотом.
У будь-якому разі вибору в мене не було — доведеться розбирати загадку по частинах.
Поки що я кинув погляд на книги довкола.
Мене зацікавило те, що вони говорили не лише про Прокляття Крижаного Серця — тут описували безліч інших проклять.
Чорне Полум’я, прокляття Роду Санлайт, повільно спалювало жертву зсередини. Найцікавіше було те, що воно вражало лише внутрішні органи, залишаючи шкіру недоторканою.
Це означало, що жертви виглядали цілком неушкодженими ззовні… але були порожніми всередині.
Натомість Іліадове Прокляття Роду Старлайтів вважалося наймогутнішим серед усіх.
На відміну від більшості, що могли діяти лише на одну людину, Іліадове Прокляття здатне було вражати кількох одночасно. Проте воно накладало страшну ціну на тіло користувача.
За рівнем страждань жодне інше прокляття не могло з ним зрівнятися: воно змушувало кров жертви вибухати зсередини тіла, завдаючи нестерпного болю перед смертю.
— Можливо, я знайду цьому застосування в майбутньому…
Потенційні можливості такої сили мене заінтригували.
Я зробив у думках помітку — пізніше варто спробувати здобути одне з цих проклять.
Блу заснула, найімовірніше від нудьги. Тим часом я вже дочитав більшість книг про прокляття.
Та йти я не збирався. Це була величезна бібліотека, зрештою — і вона зберігала далеко не лише знання про прокляття.
Я почав блукати між полиць, беручи до рук будь-яку книгу, що привертала мою увагу.
Розділ 116: Випадкова порада
Том 1
