Розділ 99: Розділ 99

Розділ 99

-Чорт забирай...! Вони насміхаються з мене!

Дивлячись, як Клаель і Рейна йдуть коридором... молодий єпископ Белламі Воллс роздратовано тупнув ногою.

Хоча Воллс і звернувся до неї, Рейна не проявила до нього жодного інтересу. Вона поводилася так, ніби він був не більше ніж камінцем на узбіччі дороги.

Клаель, якого Рейна тягнула за руку, лише кинув на Воллса короткий погляд. Ледь помітний співчутливий вираз на його обличчі тільки ще сильніше розлютив Воллса.

-Насміхаються... не лише «Свята», а навіть той тупий чоловік...!

Стиснувши зуби, Воллс ударив кулаком по стіні.

Це була жорстока дія, негідна священника, але поруч нікого не було.

Воллс був сином архієпископа. Завдяки впливу батька він піднявся до рангу єпископа ще у свої двадцять із чимось років.

З дитинства Воллс завжди отримував усе, чого хотів.

Красиві коштовності. Вродливих жінок. Усе йшло саме так, як він хотів.

(І все ж... я не можу отримати її! Та жінка — єдина, до кого я навіть торкнутися не можу!)

Тією жінкою була «Свята», Рейна.

Відтоді як Рейна прибула до Великого Храму, Воллс намагався зблизитися з нею.

Він запрошував її на обіди, ненав’язливо допомагав у роботі, намагався показати себе з найкращого боку... але Рейна ніколи не проявляла до нього ані найменшого інтересу.

Навіть хизування багатством, коштовностями чи батьківською владою нічого не змінило.

Він навіть намагався створити ситуації, де вони були б наодинці... але чомусь це ніколи не виходило.

Як завжди, хтось втручався, а йому ніколи не вдавалося створити романтичну атмосферу.

(Той чоловік... поводиться так близько зі «Святою»... хоча йому просто тупо пощастило! Його лише випадково призначили в місто, де народилася «Свята»...!)

Те, як Рейна дивилася на Клаеля, ясно показувало її прихильність.

Звичайний сільський священник отримував довіру й любов «Святої». Зовнішність у нього була посередня, походження — скромне, він навіть не міг успадкувати родовий маєток як п’ятий син.

(І на додачу до цього, його ще й визнали «Святим»...! Цей тип збирається перевершити мене, єпископа?!)

Якби Клаель був старшим священником, це, можливо, не так би його зачіпало.

Але те, що чоловік приблизно його віку був обраний «Святою», визнаний «Святим» і тепер ось-ось перевершить його — приводило Воллса в лють.

Для Воллса, чия гордість була величезною, це було нестерпно.

(Я повинен якось стягнути цього чоловіка вниз... Найбільш гідний для «Святої» — це я, наймолодший єпископ...! І титул «Святого», і сама «Свята» повинні належати комусь обраному — комусь на кшталт мене. Саме так усе й має бути...!)

Гордість, тверда мов камінь.

Для Воллса, який народився сином архієпископа й усе життя мчав елітним шляхом, це було просто здоровим глуздом.

Ніхто не повинен бути кращим за нього. Принаймні... не в цьому храмі й не в цьому поколінні.

Тому будь-яке існування, що суперечило цій логіці, повинно бути стерте.

Будь-хто, хто стояв на шляху до отримання «Святої», будь-хто, хто заважав його просуванню, мусив бути усунутий — адже це була абсолютна справедливість, узгоджена з волею Богині.

(Якщо той клятий кардинал його підтримує, політично розчавити його буде важко. Тоді що? Наказати одній із сестер отруїти його? Найняти якогось головоріза, щоб напав на нього...? Ні, можливо, навіть до цього не доведеться доходити. Я можу просто підставити його. Нехай якась сестра спокусить його й заявить, що він намагався на неї напасти...)

-Кума...

-Хм?

Бурмочучи собі під ніс і йдучи коридором, він раптом відчув чиюсь присутність позаду.

Він обернувся, але там нікого не було.

На мить йому здалося, що він побачив маленьку тінь, що промайнула повз вікно... можливо, це був просто птах?

-Хмф...

Зарозуміло фиркнувши, Воллс пішов далі, не звертаючи на це уваги.

У будь-який час Богиня завжди спостерігає.

Однак Воллс, хоч і був священником, повністю забув про цей факт.

.

.

.

(П.П Цей зарозумілий деган вважає що кращий за Клаеля, бо народився у знатній родині, ї його просунули по блату, який крінж, ще одне г1вно..)