Розділ 93: Розділ 93

Розділ 93

Королівська столиця. У Великому Храмі.

Ділет Хорст, кардинал, який стояв на вершині серед священників королівства... як завжди був завалений роботою.

-Чесно кажучи... Це просто виснажує...

Він опустив погляд на документи, розкладені на робочому столі, і схопився за лоба, ніби терпів головний біль.

Перед ним лежав документ зі шлюбною пропозицією.

Звісно, ​​ім'я, написане на ньому, не належало Ділету — якому вже було далеко за середній вік.

Пропозиція була адресована «Святій», яку знайшли цієї весни... Рейні Лорел.

-Золото, коштовності, картини, антикваріат, особняки, навіть земля... як вони взагалі примудряються щоразу вигадувати стільки подарунків...?

-Вони справді відчайдушно хочуть здобути прихильність «Святої». Хоча вона не з тих, кого можна підкупити такими вульгарними методами...

Підлеглий у кабінеті втомлено знизав плечима.

Відтоді як Великий Храм визнав Рейну «Святою», шлюбні пропозиції сипались безперервно.

І, звісно, надходили вони не самі по собі. Разом із ними приходили й подарунки.

Подарунками завжди були великі суми грошей або дорогі речі... але, чесно кажучи, все це було безглуздо.

Коли вони повідомляли про це «Святій» Рейні, вона відповідала:

-"Відхиліть усе."

-"А подарунки поверніть."

Тому все, що можна було повернути, відправляли назад, а все, що ні, жертвували святині.

Звісно, відправників теж про це повідомляли... але вони продовжували свої безглузді пожертви.

Свята не була жадібною. Вона не прагнула ні грошей, ні мистецтва.

Якщо було щось, чого вона справді бажала, то, мабуть, лише «серце» одного чоловіка.

-...Якби все обмежувалось лише подарунками, це ще було б терпимо. Але сумно, що знайшлися навіть ті, хто вдається до погроз.

Деякі люди навіть почали погрожувати Великому Храму словами на кшталт:

-"Віддайте Святу. Інакше..."

Більшість із них були дворянами рангу маркіза й вище. Або впливовими людьми з інших країн.

Дехто, кому повернули подарунки, навіть висував нерозумні вимоги, кажучи, що оскільки подарунки прийнято, то слід зробити послугу.

Їхня безсоромність щодо «Святої» була просто огидною.

-Я й сам донедавна помилявся... Але «Свята» — це та, кого неможливо зв’язати схемами таких простих людей, як ми. Влада й статус для неї нічого не значать...

-Не може бути... Ви хочете сказати, що навіть Ваше Високопреосвященство Кардинал — проста людина...?

-Саме так. Через зв’язок зі «Святою» я дуже болісно це усвідомив...

Ділет схопився за голову й відкинув убік шлюбні пропозиції зі столу.

-Навіть якщо мене називають кардиналом і я стою над іншими священниками, цей титул нічого не вартий перед «Святою» . Її неможливо контролювати. «Свята» — представниця Богині... Якщо вона щось вирішить, таким ницим створінням, як ми, залишається лише підкоритися.

Ще зовсім недавно Ділет теж намагався якось контролювати й спрямовувати «Святу» Рейну.

Саме тому він навіть призначав високопоставлених священників, щоб ті організували їй шлюб.

Але... кожна спроба зазнала невдачі.

Яким би красивим не був чоловік, «Свята» без вагань відштовхувала їх.

Деякі чоловіки, роздратовані цим, навіть намагались силою заставити її... але їхня доля була жахливою.

Усіх без винятку вражав молот ангела, після чого їх виганяли з Великого Храму.

-Я навіть спробував влаштувати шлюб із тим чоловіком, щоб вона здалась... але й це провалилось.

Навіть Ділет розумів, хто займає центральне місце в серці Рейни.

Ось чому він колись намагався влаштувати шлюб між дворянкою та тим чоловіком.

Але й це закінчилося невдачею.

Чомусь кожна жінка, яку підбирали для шлюбу, відмовляла йому.

Він навіть підозрював чиєсь втручання, але всі ці жінки зрештою щасливо виходили заміж за тих, кого справді любили, або здійснювали свої давні мрії... Жодна з них не стала нещасною, і саме це лякало найбільше.

До того ж... коли Ділет почав шукати партнерку для того чоловіка, навколо нього почали відбуватись дивні явища.

Хтось спостерігав з-за вікна, тінь рухалася за дзеркалом, брязкіт з шафи... Ніби щось нелюдське стежило за ним.

У ту ж мить, коли він припинив організовувати шлюби, усі надприродні явища зникли — це явно було попередженням: «Досить уже».

-Я розумію... Тобто «Свята» справді перебуває під захистом Богині та ангелів...

Молодий священник-підлеглий неправильно зрозумів слова Ділета й лише ще сильніше проникся благоговінням перед Рейною.

Хоча зовсім не це мав на увазі кардинал...

-Але чому ви визнали опікуна «Святої», «Святим» і рекомендували його викладачем до Академії?

-Тому що необхідно втримати «Святу» тут... Центром віри повинен залишатися Великий Храм у королівській столиці.

"............?"

Молодий священник нахилив голову.

Будучи молодим, він, здавалося, не розумів намірів кардинала.

-Святилище, де народилась і виросла «Свята», уже привертає увагу, і туди починають здійснювати паломництва віруючі. Якщо «Свята» закінчить Академію й повернеться до рідного міста... віра людей може зміститись саме туди.

Навіть транспортна мережа міста вже починає розвиватись.

Можливо, зараз це віддалене містечко, але з часом воно, ймовірно, переросте в велике регіональне місто.

Рейна не мала жодної прив’язаності до королівської столиці, і щойно починались довгі канікули — вона одразу повернулась додому.

Після випуску з Академії вона цілком могла так само легко покинути столицю назавжди.

-Ані блиск королівської столиці, ані її багате й комфортне життя не здатні втримати тут «Святу». У такому разі нам залишається лише перенести її «дім» сюди.

На щастя, пропозицію визнати опікуна «Святої», «Святим» уже висували раніше.

Щойно кардинал погодився, її негайно затвердили.

Пропозицію призначити його викладачем у Королівській академії також було швидко узгоджено.

Якраз у цей час одна з викладачок теології в Королівській Академії виходила заміж і залишала посаду, через що звільнилось місце.

-...Мабуть, і це теж воля Богині. Я більше не втручатимусь. Відтепер усе буде довірено волі «Святої».

"............?"

Дивлячись на кардинала, який виглядав виснаженим до межі, молодий священник міг лише розгублено дивитись на нього.

.

.

.

(П.П Не треба мішати Рейні фліртувати з Клаелем, і не буде проблем. Кардинал нарешті це зрозумів хахаха.)