Розділ 126: Диявол Суруґи - 030

Старший Арараґі підвіз мене до воріт і, здається, збирався поїхати, навіть не виходячи з машини, але я ще не настільки оговталася, щоб іти самотужки... або ж я просто вдала, що не оговталася, аби він заніс мене до будинку.

У надії, що старша Сенджьоґахара пробачить мені таку вільність, я хотіла ще раз відчути, як це — коли тебе несуть на руках, але старший Арараґі на це не повівся і просто підставив мені плече.

Ну, так теж непогано, бо ми йшли впритул один до одного.

Але старшому Арараґі не пощастило: ми якраз наткнулися на бабусю, яка прибирала біля входу.

Вони були трохи знайомі, і оскільки бабуся симпатизувала старшому Арараґі, вона миттю заманила його до столу.

Після нічного забігу мені було не до їжі, тож я сказала, що сьогодні прогуляю школу й спатиму цілий день, і пішла до своєї кімнати.

Аж тут мене покликав дідусь.

Виявилося, що сьогодні вранці на моє ім'я прийшла якась посилка.

— Посилка?

Так, посилка, кивнув дідусь.

Він сказав, що вона лежала просто біля воріт, і він уже відніс її до мене в кімнату.

— ...

Що за дурниця, це ж занадто підозріло. Залишена біля воріт?

А раптом там бомба?

Дідусь із бабусею, так би мовити, люди старого гарту, тому їхня пильність у таких питаннях дещо притуплена.

Думаючи про це, я ледь попленталася, а точніше — поповзла до своєї кімнати.

У кімнаті на мене чекала коробка, загорнута в білосніжний папір. Почувши слово «посилка», я чомусь уявила собі картонний ящик, але на дотик зрозуміла, що під папером дерево.

Коли я розірвала обгортку, то побачила ящик із павловнії.

Він здався мені знайомим... чи то пак, наче я його вже десь бачила, а наче й ні... але він був трохи більшим за той ящик, про який я знала.

Зверху, наче вітальна стрічка, була приклеєна записка.

«Це річ, яку я зберігав для Ґаен. Грошей не треба. Хочеш — користуйся, хочеш — викинь».

Написано було дражливо ідеальним почерком, але без підпису.

Проте згадка про гроші, про які ніхто не питав, а головне — те, що мою матір назвали «Ґаен», дозволили мені майже напевно вгадати, хто залишив цей пакунок біля воріт.

Відповідь на мій учорашній дзвінок... ось вона, у цьому ящику.

Я важко ковтнула слину й відкрила кришку.

Усередині ящика лежала... муміфікована голова диявола.