Якщо спитати, чиясь у цьому вина, то, власне, нічия… але якби довелося таємним голосуванням обрати одну людину, яка спричинила таку ситуацію, то, гадаю, одноголосно переміг би той шахрай, пан Кайкі Дейшю.
Безперечний переможець.
Хоча я кажу так, ніби ми знайомі, але Надеко ніколи з ним не зустрічалася.
Однак це більше, ніж знайомство.
За рівнем впливу він надважлива особа, можна сказати, ВІП — адже, крім сім'ї, старшого братика Койомі та Цукіхі, він справив найсильніше враження за все моє життя.
Адже життя Надеко суттєво збочило саме через нього.
Вийшло з-під контролю. Зруйнувалося.
...
А, оце й називається «розмови в стилі жертви»?
Ні-ні, виправлюся. Збочило не моє життя, а моє оточення.
Вийшло з-під контролю не в мене. Зруйнувалося не в мене.
Це сталося з оточенням, а не з Надеко.
Надеко ж, ще до того як пан Кайкі з'явився в цьому місті, — жила так само як тепер і зараз, без жодних змін.
Просто.
Усе, що сталося, — це те, що однокласники Надеко стали такими ж, як вона сама. Тільки це й нічого більше.
Тож якщо наполягати, то жертви — це однокласники Надеко.
Можливо, це трохи відхилиться від теми, але, думаю, це потрібно, тому дозволю собі коротку розповідь про минуле.
У спрощеному вигляді.
Йтиметься про червень.
Точніше, це одна зі сторінок шахрайської справи пана Кайкі. Оскільки Надеко не знає подробиць, то певною мірою це переказ із вуст Цукіхі та інших — «Полум'яних сестер» із Другої середньої школи Цуґанокі.
Пан Кайкі Дейшю — екстрасенс, чий фах... винищення привидів.
Легше зрозуміти, якщо сказати, що він колега пана Ошіно, але природа їхньої діяльності дещо відрізняється: пан Кайкі, здається, повністю використовує свої здібності для заробляння грошей.
Якщо назвати його «шахраюватим медіумом» — це буде відверто.
Але тут варто говорити відверто.
Саме він із цього навчального року пустив коріння в місті, де ми живемо, — пан Кайкі обрав своєю ціллю учнів середніх шкіл.
Якщо вже говорити відверто, то не коріння він пустив, а звив гніздо.
Це було шахрайство з продажем невизначеному колу учнів підробних оберегів. Якщо відверто, суми були незначними.
Такі, що вкладалися в кишенькові гроші.
Це був бізнес у стилі Кайкі: малий прибуток із великого обігу.
Були, звісно, й ті, хто зайшов задалеко, що стало проблемою, через яку почали діяти «Полум'яні сестри»… Однак із плином часу справжньою проблемою стала більшість випадків шахрайства — тих, що вкладалися в кишенькові гроші й не варті були особливої уваги.
Саме так.
Краще б це стало справжнім розслідуванням — як у випадку Надеко.
Саме тому Надеко, і до, і після того випадку, — без змін у характері, в тому ж дусі (так само докорінно) — змогла жити далі.
Кажуть, що коли щось стає «подією», яку потім «розв'язують», — це нагадує важливий «обряд». Ось чому.
Тому однокласники, чия ситуація не перетворилася на «подію» і хто не зміг провести той «обряд»... вони, змирившись із невизначеністю, носять у собі цей невисловлений неспокій і так проводять своє шкільне життя.
Якщо й далі висловлюватися так «туманно», це відчуття «неспокою», із яким неможливо впоратися, лишиться незрозумілим, тому скажу трохи відвертіше: простіше кажучи, у класі сталася витік усіх — навіть поза межами особистої інформації... «почуттів до всіх», як-от:
«Хто кого любить»
«Хто кого ненавидить»
«Хто що про кого думає»
«Хто що з ким хоче зробити»...
Усе це було викрито.
Оскільки обереги, які пан Кайкі ввів у моду, були розраховані на учнів середньої школи, то майже всі вони стосувалися людських стосунків...
Передусім, шахрайські обереги пана Кайкі були справжньою підробкою, і «майже всі» вони не мали жодного ефекту. Тож, як це не сумно, результату не було, а самі причини залишилися.
Якщо ти дізнаєшся, що насправді думає про тебе той, кого ти вважав другом, або викриєш приховані мотиви того, хто був із тобою люб'язний, — то вже не зможеш підтримувати стосунки, як раніше, і не зможеш спілкуватися, як раніше.
…Ну, що з того вийшло, ви, мабуть, приблизно здогадуєтеся.
Звісно, пан Кайкі не мав на меті руйнувати людські стосунки — його метою були виключно гроші учнів.
Це був бізнес.
І пан Кайкі зовсім не обирав саме наш клас як мішень — його ціллю були учні всього міста.
Просто, чи це зла доля?.. Ні, мабуть, це не щось настільки грандіозне, а звичайнісінький збіг, — але так сталося, що обереги, які пан Кайкі пустив у продаж, чомусь набули шаленої популярності саме в класі Надеко.
Якби це був грип, то клас би закрили на карантин.
Результат цього — теперішнє «меланхолійне» шкільне життя: напружене, оповите невиразним неспокоєм, клас, де ніхто не може говорити відверто, а мир підтримується лише зовнішньо.
Хоч що б хто не сказав, усе сприймається як брехня, позерство, а справжні думки — інакші…
Клас, де не стається жодних подій.
Де нічого не відбувається.
Клас, де всі вдають, що сплять.
Клас, де ніхто нічого не хоче робити.
Певно, кожен із нетерпінням чекає на переформування класів наступного року. Надеко теж не стверджуватиме, що не бажає цього, адже гірше, ніж зараз, навряд чи буде.
Хочеться вірити, що якось воно владнається.
Але водночас думаю, що нічого не владнається.
Що вже нічого не змінити.
— ...
«Доброго ранку», — хотіла сказати вона.
Але все ж не змогла, і як завжди, мовчки, Надеко увійшла до класу. Дехто з учнів обернувся на неї, дехто ніяк не реагував — реакції були різні, але її це вже не надто хвилювало.
Вона звикла.
Звикла до цієї атмосфери, ніби заходиш із платформи у вагон поїзда.
Надеко, стиснувшись, щоб не привертати уваги, попрямувала до свого місця.
На ранковій класній годині має бути тест, тож треба готуватися.
— ...
…Цього разу вона не зойкнула.
Як-не-як, це вже втретє.
До того ж вона у класі — якби хтось зойкнув у поїзді, це виглядало б дивно, правда ж?
Хоча, якщо казати, що вона мало не зойкнула — то це справді втретє, але в сенсі змії... це ще другий раз.
З її парти... цього разу вже чітко... виповзла біла змія.
Звивисто, вишкіривши ікла.
Але одразу ж зникла.
Надеко, ніби нічого не сталося, сіла на стілець і почала готуватися до тесту. Хоча, якби це сталося вперше, вона, можливо, і не зойкнула б.
Адже цей клас і без того обплутаний чимось схожим на змію.
Від самого лише обвивання вона вже не зойкне... хіба що якщо її вкусять.
Розділ 133: Медуза Надеко - 005
Том 4
