Я лише звичайний жрець (моб), але коли зрозумів, що цей світ — отоме-гра, вирішив виховати героїню.

Розділ 87: Розділ 87

Том 1

Роман Я лише звичайний жрець (моб), але коли зрозумів, що цей світ — отоме-гра, вирішив виховати героїню. читати онлайн українською

Розділ 87

-Катастрофа...!

Я лише хотів на мить зазирнути, але зустрівся поглядом із драконом, що ховався там.

Злякавшись, я впустив фрукти, які тримав у руках, на землю.

Поранений дракон, що ховався, широко розплющив очі. Чомусь мені навіть здалося, що в його погляді був страх.

Я не збирався програвати якомусь там монстру… але дракони — це небезпечні створіння. Такого суперника Клаелю не здолати.

Навіть поранений дракон був не тим ворогом, з яким можна битися напряму.

(Кажуть, що поранений звір найнебезпечніший. Чи варто мені тікати?)

Я вже повернувся, щоб утекти… але засумнівався, чи не спровокує це його ще більше, потім подумав про бій, а тоді одразу зрозумів, що все одно не переможу.

Клаель, значно сильніше був приголомшений несподіваною зустріччю, ніж сам очікував, інстинктивно підняв «Кільце Синього Місяця» на пальці.

-Вода…!

Він спробував стримати ворога магією води й скористатися шансом для втечі.

Він не знав, чи це правильне рішення, але діяв інстинктивно.

-ГЯОООООООО!

-Воу…!?

Але дракон видав могутній рев і широко розправив крила.

Вітер закружляв навколо них, змушуючи Клаеля спіткнутися.

-Ай!?

І в ту ж мить Клаель наступив на фрукти, які сам же впустив, і з епічним розмахом гепнувся на землю.

Магія води, яку він збирався застосувати, розлилася просто йому на обличчя… і він одразу ж втратив свідомість.

-Няя!?

Маленька постать вискочила з тіні дерева й почала трясти непритомного Клаеля.

То була плюшева іграшка, всередині якої жив «Святий Дух». Вона ховалась, виконуючи роль охоронця Клаеля.

Вона була готова втрутитися в ту ж мить, коли дракон нападе… але дракон несподівано втік, а Клаель просто сам відключився.

Це був абсолютно неочікуваний поворот подій.

-ГЯООООООООО!

Видавши майже панічний крик, дракон злетів у небо й утік.

Через рани його політ був нестабільним… але він намагався якнайдалі втекти від того «щось», що стояло за Клаелем.

-Ня, няя…

Плюшевий кіт розгубився.

Рейна наказала безжально знищувати всіх, хто намагатиметься зашкодити Клаелю… але як бути зараз?

Можна сказати, що винен дракон, але можна сказати й те, що Клаель сам знепритомнів.

Тож поки що він вирішив просто повідомити господиню, Рейну, про те, що сталося…

-……не пробачу………

-Ня!?

"Не пробачу.... Непростимо... Непростимо..."

Від моторошного голосу за спиною плюшевий кіт підскочив.

Обережно озирнувшись… він побачив дівчину, на якій було лише листяне бікіні.

-Як ти посмів поранити Лорда Клаеля… Я ніколи не пробачу…!

-Ня, няя…

Схоже, за мірками Рейни ця ситуація однозначно переходила межу.

Її очі засяяли золотим, срібне волосся засвітилось червоною аурою й заворушилось, наче змії Медузи… а за спиною виросли три пари крил — шість крил загалом, поки її обличчя спотворював гнів.

Так само, як і у випадку з вампірами, чим жахливіший монстр, тим красивіший його вигляд.

«Краса» й «потворність» — дві сторони однієї монети. Поглинута абсолютною люттю, Рейна була прекрасною… і водночас ще страшнішою.

-Клаель…

Рейна торкнулася непритомного обличчя Клаеля.

Біле світло огорнуло його тіло. Найвищий рівень лікувальної магії… «EX-зцілення».

Обличчя Клаеля одразу стало спокійнішим.

"............"

На обличчі Рейни на мить з’явилось полегшення, але, ніби перевернута монета, воно миттєво змінилося назад на гнів.

-Суд над тими, хто завдав шкоди Клаелю.

Тіло Рейни повільно піднялося в повітря.

Розкривши білі крила, вона злетіла в синє небо… і вп’ялася поглядом у дракона, що тікав.

Дракон летів нестабільно. Він здавався знайомим, але… це не мало значення.

Не було сенсу згадувати когось, хто ось-ось помре.

-Суд.

З небес упав гігантський стовп світла.

Це була та сама техніка, яку вона колись використала проти бандита, що намагався напасти на неї через свої хтиві бажання… але тепер божественна сила всередині неї була зовсім іншого масштабу.

-ГААААААААААААААААААХ……

Стовп світла, наче гнів богині, пробив величезну діру в морі й повністю стер дракона без жодного сліду.

.

.

.

(П.П Пу-пу-пу, ось до чого доводить велике Его.. Не чіпай нікого, якшо до тебе не лізуть першим, тоді будеш в порядку, але дракон цього вже не засвоїть..)