Розділ 88: Розділ 88

Розділ 88

Той «бог» дрімав на дні темних-темних вод.

Морське дно було настільки глибоким, що люди ніколи не змогли б туди дістатися. Там стояли руїни, походження яких давно загубилося в часі.

Ймовірно, вони затонули через зміщення тектонічних плит.

Моторошні стіни підводних руїн були вишукано оздоблені, і навіть глибоководні риби не наважувалися наближатися до зловісних фресок.

Глибоко в таких руїнах.

За запечатаними кам’яними дверима й стіною спав «бог»… аж поки раптом не прокинувся.

"............"

«Бог», який лише мовчки чекав часу свого відродження… помітив, що присутність його слуг, які мали оточувати руїни, зникла.

«Рідня», народжена для поклоніння й служіння «богу», повністю щезла. Це була ненормальна ситуація.

А тоді… за морем. З поверхні океану він відчув силу свого заклятого ворога. Присутність ненависного супротивника, який колись запечатав його тут.

「+GEVG?EW}G`B*RW}VB...!」

Бог зрозумів це миттєво.

Ця присутність належала тому, хто винищив його рідню.

Він не знав, хто це був. Але… ворог знищив його рідню, щоб не допустити його воскресіння.

「｛BEB=EVB｛RW......@（H+E<｛Ｌ！｝）｝｝」

«Бог» швидко прийняв рішення — залишити руїни та зустрітися з цією істотою.

Без своєї рідні він більше не міг відновлювати сили, залишаючись у сні.

Навпаки, сила ворога з часом лише міцнішала.

У такому разі… потрібно вдарити зараз, поки ворог ще виснажений битвою з його слугами.

Навіть якщо доведеться зламати печатку в незавершеному стані, сила «бога» значно ослабне.

Однак, це було набагато краще, ніж сидіти й чекати дня його знищення.

「Ｈ＋ＢＫＪＰＪ？ＡＡＣＳＶＡ！！！！！！」

«Бог» звільнився від запечатування.

Втеча стала можливою — ціною майже всієї залишкової сили.

Вирвавшись із запечатування, «бог» здригнув своїм тілом, більшим за кита, і почав підніматися до поверхні, здіймаючи море незліченними щупальцями.

Він не кинувся на ворога одразу. Спочатку хотів схопити людину поблизу й пожерти її, щоб хоч трохи відновити сили.

-Суд.

「ＥＷＧＷＧＢ！！！！！！？？？？？？」

Та в ту ж мить у вухах «бога» пролунав моторошний голос.

У наступну мить зверху опустилося сліпуче світло.

「+Ｎ＿'ＯＩＪ..........」

Чи міг ворог помітити його появу?

Пронизаний нестерпним світлом, щойно воскреслий «бог» знову занурився в морські глибини.

Отримавши такий нищівний удар одразу після воскресіння, коли він був ослаблений… «бог», імовірно, вже ніколи не підніметься знову.е ослабленим після воскресіння, «бог», ймовірно, ніколи не воскресне знову.

Той «бог» прийшов до тями лише через мільйони років.

Уже після того, як людство зникло зі світу.

〇 〇 〇

-Хм?

Рейна, що ширяла в повітрі з трьома парами білих крил, здивовано нахилила голову.

Вона вдарила дракона, який поранив Клаеля, повноцінною атакою світла… але водночас їй здалося, ніби вона зачепила ще щось, що підіймалося з моря.

З висоти над океаном вона ледь помітила чорну тінь, яка майже виринула на поверхню, але знову пішла в морську безодню.

-............Кит?

Невже вона випадково вбила невинну морську істоту?

Ні, божественний молот «Святої» ніколи не шкодить невинним. Найімовірніше, удар прийняв якийсь великий монстр.

-……Ну, байдуже.

Це не мало значення.

Набагато важливіше було інше… Рейна розвернулася й змахнула крилами.

-Клаель… Я вже повертаюся. Будь ласка, зачекай мене!

Вона повинна була подбати про непритомного Клаеля.

Рейна на повній швидкості повернулася на острів і почала доглядати Клаеля, який знепритомнів після удару головою.

.

.

.

(П.П Не встиг Злий Бог воскреснути як його вже майже вбили аххахаха.)