Розділ 81: Дзянши Майой - 015

— Якого біса вона так затримується?! — вигукнув я десь після одинадцятої ранку. Я ледь не розбив об землю свій мобільний від розчарування... хоча щойно купив цю модель. — Вона справді знищила усі мої надії!

— Ти геть не годишся для стеження... минуло ж лише кілька жалюгідних годин.

— Авжеж... І так, я збирався просидіти тут у засідці хоч десять годин, якщо доведеться, але все ж думав, що вона вийде вранці... судячи з того, як вона про це говорила.

Як ми й сподівалися, ніхто не звертався до нашого дуету: мене в шкільній формі та Шінобу-середньокласниці... не можна було заперечувати, що Шінобу виділялася, адже вона була вродливою білявою дівчинкою. Перехожі кидали на нас погляди, але ніхто не зупинявся, щоб витріщатися.

Несподівано, але схоже, косиці Шінобу робили свою справу.

Навіть просто біляві косиці — це вже незвично.

Хоча особисто я був готовий, що до нас чіплятимуться незнайомці.

Сонце пекло нещадно, оскільки ми обоє підвищили свій вампірський рівень, щоб Шінобу могла замаскуватися (перетворитися?), і хоч був лише травень, здавалося, ніби ми опинилися в сауні.

Шінобу зберігала спокій, але, мабуть, їй було важко.

Мені було шкода, і я трохи шкодував про свій надто оптимістичний прогноз і про те, що змусив її маскуватися, але тепер було запізно.

Наші предки кажуть: краще шкодувати про зроблене, ніж про незроблене. Але якщо замислитися, це звучить неймовірно безвідповідально. Хіба не має бути так: узагалі не роби нічого, про що шкодуватимеш?

Так чи інакше, на цьому етапі це було просто випробування на витримку.

Змагання проти Хачікуджі Майой.

Я просиджу тут хоч до завтра, якщо доведеться...

— Перепрошую, ви двоє.

Щойно я відновив свою рішучість, хтось заговорив. До нас.

Це була цілковита несподіванка, і оскільки я вже вирішив, що на сьогодні ми в безпеці, я не міг бути більш приголомшеним.

— Еее, а, так? — відповів я, ледве тримаючись.

Зображаючи невинність з усіх сил.

Як ми заздалегідь домовилися, Шінобу, поводячись як учениця за обміном, яка погано розуміє японську, продовжувала читати свою книжку.

Озираючись назад, це була суперечлива витівка, враховуючи, що книжка була японською (якщо бути точним, переклад «На берегах Сливового струмка»).

— Ой, чим можу допомогти? У вас є якась справа до нас, зовсім не підозрілих людей? — безтурботно відповів я.

Вимовляючи слова більш чітко, ніж було потрібно.

Хто я, сценічний актор?

— Ви хотіли б, щоб я пояснив нашу відсутність підозрілості? Звісно, дозвольте мені пояснити. Звісно, ми не вампіри чи щось таке. Ми просто легко пітніємо.

— Ем... мені байдуже.

Здавалося, він справді розгублений... ніби він насправді розвалювався на частини.

Дорослий чоловік, що стояв переді мною, запитав:

— Ви не бачили дівчинку, яка тут живе?

Майже так, ніби він не помітив, наскільки підозрілими були ми з Шінобу.

— П'ятикласниця... з косицями, ймовірно, з великим рюкзаком...

— ...!

Я відвернувся лише на секунду, але коли повернув погляд до резиденції Хачікуджі... вхідні двері та головна брама були відчинені навстіж.

Ніби хтось вибіг.

Ні, забудьмо про такі розпливчасті формулювання, зараз не час грати мудреця і розглядати кожну можливість. Було очевидно, що цей чоловік був тим, хто вибіг.

І ним... був Хачікуджі.

І.

П'ятикласниця, яку він шукав, мала бути Хачікуджі Майой.

— Еее... ні, я її не бачив.

Я був майже такий же схвильований, як і він, але принаймні достатньо зібраний, щоб не показати цього, я впорався із ситуацією якомога холоднокровніше.

Я кажу, зібраний.

Але я навіть не брехав... я її не бачив.

Хоча я стояв там і спостерігав цілу вічність.

— З дівчинкою щось трапилося?

— В-вона моя донька, — відповів чоловік, озираючись на свій будинок. — Здається, вона втекла... Я думав, що вона просто не поспішає вставати, але коли зайшов до її кімнати, щоб перевірити, там була записка, і згідно з нею, вона вийшла з дому близько п'ятої ранку.

— Хачікуджіііі! — ненавмисно випалив я її ім'я.

Чоловік здригнувся, мабуть, подумавши, що я мав на увазі його... пана Хачікуджі. Але мені було начхати на його реакцію.

— Куди, в біса, вона зібралася?!

Вийшла о п'ятій ранку.

Вона що, на риболовлю зібралася?!

Анітрохи не тактовно!

Вона почувалася цілком добре, зловживаючи моєю гостинністю!

Хачікуджі Майой.

Навіть коли вона була жива, вона була непередбачуваною дівчиною.