Розділ 22: Друга гра у випадковий призов (2)
Фвуш!
Яскраве світло оповило все навколо. Незнайомий силует почав набувати обрисів. Викликана істота з'явилася з гучним вибухом та ударною хвилею.
Трісь!
— Бангуль! — щось заверещало і полетіло прямо в бік Ллойда. Вiн швидко простягнув руки, щоб урятувати її від падіння на землю. Долоні відчули м'яку, наче плюшеву, шкіру.
Що це взагалі за партнер з виклику? — Ллойд квапливо глянув, аби роздивитися істоту.
— Бангуль!
— Га?
Вона була пухкенькою, завдовжки близько десяти сантиметрів. Мала велику круглу голову та блискучі очі-намистинки. До кінчика її хвоста стрічкою було прив'язано золотий дзвіночок.
— Змія…? — І справді, новим партнером з виклику виявилася змія.
У неї такі дивні пропорції. Ллойд зовсім не глузував з її зовнішності. Він просто об'єктивно оцінював свою нову подругу, чиє тіло й голова були однаковими за розміром.
— Ти… справді змія?
— Бангуль! — підтвердила вона. Вираз її мордочки був досить кокетливим.
Тут він дещо згадав. Тому запитав:
— Тебе звати Бангуль?
— Бангуль! Ба-бангуль! — Бангуль знову кивнула.
Ллойд мав рацію. Ну, немає нічого дивного в тому, що істота вигукує власне ім'я. Той знаменитий жовтий мультяшний персонаж робив так само, вигукуючи «піка-піка»[1]. Це допомогло йому краще зрозуміти зв'язок між викликаними істотами та їхньою мовою.
Ллойд уважно вдивився в Бангуль. Коротка змійка з однаковими пропорціями… Він замислився, чи зможе вона взагалі нормально повзати. Проте він не належить до тих, хто робить поспішні висновки. Досвід із Пподонгом уже навчив його, що не варто судити викликаних істот за їхнім виглядом.
— Гей, Бангуль?
— Бангуль?
— У тебе є якась інструкція чи щось таке?
— Ба-бангуль? Бангуль!
Ллойд налаштувався скептично, але вона й справді мала інструкцію. Бангуль широко розкрила пащу. Усередині лежала торбинка. Він відкрив її і знайшов десять комплектів соняшникового насіння та охайно складену записку. Ллойд уважно її прочитав.
[Інструкція Бангуль
Бангуль — чарівна гримуча змія. Будь ласка, даруйте їй любов та турботу.
Бангуль буде безмежно віддана вам, своєму господарю. Викликана істота — це не лише ваш хатній улюбленець, а й ваша сім'я, тож не нехтуйте нею.
Бангуль може змінювати свій розмір, з'ївши одне з доданих соняшникових насінин.]
[Червоне соняшникове насіння: Бангуль виростає до гігантських розмірів. Ефект триває максимум 12 годин.]
[Синє соняшникове насіння: Бангуль повертається до свого звичайного малого розміру. Годуйте цим Бангуль до закінчення 12-годинного ліміту. Якщо мине більше 12 годин без синього насіння, Бангуль зазнає зневоднення. Вона автоматично зменшиться до малого розміру, але не зможе ставати гігантською протягом наступних 24 годин.]
[Один комплект насіння кожного кольору коштує 1 ОВ.]
[У гігантській формі Бангуль може використовувати широкий спектр навичок.]
[Журнал навичок Бангуль]
[Жерти землю (Рів. 1)]
[Прискорене травлення землі (Рів. 1)]
[Сталевий каломет (Рів. 1)]
Що-о-о? Жерти землю? Прискорене травлення землі? Сталевий каломет? — у Ллойда від шоку аж рот роззявився, коли він прочитав журнал навичок Бангуль. Це просто приголомшувало.
Зачекайте-но, вона що, буде какати сталлю після того, як поїсть землі? Повний сумнівів, Ллойд дістав червоне соняшникове насіння і дав його Бангуль для перевірки.
— Гей, Бангуль?
— Бангуль?
— Хочеш це з'їсти?
— Бангуль!
Бангуль згризла насінину так, ніби тільки цього й чекала. Ллойд опустив її на землю і відступив назад. Щойно Бангуль проковтнула розжоване насіння… Бум!
— Бангуль!
Вона стала гігантською. Тепер Бангуль сягала п'яти метрів у висоту, але її голова та тіло досі залишалися однаковими за пропорціями. Що ж, у цьому немає нічого нового. Він уже спостерігав подібне явище з Пподонгом.
Ллойд підійшов до Бангуль:
— Гей, Бангуль?
— Бангуль!
— Хочеш випробувати свої навички?
— Бангуль?
— Ну, знаєш, їсти й перетравлювати землю, таке інше. Зможеш?
— Ба-бангуль? — очі Бангуль сумно опустилися, ніби вона розчарувалася у своєму господарі, який піддав її сумніву.
Ллойд відчув укол сумління. Хм… Вона дещо гонорова. Схоже, Пподонг і Бангуль відрізняються. Саме такий вигляд це й мало. Тому Ллойд змінив тон, зробивши його більш прохальним.
— Звісно, я тобі вірю! Просто мені потрібно це побачити. Я лише хочу подивитися, яка ти крута, — умиленим голосом мовив Ллойд.
— Бангуль?
— Я серйозно.
— Бангуль! — мордочка Бангуль засяяла, і вона радісно закрутилася всім тілом. Потім нахилила свою велику круглу голову до землі в залі й розкрила пащу.
— Ба-бангуль!
Хрум! Ням! Глоть!
Боже мій… Вона справді їсть землю. Я що, маю такий самий вигляд, коли їм смажену курку? — дивлячись, як Бангуль смакує землею, Ллойд мимоволі замислився. Вона загрібала землю пащею і жадібно ковтала її. За якийсь час вона голосно бепнула.
Після цього змійка почала трусити своїм коротким пухкеньким хвостом.
— Бангуль! Ба-бангуль! — Дзень-дзелень! Дзвіночок, прив'язаний до кінчика хвоста, гучно задзенчав.
Потім вона високо підняла хвіст і потужилася.
І… Клац! Клац! Вона вичавила з себе довгу, розпечену дочервона, паруючу сталеву ковбаску.
О Боже. Це наче вона попкорн готує. Ллойд придушив ніяковість і оглянув сталеву гімняшку, яку вона щойно відклала. Тільки тоді він усвідомив справжній потенціал Бангуль.
Це неймовірно. Її лайно виявилося справжнісінькою сталлю. І воно зовсім не мало форми емоджі. Це була сталева арматура. Близько десяти метрів завдовжки та товщиною з великий палець дорослої людини. Сталевий прут був гладеньким та ідеальним, без жодної нерівності. Від початку й до кінця він залишався рівним і суцільним.
Це була бездоганна будівельна арматура. І вона була дуже гарячою. Сталева екскрементна арматура все ще була такою ж червоною й пекучою, як і в момент виходу. Це означало лише одне. Я можу розрізати її, поки вона не охолола. Я можу різати або гнути цей прут як завгодно.
Ллойд усвідомив, що тепер має безлімітний запас сталевої арматури — варто лише продовжувати годувати її землею.
Це ж… ВАУ. Це просто занадто чудово, щоб бути правдою! Це й справді здавалося неймовірним. Якщо замислитися, я можу використати її не лише для виробництва сталевих прутів. Вона вміє їсти землю. А це означає, що вона здатна прорити підземний тунель. Отже, якщо залучити Бангуль до його плану…
Бангуль їстиме землю всередині прохідницького щита й ритиме тунель. Одночасно з цим вона видаватиме сталеві прути, а ковалі на місці різатимуть їх на необхідні відрізки. Після цього робітники виготовлятимуть і встановлюватимуть секції металевого кріплення, які підтримуватимуть шахту. Коли металеві стіни будуть зведені, можна буде просувати щит далі й повторювати процес.
Будівельний план поступово вимальовувався в його голові. Чим більше він про це думав, тим більше дивувався. Якщо цей план спрацює, термін будівництва скоротиться до однієї десятої від моїх очікувань.
Ллойд лише мріяв про істоту, здатну рити землю, але отримана виявилася набагато кращою. Ллойд стояв, ошелешено дивлячись на Бангуль.
— Гей, Бангуль?
— Бангуль?
— А ти справді непроста. Ти найкраща, — мовив Ллойд.
— Ба-бангуль!?
— Ні, поправлюся. Ти не просто найкраща — ти просто бомба, ти найвеличніша з усіх!
— Бангуль!
Ллойд показав їй великий палець вгору.
Бангуль у відповідь розплислася в щасливій посмішці.
♣
Після того як Ллойд здобув Бангуль у грі з викликом, підготовка до будівництва набрала обертів. Він адаптував креслення свого прохідницького щита під Бангуль. Сегменти та елементи арматури, з яких складалися стіни, були відповідно підгнані. Усі будівельні роботи тепер точилися навколо Бангуль.
— Пподонг?
— Ппо-до-донг!
— Бангуль?
— Пподонг!
— Ба-бангуль!
На полегшення Ллойда, Пподонг і Бангуль чудово порозумілися. Дует зі змії та хом'яка спершу викликав у нього занепокоєння, але він зрозумів, що помилявся. Натомість пухнастий хом'як і пухкенька гримуча змія миттєво знайшли спільну мову та стали найкращими друзями — можливо, через їхній спільний статус викликаних істот. У дні, вільні від роботи, вони трималися разом, качаючись і бавлячись на землі. Вони навіть засмагали та дрімали пліч-о-пліч.
Хух. Щастить же вам, хлопці. Можете байдикувати цілий день, а люди все одно називатимуть вас милими. Поки дві викликані істоти лінувалися, Ллойд був по вуха заклопотаний своїми завданнями.
Він щодня відвідував кузню, докучаючи ковалям. Він особисто контролював виготовлення прохідницького щита. Приблизно через десять днів вони нарешті завершили щит. Він був схожий на банку з-під газованки, покладену на бік з відкритими торцями. Його діаметр становив близько трьох метрів, а передня частина призначалася для Бангуль. Щільна конструкція боковин гарантувала, що кругла форма залишатиметься цілісною та міцною, незважаючи на вагу ґрунту в шахті.
Задня частина була відведена для робітників. Там вони перебували під захистом конструкції щита й мали змогу нарізати сталеві прути, які Бангуль виробляла з усієї поглинутої землі. Це дозволяло їм оперативно встановлювати металеве кріплення, яке запобігало обвалу шахти.
Усе готово. Наступним завданням було зібрати робітників. Група ковалів мала різати й надавати форми гарячим сталевим прутам під землею, а армія інженерів-будівельників — штовхати прохідницький щит уперед, підтримуючи ковалів. Спланувати розподіл праці вдалося легко. Завдяки схваленню барона все рухалося без жодних перешкод.
Коли все було готово, Ллойд розпочав будівництво. Нарешті настав час запустити прохідницький щит у дію.
— Бангуль! Ба-бангуль!
Усередині щита Бангуль крутила своєю великою головою. Вона розкривала пащу й ковтала будь-яку землю чи каміння, що траплялися на очі. Трохи згодом її живіт засмикався, і вона задзвеніла коротким хвостом.
Дзень-дзелень! Її хвіст зашарудів ще завзятіше.
— Почалося! — від вигуку Ллойда ковалі занервували. Нарешті вона благословила робітників прутами зі сталевого лайна.
Фвись! Розпечені до червона сталеві прути полетіли в повітря.
— Швидше, поки не охололи! Хав'єре! — крикнув Ллойд.
Почувши свою ціль, Хав'єр діяв миттєво. Він скинув куртку й вихопив меч. Шух! Довге лезо блиснуло так само холодно, як і обличчя Хав'єра. Він орудував мечем наче блискавкою, розсікаючи гарячі сталеві прути.
Фооош! Хав'єр — майстерний мечник — з усієї сили рубав прут, чисто розрізаючи його. Проте це було ще не все.
— Гей! Ти ж відрізаєш правильну довжину, так? — закричав Ллойд.
— Звісно.
Свись! Свись! Вжух! Розсік! Ще розсік! Довгий меч Хав'єра дивовижно танцював у повітрі. Він безжально кришив сталевий прут.
У оригінальному романі «Лицар крові та заліза» меч Хав'єра з легкістю разив могутніх ворогів. Але зараз він розмахував мечем, щоб нарізати металеве лайно викликаної істоти. Його філігранна техніка нагадувала шеф-кухарів у рибних ресторанах, які без зусиль ріжуть рибу на однакові шматочки.
Клац! Клац!
Десятки коротких і довгих прутів заповнили землю. Усе було ідеального розміру. Ллойд показав Хав'єру великий палець:
— Чудово! Ні на сантиметр не схибив.
— Дякую, — трохи завагавшись, мовив Хав'єр. Поки Ллойд сяяв від радості, Хав'єр лише важко зітхнув через те, що його понизили до звичайного різака сталі. Коли він закінчив, настав час ставати до роботи ковалям.
— Ворушіться, поки сталь не охолола! Збирайте їх! — закричав Ллойд.
— Так, молодий пане! — в один голос вигукнули ковалі. — Ходімо!
Ковалі діяли з точністю досвідчених моряків. Вони згинали сталеві прути Хав'єра відповідно до точних замірів Ллойда. Вони обережно переплітали, фіксували й збирали їх у стіну, яка точно входила у внутрішню частину щита.
Коли Ллойд залишився задоволеним роботою, він закричав:
— Щит! Вперед!
— Вперед! — повторили в один голос десятки будівельників. Вони щосили натиснули на важіль, під'єднаний позаду щита, і той повільно поповз уперед, незважаючи на величезну вагу Бангуль та робітників. Щит просунувся на один метр — саме на таку відстань Бангуль розчистила їм шлях, з'ївши землю. Коли він хитнувся вперед, з-під нього вивільнилися метрові металеві стіни, які стримували ґрунт позаду них.
Гуркіт! Рух щита змусив стіни та стелю тунелю затремтіти, але обвалу не сталося. Металеві стіни за щитом надійно їх підтримували.
Усе відбувалося саме так, як і планував Ллойд. Чудово. Це працює. Очі Ллойда спалахнули рішучістю. У його голосі, коли він керував проєктом, додалося впевненості.
Водночас він прискіпливо оглядав усе, що було перед ним. Спалах! Він використав свою навичку геодезії середнього рівня. Ллойд міг сканувати ґрунт на п'ять метрів уперед — ту ділянку, яку мали розкопати пізніше. Він вивчав географічні характеристики та перевіряв, чи не таїться поблизу небезпечний шар газу. Ця навичка дозволяла йому керувати людьми, бачачи повну картину робіт. Це був ультимативний спосіб запобігти будь-яким будівельним катастрофам. Його очі володіли можливостями сучасних моніторів сейсмічного прогнозування та зображення в відбитих променях для спостереження за підземними будівельними майданчиками.
— Добре, народ! — вигукнув Ллойд. — Тримаймо темп!
— Ура, ура, ура! — з ентузіазмом відповіли робітники.
— Бангуль! — вигукнула Бангуль.
Крики Ллойда та його людей разом із гучним вигуком Бангуль лунали відлунням під землею. Вони вгризалися все глибше в гору.
Будівництво просувалося швидко. Але ніхто й не здогадувався, що чекає на них у кінці тунелю.
[1] Йдеться про Пікачу з «Покемонів». Тут і далі примітка перекладача.