Розділ 12: Тигр Цубаси - 012

Гадаю, зараз слушний час, щоб трохи поговорити про Арараґі.

Поговорити про Арараґі Койомі.

Арараґі Койомі, хлопець Сенджьоґахари та мій друг.

Насправді я знала про нього ще до весняних канікул... Не все, але дещо знала.

Він і сам не усвідомлює, але в старшій школі Наоецу він та ще знаменитість.

Можна сказати, він виділявся.

Як більмо на оці, якщо чесно.

Він любить ставитися до мене як до знаменитості, але в цьому плані ми могли б і потягатися.

Хоча правильніше буде сказати, що його бояться.

Так, люди його бояться.

Так само як я ненавиділа, коли до мене ставилися як до зразкової учениці, він ненавидить, коли до нього ставляться як до хулігана, але, правду кажучи, якщо ти прогулюєш школу, коли заманеться, не сприймаєш уроки й контрольні серйозно... або й узагалі на них не ходиш... то не я одна почну так про тебе думати.

Коли після того, як ми подружилися, я розпитала його про те, що він робив, коли прогулював школу й забивав на уроки та контрольні, тобто, коли я невимушено копнула глибше, усе це прозвучало дуже схоже на те, що сталося під час весняних канікул і Золотого тижня.

Загалом, не те щоб перетворення на вампіра на весняних канікулах чи зв'язок із дивинами якось змінили його життя; по суті, таким Арараґі Койомі був завжди.

Хоч він і кривиться та починає бурчати щоразу, коли мова заходить про діяльність Карен і Цукіхі як Полум'яних сестер, те, що вони роблять, — це, по суті, не що інше, як повторення середньошкільних днів самого Арараґі.

Ні, за словами його сестер, часи Арараґі в середній школі були значно небезпечнішими. Позакласні заняття, що ледь балансували на межі законності... ба більше, боротьба по той бік закону не буде надто великим перебільшенням. Я не просто вражена, я захоплююся тим, що йому взагалі вдалося дожити до старшої школи.

Звісно, хоча в старшій школі він, можливо, і робить те саме, що й у середній, у його мотивації, здається, є суттєва різниця.

Він категорично відмовляється про це говорити, навіть більше, ніж про весняні канікули, і ніхто з його нинішніх друзів, включно зі мною, не знає подробиць, але, здається, приблизно на першому році навчання він пережив якийсь психологічний злам.

Мабуть, саме тому він став, як він сам каже, «невдахою»?

...Я подаю це так, ніби це щось надзвичайне, але, можливо, він просто не встигав у навчанні, от і все. Немає такого правила, що зміни у світогляді людини мають бути наслідком якоїсь грандіозної події.

І так чи інакше, зміниться він чи ні, але Арараґі є Арараґі.

Він залишається собою, хоч і зовсім не схожий на того крутого хлопця, яким був при нашому знайомстві.

Як би він не змінився, він — Арараґі Койомі.

Тож це не більше ніж спогади про його середньошкільні дні, коли його вдача була більш напруженою, збудженою, гарячкуватою... спогади, які сам Арараґі забув. У цьому сенсі це могла бути цілком звичайна подія під назвою «вгамуватися після вступу до старшої школи».

Звичайна.

Буденна.

Ця його подія.

Або.

Весняні канікули. І Золотий тиждень також.

І, можливо, усе, що було із Сенджьоґахарою, із Хачікуджі, із Камбару, із Сенґоку та навіть із Карен, не йшло в жодне порівняння з тим, що він пережив у середній школі.

А сьогодні він знову з якоїсь причини був у русі.

Десь на цьому шляху я в нього закохалася... але про те, коли це сталося, я розповім трохи згодом.