Розділ 9: Розділ 9

Розділ 9

-Е-е-е... це справді було нормально? Ви купили мені стільки одягу...

Закінчивши вибирати одяг і вийшовши з магазину, Рейна звернулася до нього з виразним поглядом, сповненим вибачень.

Зрештою, Рейна була дівчиною.

Вона виглядала такою щасливою, приміряючи одяг, але коли настав час купувати його, вона почала вагатися.

Коли Клаель купив їй кілька нарядів, вона одразу ж відсахнулася, на обличчі з’явився вираз провини.

-Все гаразд. Усі вони чудово тобі пасують, Рейно.

-Але, але... навіть спідня білизна... Її ж навіть ніхто не бачить, тож вона була мені зовсім не потрібно...

-Будь ласка, дозволь мені це купити. Я наполягаю.

Це цілком природно — бути уважним, якщо дівчина, з якою ти живеш, не носить білизни.

Це була проблема, якою не можна було просто знехтувати лише тому, що вона була дитиною.

-Крім того... продавець був дуже люб'язний. Щодо бюджету, то тут взагалі немає жодних проблем.

Мускулистий бородатий продавець, який носив одяг протилежної статі — судячи з усього, його звали Ораторіо — надав їм чималу знижку.

-Треба трохи допомогти цим милим діткам, у яких попереду світле майбутнє.♡

Його підморгування було тривожним, але, якщо не враховувати зовнішність, він здавався справді хорошою людиною.

У нього була хороша репутація й у цьому районі, тож Клаель вирішив, що в разі потреби знову скористається послугами цієї крамниці.

-Далі — покупка предметів першої необхідності.

Вони могли скористатися посудом і рушниками, що вже були у святилищі, але такі речі, як зубні щітки, носові хустки, сумки та письмове приладдя, були необхідні.

-Попереду є універсальний магазин, тож ходімо.

-Гаразд..

Взявши з собою Рейну, вони зайшли до досить великого універсального магазину, що виходив на вулицю.

Це було те саме місце, де Клаель купував собі речі щоденного вжитку, коли його вперше призначили до цього міста.

-Ласкаво просимо…

Вони ледь кивнули байдужому продавцеві й увійшли до магазину.

-Добре, давайте купимо, що нам потрібно. Якщо тобі щось знадобиться, просто дайте мені знати.

-Г-гаразд..

Незважаючи на те, що Рейна сказала це, сама вона ніколи нічого не просила.

Не маючи іншого вибору, Клаель почав класти необхідні речі до кошика.

-Ах..

-Хм?

Раптом Рейна видала тихий звук.

Коли він обернувся на слабкий голос, Рейна дивилася на м’яку іграшку на полиці.

Це був плюшевий чорний Медвідь.

Він був достатньо великим, щоб дитина могла його обійняти, а його золоті очі, що сяяли серед чорної шерсті, немов повний місяць, привертали увагу.

"............"

Рейна пильно дивилася на м'яку іграшку, а в її очах відбивалася туга.

Мовчки Клаель підняв плюшеву іграшку та поклав її до кошика.

-Ах...

-Давайте візьмемо і це.

-Н-ні... все гаразд! Я не просила його чи щось таке...!

-Не стримуйся. Я купую його лише тому, що це необхідно.

Клаель швидко вигадав підходящу відмовку.

-М'які іграшки — це духи охоронці для дітей. Коли трапляється щось погане, вони беруть удар на себе або поглинають кошмари. Тому сім'ям, у яких є діти, потрібно купувати ляльок для захисту, розумієш?

-Н-невже...? Тепер, коли ви про це згадали, моя мама купила мені ляльку, коли ще була жива...

Цю ляльку, ймовірно, також викинув той жорстокий батько.

Клаель легенько поплескав Рейну по голові, а потім відніс кошик до продавця.

-Ах...

-Чи є ще щось, що ти хочеш?

-Н-ні.. Все гаразд...

-Гаразд, давайте швидше повертатися. Пані Лоттель на нас чекає.

-Гаразд.

Побачивши винувате, але водночас щасливе обличчя Рейни, Клаель переконався, що вчинив правильно.

〇 〇 〇

Одяг, товари повсякденного вжитку, м'яка іграшка. Купівля всього цього перетворилася на справжню тяганину.

Однак, незважаючи на те, що він був священиком, Клаель був упевнений у своїй фізичній силі.

Оскільки Свята магія могла тимчасово підвищити силу та витривалість, йому не склало труднощів донести речі до святилища.

-О, ласкаво просимо назад.

-Вибачте, що змусили вас чекати, пані Лоттель.

Повертаючись до святилища, пані Лоттель стояла на дорозі перед своїм будинком.

-Ні, ні. Я просто підмітала перед будинком. Може, вам зараз підстригти волосся?

-Ти не проти, Рейна?

-Ах, так. Будь ласка, попіклуйтесь про мене..

-Гаразд. Проходьте сюди, будь ласка.

Під керівництвом пані Лоттель, Рейна увійшла до її будинку.

Клаель забрав сумки у Рейни та відніс їх до святилища.

-Гей, непутящий священик. Повернувся з покупок?

-Хм...?

Тільки-но він відчинив двері святилища, як хтось гукнув ззаду.

Коли він обернувся... там стояв молодий чоловік у обладунках, ймовірно, міський жандарм.

-Знову ти.

-Знову ти? Так не вітають старого друга.

Тим, хто з'явився, був Ройвуд Белен, друг, який працював жандармом у цьому містечку.

Він був третім сином у родині Графів «Белен» і однокласником Клаеля в академії в королівській столиці.

Після закінчення навчання Ройвуд вступив до армії та був призначений до цього міста жандармом.

Статус випускника престижної академії дав йому перевагу в кар’єрі, і його призначили командиром загону, незважаючи на те, що він щойно прибув на службу.

-Що тобі потрібно? Як бачиш, мені треба розпаковувати речі.

Клаель говорив тоном набагато грубішим, ніж можна було очікувати від священика.

Ройвуд був близьким другом, і їм не було потреби у формальностях між ними.

-Нічого серйозного. Просто почув чутку, що ти ходиш з якоюсь дитиною. Подумав, що, можливо, ти раптом став лоліконщиком, тому й прийшов перевірити, як у тебе справи.

-Не лізь не у свої справи. У мене були свої причини — я щойно врятував дівчину, над якою знущався її жорстокий батько.

-Знущався?

Ройвуд насупився.

Почувши такі тривожні слова, він з огидою виплюнув їх.

-Це не те, до чого можна ставитися легковажно. Батьки, які знущаються зі своїх дітей, викликають у мене бажання дати їм по обличчю.

Хоча Ройвуд походив з графської родини, будучи третім сином, з ним часто погано поводилися.

Схоже, він дуже гостро ставився до батьків, які жорстоко поводилися з дітьми, і його обличчя спотворилося від ненависті.

Побачивши цей вираз обличчя свого друга, Клаель тихо пробурмотів.

-Можливо, це насправді добре.

-Га? Що таке?

-Ну... є дещо, що я хотів би, щоб ти перевірив щодо тієї дівчинки.

Зустріч з Ройвудом була несподіваною, але, з певної точки зору, зручною.

Клаель вирішив викласти Ройвуду те, що він вже деякий час збирався дослідити.

-Я хочу, щоб ви розслідували справу торгової компанії «Остер». Ця компанія.., може бути причетна до незаконного обігу наркотиків.

"............"

Почувши слова Клеяла, очі Ройвуда розширилися.

Торгова компанія «Остер»... Меч правосуддя ось-ось мав обрушитися на жорстокого батька, який мучив Рейну.