Розділ 4: Демонстраційний будинок відчинено (3)

— Тут так тепло, — мовила вона, гладячи підлогу зморшкуватою долонею. З цікавістю вона спочатку притисла до підлоги долоню, а потім перевернула руку й торкнулася її тильним боком.

Раптом її обличчя охопив подив. Вона відкинула подушку вбік і плюхнулася просто на приємно гарячу підлогу. На обличчі сивочолої жінки розплилася задоволена посмішка.

— Як гарно… як же гарно…

Літня пані мала легку деменцію, тому висловлювалася більш прямолінійно. Почувши її схвальні слова, власник пабу озирнувся на Ллойда. Його обличчя також сяяло усмішкою вдячності.

— Моїй матері дуже подобається, молодий пане.

— Справді?

— Так.

— Як я вам і казав, ця система підлогового опалення чудово гріє, — Ллойд знизав плечима. Він відчув полегшення від того, що задум з теплою підлогою увінчався успіхом.

Усе ще стояла рання весна, і ранок був бадьоро-прохолодним. На вулиці панувала зимова прохолода останніх заморозків. Однак усередині, де для теплої підлоги розпалили вогонь, усе було інакше. Підлога була теплющою, а повітря — по-затишному теплим. Власник пабу якраз знімав свій верхній одяг.

— Ви ж бачили, як я раніше розпалював вогонь? Усе, що вам потрібно — це розпалити піч зовні за дверима. Якщо розпалити її один раз ось так, тепло триматиметься близько двох днів. Оце тут, воно й справді вистигає не так швидко, як може здатися.

— Двох днів, кажете?

Один раз розпалити — і тепло тримається два дні. Очі власника шинку широко розплющилися від подиву.

Посміхаючись, Ллойд сказав:

— Перевірте самі й побачите, чи правду я сказав.

— Я… я безумовно вам вірю.

— Справді?

— Так. Гм, можу я сказати відвертіше?

— Кажіть.

— Я справді думав, що ви намагаєтеся мене дурити, пане.

— Я? Дурити вас?

— Так. Я й уявити не міг, що ви насправді збудуєте це для мене.

Що ж, це було цілком зрозуміло.

Щоб повторити це ще раз: Ллойд Фронтера був покидьком. Він ніколи в житті нічого ні для кого не зробив; він був не з тих людей. Тож цілком логічно, що власник пабу йому не довіряв.

— Утім, попри мої сумніви, ви зробили мені таку чудову теплу підлогу. Присягаюся, я ніколи в житті не бачив нічого подібного.

— Справді?

— Так. Моїй матері це так подобається. Я навіть не знаю, як висловити вам свою вдячність. Хвала теплій підлозі!

Хоч би хтось це побачив! Усі вихваляють велич корейської системи опалення!

Він нервово покашляв і відповів:

— Кхм, не варто мені дякувати. Це було лише заради угоди.

— А, угоди.

— Саме так. Угоди.

Це була лише угода між ними; йому доручили збудувати теплу підлогу, а власникові пабу мали відшкодувати збитки.

— Однак… я думаю, що вартість цієї теплої підлоги більша за вартість того, що було зламано. Пане, зачекайте тут хвилинку, будь ласка.

Ллойд й гадки не мав, про що думав чоловік, коли той рвучко підвівся. Незабаром він повернувся з шкіряним гаманцем у руці.

— Будь ласка, візьміть це.

— Що це?

— Скромна данина моєї щирості.

Дзень. Гаманець впав з важким металевим звуком. Усередині були монети.

— Ой, та не варто було…

Звісно ж, Ллойд без вагань узяв гаманець, а потім на знак подяки дав кілька порад щодо використання теплої підлоги.

— Бачите це вікно? У холодну ніч залишайте це вікно на світанку трохи прочиненим, щоб впустити холодне повітря. Потім розпаліть піч на повну потужність і накрийте підлогу ковдрою. Загорніть у неї мандарини, печену картоплю або каштани, щоб поїсти. Знаєте, що станеться далі?

— Що станеться?

— Повітря буде свіжим, а ваш задок — у теплі. Ви почуватиметеся ніби риба на межі зустрічі теплої та холодної течій, я так гадаю.

— …

Власник пабу нахилив голову вбік, поки Ллойд, попрощавшись, виходив із кімнати.

Поруч зібрався великий натовп роззяв. Вони все ще дивилися в його бік, про щось перешіптуючись між собою, а на їхніх обличчях читалася суміш деякого подиву й великого сумніву.

Ну ще б пак. З його уст вирвався смішок.

Він подумав про всі ті чутки, що кружляли довкола нього. Про те, що він несповна розуму, що він копає собі могилу на випадок самогубства, що він дурить власника пабу. Не було жодної доброї чутки.

І все ж перед ними була повністю завершена система підлогового опалення. Усі ці вигадливі чутки розбилися вщент на їхніх очах.

Тож вони стануть ще допитливішими. Вони дивуватимуться, що це за будівля, для чого вона і чому вона так подобається власникові пабу. Вони й гадки про це не матимуть.

Ллойд стояв осторонь і давав чуткам ширитися. У нього не було причин зупиняти їх, насправді це було навіть добре.

Це буде безкоштовна реклама.

Реклама була важливою; це було саме життя. Це стосувалося й підрядників. А в Південній Кореї це було ще актуальнішим. Найменша квартира починалася з промоакції.

Трансляції, листівки, зовнішня реклама та телемаркетинг були базою. Іншим очевидним варіантом була вірусна реклама в інтернеті та соціальних мережах. Тобто використання будь-яких необхідних засобів.

Таким чином я скористаюся широким розголосом і водночас позбудуся критики. А коли я відкрию демонстраційний будинок, люди злетяться на нього, як чайки.

У результаті з'явиться ціла черга запитів на підряд, і це перетвориться на повноцінний бізнес — принаймні так припускав Ллойд.

Завдяки чуткам у мене тут зібрався натовп, і я не витратив ні копійки. Це рідкісна можливість.

У його бік дивилося й гомоніло, мабуть, понад сотню селян. Але Ллойд бачив не жителів маєтку. Він бачив потенційних замовників. Одним словом, вони були клієнтами, які несуть гроші.

Відтепер демонстраційний будинок відчинено. Він став перед натовпом, і всі очі прикувалися до нього.

Він прокашлявся й почав:

— Вам усім цікаво, що саме я тут збудував?

— …

Як і очікувалося, ніхто не відповів.

Усі лише продовжували пильно дивитися на нього. Ллойд посміхнувся. Оскільки це була очікувана реакція, усе було не так вже й погано.

— Довгих розмов не потрібно. Тоді заходьте по одному й подивіться самі.

Він обережно наблизився до натовпу. Він схопив за рукав жінку, що стояла попереду, і завів її, зблідлу від переляку, до кімнати.

Зрештою, саме жінки й розпускали чутки.

За згодою власника пабу вони розпочали огляд. Очі жінки округлилися від тепла, що йшло від підлоги. Після цього все пішло як по маслу. Інші роззяви по черзі оглядали приміщення й випробовували теплу підлогу.

Коли вони заходили, їхні пихаті обличчя змінювалися подивом і захопленням. Ллойд вітав їх за столом, який він облаштував. Стіл був призначений для укладання договорів на теплу підлогу.

— Ну що, коли ви це побачили, що скажете?

— Це… це набагато краще, ніж я очікувала.

— Чи не так?

— Так. Не думаю, що нам доведеться перейматися зимовими холодами.

— Ось чому я підготував це заздалегідь. Хочете поглянути?

— Оце це?

— Це креслення. Щось на зразок буклета.

Ллойд повернувся до людей і роздав папери. Насправді це були папери, над якими Ллойд просидів усю ніч. Буклети містили малюнки двох різних типів систем підлогового опалення.

— Тип А — це те, що ви бачите тут, де тепла підлогам будується в окремій будівлі на подвір'ї. Тип Б передбачає демонтаж вашої існуючої підлоги на першому поверсі та її реконструкцію. Якщо ви замовите обидва типи, ви отримаєте знижку десять відсотків.

— …

— Так. Найстаршому сім років, а наймолодшому — п'ять.

— Узимку хіба у вас не навертаються сльози на очі, коли ви бачите, як ваші діти тремтять і кашляють від холоду? Хіба вам не боляче дивитися, як вони туляться до каміна, щоб зігрітися? Навіть думати про це, мабуть, крається серце.

— …

— Якщо ви підпишете договір зараз, я зроблю вам спеціальну пропозицію — ви отримаєте п'ять в'язок дров безкоштовно.

— …

— Подумайте добре. Така можливість випадає не щодня.

— Ну, навіть якщо так…

— Що, не хочете?

— … — Чоловік міцно стулив рота.

Ллойд розумів, що той відчуває. Це все тому, що той йому не довіряє.

Або, насправді, тому, що просто боявся. Зрештою, це було логічно. Можливо, сам він і став іншою людиною, але ці люди про це й гадки не мали. Для них він залишався все тим же колишнім Ллойдом Фронтерою, грубіяном і задирою баронії. Людським мотлохом, який тільки й робив, що пив та бешкетував.

Не можна сподіватися, що вони раптом повірять у мене, показавши їм лише одну пристойну систему опалення.

Можливо, вони думали, що це афера або що він просто крутиться поруч, тому й вагалися підписувати договір. Втім, він саме цього й очікував.

— То як? Ви не будете підписувати угоду?

— …

— Ви справді збираєтеся так вчинити?

— …

Чоловік здригнувся, коли Ллойд пильно подивився на нього.

Він уже розгадав зміст погляду цього чоловіка.

Він, мабуть, думає, що я ускладню йому тут життя, якщо він не підпише угоду просто зараз. Його охопила тривога.

Ллойд стримав гірку посмішку. Скористатися неспокоєм і страхом селян здавалося низьким вчинком. Але наразі це був найкращий план.

У кожному разі, не завадить час від часу користуватися моєю мерзенною репутацією. Я ж не збираюся втекти з завдатком і нічого не збудувати.

Самий початок був найважливішим. Він мав здобути угоди будь-якою ціною. Після цього він був упевнений, що підуть хороші чутки. Тож поки що доводилося йти дешевим шляхом і сповна використати погану славу Ллойда.

— Ах… Я розумію.

Той зважував між тим, щоб бути обдуреним, і тим, щоб уникнути лиха, що насувалося.

З ваганням чоловік підписав угоду. Те саме сталося з наступним, і з наступним, і з наступним. Звісно, Ллойд був упевнений, що згодом зможе змусити ці обличчя засяяти.

Ось настільки ефективно працює система підлогового опалення.

Таким був його висновок на основі досліджень за останні кілька днів. Камінна система, поширена в цій місцевості, мала свої обмеження.

Всупереч зовнішньому вигляду, ефективність каміна низька.

Він гріє лише те, що поруч, і оскільки він нагріває лише повітря, воно швидко вистигає. Тепло не затримується всередині ненадовго. Крім того, попіл і дим їдять очі. За ним важко доглядати, адже абиякі дрова не підійдуть. Щоб вогонь і тепло не згасали, хтось мусить не спати всю ніч і стежити за ним.

А що ж система підлогового опалення? Вона перекривала власні недоліки. Тому Ллойд упевнено продовжував погрожувати (?) селянам.

Ще до того, як день схилився до вечора, Ллойд уклав тридцять дві угоди типу А та п'ятдесят сім угод типу Б. На додачу він отримав чималу суму завдатків.

Чудово!

Звісно, це були не такі вже й великі гроші, і їх не вистачить, щоб розрахуватися з боргами барона. Однак найважливіше починалося саме звідси.

Хоча це й було дещо примусово, але коли я зроблю цю теплу підлогу на їхнє задоволення, підуть хороші чутки. Тоді я зможу вийти навіть на інші регіони.

Створити бренд системи підлогового опалення та побудувати навколо неї бізнес у цьому регіоні було першим задумом і метою Ллойда.

Хух, він завершив останню угоду й зітхнув із полегшенням. Потім він озирнувся навколо, розглядаючи багряний захід сонця, якого не помічав раніше. Він повернувся й побачив Хав'єра, який прямував у його бік.

— Гей, ти. Ти ж сильний, правда?

— Гадаю, що так.

— Тоді що ти думаєш про те, щоб попрацювати людським краном чи навантажувачем?

— Пане?

— Ти казав, що сильний. Можеш використати цю силу, щоб копати землю й тягати колоди?

Це було щире прохання. Хав'єр був неймовірним рицарем. Безумовно, його сила виходила за межі людських можливостей.

Тож якби Хав'єр узявся за важку працю? Його майбутні будівельні проєкти стали б набагато простішими та швидшими. Ефективність зросла б. Водночас він міг би брати більше проєктів і значно збільшити свій дохід.

Однак Хав'єр без вагань хитав головою:

— Я не можу.

— Чому ні?

— Тому що барон доручив мені місію вашого особистого захисту.

— Тобто він не дозволив би тобі бути будівельником?

— Саме так.

— Але ж ти допомагав мені досі.

— Це тому, що як рицар я вважав своїм обов'язком допомогти старенькій матері власника пабу.

— Захист слабких?

— Так. Однак прохання, яке ви щойно озвучили, зовсім інше.

— Ти не допомагатимеш мені в моєму бізнесі?

— Саме так.

— Ти в цьому впевнений?

— Неодмінно.

Звісно, він був з тих, хто стоїть на своєму. Ллойд облизнувся. "Але все одно, мені неодмінно потрібна важка техніка."

Різниця між наявністю та відсутністю техніки означала збільшення терміну будівництва аж до десяти разів. Власне, змінилися б навіть можливі типи будівельних робіт.

Якщо я хочу заробляти великі гроші, то мушу будувати в більших масштабах.

Поки що він був задоволений теплою підлогою, але в якийсь момент хотів вийти за ці межі. Сума грошей, яку він міг заробити цим, була обмеженою.

Я не хочу виплачувати борги до глибокої старості, бідкався він.

Його життя в Кореї перевернулося з ніг на голову через гроші, і він справді не хотів жити так і тут.

Отже, якщо я збираюся сплатити увесь цей борг за допомогою будівельної компанії, я мушу вирішити це питання з важкою технікою.

Усю дорогу назад він був занурений у глибокі роздуми. Проте Ллойд так нічого й не зміг вигадати. Холодні очі Хав'єра дивилися на нього; його погляд, здавалося, змінився порівняно з тим, що був раніше.

♣

У мене просто немає слів.

Хав'єр ішов слідом за Ллойдом, почуваючись украй збентеженим. Ллойд Фронтера був старшим сином його пана, барона Фронтери.

Він супроводжував його протягом останніх кількох місяців, що спантеличувало його ще більше.

Чи завжди цей п'яничка був такою людиною?

Ллойд був негідником не лише на думку суворих суддів, а й в очах пересічних людей. Він зовсім не мав терпіння, і від нього не доводилося чекати ні манер, ні вихованості. Він був просто нікчемним створінням, яке безперестанку глушило випивку.

День, коли за борги описували майно його родини, нічим не відрізнявся.

— Чесно кажучи, я його ненавидів. Та що там, і зараз ненавиджу.

Чим більше він його пізнавав, тим більшу відразу той викликав. Якби він не був сином його пана, Хав'єр, мабуть, уже давно порубав би його на шматки. Хоча Хав'єр і охороняв його, він зневажав саме його існування. Для нього Ллойд був нічим іншим, як людським сміттям. Він був переконаний у цьому ще кілька днів тому.

— Але тепер він раптово став іншим.

Це сталося кілька днів тому, на наступний ранок після того, як той влаштував бешкет у своєму улюбленому пабу. Хав'єр усе ще чітко пам'ятав, яким був Ллойд того ранку.

— Мені ледь довелося кликати його двічі, щоб він прокинувся.

Раніше таке було неможливо уявити. Цей бешкетник навіть уперше згадав і назвав Хав'єра на ім'ям. Але це був лише початок.

Він розшукав власника пабу, щоб задобрити його, і замість компенсації грошима пообіцяв зробити йому теплу підлогу.

До того моменту Хав'єр думав, що це просто чергова мерзенна витівка. Однак усе виявилося інакше. Він справді збудував теплу підлогу й дотримався обіцянки, даної власникові пабу.

І на цьому все не закінчилося. Ллойд навіть уклав угоди з усіма селянами, які там зібралися.

— Чи намагається він заробити грошей? Ні, це лише привід.

Якось Хав'єр відчував, що Ллойд має перед собою більшу мету. Звісно, про що саме йшлося, він здогадатися не міг. Але він усе одно був упевнений, що така поведінка була зовсім не властива Ллойду.

— Це так, ніби він за одну ніч став іншою людиною.

Манера його мови була іншою, його ставлення та вираз обличчя змінилися, і він раптом почав демонструвати такі вміння! Він проєктував споруди й показував нові системи опалення.

Це спантеличувало.

Він міркував, чи не міг той і справді бути іншою людиною. Проте, як би пильно він не спостерігав, чоловік, який крок за кроком ішов попереду нього, був тим самим грубіяном, Ллойдом Фронтерою.

— Тоді, можливо, він увесь цей час приховував цю свою сторону?

Це було єдиним поясненням; єдиним, що надавало всьому цього хоч якогось сенсу.

Раніше він насолоджувався безтурботним життям як член баронської родини, але щойно для дому настали скрутні часи, він показує своє справжнє обличчя?

Він справді гадки не мав, чи це так, і, звісно, робити якісь висновки було зарано.

— Поки що я дотримуватимуся своєї місії.

І якщо це буде можливо, він і надалі не зводитиме очей із цього грубіяна. Хав'єр дав собі таку обіцянку, пильно дивлячись у потилицю Ллойда.

У цей момент перед Ллойдом раптово виринуло несподіване повідомлення.

♣

Дзінь-дон!

[Ваша симпатія з боку Хав'єра Асрахана зросла на два пункти.]

[Поточний рівень стосунків із Хав'єром Асраханом: -29]

[Ви отримали 36 очок взаємин за покращення взаємин із головними персонажами.]

[Поточні очки взаємин: 36]

[Інвестування очок взаємин дозволить вам розвивати спеціальні навички.]

— Це ще що таке?

Повідомлення висіло просто перед ним, і очі Ллойда забігали, поки він читав текст.