Розділ 13: Метод ядра Асрахана (2)
— Метод ядра Асрахана. Я хочу, щоб ти мене цьому навчив. І навіть не думай цього разу прикидатися дурником.
— …
Хав'єр був приголомшений. Його очі розширилися, а рот відкрився від подиву.
Це було цілком природно.
Для Хав'єра людина перед ним була лише об'єктом захисту. І все ж той вимовив те, про що Хав'єр жодного разу навіть уявити не міг.
«Молодий пан Ллойд знає про моє тренування мани? Як?»
Він ніяк не міг осягнути це розумом.
Так само було й тоді, коли його пан говорив про його безсоння. Але це тренування мани спантеличило його ще більше. Це стосувалося лише його одного — таємниця, про яку він за все своє життя ніколи не згадував і на яку навіть не натякав.
До того ж минув лише місяць відтоді, як він дав цьому тренуванню назву «Метод ядра Асрахана».
«Як він про це дізнався? Я ж його навіть ще не завершив…»
Хав'єр на секунду замислився, чи не опанував Ллойд мистецтво читання думок.
У цю коротку мить Ллойд видався йому загадковою та незбагненною істотою, і в очах Хав'єра відбилися всі його почуття, коли він дивився на свого пана.
Ллойд усміхнувся, побачивши його зітхання:
— Що? Чому? Що таке?
— …
— Чого ти так мружишся? — зажадав відповіді Ллойд.
— Ну, звісно…
— Що «звісно»? — заперечив Ллойд.
— Як ви про це дізналися?
Протягом останніх кількох тижнів Ллойд викривав найпотаємніші думки Хав'єра, які той тримав лише при собі.
І кожного разу, коли Хав'єр намагався їх заперечити, Ллойд відверто глузував із нього та насміхався. Тож, оскільки Хав'єр вже мав достатньо такого досвіду, він вирішив, що більше не повинен цього заперечувати.
Але він хотів дізнатися, як його молодий пан бачить його наскрізь.
Проте відповідь Ллойда була простою.
— Ти сам усе розповів уві сні, — спокійно відповів Ллойд.
— Перепрошую? — Хав'єр зсунув брови.
— Кажу ж тобі. Ти пояснив мені це уві сні, — повторив Ллойд.
— Ви кажете правду?
— Угу, — Ллойд променисто всміхнувся.
«Правду він каже, ага, як же. Це ж очевидна брехня».
Хав'єр ніколи не хропів і не розмовляв уві сні.
Навіть сплячи, він спав, наче витончена скульптура, що повністю відповідало його елегантній зовнішності. Але Ллойд вирішив змусити мовчати свою бунтівну совість і пішов легким шляхом, збрехавши.
— Хочеш, щоб я тобі це довів? — запропонував Ллойд.
— Довели? Як?
— Ну, я розповім тобі деталі, — мовив Ллойд.
І він почав переповідати «Метод ядра Асрахана», про який читав у романі «Лицар крові та заліза».
— Магічне серце людини має свою межу. Вона біологічна й визначена від народження. А це означає, що існує ліміт того обсягу мани, який можна задіяти за один раз.
Принцип був простий. В основі лежала та сама ідея, що й у комп'ютерній оперативній пам'яті чи відрі з водою.
8 ГБ оперативної пам'яті можуть зберігати лише стільки даних, скільки дозволяє обсяг, і не більше. Так само й літрове відро може вмістити лише стільки, скільки здатне вмістити, тобто один літр рідини.
Те саме стосувалося й кількості мани, яку люди можуть використовувати та задіювати за допомогою свого серця.
Межею був розмір серця. Жодна людина не могла вийти за ці рамки.
— Винятків немає. Навіть найсильніші мечники та лицарі, які досягли неймовірних висот. Чому? Усе просто, — впевнено пояснив Ллойд. — Тому що вони народилися людьми. Людське тіло — ні, якщо точніше, людське серце — ніколи не зможе подолати біологічний обсяг, з яким людина народилася. Це пояснює, чому дракони у казках такі імбові персонажі. У них є драконяче серце.
— Це…
— Тсс. Я ще не закінчив, — перебив його Ллойд. — Тож ти подумав про себе: «А що, як я зможу черпати ману ззовні, замість того щоб шукати її джерело у своєму тілі? Що станеться, якщо я сконцентрую ману, поглинену із зовнішніх джерел, у своєму магічному серці?» Ти поставив собі питання, чи зможеш тимчасово подолати свої біологічні межі й використати більше мани, ніж здатен опанувати.
Закінчивши, Ллойд вишкірився.
Хав'єр виглядав стриманим і спокійним. Але він не міг обдурити Ллойда, який помітив легке тремтіння в очах Хав'єра.
— І твої роздуми підштовхнули тебе до таємних пошуків нових способів керування маною. І ти дав цьому назву. «Метод ядра Асрахана». Десь місяць тому, якщо я не помиляюся. Я правий?
— Так… ви праві, — вагаючись, відповів Хав'єр.
— Гей, ти в порядку? Ти сьогодні якось аж надто швидко поступаєшся.
— Це тому, що ви абсолютно праві в усьому, і я навіть помислити не можу про заперечення.
— Як я й думав. Тоді повернімося до того, на чому ми зупинилися.
Ллойд зрозумів, що настав час підняти те питання, яке дійсно було в нього на думці.
— По-перше, як ти смієш? У тебе в рукаві був такий витончений, дивовижний метод, а ти наважився вчити мене найпростішого та найнуднішого способу, яким уміє користуватися кожен? — звинувачувально підвищив голос Ллойд. — Ти раніше навчав дітей у дитячому садку, які були раді всьому, що б ти не робив? Як ти наважився так мене надурити?
— Але, молодий пане Ллойд…
— Я знаю, — Ллойд серйозно подивився на Хав'єра. — Цей метод — твій, і ти не роздаєш його незнайомцям. Але облиш. Я ж для тебе не незнайомець, чи не так?
— Ні, ви незнайомець, — рішуче відповів Хав'єр.
— Дідько.
— Якщо говорити мовою фактів, ви просто пан, якого я захищаю, і…
— І…? — обличчя Ллойда затьмарилося передчуттям.
— І навіть якщо я захочу навчити вас мого методу, це неможливо.
— Це чому?
— Тому що він незавершений.
Обличчя Хав'єра стало суворим.
— Концепція, яку ви щойно пояснили, правильна, — продовжив Хав'єр. — Ідея полягає в тому, що ти поглинаєш ману з зовнішніх джерел, аби мати змогу її використати. Але це ще нікому не вдавалося. Я лише чув про цю теорію, — Хав'єр знизав плечима. — Я, наприклад, ніколи в цьому не досягав успіху.
— І що з того? — запитав Ллойд.
— Це небезпечно, — діловито пояснив Хав'єр, — і це особливо небезпечно для когось на кшталт вас, молодий пане Ллойд, хто робить лише перші кроки у поводженні з маною.
— Справді?
— Так.
— Ти це кажеш тому, що хвилюєшся за мене?
— Звісно ні.
— Тьху. Яка прямолінійність.
— Дякую.
— Тобто ти хочеш сказати, що не можеш навчити мене цього, бо це небезпечно, так?
— Так, — відповів Хав'єр.
— А що, якщо це не небезпечно?
— Перепрошую…?
У бровах Хав'єра помітно пробігло легке тремтіння.
Ллойд засміявся.
Він, мабуть, нервує через те, що саме я збираюся витягнути на світло цього разу.
— Дозволь мені вказати на те місце, де ти застряг, і чому цей метод досі не завершено.
— Я не розумію, до чого ви хилите…
— Ти поглинаєш ману ззовні — це працює. Ти переносиш її до свого магічного серця — це працює. Але коли ти збираєшся об'єднати її з маною, яка вже була у твоєму тілі… Бам, — Ллойд перебільшено плеснув у долоні. — Ось де ти застрягаєш. Ти змішуєш їх обидві, але дві різні мани конфліктують і відштовхуються одна від одної. Це саме той етап, з яким ти борешся, чи не так? — мовив Ллойд.
Очі Хав'єра затремтіли.
— Звідки ви про це дізналися?
— А як інакше? Я ж казав тобі. Я чув, як ти говорив уві сні, — нагадав Хав'єру Ллойд.
— …
Ця брехня — ніби Хав'єр розмовляв уві сні — спрацювала ідеально, аби змусити Хав'єра замовкнути й зняти з Ллойда будь-які підозри. Це було схоже на чит-код.
Кутики губ Ллойда поповзли ще вище.
Упевнений, йому немає чого сказати. Я маю на увазі, як він може довести, що нічого не казав, коли вирубився й солодко спав?
Саме тоді Ллойд згадав початок роману «Лицар крові та заліза».
У тій історії Хав'єр спочатку не зміг довести метод до ідеалу через зіткнення мани. Тому він спробував кілька інших способів, але кожного разу зазнавав невдачі. Знадобилося ще п'ять років, перш ніж він вигадав новий підхід, щоб завершити метод. Після цього він працював ще наполегливіше, щоб відшліфувати готовий результат. І зрештою він став першим грандмайстром в історії континенту Лорасія.
Ллойд згадав підхід, на пошук якого у Хав'єра пішло п'ять років. Прокрутивши це в голові, Ллойд мовив:
— З моєї точки зору, я вважаю помилкою — зауваж, помилкою концептуальною, а не просто випадковістю — намагатися об'єднати внутрішню та зовнішню ману в одне ціле.
— Що?
Брова Хав'єра поповзла вгору.
— Я не зовсім розумію, що ви маєте на увазі.
— Усе саме так, як я й сказав. Навіщо тобі пихати зовнішню ману в магічне серце? — поцікавився Ллойд. — Якщо ти це робиш, це дає навантаження на серце через обсяг місткості твого магічного серця. І навіщо тобі взагалі змішувати дві мани? Чи не здається тобі, що ти мислиш трохи вузько?
— Ви маєте на увазі…
— Ти завжди можеш циркулювати ману зовні. За межами магічного серця, — підсумував Ллойд, піднявши руки в повітря.
— …
Очі Хав'єра розширилися від абсолютного шоку.
Цього має бути достатньо, щоб він зрозумів ідею.
Ллойд підняв дерев'яну гілку в кутку тренувальної зали.
Потім він почав ілюструвати свою думку, малюючи на землі.
— Дивись. Ти поглинаєш ману ззовні і… обертаєш її ось так. Навколо серця та магічного серця, — пояснив Ллойд, малюючи серце.
— Ви маєте на увазі, що я повинен створити коло мани й огорнути ним серце? — запитав Хав'єр.
— Саме так. Коло. Гарна назва, — підтвердив Ллойд.
— Але як щодо природної мани у вашому тілі…
— Тобі не потрібно їх змішувати. Ти керуєш ними окремо. Твоя природна мана працює всередині твоєї мани, а та, що ззовні, обертатиме твоє магічне серце ззовні за формою кола. Що думаєш?
— …
— Гей, я просто пропоную. Ти ж знаєш, що я лише новачок у цих справах. Тож, гадаю, я просто зміг мислити нестандартно, — прокоментував Ллойд.
— …
— Ну, ти завжди можеш це випробувати, якщо сумніваєшся.
— Я спробую, — Хав'єр негайно кивнув головою.
Здавалося, він зрозумів, що мав на увазі його молодий пан.
Після цього Ллойд більше нічого не казав.
Він просто відійшов убік і спостерігав, як Хав'єр випробовує новий метод.
Через деякий час…
Хав'єр нарешті розплющив очі.
І він повернувся та подивився на Ллойда.
— Дякую вам.
Дзінь-дон!
[Рівень прихильності Хав'єра Асрахана до вас зріс на п'ять пунктів.]
[Поточні ОВ з Хав'єром Асраханом: -22]
[Ви отримали 90 ОВ за покращення стосунків з головними персонажами.]
[Поточні ОВ: 187]
[Стан ваших стосунків з Хав'єром Асраханом змінився з «Ненависть» на «Ніяковість».]
[Ви отримали 5 ОВ як бонус за покращення.]
[Поточні ОВ: 192]
У нього вийшло.
Він міг сказати це з того, як Хав'єр подякував йому. І його погляд трохи змінився. Він став більш захопленим. Мало того, саме повідомлення про прихильність довело, що Хав'єру все вдалося.
— Усе пройшло добре? — все ж запитав його Ллойд.
— Так, молодий пане Ллойд, — відповів Хав'єр.
— А як щодо кола?
— Спрацювало, — відповів Хав'єр, і його голос звучав трохи схвильовано. — Але я створив кілька кіл, тому що використовувати лише одне коло й фокусувати там усю поглинену ману здавалося неефективним.
— Скільки ти створив?
— Три.
— Чорт забирай.
Спочатку він з першої спроби успішно розділяє ману, а тепер створює три кола за один раз?
Ллойд ще раз усвідомив, що Хав'єр був лицарем із монструозним потенціалом.
Гадаю, це лише питання часу, коли він стане майстром меча.
Наразі Хав'єр був експертом меча високого рівня, тож йому ще належить пройти певний шлях, перш ніж він зможе піднятися й перейти на наступний рівень.
Але оскільки він зміг створити три кола навколо магічного серця, бій із майстром меча не повинен вимагати від нього надто великих зусиль. Якщо йому пощастить, бій може закінчитися внічию.
Перевага використання «Методу ядра Асрахана» полягала в тому, що він давав користувачам можливість вийти за межі їхнього поточного рівня.
Це було можливо тому, що він поглинав ману з зовнішнього джерела, щоб додати її до вже наявної. Кожне коло було схоже на додатковий двигун, доданий до основного.
Успіх Хав'єра нагадав Ллойду про те, що сталося в романі.
У романі Хав'єр завершує «Метод ядра Асрахана», коли стає майстром меча. Як тільки він доводить його до ідеалу, він створює чотири кола. Уже це наділяє його незрівнянною силою серед інших майстрів меча. А коли він піднімається до рангу грандмайстра, йому вдається створити п'ять кіл. У фінальній частині епосу він досягає неймовірного досягнення — шість кіл. Історія описує, що мана, яку Хав'єр використовує в одному русі, значно перевищує ману драконячого серця.
Але, звісно, Хав'єр про все це й не здогадувався. Він уявити не міг, що щойно перемотав початок своєї епічної історії — завершення «Методу ядра Асрахана» — на цілих п'ять років уперед.
Ллойд був приголомшений, ніжачись у радості від того, що спостерігав такий легендарний момент зблизька.
Але він похитав головою, бо зараз був не час для захоплення. Це не принесе йому їжі на стіл. Це був час хапатися за будь-які можливості, які зроблять його багатим.
— Ти ж повинен бути мені вдячним, чи не так, Хав'єре? — мовив Ллойд, і його голос звучав багатозначно й багатообіцяюче.
— Так, молодий пане Ллойд, — відповів Хав'єр.
— Тоді, гадаю, тепер у тебе є причина навчити мене.
— Перепрошую? — Хав'єр зсунув брови.
— «Метод ядра Асрахана», — сказав Ллойд, зробивши крок уперед.
— …
— Е? Що це за ставлення? Не кажи мені, що ти збираєшся просто подякувати мені, розвернутися й піти.
— Але, молодий пане Ллойд…
— Так, що таке?
— Я вважаю, що вам слід спочатку навчитися основ — як зміцнювати й добувати ману, і це набагато важливіше.
— Ага, і що з того?
— Тож чому б вам спочатку не вивчити основи, а вже потім — мій метод?
— Та ні, — Ллойд категорично відхилив пропозицію.
Це було перш за все тому, що дуель мала відбутися через 15 днів. Він поспішав.
— Спробуй поставити себе на моє місце, — пояснив Ллойд. — Як ти думаєш, це базове тренування мани знадобиться в дуелі, яка відбудеться через 15 днів?
— Не думаю, що знадобиться, — зізнався Хав'єр.
— Отож. Тож, гадаю, ти хочеш сказати, що я повинен просто програти в дуелі, так?
— …
— Я знаю. Я знаю, про що ти зараз думаєш, Хав'єре. Подивися на довгострокову перспективу. Поразка мені не зашкодить. Краще опанувати основи, — заявив Ллойд. — Ти в цьому не правий. Це справді не так. Але для мене це неправильно.
— Як так?
— Тому що ця дуель має для мене величезне значення.
Ллойд казав правду.
Сер Нойманн вже зрадив баронство за спинами у всіх.
І Ллойд нарешті вхопився за шанс зробити з нього показовий приклад і показати всім, що буває з тими, хто зраджує феод. Але якщо він програє, це буде кінець для нього — того, кому потрібен був феод, щоб залишатися багатим до кінця своїх днів.
Усе піде шкереберть.
— Я повинен перемогти за будь-яку ціну, — заявив Ллойд, і його голос випромінював рішучість. — І я навчуся «Методу ядра Асрахана».
— А що, якщо я скажу «ні»? — запитав Хав'єр.
— О, ось як ти хочеш грати? Ну що ж, тоді в мене є свої методи, — Ллойд променисто всміхнувся.
У нього була вірна пропозиція, яка змусить Хав'єра прийняти угоду.
— Якщо ти не навчиш мене свого методу, попрощайся з моєю послугою колискової.
— …
— Що? Чому? Що таке? Чого ти так на мене дивишся? Думаєш, я дію підло?
— Трохи, — зізнався Хав'єр.
— Ну, безкоштовних обідів не буває. Ти завжди можеш навчити мене свого методу, якщо почуваєшся ображеним.
— …
Хав'єр глибоко замислився.
Ллойд багатозначно всміхнувся.
Ти не зможеш відхилити угоду. Я знаю, бо ти вже скуштував солодкість безперервного, спокійного сну.
Протягом останніх кількох днів Хав'єр спав як немовля завдяки тому, що Ллойд переповідав йому лекції, які вивчив ще тоді, коли був студентом будівельного факультету.
Ллойд був упевнений, що серце Хав'єра щойно впало у п'яти, коли він оголосив про скасування послуги колискової.
Ми, люди, такі. Нам ще гірше, коли ми щось отримуємо, а потім це в нас забирають.
Це була універсальна правда.
Відчувши зручність та комфорт, які надають певні предмети чи послуги, вороття назад вже немає.
Люди не можуть повернутися до використання 2G-телефонів, бо знають, наскільки зручно користуватися смартфонами. Те саме стосується роботів-пилососів, бустери для стільців, додатків та ліфтів. Дискомфорт від життя без них стає надто пригнічуючим, щоб його терпіти.
Хав'єр зараз повинен переживати саме це.
Він страждав від безсоння вже багато років. І тільки зараз він дізнався, що таке добре відпочити.
Для нього вороття не було.
І саме так, як і очікував Ллойд, Хав'єр кивнув.
— Хух… Добре.
— Що «добре»?
— Я навчу вас «Методу ядра Асрахана».
— Чудовий вибір.
Ллойд стиснув кулаки.
Я так і знав. І твої навички володіння мечем зрештою стануть моїми.
Метод ядра Асрахана.
Настав час опанувати його.
♣
Час спливав швидко. Дата дуелі невпинно наближалася.
Тренування не припинялися ні на мить увесь цей час.
Базова витривалість Ллойда зросла в рази, і він повністю зосередився на Методі ядра Асрахана.
А ще він замовив у коваля особливу зброю.
— Вона має бути з чистої сталі. Ось креслення, — мовив Ллойд, простягаючи ковалю ескіз.
— Молодий пане Ллойд? Що це?
— Це креслення моєї зброї. А що, щось не так?
— Ні, але як ви збираєтеся цим битися…? — пробурмотів коваль.
— Без зайвих запитань, будь ласка. Зможеш зробити?
— Е-е? Т-так.
— Тоді залишаю це на тебе.
Отримавши від Ллойда креслення, коваль був приголомшений. Він переглядав його раз за разом. Це зовсім не було схоже на зброю, придатну для бою.
Але що він міг вдіяти?
Коваль добре знав, хто такий Ллойд: син барона й найгірший шибеник. Тож він не наважився б набратися сміливості й коментувати вибір Ллойда.
Минуло кілька днів.
Нарешті цей день настав. Дуель мала відбутися сьогодні.
— Молодий пане, коваль доставив зброю.
Зброю, яку замовив Ллойд, привезли до маєтку.
Почувши, як служниця оголосила про доставку, Ллойд стиснув кулаки.
Метод ядра Асрахана. І моя особлива зброя…
Усе було готово.
Сер Нойманн. Тобі кінець.
Очі Ллойда спалахнули лютою рішучістю.
Нарешті настав день, коли він вирве цю проблему з коренем.