Розділ 96: Розділ 96

Розділ 96

Карета, в якій їхали Рейна та Клаель, прямувала до королівської столиці, проходячи крізь численні дива.

Дорогою їм траплялося багато різних подій: річка, що вийшла з берегів і знесла міст, напади монстрів та бандитів, навіть корумпований дворянин, який батогом бив раба... Але всі перешкоди були усунені завдяки дивам Рейни.

Ніхто не міг зупинити «Святу», що йшла вперед.

До королівської столиці вони прибули набагато швидше, ніж планувалось спочатку.

-Королівська столиця... Давненько я тут не був.

-Клаель, ти раніше жив в королівській столиці, так?

-Так... Я переїхав до Егбела одразу після закінчення Академії. Тут, у столиці, я жив у маєтку маркізів «Бірн».

Відтепер вони деякий час житимуть у королівській столиці.

Якщо це так... можливо, мені варто хоча б раз заїхати до рідного дому.

Карета з Клаелем та Рейною продовжила шлях до Великого Храму в королівській столиці.

Вони планували сходити до кафе та інших місць... але не могли гуляти, тягаючи із собою весь багаж.

Тож спочатку вирішили заїхати до Великого Храму й залишити речі там.

-З поверненням... «Свята» Рейно. І ласкаво просимо вам також, священнику Клаелю.

-"З поверненням, «Свята»!"

Однак... коли вони прибули до Великого Храму, їх зустрів великий натовп священників, храмових лицарів і сам кардинал Ділет Хорст.

Величезна біла будівля. Перед цією релігійною спорудою, що була значно більшою за святилище, яким керував Клаель, стояло понад сотню людей.

Клаель поспішно вийшов із карети та привітав найвищу особу храму.

-В-ваша Високопреосвященство Кардинале... Дякую, що вийшли нас зустріти. Як ви дізналися про наш приїзд?

-Ах... Я заздалегідь знав, що ви прибудете.

-Як і очікувалось від кардинала. Невже ви отримали одкровення від богині?

-У певному сенсі, так.

Ділет криво посміхнувся і недбало глянув угору.

Прослідкувавши за його поглядом, Клаель теж підняв очі... і побачив «дещо», що летіло просто над каретою, огорнуте білим світлом.

-Ах...

Це був ангел з обличчям плюшевого ведмедика.

Мускулиста верхня частина тіла, спис у руках, і насторожений погляд, що стежив за околицями.

-Ведмідь...!

Помітивши погляд Клаеля, ангел із ведмежим обличчям поспіхом зник.

-Ми отримали повідомлення від солдатів, які охороняли стіни королівської столиці...

-Я-ясно... Вибачте за клопіт.

-Ні... Просто так співпало, що той солдат міг його бачити. Звичайні люди не можуть. Втім... квіти, що розквітають уздовж дороги, певно, викличуть значно більше галасу.

-Ах...

Завдяки диву Рейни обабіч дороги, якою проїхала карета, пишно квітнули квіти.

Нічого особливо проблемного в цьому не було... але люди точно почнуть говорити про те, що «Свята» знову створила диво.

-Самі квіти — не проблема... але лякає те, що може статися, якщо хтось, хто жадає чудес «Святої», зірве одну з них.

-Думаю... усе буде добре, так.

Зірвати квітку, яка розквітнула завдяки «Святій», навряд чи означало б накликати божественну кару.

Але те, що цього не можна було сказати з абсолютною впевненістю, і було найстрашнішим...

-Ну що ж, пройдемо до Великого Храму? Я вас проведу.

-Так, будь ласка.

Під проводом Ділета, Клаель прибув до Великого Храму.

Дорогою йому пояснили... церемонія визнання «Святим» відбудеться післязавтра.

Через підготовку, примірку одягу та інші справи сьогодні й завтра вони навряд чи зможуть кудись піти.

-Шкода... але нічого не поробиш. До кафе сходимо іншим разом.

Рейна виглядала трохи розчарованою.

Напевно, їй хотілося якомога швидше погуляти столицею разом із Клаелем... але вона не наполягала, бо не хотіла заважати його урочистому моменту.

-Священнику Клаелю, сьогодні вам теж слід залишитись у Великому Храмі. Ваш багаж доставлять до гуртожитку викладачів Королівської Академії.

-Щиро дякую.

-Тоді, сер Клаель. Я піду до своєї кімнати переодягнутись. Побачимось пізніше...

Рейна повернулася до своєї окремої кімнати всередині храму.

Тим часом Клаеля, Ділет запросив до кабінету кардинала.

У просторому кабінеті були лише Клаель і Ділет.

Сівши на запропонований диван, Клаель опинився навпроти найвищої особи храму.

-Ну що ж... здається, це лише наша друга особиста розмова, священнику Клаелю Бірн.

Ділет влаштувався на дивані навпроти й заговорив.

-Минуло вже пів року, так? Відтоді як Рейну забрали сюди... У неї все добре?

-Так. Вона почувається чудово. Навіть більш ніж.

Попри власні слова, Ділет лише втомлено знизав плечима.

-Справді... щоразу переконуюсь, наскільки дивовижні «Святі». Вони перевершують навіть легенди. Кожен день приносить нові сюрпризи.

-Невже настільки?

-Так... Відтоді як «Свята» Рейна прибула до Великого Храму й почала підносити молитви, врожайність у королівстві зросла на сімдесят відсотків. Епідемії та стихійні лиха трапляються лише в дуже малих масштабах, а шкода від монстрів значно зменшилась. Чесно кажучи, я не очікував, що сила «Святої» настільки впливатиме на всю країну... Сила Богині воістину велика.

"............"

Почувши про силу «Святої» від когось іншого, Клаель щиро здивувався.

Він думав, що добре розуміє силу Рейни... але вперше почув про вплив такого масштабу — на цілу державу.

-Це, мабуть, чудово... але й трохи небезпечно теж.

-Дуже мало людей це розуміють. Схоже, ви мудра людина.

Після слів Клаеля, Ділет тихо поплескав у долоні.

Сила «Святої» була величезною.

Але... надто звикати до процвітання, яке вона приносила, було небезпечно.

Рейна все ще була людиною. Вона не була безсмертною Богинею.

Коли Рейни не стане й благословення «Святої» зникне... чи зможуть люди, розбещені достатком, повернутись до свого колишнього життя?

-Втім, це вже історія далекого майбутнього. Ми вже попередили королівську родину та дворян, а сила «Святої» поступово поширюється. Що ширшим буде її вплив, то стабільнішим стане благословення.

Сила Рейни, яка зараз сильно впливала на Королівство Сейнт, поступово поширювалась по всьому континенту.

Якщо благословення рівномірно розподілиться, його вплив уже не буде таким надмірним, як зараз.

-Але... навіть якщо вплив розсіється, ми все одно не можемо дозволити собі втратити «Святу». Ми повинні прив’язати її до цієї країни будь-якою ціною. Навіть якщо доведеться використати будь-які засоби.

Ділет говорив із серйозним виразом обличчя.

Схоже... зараз почнеться неприємна розмова.

Клаель випрямив спину й знову зустрівся поглядом із найвищою особою храму.

.

.

.

(П.П Ха, якщо Клаель помре, або покине цю країна, Рейна одразу за ним попрямує, і ніхто її не зупинить, бо в неї є ціла армія Ангелів, котрі можуть легко знищити континент.)